Поняття та ознаки банкрутства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2014 в 17:48, курсовая работа

Краткое описание

Інститут неплатоспроможності є невід’ємною складовою законодавства будь-якої розвинутої держави з ринковою економікою й слугує для запобігання ситуаціям, коли переваги виявляються на боці одного із кредиторів, що приступив до стягнення першим і в той же час покликаний забезпечити найбільш рівне й справедливе задоволення вимог усіх кредиторів з урахуванням інтересів як кредиторів, так і самого боржника.
Державна політика в сфері банкрутства спрямована на фінансове оздоровлення підприємств-боржників шляхом застосування правових процедур відновлення їхньої платоспроможності або визнання їх банкрутами. Хоча проблема банкрутства підприємств залишається досить гострою, позитивною тенденцією стало впровадження процедур, спрямованих на поновлення платоспроможності боржника, зокрема санації й мирової угоди.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………….….……..3
Глава 1. Розвиток інституту банкрутства…………..……….…...…………..5
1.1.Історичні аспекти та системи банкрутства…………………...……..……....5
1.2.Інститут банкрутства в незалежній Україні………...………………….……8
Глава 2. Поняття банкрутства…….……………….……………...……...…..11
2.1.Визначення поняття банкрутства…...…………………………………..…..11
2.2.Проблемні питання визначення поняття банкрутства…….…………..…..13
Глава 3. Ознаки банкрутства та проблеми їх визначення…….……...…..18
Глава 4. Провадження у справах про банкрутство……………..……...…..24
4.1.Сторони та учасники справ про банкрутство...………………………..…..24
4.2.Судові процедури у справах про банкрутство……….…….…………..…..26
Глава 5. Проблеми застосування банкрутства…….….………………..…..29
Висновок……………………………………………………………...………….33
Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ БАНКРУТСТВА.doc

— 194.00 Кб (Скачать документ)

 


 


ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

Кафедра спеціальних правових і процесуальних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

         КУРСОВА  РОБОТА

                   з                     Господарське право України

 

                   на тему:          Поняття та ознаки банкрутства

 

 

 

Студента  _____________________

напряму підготовки правознавство

спеціальності_______________________

 

Керівник __________________________.

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        м. ОДЕСА - 2013 рік

 

ЗМІСТ

 

                                                                                                                            Стор.

Вступ…………………………………………………………………….….……..3

Глава 1. Розвиток інституту банкрутства…………..……….…...…………..5

1.1.Історичні аспекти та системи банкрутства…………………...……..……....5

1.2.Інститут банкрутства в незалежній Україні………...………………….……8

Глава 2. Поняття банкрутства…….……………….……………...……...…..11

2.1.Визначення поняття банкрутства…...…………………………………..…..11

2.2.Проблемні питання визначення поняття банкрутства…….…………..…..13

Глава 3. Ознаки банкрутства та проблеми їх визначення…….……...…..18

Глава 4. Провадження у справах про банкрутство……………..……...…..24

4.1.Сторони та учасники справ про банкрутство...………………………..…..24

4.2.Судові процедури у справах про банкрутство……….…….…………..…..26

Глава 5. Проблеми застосування банкрутства…….….………………..…..29

Висновок……………………………………………………………...………….33

Список використаної літератури……………………………………….……35

 

ВСТУП

 

У практиці країн з ринковою економікою, банкрутство є невід’ємним атрибутом ринкової економіки і виступає в якості механізму регулювання та саморегулювання останньої, насамперед, дотримання виконання зобов’язань суб’єктами господарювання.

Об’єктивними процесами ринкової економіки, заснованої на конкуренції, є постійне перетікання капіталів у найбільш дохідні сфери, перерозподіл власності — від суб’єктів господарювання, що неефективно ведуть свою господарську діяльність, до суб’єктів, які справляються з цією задачею.

Інститут банкрутства має давню історію. Своїм подальшим розвитком він зобов’язаний еволюції підприємництва та вільної конкуренції, за яких суб’єкт господарської (підприємницької) діяльності несе всі ризики, пов’язані з останньою. З одного боку, банкрутство дозволяє відсівати неефективні підприємства, а з іншого — сприяє оздоровленню господарських суб’єктів, що зазнають тимчасових фінансових труднощів.

З проголошенням України незалежною демократичною державою було започатковано реформування різних сфер суспільного життя, насамперед — економічної. Проте, двадцятирічний період здійснення перетворень показує, що їх проведення часто є непослідовним і не дає бажаних наслідків. Одним із результатів неефективної економічної політики стала збитковість, а отже — неплатоспроможність багатьох суб’єктів господарювання. Ця проблема може бути вирішена за допомогою створення дієвого, такого, що відповідає життєвим реаліям, правового регулювання відносин, пов’язаних з неплатоспроможністю та банкрутством.

Інститут неплатоспроможності є невід’ємною складовою законодавства будь-якої розвинутої держави з ринковою економікою й слугує для запобігання ситуаціям, коли переваги виявляються на боці одного із кредиторів, що приступив до стягнення першим і в той же час покликаний забезпечити найбільш рівне й справедливе задоволення вимог усіх кредиторів з урахуванням інтересів як кредиторів, так і самого боржника.  
Державна політика в сфері банкрутства спрямована на фінансове оздоровлення підприємств-боржників шляхом застосування правових процедур відновлення їхньої платоспроможності або визнання їх банкрутами. Хоча проблема банкрутства підприємств залишається досить гострою, позитивною тенденцією стало впровадження процедур, спрямованих на поновлення платоспроможності боржника, зокрема санації й мирової угоди.

В даній роботі розглянемо деякі питання, пов’язані з визначенням поняття та ознак банкрутства.

Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження:

• історико - правовий метод (аналізуючи вчення про банкрутство);

• порівняльно-правовий метод (використовувався при аналізі та порівнянні вітчизняного та зарубіжного законодавства. Також при порівнянні різних поглядів вчених-правознавців);

• конкретно-історичний метод (полягав у вивченні специфіки та динаміки розвитку інституту банкрутства в історичному контексті).

Нормативною основою роботи стали такі правові акти, як, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності з господарського, приватного та кримінального права.

Робота складається зі вступу, трьох глав, висновку та списку використаної літератури. У главі 1 розглядаються історичний розвиток інституту банкрутства та його становлення в законодавстві незалежної України. У главі 2 спробуємо визначитись з поняттям банкрутства. У главі 3 дізнаємося, які є ознаки банкрутства та проблеми їх визначення.

Глава.1 РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА

 

 

1.1. Історичні аспекти та системи банкрутства

 

 

Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарського права пройшло довгим історично складним шляхом.

У праві стародавніх народів забезпеченням боргу служило не стільки майно боржника, скільки він сам. У початковий період розвитку римського права виконавче провадження передбачало, що особі, щодо якої винесене судове рішення або яка визнала свій борг, надавався тридцятиденний строк виконання. Якщо протягом цього часу боржник не задовольняв вимоги свого кредитора, останній здобував право власності на боржника як раба, тобто він міг за своїм бажанням продати його за межі Риму або навіть убити [18;12].

За Руською Правдою Ярослава (XII століття) коли банкрутство купця станеться через нещасливу пригоду, а не через його недбальство, себто коли потоне корабель, або пропаде товар під час війни, або від огню, то кредитори не можуть жадати конкурсу негайно - не можуть "насилити" ані продати його: купцеві дається право сплачувати свої борги частками, бо шкода від Бога, а він сам не винен; коли ж він збавить своє майно пияцтвом, або залізши в карні справи, або взагалі знищить його своєю непорадністю, то він віддається на волю кредиторів - вони можуть йому дати "прольонгату" або негайно його продати разом з усім майном. [18;14].

Розвиток капіталістичних відносин, безперечно, потребував інших засобів боротьби з явищем банкрутсва.

Поступово в цивільному та торговельному законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задовольнити позови та претензії кредиторів. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, скерованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення.

Сучасне поняття банкрутства бере своє джерело з конкурсного процесу, що мав місце в середньовічній Італії. Термін банкрутство в перекладі з італійської означає: banco — лава, rotto — зламаний. Така назва походить від звичаю перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний міняйла. З часом термін банкрут (банкрутство) залишився, але став означати фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої зобов’язання перед кредиторами. [19;58].

Так, часто вживаним був термін „конкурс”, який широко застосовувався у німецькому законодавстві через те, що у межах законодавства про банкрутство існувала єдина процедура — конкурсне провадження.

Сучасний стан законодавства про банкрутство – це результат багатовікового розвитку цього правового інституту, започаткованого ще в Давньому Римі, тобто історично він виник ще раніше за інституції ринкової економіки та її незмінної супутниці – конкуренції. Але нинішній його зміст тісно пов'язаний з цією основною ознакою ринку.

Усі існуючі сьогодні в різних країнах світу системи законодавства про банкрутство можна умовно поділити на дві категорії: "прокредиторська" і "продебіторська" (іноді зустрічається визначення "проборжниковське" законодавство) [20;184].

У Франції і США діє "продебіторська" система банкрутства, яка дає змогу боржнику, що опинився в скрутному фінансовому становищі, звільнитися від боргів і дістати можливість так званого "fresh start" (нового старту).

При цьому кредитори (за американським законодавством) змушені пристосовуватися до умов, що їх пропонує суд з метою відновлення платоспроможності боржника. Багато хто з експертів вважає, що американський кредитор із задоволенням підпише мирову угоду з боржником, відповідно до якої він отримає лише приблизно п'яту частину боргу, вважаючи, що краще отримати хоч щось, ніж нічого. Тому в США більшість справ про банкрутство виникає за заявами боржників [13;39].

У Європі (за винятком Франції), навпаки, ще з давніх часів застосовується "прокредиторська" система банкрутства, що ставить собі за мету якнайповніше задовольнити вимоги кредиторів. Часто при цьому інтереси боржника до уваги не беруться. Головне в цій системі — жорсткий контроль за зберіганням активів боржника та їхньою оперативною реалізацією [20;185].

За сучасних умов у законодавстві розвинутих ринкових держав простежується тенденція зближення і інтеграція цих напрямків.

Тому в чистому вигляді вони майже не трапляються і існують або як помірно "прокредиторське", або як помірно "продебіторське" законодавство. В окремих випадках можна говорити про існування "нейтрального" законодавства про банкрутство, яке намагається знайти "золоту середину".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Інститут банкрутства в незалежній Україні

 

 

За часів існування Радянського Союзу у нас вважали, що конкуренція призводить головним чином до негативних наслідків. Економісти і юристи розглядали конкуренцію виключно як руйнівну силу. У багатьох дослідженнях науковців економічний закон конкуренції дістав назву закону конкуренції і анархії виробництва. Не дивно, що в таких умовах підтримка збиткових підприємств була правилом. Вважалося цілком справедливим (на засадах "взаємної співпраці") компенсувати їх збитки за рахунок прибуткових підприємств. Однак саме це призвело до глибокої економічної кризи країн, які колись називалися соціалістичними [17;9].

У наш час конкуренція і в постсоціалістичних країнах визнана рушійною силою розвитку економіки, що позбавляє її від неефективних, депресивних підприємств або примушує їх шукати інші методи господарської діяльності.

Інститут банкрутства в Україні запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями [19;56].

Перший закон, що врегулював процедуру банкрутства в Україні, був прийнятий 14 травня 1992 року за №2343-XII під назвою "Про банкрутство". На першому етапі його застосування ним користувалися, в основному, як засобом зміни форм власності на майно підприємств. У зв'язку з тим, що кількість звернень у справах про банкрутство зростала, а окремі норми і положення закону були недосконалими, що стало зрозумілим із арбітражно-судової практики, 30 червня 1999 року була прийнята нова редакція закону під назвою Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту – Закон), яка набула чинності з 1 січня 2000 року.

Информация о работе Поняття та ознаки банкрутства