Використання твіттеру, як інформаційного сервісу: на прикладі стрічки новин тенісного інтернет-сайта

Названі універсальні функції комунікації  властиві й Інтернету. Разом з  цим, історичний розвиток ЗМІ призвів  до формування в їхній діяльності певних специфічних функцій, виконання  яких неминуче знаходилось під впливом  соціально-політичної та економічної  ситуації у конкретних країнах та розширення технологічних можливостей  для виготовлення й розповсюдження інформації. Функції ЗМІ в Інтернеті, з одного боку, зберігають притаманний усім ЗМІ зміст, а з іншого – набувають специфіки, властивої даному медійному середовищу.

Однією  з найважливіших функцій є  комунікативна. Існують доволі різні  точки зору на комунікативну природу  Інтернету. Дехто вважає, що у всіх своїх проявах він є засобом  масової інформації, оскільки дозволяє поширювати останню для необмеженої  кількості реципієнтів. Інші стверджують, що Інтернет – це безліч сайтів, кожний з яких має свою аудиторію, а тому він ефективний лише як засіб групової комунікації. І все ж головний висновок, який можна зробити з  практики роботи Всесвітньої павутини, це те, що Інтернет неоднорідний [11].

Інтернет-технологія робить комунікацію трансграничною. Спілкування перестає прив’язуватися до місцеположення комунікантів. На цій  основі Інтернет може виконувати соціально-креативну  функцію, тобто формувати нові спільноти  з єдиною інформаційною базою  та спільним ціннісно-нормативним фундаментом. Загальна спрямованість розвитку засобів  розповсюдження інформації полягає  в утвердженні гетерархічного (горизонтального, рівноправного) порядку на місці ієрархічного (вертикального, де домінує один із суб’єктів комунікації). Відбувається перехід від односторонньої до двосторонньої моделі комунікації. Таким чином, в умовах Інтернету аудиторія може брати участь у виробництві й обміні інформацією, у тому числі й між собою. Аудиторія перестає бути лише одержувачем повідомлень.

Аналізуючи  комунікативну функцію Інтернету, потрібно розрізняти  поняття "інтерактивність" і "зворотний зв’язок". Перше є ширшим, ніж друге. Зворотній зв’язок – це реакція, відгук суб’єкта на інформаційний вплив. Показники відвідування сайту також виступають у ролі зворотного зв’язку: свідчать про те, чи зацікавились ним користувачі. Інтерактивність передбачає й інші можливості: контроль користувача над контентом (запит, оцінка), участь у його формуванні через постановку проблеми для висвітлення та обговорення, ініціативу в обговоренні, авторство, обмін думками з іншими користувачами тощо.

Беручи  до уваги ступінь і характер активності користувача, С. Макмілан пропонує виділити такі загальні моделі комунікації в  Інтернеті:

1. одностороння комунікація з високим контролем з боку одержувача інформації, де його активність проявляється як запит на необхідну інформацію;

2. двостороння комунікація з високим рівнем контролю з боку користувача, де полюси спілкування не розділяються по функціях "відправник – одержувач", має місце взаємооберненість ролей, рівноправна участь в обміні інформацією;

3. одностороння комунікація з розділенням функцій відправника і одержувача, з низьким рівнем контролю з боку одержувача, у формі монологів;

4. двостороння комунікація у діалогічній формі, з низьким рівнем контролю з боку одержувача, з можливістю відгуку з боку одержувача двусторонняя коммуникация в диалогической форме, с низким уровнем контроля со стороны получателя, с возможностью отклика со стороны получателя [27, с.169].

Як бачимо, інтерактивність може мати місце  й в односторонній, і у двосторонній комунікації, її рівень у формі контролю з боку користувача також може бути високим і низьким.

Другою  не менш важливою функцією Інтернету  є інформаційна. Інформація в Інтернеті  має ряд специфічних рис, таких  як:

• оперативність, тобто націленість на висвітлення передусім поточних подій;
• висвітлення життя соціуму, а не власної діяльності творців ресурсу;
• універсальність і різнобічність тематики, навіть у спеціалізованих каналах;
• жанрово-видова різноманітність матеріалів [5, с. 112].

На основі інформаційної функції ЗМІ здатні виконувати й функцію фокусування  суспільної уваги. В Інтернеті цей  процес ускладнюється, по-перше, колосальним  ростом кількості ресурсів (диверсифікацією), серед яких кожний користувач може обрати той, що вважатиме за потрібний, а по-друге, властивою йому можливістю швидкого обновлення контенту аж до режиму реального часу. Велике розмаїття  і темп обновлення інформації в Мережі, можливість для кожного користувача  визначати свій маршрут сприяють дробленню, демасифікації аудиторії.

Д.В. Ланде  з точки зору частоти оновлення  контенту умовно поділяє весь простір  Інтернету на дві складові – стабільну  та динамічну [8, с. 17]. Стабільна складова містить інформацію "довгострокового" характеру (монографії, галереї, архіви). Динамічна складова включає постійно обновлювані або нові ресурси. Інформаційні потреби користувачів автор також поділяє на дві категорії – "знання та поняття" й "новини". На думку Д.В. Ланде, перша категорія потреб, відповідно, задовольняється переважно стабільною складовою, у той час як потреби у новинах може задовольнити лише динамічна складова.

Розважальна функція Інтернету, можливо, є менш важливою, ніж дві попередні, однак  не менш популярною серед користувачів. У будь-якому випадку, не існує  єдиної оцінки цієї функції. На думку  М. Кастельса, наприклад, призначення  Інтернету полягає не в "ізоляції людей в уявному світі рольових ігор з їхньою фальсифікацією особистості, а у використанні його для розповсюдження політичних послань, для організації комунікації за допомогою електронної пошти з суспільними мережами, для вираження ідей та пошуку інформації. Це засіб комунікації, а не розваги" [5, с. 133].

Ціннісно-регулятивна  функція Інтернету, тобто функція  вироблення й збереження загальної  цінністно-нормативної платформи  аудиторії, не є очевидною й проявляється по-різному: у самому контенті ресурсів, у принципах відбору повідомлень, їх коментування, розташування у певній послідовності, на певних сторінках.

Виконання ціннісно-регулятивної функції у  демократичних засобах масової  інформації відбувається на основі виконання  функції інформування та фокусування  уваги аудиторії на певних подіях і проблемах. Однак в Інтернеті  відбувається подальше дроблення аудиторії, що ускладнює виконання такої  функції [22, с. 236].

Інтернет  надає технологічно принципово новий  ступінь свободи в обміні інформацією, можливість висловити свою точку  зору на безлічі площин. Одночасно  з цим Інтернет загострює проблему соціальної ідентичності – віднесення себе до певних соціальних спільнот. Існує  думка, що найновіші засоби комунікації  руйнують границі ідентичності, оскільки тут утворюється широкий спектр віртуальних спільнот, що швидко замінюють  одна одну. У зв’язку з цим  важливість ціннісно-регулятивної функції  Інтернету зростає.

1.3. Твіттер. Загальна характеристика

Твіттер –  це соціальна мережа та сервіс мікроблоггінгу. В перекладі з англійської, слово twitter означає щебетати, балакати. Суть Твіттера полягає в тому, що кожен користувач може написати коротке повідомлення до 140 символів, використовуючи як безпосередньо сайт сервісу, так і через SMS або сторонні розробки, спеціально призначені для цього (наприклад, твіттер-клієнти для браузерів). Відповідно, ваші друзі прочитають це на своїх головних сторінках, де відображається загальний потік повідомлень тих, кого вони "зафоловили". Зафоловити – означає додати когось до списку спостережуваних, тобто приєднатися до списку читачів цього твіта. [27].

Твіттер заснували  в березні 2006 року Джек Дорсі, Ноа  Гласс, Біз Стоун та Еван Уільямс. Початковою ідеєю проекту була така: сервіс мав дати можливість користувачам відповісти лише на одне питання: "Що ти зараз робиш?". Першою робочою  назвою була обрана twittr, по аналогії з  іншим популярним web 2.0-сайтом,Flickr. 22 квітня 2008 року розробники презентували ще одну мовну версію сайту –  японську. Японська мова посідає друге  місце за популярністю після англійської. На відміну від останньої, японська версія сервісу фінансується за рахунок  реклами. Тому дотепер ви не побачите жодного банеру в Твіттері, якщо ним користуєтесь.

The Wall Street Journal писав у 2007 році: "Такі соціальні сервіси викликають змішані почуття у технологічно кмітливих людей. Фани кажуть, що це – хороший спосіб тримати зв`язок зі своїми друзями. Але чимало користувачів починають відчувати себе занадто сполученими – вони витрачають все більше часу на перевірку онлайнових статусів, отримують більші рахунки за послуги мобільного зв`язку, та змушені перестати оголошувати кожен раз, чим вони будуть обідати".

Сервіс Твіттер  побудований на веб-платформі Ruby on Rails (а також Scala, з 2009 року), і протягом 2007 року функціонував 98% часу (тобто приблизно 6 діб сервіс був недоступний користувачам). Саме такі періоди вимушеного простою, що супроводжувалися заставками з фірмовою твіттерской пташкою, дали тему для багатьох шаржів в Мережі на тему зміни платформи для мікроблоггінгa. На початку 2008 року сервіс був перебазований на сервери Amazon S3, що призвело до помітної стабілізації його роботи.

Автор технології Стівен Джонсон (англ. Steven Berlin Johnson) описує основний механізм Твіттера, як "надзвичайно простий": "Будучи соціальною мережею, Твіттер обертається навколо принципу читачів (followers). Коли ви вирішите скористатися записами іншого користувача Твіттера, твіти цього користувача відобразяться у зворотному хронологічному порядку на вашій головній сторінці Твіттер. Якщо ви будете читати (to follow) записи 20 чоловік, ви побачите їх твіти на сторінці, прокручувати вниз ..."

У 2007 році відправлялося  близько 400 000 твітів / квартал. Цей показник виріс до 100 млн твітів, розміщених в квартал, в 2008 році.До кінця 2009 року розміщувалося 2 млрд твітів / квартал. У лютому 2010 року користувачі Твіттера відправляли 50000000 твітів на день. У  першому кварталі 2010 року було розміщено 4 млрд твітів. Станом на червень 2010 року відправлялося близько 65000000 твітів щодня, що еквівалентно близько 750 твітів в секунду. [23].

Твіттер йде  на рекорди під час видатних подій. Наприклад, рекорд був встановлений під час ЧС-2010, коли фанати писали 2940 твітів в секунду під час  матчу Японія-Камерун 14 червня 2010. Рекорд був побитий ще раз, коли 3085 твітів / сек. були розміщені після перемоги Лос-Анджелес Лейкерс у фіналі НБА 17 червня 2010. 25 червня 2009, коли помер  американський співак Майкл Джексон, користувачі оновлювали свій статус зі словами "Майкл Джексон" в розмірі 100 000 твітів в годину. Твіттер придбав розробника додатків - компанію Atebits 11 квітня 2010. Atebits заробив нагороду Apple Design Award за Твіттер-клієнт Tweetie для Mac і iPhone.

Додаток, який тепер називається "Twitter" і поширюється безкоштовно, є офіційним клієнтом Твіттера для iPhone.

За даними адміністрації сервісу на вересень 2011 р., число зареєстрованих користувачів "Twitter" перевищила 200 мільйонів чоловік. При цьому в січні щомісяця відвідували близько 250 мільйонів осіб, а у вересні - вже 400 мільйонів, при цьому близько 100 млн зареєстрованих користувачів заходять на сервіс хоча б раз на місяць. В лютому 2012 року кількість зареєстрований користувачів досягла 500 мільйонів.

Твіттер також порівнюється з веб-клієнтом для Internet Relay Chat (IRC).

У 2011 році Twitter перейшов з MySQL на Lucene і з Ruby on Rails на Java і Scala для підвищення продуктивності і масштабованості.

Користувачі можуть об'єднувати групу  повідомлень по темі або типу з  використанням hashtag - слова або фрази, що починаються з # . Крім того, буква d перед ім'ям користувача дозволяє відправляти повідомлення в приватному порядку, приватно. Нарешті, знак @ перед  іменем користувача використовується для згадки або відповіді іншим  користувачам. В кінці 2009 року була додана функція "Списки Твіттера", що дозволяє користувачам слідкувати (а також відзначати і відповідати) за списками авторів, а не за окремими авторами.

Через SMS користувачі можуть спілкуватися з Твіттер через п'ять шлюзових номерів: короткі коди для Сполучених Штатів, Канади, Індії, Нової Зеландії та острова Мен. Існує також короткий код в Сполученому Королівстві, який доступний тільки для абонентів на Vodafone, O2 і Orange мереж. В Індії Твіттер підтримує тільки Твіти Bharti Airtel. Аналогічна платформа під назвою GladlyCast існує для мобільних телефонів користувачів у Сінгапурі, Малайзії та Філіппінах. Повідомлення були спочатку налаштовані на 140 символів для сумісності з SMS-повідомленнями, через скорочених позначень і сленгу, які зазвичай використовуються в повідомленнях SMS. 140-символьний розмір зажадав використання послуг скорочення URL - таких, як bit.ly, goo.gl, hsu.su і tr.im, і послуги хостингу, такі як Twitpic, Mobypicture або Yfrog - для розміщення мультимедійного контента і тексту більш ніж 140 символів. Твіттер використовує власний сервіс скорочення посилань t.co для автоматичного скорочення всіх URL, розміщених на своєму сайті.

Зараз Твіттер  – це не лише засіб спілкування  з друзями чи просто цікавими людьми, а й дуже потужний спосіб онлайн-комунікації. Не дарма Барак Обама, президент  США, взяв на озброєння Твіттер під  час виборчої кампанії, і не прогадав. В Твіттер приходить щораз  більша кількість компаній, оскільки вони розуміють, що ігнорувати таке масштабне social media неможливо, або нерозумно.

Компанія  маркетингових досліджень Pear Analytics проаналізувала 2000 твітів(інформація, яка надходить з США та англійською  мовою) протягом 2 тижнів всерпні 2009 року з 11:00 ранку до 5:00 вечора (CST) і розділила їх на шість категорій:

Світська  бесіда - 41%

Розмови - 38%

Ретвіти (повторювані  повідомлення) - 9%

Самореклама - 6%

Спам - 4%

Новини - 4%

Дослідник соціального  програмного забезпечення Дана Бойд відповіла надослідження Analytics, стверджуючи, що те, що дослідники назвали "світськоїбесідою", краще охарактеризувати як "соціальну турботу" та / або "обізнаністьпро оточення" - коли людина хоче знати, що інші люди думають, роблять івідчувають, навіть якщо він їх зовсім не знає. [27].