Периферійні пристрої

 

ЗАВДАННЯ № ___

до дипломної роботи державного кваліфікаційного іспиту

учня (учениці)_____________________________________

групи № ________37________________________________

професії : «Оператор  комп’ютерного   набору.   Секретар        керівника»_________________________________________

на тему: _______ __________________________________________________

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.1. Класифікація периферійних пристроїв

1.2. Взаємодія преферфйних пристроїв з ПК

1.3. Обслуговування периферійних пристроїв

1.4. Розвиток периферійних пристроїв

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА.

2.1. Загальні  відомості

2.2. Створення презентації: «Периферійні пристрої»

2.3 Налаштування презентації: Периферійні пристрої

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНІКА  БЕЗПЕКИ І ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА.

3.1. Вплив ПК на навколишнє середовище.

3.2. Вимоги до робочого місця оператора ЕОМ.

РОЗДІЛ ІV. СЕКРЕТАРСЬКА СПРАВА 

4.1. Описати порядок створення та заповнення  телефонограми з допомогою текстового редактора Word

 

Термін виконання роботи «___» __________20__ р.

Викладач __________________ (______________________)

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА  ………………………………….6

1.1. Класифікація периферійних пристроїв…………………………..6

1.2. Взаємодія преферфйних пристроїв з ПК……………….………..9

1.3. Обслуговування периферійних пристроїв………………………12

1.4. Розвиток периферійних пристроїв……………………………….15

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА……………………………18

2.1. Загальні  відомості ………………………………………………..18

2.2. Створення презентації:  «Периферійні пристрої» ………………21

2.3 Налаштування презентації:  «Периферійні пристрої»…………..23

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНІКА  БЕЗПЕКИ І ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА………………………………………………………………..25

3.1. Вплив ПК на навколишнє середовище…………………………..25

3.2. Вимоги до робочого місця оператора ЕОМ……………………...28

РОЗДІЛ ІV. СЕКРЕТАРСЬКА СПРАВА………………………….…33

4.1. Описати порядок створення та заповнення  телефонограми з допомогою текстового редактора Word……………………………………33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………37

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ...........................................................................39

 

 

ВСТУП

Сучасні обчислювальні  машини та системи являють собою  сукупність складних електронних блоків, що виконують автоматичні розрахунки за допомогою алгоритмічно-програмного  забезпечення. До складу таких машин та систем входять такі блоки (пристрої) як арифметико-логічний пристрій та пристрій управління (що в сукупності називають центральним процесором ЦП), пристрій введення (ПВВ), пристрій виведення (ПВ), пристрій підготовки даних та запам‘ятовувальний пристрій (ЗП).

Основними (базовими) пристроями ЕОМ є, як відомо, центральний процесор та оперативна пам‘ять (ОП). Причому, ведуча роль в процесі обчислень належить процесору, який виконує програму, що зберігається в ОП і управляє роботою  ОП, пристроєм введення/виведення та підготовки даних. У більшості типів сучасних ЕОМ немає окремих пристроїв підготовки даних, їх функції виконують пристрої введення/виведення інформації.

Периферійні або зовнішні пристрої - це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д.

Поняття "периферійні  пристрої" досить умовне. До їх числа  може віднести, наприклад, накопичувач  на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляді самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімного з'єднання системного блока. І навпаки, модем може бути вбудованим, тобто конструктивно виконаний як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до периферійних пристроїв.(ПП)

 

 

Основне призначення ПП - забезпечити  надходження в ЕОМ із навколишнього  середовища програм і даних для  опрацювання, а також видачу результатів  роботи ЕОМ у виді, придатному для  сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі.  ПП в чималому ступені визначають можливості застосування ЕОМ.

 

 
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНАЧАСТИНА.

 

1. Класифікація периферійних пристроїв

Загальні вимоги до периферійних пристроїв 

На відміну від основних (базових) пристроїв ЕОМ, які мають однорідну електричну та механічну структуру, периферійні пристрої є пристроями, окремі вузли, яких побудовані на різних фізичних принципах. Так, розрізняють електронні, електромеханічні, електромагнітні, фотоелектронні, оптичні, пневматичні та інші вузли. Все це, як правило, призводить до підвищених вимог до конструкцій ПП, з точки зору вібрацій, виділення теплоти, появи паразитних електричних та механічних полів. Периферійний пристрій, як засіб зв‘язку людини з ЕОМ, повинен відрізнятися високими ергономічними параметрами. Окрім того механічні вузли ПП повинні відповідати підвищеним вимогам точності, жорсткості конструкції та їх міцності.

Дуже важливим параметром периферійних пристроїв є надійність їх експлуатації. Надійність, як правило, оцінюється безвідмовністю роботи пристрою через характеристики ймовірності безвідмовної роботи та напрацювання на відмову. Ймовірність безвідмовної роботи характеризує середню кількість відмов протягом заданого інтервалу часу, а напрацювання на відмову характеризує середній час, який напрацьовують пристрої до першої відмови.

Основним принципом, який лежить в основі конструювання ПП ЕОМ, є принцип модульності. Цей  принцип полягає в компонуванні ПП у вигляді конструктивно завершених монтажних одиниць. Використання принципу модульності значно скорочує терміни проектування та виготовлення пристроїв, забезпечує можливість постійної модернізації складових частин, вибір гнучкої структури пристроїв, а також високу ремонтоздатність.

 

 

Отже як вже було зазначено в вступі можна виділити такі групи серед преферійних пристроїв – це пристої вводу,  виводу, (Пристрої запровадження.. Пристрої, що запам`ятовують. Друкувальні пристрої, графобудівники.) та пристрої керування.

 

 

 

 

 

 

Рис 1.1 Класифікація преферійних пристроїв

Периферійні пристрої можна також розділити на кілька груп за функціональним призначенням:

1. Пристрої введення-виведення  - призначені для введення інформації  в ПК, виведення в необхідному  для оператора форматі або  обміну інформацією з іншими  ПК. До такого типу ПУ можна віднести зовнішні накопичувачі (стрічкові, магнітооптичні), модеми.

2. Пристрої виводу - призначені  для виведення інформації в  необхідному для оператора форматі.  До цього типу периферійних  пристроїв відносяться: принтер,  монітор (дисплей), аудиосистема.

3. Пристрої введення.

Пристроями введення є пристрої, за допомогою яких можна  ввести інформацію в комп'ютер. Головне  їхнє призначення - реалізовувати вплив  на машину. До такого виду периферійних пристроїв відносяться: клавіатура (входить в базову конфігурацію ПК), сканер, графічний планшет і т.д.

4. Додаткові ПП - такі  як маніпулятор «миша», який лише  забезпечує зручне управління  графічним інтерфейсом операційних  систем ПК і не несе яскраво  визначених функцій введення  або виведення інформації; WEB-камери, які здійснюють передачу відео та аудіо інформації в мережі Internet,

 або між іншими  ПК. Останні, щоправда, можна віднести  і до пристроїв введення, завдяки  можливості збереження фото, відео  та аудіо інформації на магнітних  або магнітооптичних носіях.

Пристрої вводу призначені для  вводу даних і програм, а також  для внесення виправлень в програму і дані, які зберігаються в пам'яті  ЕОМ, поділяються на неавтоматичні (ручні) і автоматичні. Автоматичні  характеризуються тим, що в них інформація вводиться з проміжних носіїв інформації: з перфострічок, перфокарт, магнітних носіїв, з надрукованих текстів і графіків, з людської мови. Їх швидкодія вища, ніж у ручних. Ручні пристрої відрізняються меншою швидкодією, але дозволяють редагувати інформацію в процесі вводу. До них відносяться різні клавіатури, пульти управління.

Рис 1.2. Класифікація пристроїв вводу

Пристрої друку призначені для виводу інформації на папір.Інформація є двох типів: текстова, графічна.

 

Рис 1.3. Класифікація пристроїв друку

 

1.2. Взаємодія  преферфйних пристроїв з ПК

Для обміну даними між комп'ютером і периферійним пристроєм (ПП) в комп'ютері  передбачений зовнішній інтерфейс (мал. 1.6), тобто набір проводів, що з'єднують комп'ютер і периферійний пристрій, а також набір правив обміну інформацією по цих проводах (іноді замість терміну інтерфейс вживається термін протокол детальніше про ці важливі терміни ми ще поговоримо). Прикладами інтерфейсів, що використовуються в комп'ютерах, є паралельний інтерфейс Centronics, призначений, як правило, для підключення принтерів, і послідовний інтерфейс RS-232C, через який підключаються миша, модем і багато інших пристроїв. Інтерфейс реалізовується з боку комп'ютера сукупністю апаратних і програмних засобів: контролером ПП і спеціальною програмою, керуючою цим контролером, яку часто називають драйвером відповідного периферійного пристрою.

Зі сторони ПП інтерфейс  частіше за все реалізовується апаратним  пристроєм управління, хоч зустрічаються  і програмно-керовані периферійні  пристрої.

Програма, що виконується процесором, може обмінюватися даними за допомогою команд введення/виведення з будь-якими модулями, підключеними до внутрішньої шини комп'ютера, в тому числі і з контролерами ПП.

Периферійні пристрої можуть приймати від комп'ютера як дані, наприклад байти інформації, яку треба роздрукувати на папері, так і команди управління, у відповідь на які ПП може виконати спеціальні дії, наприклад перевести головку диска на необхідну доріжку або ж виштовхнути лист паперу з принтера. Периферійний пристрій використовує зовнішній інтерфейс комп'ютера не тільки для прийому інформації, але і для передачі інформації в комп'ютер, тобто обмін даними по зовнішньому інтерфейсу, як правило, є двонаправленим. Так, наприклад, навіть принтер, який за своїй природою є пристроєм виведення, повертає в комп'ютер дані про свій стан.

Контроллери ПП приймають команди  і дані від процесора в свій внутрішній буфер, який часто називається  регістром або портом, потім виконують  необхідні перетворення цих даних  і команд відповідно до форматів, зрозумілих ПП, і видають їх на зовнішній інтерфейс.

Розподіл обов'язків  між контролером і драйвером  ПП може бути різним, але звичайно контролер  виконує набір простих команд по управлінню ПП, а драйвер використовує ці команди, щоб примусити пристрій здійснювати більш складні дії по деякому алгоритму. Наприклад, контролер принтера може підтримувати такі елементарні команди, як “Друк символу”, “перехід рядка”, “Повернення каретки” і т. п. Драйвер же принтера за допомогою цих команд організує друк рядків символів, розділення документа на сторінки і інші більш високорівневі операції. Для одного і того ж контролера можна розробити різні драйвери, які будуть управляти даним ПП по-різному одні краще, а інші гірше в залежності від досвіду і здібностей програмістів, їх що розробили.

Розглянемо схему передачі одного байта інформації від прикладної програми на периферійний пристрій. Програма, яка повинна виконати обмін даними з ПП, звертається до драйвера цього  пристрою, повідомляючи йому як параметр адресу байта пам'яті, яку треба передати. Драйвер завантажує значення цього байта в буфер контролера ПП, який починає послідовно передавати біти в лінію зв'язку, представляючи кожний біт відповідним електричним сигналом. Щоб пристрою управління ПП стало зрозуміло, що починається передача байта, перед передачею першого біта інформації контролер ПП формує стартовий сигнал специфічної форми, а після передачі останнього інформаційного біта стоповий сигнал. Ці сигнали синхронізують передачу байта.

Крім інформаційних бітів, контролер може передавати біт контролю парності для підвищення достовірності обміну. Пристрій управління, виявивши на відповідній лінії стартовий біт, виконує підготовчі дії і починає приймати інформаційні біти, формуючи з них байт в своєму приймальному буфері. Якщо передача супроводиться бітом парності, то виконується перевірка правильності передачі: при правильно виконаній передачі у відповідному регістрі пристрою управління встановлюється ознака завершення прийому інформації.

Звичайно на драйвер покладаються найбільш складні функції протоколу (наприклад, підрахунок контрольної суми послідовності байтів, що передаються, аналіз стану периферійного пристрою, перевірка правильності виконання команди). Але навіть самий примітивний драйвер контролера повинен підтримувати як мінімум дві операції: “Взяти дані з контролера в оперативну пам'ять” і “Передати дані з оперативної пам'яті в контролер”.