Функції займенників у реченні

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП  3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ТИПИ ЗАЙМЕННИКІВ 5

        1.1. Займенник як частина мови   5

        1.2. Типи займенників у сучасній  німецькій мові 8

1.3. Розряди займенників  в українській мові ……………………………….. 12

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ ЗАЙМЕННИКІВ У НІМЕЦЬКІЙ ТА

        УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ 17

        2.1. Функції займенників у реченні   17

        2.2. Особливості перекладу  22

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Цю роботу присвячено дослідженню схожостей та відмінностей у видах та функціях займенників німецької та української мов.

В обох досліджуваних  мовах займенники є давньою, проте  дуже живучою групою слів, яка вражає численністю своїх класів і різноманітністю  функцій морфологічних одиниць, що входять до її складу. Вони відрізняються від усіх інших частин мови універсальністю своєї природи, що базується на різноманітних основах. Саме цим займенники викликають зацікавленість до їх вивчення.

Дослідженням цієї теми займалось вже багато вітчизняних  за зарубіжних учених як: В. Г. Адмоні, О. М. Кур’янова, О. Е. Михайлова, А. Т. Шнітке, В. Шнайдер та багато інших. Але проблематика перекладу німецьких займенників у сучасному перекладознавстві часто недооцінюється. На сьогодні існує недостатньо матеріалів, присвячених вивченню і порівнянню займенників в німецькій та українській мовах, у яких викладені можливі способи їхнього перекладу. Наприклад це стосується текстів науково-технічного стилю, потреба в перекладі яких постає дуже гостро. Саме це й обумовило актуальність обраної теми.

Метою дослідження є всебічно охарактеризувати займенник як самостійну частину мови, визначити його основні різновиди та встановити основні функції, що реалізуються в німецькій та українській мовах, встановити схожості та відмінності між ними, що й обумовило окреслення деяких завдань:

1) відібрати певний матеріал, за допомогою котрого можливо встановити особливості займенників німецької та української мов;

2) охарактеризувати займенник, як чатну мови;

3) навести типологію німецьких та українських займенників;

4) порівняти синтаксичні фукції займенників в обох мовах;

5) визначити особливості перекладу займенників.

Об’єктом дослідження є займенник  як самостійна частина німецької та української мов.

Предметом дослідження є типи та функції займенників у досліджуваних мовах.

Методи дослідження зумовлені специфікою об’єкта й конкретними завданнями роботи. Під час дослідження були використані метод пошуку для відбору метеріалу, а також метод аналізу і порівняння для визначення функцій займенників та знаходження схожостей і відмінностей між ними в німецькій та українській мовах.

Практичне значення полягає в тому, що всі результати цієї роботи можуть бути використані для подальшого вивчення особливостей заменників, а також у вивченні порівняльної граматики німецької та української мов.

 

 

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА  ТА ТИПИ ЗАЙМЕННИКІВ

 

1.1 Характеристика  займенника

 

Займенник – це замінна самостійна частина мови, яка вказує на предмет або ознаку, не називаючи їх безпосередньо і не означає їх змісту. Займенники вживаються замість іменників, прикметників, числівників і залежно від цього виступають у реченні підметом, додатком, іменною частиною присудка або означенням [7, с. 41] Наприклад: ти, ніщо, жодний, мій, той, усякий, стільки, ich, du, er, sie, solches; selbst, selber; derjenige.

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Наприклад, у реченні Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати. є тільки вказівки на якісь особи чи предмети, але їх не названо.

Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у  контексті. У наведеному реченні  йдеться про героїв повісті І. Франка «Борислав сміється» —  Бенедя Синицю (він) і робітників (їх).

Займенник не має свого постійного лексичного значення (сигніфіката). Він щоразу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом.

Головні морфологічні ознаки за йменника це рід, число, відмінок.

Займенники мають словозмінну  морфологічну ознаку відмінка (хто-кого, кому, ким, (на) кому; er, ihm, ihn).

Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні  морфологічні ознаки роду та числа (чий - чия, чиє, чиї).

Займенники в мові вживаються передусім для того, щоб  уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба  узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник  ужито. Наприклад: Der Lehrer sagte den Schülern: „Diese Regel kennt ihr noch schlecht. Ihr müsst sie noch einmal wiederholen“. Студентство виявляє дедалі більшу громадську активність. Воно об'єднується. Його цікавить політичне життя країни.  Студенти виявляють дедалі більшу громадську активність. Вони об'єднуються. Їх цікавить політичне життя країни.. [15, с. 18]

Але не можна допускати, щоб займенник у реченні чи тексті співвідносився водночас із різними  словами, як наприклад, у реченні: Піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею. Тут не зрозуміло, хто лине: пісня, сонце чи тракторист?

Правильно вжиті займенники, крім того, пов'язують речення між  собою в один суцільний текст. Крім того закони вислову та конструкції тексту вимагають постійного вживання займенників, які «розвантажують» повідомлення від зайвих повторів, сприяють влучному членуванню та створюють кращі умови сприйняття.

 

1.2 Типи займенників  у сучасній німецькій мові

 

Займенник в німецькій  мові - це частина мови, слова, функція яких полягає не в називання предмета і його істотних ознак, а у вказівці на цей предмет. Займенник стоїть в ряду з іменниками, прикметниками і числівниками, які він замінює.

В німецькій мові вони поділяються на такі групи: особові  займенники (Personalpronomen); присвійні займенники (Possessivpronomen); зворотній займенник (Reflexivpronomen); вказівні займенники (Demonstrativpronomen); питальні займенники (Interrogativpronomen); відносні займенники (Relativpronomen); неозначені займенники (Indefinitpronomen); безособовий займенник es (Das unpersönliche Pronomen es); взаємні займенники (Retziprokpronomen); заперечні займенники (Negativpronomen). [7, с. 43]

Німецькі займенники можуть замінювати іменники там, де це необхідно. До них відносяться особові (ich, du, er, sie, es, wir, ihr, sie, Sie), питальні (wer?, Was?), неозначені (man, etwas, jemand, alle, alles, viele, einige) і заперечні займенники (nichts, niemand), а також безособовий займенник es і займенникові прислівники. Всі інші займенники супроводжують іменники. Питальні та особові займенники відмінюються за трьома відмінками, оскільки форми родового відмінка перейшли в розряд присвійних.

Особові займенники вказують на особу, яка говорить, або на особу, до якої звернена мова. Німецькі особисті займенники - ich, du, er, sie, es, wir, ihr, sie, Sie - здатні відмінюватись за трьома відмінками. Genetiv особових займенників входить в категорію присвійних. Особовим займенником відповідають питальні - wer?, Was?, Wem?, Wen?, Was?. Займенник родового відмінка wessen? вживається перед іменниками, не змінюючись. У відповіді вживається відповідний присвійний займенник.

Вказівні займенники (die Demonstrativpronomen) вказують на предмети і особи, на їхні ознаки або кількість. Найуживаніші вказівні займенники: der, die, das; dieser, diese, dieses; jener, jene, jenes; derselbe, dieselbe, dasselbe; derjenige, diejenige, dasjenige; solcher, solche, solches; selbst, selber.

Вказівні займенники, крім es, selbst, selber, відмінюються як означений артикль. Вони визначаються родом, числом і відмінком співвідносного слова. Займенники es, selbst, selber змінюються за родами, числами і відмінками.

Вказівний займенник der, die, das має вказівне значення. На відміну від артикля, він завжди наголошений.

Відмінювання займенника der, die das відрізняється від означеного артикля тим, що в родовому відмінку однини всіх трьох родів і в родовому і давальному відмінках множини цей займенник, крім форм, які збігаються з формами означеного артикля, має також форми, що збігаються з формами відносного займенника.

У вказівних займенниках derselbe, dieselbe, dasselbe i derjenige, diejenige, dasjenige перший компонент відмінюється як означений артикль, а другий - як прикметник слабкої відміни.

Вказівні займенники dieser, diese, dieses i jener, jene, jenes відмінюються як означений артикль.

Вказівний займенник solcher, solche, solches вказує узагальнено на ознаку предмета. Він відмінюється за сильною відміною, якщо перед ним немає артикля. Якщо ж перед ним стоїть неозначений артикль, займенник kein, keine, kein або інший неозначений займенник, то він відмінюється за мішаною відміною: ein solcher Film, eines solchen Filmes, einem solchen Film, einen solchen Film; ein solches Bild, eines solchen Bildes, einem solchen Bild, ein solches Bild.

Присвійні займенники означають належність предмета особі, яка говорить, особі, до якої говорять, або особі, про яку говорять і відповідають на питання wessen? (Чий?, Чия?, Чиє?, Чиї?). Наприклад: mein Dorf (das Dorf, wo ich lebe).  Вони відповідають особовим займенникам у родовому відмінку: mein, dein, sein, ihr, sein, unser, ihr, sie, Sie. Кожний присвійний займенник узгоджується в роді, числі й відмінку з іменником, з яким він пов'язаний. В однині він відмінюється як неозначений артикль, а в множині як означений.

Присвійні займенники утворилися від родового відмінка особових займенників.

Граматична категорія особи  у присвійних займенників абсолютна. Їхній корінь завжди вказує на особу, якій належить предмет: meine Mütze, deine Mütze, seine Mütze. Граматичні категорії роду, числа і відмінка відносні. Вони визначаються родом, числом і відмінком означувального слова: mein Mantel - meines Mantels, meine Jacke - meiner Jacke.

Питальні займенники (die Interrogativpronomen) містять питання про осіб, предмети або про їхні ознаки. До питальних займенників належать wer, was; welcher, welche, welches; was für ein, was für eine, was für ein.

Займенники wer, was вживаються лише в однині.

Питальний займенник welcher, welche, welches відмінюється як означений артикль.

Займенник was für ein, was für eine, was für ein містить питання про ознаку чи властивість предмета. У непрямих відмінках він уживається з прийменниками: Was für eine Stadt ist das? Was für einen Text lesen Sie?

Відносні займенники (die Relativpronomen) мають послаблене лексичне значення, яке в основному збігається зі значенням тих вказівних і питальних займенників, від яких вони походять. До відносних займенників належать: der, die, das; wer, was; welcher, welche, welches; was für ein, was für eine, was für ein.

Відносний займенник der, die, das походить від однозвучного вказівного займенника, а всі інші — від однозвучних питальних займенників.

Найбільш поширений  відносний займенник - der, die, das. Він уживається лише як субстантивний і відмінюється як означений артикль, крім родового відмінка однини усіх трьох родів і родового відмінка множини, де він приймає ще закінчення -en.

За сполучення відносного підрядного речення з головним відносний  займенник der, die, das може вживатись у називному відмінку та непрямих відмінках без прийменника і з прийменником: Das Buch, das hier liegt, ist sehr interessant. Der Mensch braucht ein Vorbild, dem er nachstreben kann. Marie ist eine Frau, auf die du dich verlassen kannst.

Відносні займенники wer, was мають узагальнююче значення і відмінюються як однозвучні питальні займенники.

Займенник wer співвідноситься з назвами осіб і для введення відносних підрядних речень може вживатись у називному відмінку і непрямих відмінках без прийменників або з прийменниками: Sage mir, mit wem du umgehst, und ich sage dir, wer du bist.

Займенник was співвідноситься з  назвами предметів і абстрактних  понять або вказує на зміст речення  в цілому. Для введення відносних підрядних речень уживається в усіх відмінках без прийменника: Er murmelte etwas, was ich nicht verstand.

Відносний займенник welcher, welche, welches, як і однозвучний питальний, підкреслює вибір або виділення особи чи предмета серед однорідних осіб чи предметів. Він відмінюється як однозвучний питальний займенник, але в родовому відмінку однини і множини має паралельні форми, що збігаються з формами родового відмінка питального займенника welcher, welche, welches і формами родового відмінка відносного займенника der, die, das.

Для введення відносних підрядних  речень займенник welcher, welche, welches вживається в називному відмінку та в непрямих відмінках без прийменника і  з прийменником: Er ist der Mann, welcher alles weіß.

Відносний займенник was für ein, was für eine, was für ein трапляється дуже рідко. Він відмінюється як однозвучний питальний займенник. Для введення відносних підрядних речень цей займенник вживається, коли йдеться про ознаку предмета, вираженого іменником, до якого він відноситься у підрядному реченні: Du siehst, mit was für  Leuten du es zu tun hast.

Неозначені займенники вказують на існуючі, але невідомі особи, предмети, на їхні ознаки або кількість. До них належать: man; einer, eine, eines; etwas; jemand; jeder, jede, jedes; jedermann; jeglicher, jegliche, jegliches; jedweder, jedwede, jedwedes; mancher, manche, manches; alle, viele, wenige, einige, etliche, mehrere.

Неозначений займенник einer, eine, eines утворився від числівника ein, eine, ein. За своїм значенням дуже близький до займенника man.

Займенник einer, eine, eines, перед  яким стоїть нульовий артикль, відмінюється як означений артикль і має лише форми однини.