Загальна характеристика господарських об'єднань

Рішення правління визнаються правомочними, якщо  в процесі їх прийняття були дотримані процедурні вимоги, що передбачені установчими документами (кворум не менше 2/3 членів правління, прийняття рішення простою більшістю голосів, голос голови правління є вирішальним і т.д.).

Голова правління (або у випадку його відсутності - його заступник) веде засідання правління. Рішення правління заноситься в протокол що підписується головою правління. Підготовку, облік і зберігання протоколів  здійснює дирекція. Копії протоколів розсилаються членам правління і членам об’єднання.

Не всі об’єднання створюють такий орган, як правління. Наприклад, органами концерну “Ост” (м. Донецьк) є рада, генеральна дирекція і ревізійна комісія. Склад і компетенція ради характеризують її як вищий орган концерну - загальні збори. Рада скликається один раз на  рік. Відсутність правління в цьому випадку пояснюється невеликою кількістю членів об’єднання і їх географічною близькістю (концерн об’єднує 4-х учасників, всі вони розташовані на території м. Донецьк).

Виконавчим  і розпорядним органом об’єднання є дирекція (виконавча дирекція, генеральна дирекція). Вона здійснює щоденну на професійній основі  діяльність з керівництва поточною роботою об’єднання, реалізації програм, затверджених загальними зборами, виконанню рішень правління.

Персональний склад дирекції затверджує вищий орган — загальні збори, правління або президент об’єднання залежно від того, як це питання вирішено в статуті. В своїй діяльності дирекція підзвітна і підконтрольна загальним зборам і правлінню.

В компетенцію дирекції, як правило, включаються:

• публікація для загального зведення даних про склад органів об’єднання;
• затвердження штатів апарату об’єднання, його філіалів, представництв, дочірніх підприємств і др.;
• встановлення порядку діловодства і контролю в апараті об’єднання, його філіалах і представництвах;
• визначення порядку і розмірів оплати праці фахівців позаштатного складу.

Дирекцією може бути розглянене  будь-яке питання, що стосується діяльності об’єднання (якщо згідно установчим документам рішення цього питання не входить в компетенцію іншого органу).   Рішення дирекції впроваджується в життя наказами і розпорядженнями директора і його заступників згідно розподіленню обов’язків між ними.

Директор об’єднання забезпечує проведення розробленої комерційної і фінансової політики об’єднання, керує роботою дирекції на основі принципів одноголосності і единовластя (у разі незгоди з рішенням члени дирекції мають право повідомити про свою особисту думку загальним зборам або правлінню), використовуючи право:

• вирішувати питання, пов’язані з укладанням об’єднанням контрактів, угод і договорів;
• без довіреності діяти від імені об’єднання;
• представляти об’єднання перед місцевими і центральними органами влади і управління, у стосунках з юридичними і фізичними особами, в  тому числі за кордоном;
• розпоряджатися майном об’єднання;
• укладати   угоди та здійснювати інші юридичні акти, видавати  доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки об’єднання;
• видавати накази, розпорядження, інструкції та інші акти;
• приймати на роботу і звільнювати з роботи співробітників апарату об’єднання, а також його філіалів, представництв, встановлювати їм посадові оклади, застосовувати міри заохочування робітників об’єднання і накладати стягнення на них;
• розподіляти обов’язки між своїми заступниками та іншими робітниками об’єднання, визначати їх повноваження;
• приймати рішення про пред’явлення від імені об’єднання претензій та позовів до юридичних осіб і громадян.

Частину повноважень директор делегує своїм   заступникам. Останні в рамках своєї компетенції виконують обов’язки з керівництва діяльністю об’єднання на доручених  ділянках робіт.

Оперативна діяльність об’єднання, включаючи організаційну, валютно-фінансову, договірно-правову, маркетингову, адміністративну, забезпечується апаратом об’єднання, що складається з кваліфікованих фахівців, а при наявності  передумов для спеціалізації управління   -  спеціальних відділів (центральних служб).

Керівники основних структурних підрозділів штатного апарату об’єднання входять до складу дирекції.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Важливість існування об’єднань підприємств в умовах сучасної ринкової економіки є вкрай необхідним. З посиленням західної та східної міжнародної конкуренції на ринку товарів та послуг, саме створення цих об’єднань на території України стало вкрай необхідним задля збереження здатності конкурувати. Останнім прикладом об’єднання підприємств на території України стало об’єднання 20 підприємств у корпорацію „Богдан”.

 

Наведена класифікація об'єднань підприємств у першому розділі не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватись і в інші структури, які не передбачені чинним законодавством України. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвинених країн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішує більшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств та їх об єднань.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських об'єднань, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток як підприємств-членів об'єднання, так і об'єднання в цілому. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських об'єднань пов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, адже такі об'єднання складаються з окремих підприємств і господарських товариств. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в тій частині, що стосується діяльності банків, об’єднань і трастових компаній. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.

Другий розділ курсової роботи звертає увагу на аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі  останніх років законодавство,  яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги приділяється регламентації діяльності об’єднань підприємств.

Беручи до уваги усе вище зазначене, можна зробити висновок, що господарське об’єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа, за виключенням промислово-фінансових груп.

Також, зважуючи на важливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвиткові економічних відносин, а з іншого — були б перешкодою для недобросовісних бізнесменів та інших любителів легкої наживи.

 

 

 

 

 

 

 

                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     ДОДАТКИ     

                                                           Додаток 1

                               Структура франчайзингової системи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Нормативно-правові акти

 

1. Конституція України –Х.: «Одісей»,2009-64с.
2. Господарський Кодекс України – С.: ТОВ «ВВП НОТІС», 2012-168с.
3. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 із змінами,внесеними згідно закону від 18.04.2013
4. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 із змінами,внесеними згідно закону від 05.07.2011
5. Закон України Про визнання таким,що втратив чинність,Закону України ”Промислово-фінансові групи в Україні ”та внесення змін до деяких законодавчих актів України від 09.09.2011
6. Закон України “Про антимонопольний комітет” від 26.11.1993 із змінами,внесеними згідно закону від 16.10.2012
7. Положення про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпортизації та приватизації,  затвердженим Указом Президента України від 11.05.94  за № 224/94
8. Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній в процесі корпоратизації та приватизації від 21 червня 1994 року із змінами і доповненнями, внесеними

    розпорядженнями Антимонопольного комітету України від 6 квітня 2001 року

9. Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/334  із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного Суду від 31.05.2002 та Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду від 18.11.2003 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств”

 

Спеціальна література

 

10. Березюк О. “Господарські об’єднання: стан законодавства та перспективи розвитку”// Право України.- 1998- № 3-с. 125.
11. Вінник О. “Господарське право”. – 2004 –с. 624.
12. Грудницька С. “Відмінність об’єднань підпрємств від господарських товариств”. Право України.- 1994- № 9- С. 9-13; №12.-С. 17-19.
13. Дикань В. “Про створення фінансово-промислових груп в Україні” // Економіка України.-1995- № 11 – С. 33-38.

 

14. Мамутов В.К., Чувпило О.О. “Господарське право зарубіжних країн”1993-с.257.
15. Несинова С.В., Воронко В.С., Чебикіна Т.С. за заг. ред. С. В. Несинової. –К.: Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.
16. Никологородский Д. “Крупные интегрированные структуры в промышленности”// ЭКО.- 1997- № 11-с.119.
17. Саніхметова  Н.О, Господарське право 2005,608с.
18. Терещенко М. “Франчайзинг як партнерський бізнес” //Економіка, фінанси, право.- 1998- № 10-с.354.
19. Уманиів Ю.,Уманців Г. Промислово-фінансові групив Україні:державне регулювання, стан та перспективи розвитку//Підприємство, господарство і право.-2001.№10-с.101-104.
20. Шовкун І. “Законодавчі аспекти створення холдінгових компаній”// Закон і бізнес.- 1994 – 780 с.