Функції займенників у реченні

Займенник einer, eine, eines, перед  яким стоїть означений артикль, відмінюється за слабкою відміною і може мати форми множини. Наприклад: Die einen fragen, die anderen fragen nicht.

У непрямих відмінках  займенник einer, eine, eines уживається замість займенника man, який не має форм непрямих відмінків. Ці займенники можна посилити за допомогою частки irgend.

Неозначений займенник etwas вказує на щось неозначене, невідоме. Він стосується тільки предметів і абстрактних понять, а не осіб. Займенник etwas не відмінюється, але може мати значення всіх відмінків. Найчастіше вживається самостійно, без прийменників і з прийменниками (рідко).

Неозначені займенники jedermann; jeder, jede, jedes; jegliche, jeglicher, jegliches; jedweder, jedwede, jedwedes вказують на кожну окрему особу або кожний окремий предмет із сукупності однорідних. Вони не мають форм множини.

Займенник jedermann трохи застарілий і характерний для високого стилю. Займенники jeder, jede, jedes; jeglicher, jegliche, jegliches; jedweder, jedwede, jedwedes — синоніми. Вони відмінюються як означений артикль.

Займенник jeder, jede, jedes відмінюється за мішаною відміною, якщо перед ним стоїть неозначений артикль. Займенник jeglicher, jegliche, jegliches має те саме значення, що і займенник jeder, jede, jedes, але характерний для високого стилю.

Неозначений займенник mancher, manche, manches вказує на особи чи предмети, виділяючи їх з неозначеної кількості і відмінюється як означений артикль. (122-123)

Заперечні займенники – це ті, які заперечують наявність осіб або предметів (niemand, nichts та kein, keine, kein).

Займенник nichts заперечує наявність предметів чи абстрактних понять і не може бути співвіднесений з назвами осіб. Він не відмінюється, може вживатися з прийменниками і без них. Наприклад : Aus nichts wird nichts.

Займенник niemand вживається з прийменниками і без них і відмінюється як означений артикль чоловічого роду. Форм множини не має.

Заперечний займенник kein, keine, kein заперечує наявність осіб чи предметів. ( 124)

Безособовий займенник es вживається у безособових реченнях. Він не відмінюється, уживається лише в називному (частіше) і знахідному (рідше) відмінках і виконує суто граматичну функцію. Дієслово, що вживається з безособовим займенником es, має лише форму 3-ї особи однини в усіх часових формах.(18)

 До взаємних займенників належить займенник einander і його сполучення з різними прийменниками: einander, aufeinander, auseinander, beieinander, durcheinander, ineinander, miteinander, nebeneinander, untereinander, voreinander, voneinander, zwischeneinander. До взаємних займенників належить також займенник sich, однозвучний зі зворотним займенником sich i синонім займенника einander. Наприклад: sich schlagen - einander schlagen, sich um den Hals fallen - einander um den Hals fallen.

 

1.3 Розряди займенників   в українській мові

 

Займенник в українській мові – повнозначна змінна частина мови. Відповідає на питання хто? що? скільки? який? чий? котрий?. За значенням і граматичними ознаками займенники в українській мові поділяються на три групи: 1) ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?, що?). Напр.: я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, ніхто, ніщо, і т. д.; 2) ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який? чий?) Наприклад: мій, твій, ваш, наш, їхній, той, цей, дечий, чийсь, нічий, ніякий, і т. д. і 3) ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки? котрий?) Наприклад: скільки, стільки, казна-скільки, ніскільки і т. д.

За значенням же в українській мові розрізняють такі види займенників:

Особові займенники, ті які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами. Займенники І особи я, ми вказують на особу, що говорить. Займенники ІІ особи ти, ви вказують на особу, до якої звернено мовлення, тобто до співрозмовника, до слухача. Займенники ІІІ особи він, вона, воно, вони вказують на особу, яка не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова. У непрямих відмінках деякі особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму). Напр.: він – його, вона – її.

Зворотний займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію (запитав себе, не задоволений собою). Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.

Присвійні займенники, які вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Із сукупності присвійних займенників вирізняється група його, її, їх, якій характерна омонімічність з формами родового відмінка особових займенників він, воно, вона, вони. Займенники його, її є незмінними. Таким чином, їхня присвійність виражається синтаксичною позицією, на відміну від займенників їхній (їхня, їхнє, їхні). З метою уникнути двозначності в текстах ділового мовлення перевагу слід надавати займеннику їхній для вираження значення присвійності. [9, с. 23]

Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками, тобто за граматичними ознаками він співвідносний із кількісними числівниками.

Займенник цей уживається тоді, коли мова йде про предмет, близький у просторі або в часі, займенник той - коли мовиться про предмет, більш віддалений у просторі або в часі. Обидва вони мають більш експресивні варіанти: оцей і отой. Іноді із значенням «цей» уживається архаїчний займенник сей; особливо зберігся він у стійких словосполученнях: де се видано, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні се ні те. (Від нього, власне, і пішов займенник цей, що виник унаслідок злиття з ним частки от: от + сей.)

Означальні займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками.

Займенник весь указує звичайно на цілість предмета або сукупність предметів, а займенники всякий і кожний, навпаки, виділяють окремі предмети в певній сукупності. [12 с. 67]

Займенник інший вказує на відмінність предмета від предметів, що перебувають в одній із ним сукупності. Отже, спільна роль цих означальних займенників - це позначення відношень між одиничністю й сукупністю.

Основний зміст займенника сам, самий, саме, самі (з наголосом на другому складі) - виділення самостійної ролі певного предмета. Він входить до складу багатьох слів (їх близько п'ятисот), утворених переважно від дієслівних основ, надаючи їм значення зворотності або незалежності дії: самозаспокоюватися, самоаналіз (це слово утворене не від іменника аналіз, а від дієслова аналізувати), самовираження, самоврядування, самозахист, самолюб, самочинний, самохіть. Займенник сам у стійких зворотах часто поєднується із зворотним займенником себе: бути самим собою, заглиблений у самого себе, самому собі не вірити, сам собі господар тощо.

Займенник самий (із постійним наголосом на першому складі) вказує на тотожність предметів, ознак (він самий, той самий, такий самий), на просторову або часову межу (до самого моря, із самого ранку). У сполученні з дієсловом, з прислівником, взагалі з обставиною він набуває прислівникового значення: саме приїхали, саме там, саме тоді, саме перед обідом, саме через те; там само, тоді само.

Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Відносні займенники – це займенники, що виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без питання. [11, с. 35]

Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись і под.) Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.

З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому.

Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні. З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Функції займенників в українській  та німецькій мовах

 

 2.1 Функції займенників в німецькій та українській мовах

 

Займенники в обох мовах є досить уживаними і різні типи займенників в реченні виконують свої, чітко окреслені функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.

Підметом: Я не нездужаю нівроку… (Тарас Шевченко); Він подав руку й мовчки вийшов. За ним виходили інші — хлопці й дівчата. (Улас Самчук)

Присудком: Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя. (Василь Симоненко); Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. (Ліна Костенко)

Означенням: Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. (Павло Тичина); Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка)

Додатком: Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (Володимир Сосюра); Мене любов ненависті навчила (Леся Українка)

Обставиною: Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський).

Але залежно від типу займенників існують певні особливості.

Особові займенники - це займенники, які вказують на особу в момент мовлення. Вони

виконують роль підмета  в реченні, якщо відсутній іменник  на місці якого в даному випадку стоїть особовий займенник: Mein Bruder steht vor der Tür; Er steht vor der Tür. В українській мові теж частіш за все виступають в ролі підмета

Присвійні займенники вживаються як прикметники, вони стоять перед іменником і виступають у реченні означенням. Вони вказують кому належить та чи інша річ.

У німецькій  мові є тільки один зворотній займенник sich. Він вживається з неозначеною формою дієслова у третій особі однини і множини та у формі ввічливого звертання. У давальному відмінку займенник sich відповідає українському займеннику собі: ich kaufe mir Hefte.

Зворотній займенник sich може придавати дієслову відтінок пасивного значення. Порівняймо: etwas finden, begreifen, lesen; та Der Schlüsel wird sich finden; або Das begreift sich leicht. Das Buch liest sich leicht.

Український же відповідник себе не має лише форми називного відмінка, у нього відсутні морфологічні ознаки роду і числа. У реченні постійно виступає додатком. Наприклад: Гідність — це мудра влада тримати себе в руках; Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі ; Чого навчишся, того з собою не носити. А також не рідко входить до складу фразеологічних зворотів, наприклад: сам по собі, давати собі раду.

Вказівні займенники в німецькій мові можуть вживатися в функції прикметника, тобто виступати у значенні означення, а також виконувати функцію іменника, тобто виступати у реченні підметом. Наприклад: Dieser (der) ist unser Delegirter. Ist das der Weg zum Roten Platz?

У наступному випадку  вказівний займенник виступає у  значенні додатка: Erzählen Sie das (bis es) noch einmal. Wir helfen denen (denjenigen), die viel versäumt haben.

Дуже часто можна почути у розмові вказівні займенники das i es. Займенник das спрямований на попередження висловлювання: Kannst du allein diese acht Kissen in den 5 Stock hochtragen.        ч

Займенник dieser, diese, dieses вказує на близький (близьку), а займенник jener, jene, jenes - на більш віддалений (віддалену) предмет (особу). Часто в граматиці близький предмет - той, що тільки-но згадувався, а більш віддалений - той, що згадувався раніше. Займенники dieser, diese, dieses i jener, jene, jenes часто вживаються у протиставленні: Kunst ist die rechte Hand der Natur. Diese hat nur Geschöpfe, jene hat Menschen gemacht. (F. Schiller)

Вказівний займенник selbst, selber вказує на те, що йдеться лише про  предмет, виражений іменником, до якого  він (займенник) відноситься. Форма selbst вживається переважно в писемному мовленні, форма selber - в усному. Слід розрізняти вказівний займенник selbst i частку selbst: der Professor selbst — професор сам; selbst der Professor — навіть професор.

В українській мові також є свої особливості. Вказівний займенник такий не лише вказує на конкретну ознаку, названу раніше, а й може вживатися для підсилення вираженої прикметником ознаки, своїм значенням наближаючись, таким чином, до прислівника дуже. Наприклад, у реченні «Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди, і здавалось, що довіку все така неволя буде» .