Використання твіттеру, як інформаційного сервісу: на прикладі стрічки новин тенісного інтернет-сайта

 

ЗМІСТ

ВСТУП.……………………………...……………………………………….........3

РОЗДІЛ І. МІСЦЕ ТВІТТЕРА В ІНТЕРНЕТІ, ЯК НОВОМУ

ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ ………..........................................................6

1. Інтернет як засіб масової комунікації……………………….…...……......6
2. Поняття функцій Інтернету………………………………………....……..10
3. Твіттер. Загальна характеристика… ……………………………………...14

1.4. Переваги Твіттера над традиційними  видами ЗМІ в швидкості передачі  інформації…..…………………………………………………………………….18

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ТВІТТЕРА У СПОРТИВНІЙ ІНТЕРНЕТ-ЖУРНАЛІСТИЦІ………………………………………………………………..21

2.1. Тематичне різноманіття новин на спортивному Інтернет-сайті…………21

2.2. Джерела інформації при формуванні стрічки новин на тенісному сайті..23

2.3. Використання твіттера спортсменами.…………………………………….25

2.4. Тематика повідомлень тенісистів у твіттері………………………………28

2.5. Використання твіттера, як джерела інформації сучасними російськомовними спортивними сайтами……………………………………...30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...34

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність проблеми пов’язана передусім з необхідністю дослідження процесів, що

відбуваються  сьогодні в Інтернеті, в рамках теорії масової комунікації та пошуком  найбільш корисних методів їх використання у сучасних ЗМІ. Інтернет стрімко інтегрує у життя пересічної людини. З кожним роком кількість користувачів Інтернет збільшується, разом з чим більш широким стає й інформаційний потік та швидкість передачі інформації.

В умовах нових  інформаційних технологій Інтернет дозволяє людині отримувати інформацію в обхід традиційних видів ЗМІ. Він є найоптимальнішим об’єктом аналізу, передусім через свій глобальний характер та швидкі темпи розвитку, а також через те, що Інтернет максимально уособлює провідну особливість сучасних інформаційних технологій, що полягає у їхньому інтерактивному характері.

Соціальні мережі, популярність яких збільшується щоденно, завдяки швидкості своєї роботи в деяких випадках виграють в оперативності та ексклюзивності інформації у ЗМІ. Це пов’язано передусім з так званим "бумом" мікроблогінгу, який почався у 2006 році разом з виникненням Інтернет-проекту Twitter.сom, який у подальшому ми будемо називати просто "твіттер".

Популярність твіттера постійно зростає. Майже кожен користувач Інтернету в тій чи іншій мірі зустрічається з цим сервісом, або користується інформацією, отриманою з нього. Для більшості ж користувачів, що не можуть представити своє життя без Інтернету,аккаунт у твіттері  міцно закріпився серед таких обов’язкових речей, як власна поштова скринька, сторінка у соціальній мережі (Вконтакте, Facebook, Одноклассники та ін.), ICQ та Skype.

На сьогоднішній день, незважаючи на невеликий вік  проекту, вже було проведено багато ґрунтовних досліджень твіттера, як феномену серед засобів масової комунікації. Проте такі дослідження ще не досягли значного розвитку, адже не перестає розвиватися сам проект. У цих дослідженнях в основному фіксується певна загальна феноменологія, проте для кожної зі сфер інформативної діяльності твіттер має свою специфіку використання. актуальність і практичне значення таких наукових пошуків є обов’язковими та вимагають урізноманітнення й поглиблення.

Мета роботи полягає у виділенні й науковому обґрунтуванні структуроутворюючих принципів Twitter.com та методів його використання у сучасних ЗМІ. Зокрема ми проаналізуємо можливості використання твіттера у спортивній журналістиці на прикладі тенісного Інтернет-сайту Gotennis.ru. Для досягнення поставленої мети необхідним є вирішення таких задач:

• навести загальну характеристику Інтернету як засобу масової комунікації;
• визначити основні функції твіттера як ЗМК;
• охарактеризувати аудиторію твіттера;
• з’ясувати структуру аудиторії твіттера;
• розробити класифікацію спортивних новин;
• визначити та дослідити можливості використання твіттера як інформ-ресурса.

Об’єктом даного дослідження ми обрали спеціалізовані мікроблоги на платформі Twitter.com.

Предмет дослідження становлять принципи спеціалізації Інтернет-ресурсів.

У ході роботи ми використовували такі методи збору інформації, як спостереження та опис, а також індуктивний метод для дослідження структурних елементів спеціалізованих Інтернет-ресурсів. Для визначення типології цих ресурсів були застосовані методи системного аналізу структури й змісту, узагальнення та класифікації.

Наукова новизна даної роботи полягає у тому, що у ній вперше була зроблена спроба розробити систему методів використання інформації, отриманої з твіттера в процесі наповнення стрічки новин. Був запропонований новий підхід до характеристики взаємовідношення аудиторії та джерел інформації в Інтернеті.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх прикладного використання. Зокрема, у прикладному плані нами розроблена класифікація спортивних новин та джерел їх пошуку. Зважаючи на те, що питання спеціалізації Інтернет-ресурсів на сьогоднішній день є малодослідженим, ми бачимо наукову цінність одержаних результатів у можливості використання виділених нами критеріїв, за якими можна визначити спеціалізацію Інтернет-ресурсів, для проведення аналогічних досліджень на основі інших джерел та порівняння їхніх результатів із результатами даної роботи з метою їх корекції та/або доповнення й вироблення більш універсальних класифікацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. МІСЦЕ ТВІТТЕРА В ІНТЕРНЕТІ, ЯК НОВОМУ

ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

1. Інтернет як засіб масової комунікації

Однією  з характерних особливостей нашого часу є безпрецедентний розвиток засобів масової комунікації. Інформація стає реальним соціальним ресурсом, а світ все помітніше набуває обрисів того, що М. Маклюен назвав "глобальним селом".

Із появою у ХХ ст. електронних засобів зв’язку  характер ЗМІ змінився докорінним чином. Окремі дослідними масових комунікацій  почали говорити про настання доби "медіакратії" – влади ЗМІ, які вже не тільки  відображають та інтерпретують дійсність, а й створюють її за власними правилами. Відбувається глобалізація засобів масової інформації та комунікації, трансформується вся структура комунікативного досвіду людини [6]. Це стосується всіх засобів масової комунікації, та передусім, всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет. Цей тип медіа можна вважати своєрідним глобальним засобом масової інформації. Він дає можливість мати практично миттєвий доступ до всіх джерел інформації одночасно і при цьому робити індивідуальний вибір.

Інтернет  – це "глобальна телекомунікаційна мережа інформаційних і обчислювальних ресурсів, яка слугує фізичною основою для World Wide Web" [3]. Його також називають Всесвітньою мережею, Глобальною мережею, або просто Мережею.  Часто під поняттям "Інтернет" розуміють не саму фізичну мережу, а World Wide Web (або Всесвітню павутину) та доступну у ній інформацію. В контексті даної роботи нас цікавить саме Всесвітня павутина, що являє собою "розподілену систему, що надає доступ до пов’язаних між собою документів, що зберігаються на різних комп’ютерах, підключених до Інтернету" [26].

Деякі історики Інтернету ведуть відлік Глобальної мережі з 1961 р., коли Л. Кейнрок, якого  часто називають "батьком" Інтернету, опублікував статтю з описанням пакетної пересилки інформації. Сам же професор вважає, що перший значний крок у створенні Інтернету був зроблений у 1969 р. в Каліфорнійському університеті, коли він разом зі своєю командою успішно з’єднав комп’ютер з маршрутизотором (сітьовим приладом передавання даних). В інтерв’ю агентству Рейтер Л. Клейнрок описав це таким чином: "20 жовтня 1969 р. група комп’ютерних спеціалістів Каліфорнійського університету вирішила з’єднати свій комп’ютер з комп’ютером у Стенфордському дослідницькому інституті [4]. Спочатку мережа допомагала лише вченим користуватися інформацією, що знаходилася у комп’ютерах колег в інших центрах. Тоді ніхто ще не міг передбачити, яких масштабів сягне Інтернет.

Сучасний Інтернет дослідники С.В. Михайлов та В.А. Михайлов характеризують як особливе інформаційне й комунікативне середовище, якому притаманні такі ознаки:

1. віртуальність, під якою розуміють як ідеальність, знаковість, так і новий тип символічного існування людини й соціуму. Усі символи людського буття можуть бути відтворені у цьому новому просторі, в результаті чого формується символічний "паралельний світ";
2. інтерактивність, яка означає можливу активність користувача-реципієнта, що вирізняє Інтернет як гіпермедіа та обумовлює взаємність впливу;
3. гіпертекстуальність Інтернету універсальна: він виступає як принципово відкрита система текстів, баз даних, посилань тощо і виконує функцію запам'ятовування й зберігання інформації, стаючи глобальною пам'яттю людства;
4. глобалізація комунікації через Інтернет полягає у тому, що зникають політичні, економічні та інші межі між його користувачами;
5. креативність Інтернету визначається як соціально вагоме інсценування індивідуальності користувача через різноманітні самопрезентації, яку вчені називають "єдиною реальністю особистості у віртуальному середовищі" [9, с. 46].
6. анонімність Інтернету безпосередньо пов'язана з його креативністю. В Інтернеті мало персоніфікованих джерел інформації. Спілкування у режимі on-line відбувається заочно і під псевдонімами (ніками), особистість реалізується через самопрезентацію і текст та зводиться, по суті, до самого тексту;
7. мозаїчність віртуального середовища полягає у відсутності ієрархії, у відсутності центру і периферії. Сітьова комунікація фрагментарна, користувач за допомогою гіпертекстуальності об’єднує її у безкінечне розмаїття фігур [10, с. 37].

Н.В. Коритнікова доповнює цей список ще такими ознаками, як спеціалізація (забезпечення індивідуумів або груп людей необхідною інформацією на будь-якому рівні зацікавленості) та мультимедіа (супроводження візуальними додатками у вигляді зображень, анімації, відео- та аудіофайлів) [8, с. 186].

А. Волож також виділив ряд рис, які відрізняють Інтернет від традиційних ЗМІ. Ці риси частково повторюють вищезазначені, однак серед них є і такі, як:

- Охват аудиторії. Інтернет можна сміливо назвати "багатотиражним" засобом масової інформації. На сьогоднішній день аудиторія Інтернет не поступається численністю аудиторії преси.

- Оперативність. Інтернет є оперативним для великої кількості потоків. Він має здатність швидко донести будь-яке повідомлення до будь-якого реципієнта.

- Таргетинг. Найважливіша особливість Інтернету – це можливість поговорити з кожним користувачем індивідуально.

- Конективність. В Інтернеті людина постійно перебуває у контакті з інформаційними потоками, з якими вона може працювати.

- Дослідження. В Інтернеті, на відміну від інших інформаційних середовищ, легко проводити дослідження, оскільки це живе та інтерактивне середовище [1].

Медіадослідження  свідчать, що певна частина читачів  перестає читати газети, користуючись інформацією в Інтернету, і частина  телеглядачів переключається на Інтернет. Крім того, радіостанції переходять до Глобальної мережі, для чого існує  ряд причин. Мовлення через Інтернет стирає кордони: можна вести передачу з однієї країни, а слухачі будуть знаходитися в іншій. Тут набувають  особливого значення правові й законодавчі  аспекти, адже законодавчі бази різних держав різняться, й те, що не дозволяється радіостанції на території однієї країни, може бути дозволено в іншій. До того ж, вихід до Інтернету дає можливість познайомити молоду аудиторію з  місцевим радіомовленням, до якого  вони не доходять [24, с. 45].

Деякі телерадіокомпанії  побоюються того, що радіослухачі й  телеглядачі можуть переключитися  на комп’ютери. Однак більшість  експертів погоджуються, що ні телевізор, ані комп’ютер не витіснять один одного. Ці поняття, можливо, стануть  нероздільними або будуть існувати кілька видів їх комбінацій. Інші ж спеціалісти вважають, що традиційні засоби масової інформації незабаром перестануть існувати.

Однак на противагу цій думці можна  навести концепцію т.зв. лінії  Брандта, яка умовно відокремлює  заможні країни "півночі" від незаможного "півдня". Виникнення виключно он-лайн видань, каналів чи радіостанцій, що не матимуть "офлайнових" аналогів, означатиме, що жителі "півдня" будуть повністю відрізані від існуючих інформаційних потоків. Можливо, на "півночі" Інтернет дійсно частково витіснить інші ЗМІ. Однак на "півдні", де живуть більше 80 % населення Землі, Інтернет не зможе скласти їм значної конкуренції.

 

 

 

1.2. Поняття функцій Інтернету

Г. Ласуел вважав, що будь-які соціальні комунікації  виконують три основні функції: контролюють навколишню реальність; являють собою засіб кореляції  відношення різних соціальних суб’єктів  до дійсності; дозволяють передавати культуру наступним поколінням [2, с. 16].