Загальна характеристика господарських об'єднань

На вітчизняному ринку перспективним є розвиток та створення франчайзингових систем у таких сферах діяльності, як: підприємства споживання, будівництво, послуги по працевлаштуванню, побутове обслуговування населення, обслуговування автотранспорту, готельне господарство тощо.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. 

Характерні риси:

• господарська організація корпоративного типу;
• добровільність створення, але на підставі рішення Уряду України;
• вимоги до учасників — наявність статусу юридичної особи;
• належність ПФГ до господарських організацій, які здійснюють управління діяльністю (координацію діяльності) їх учасників і є вторинними структурами;
• відсутність  (як  основної)  мети отримання прибутку;
• різний склад учасників (підприємства та інші господарські організації певної або різних галузей народного господарства);
• тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність погодження питання створення ПФГ з Антимонопольним комітетом та здійснення цим органом контролю за діяльністю ПФГ;
• відсутність статусу юридичної особи;
• мета створення — реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції;
• заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;
• обов'язкова участь у ПФГ банку і водночас вимога участі лише одного банку в ПФГ;

   -   наявність певних умов для створення ПФГ:

а) мети створення;

б) укладення між майбутніми учасниками ПФГ генеральної угоди про сумісну діяльність;

 в) подання уповноваженої особи ініціатора (ініціаторів) створення ПФГ передбаченого законом пакету документів і узгодження питання створення ПФГ з певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо);

 г) мінімального розміру розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентного сумі в 100 млн дол. США, починаючи з другого року після створення ПФГ;

- тимчасовість діяльності ПФГ (створення на певний строк);

- обов'язковість укладення генеральної угоди про сумісну діяльність між головним підприємством та іншими учасниками ПФГ, що регулює відносини між ними (всередині ПФГ);

- відсутність спеціально створених органів управління, функції яких, у тому числі і здійснення представництва ПФГ у відносинах з третіми особами, покладається на головне підприємство, до якого закон встановлює певні вимоги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплата податків в Україні і обмеження/заборона для певних категорій господарських організацій (торговельних підприємств, підприємств в сфері громадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банків,   фінансово-кредитних   установ) бути головним підприємством ПФГ;

- особливий порядок реєстрації для ПФГ, який здійснюється Мінекономіки;

- вихід головного підприємства або іншого учасника ПФГ, що здійснюється прийняттям постанови Кабінету Міністрів і обов'язково тягне за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Мінекономіки;

 

Господарські об'єднання можуть створюватися за галузевою, територіальною ознаками, або залежно від ступеня централізації функцій управління діяльністю їх учасників (асоціації, корпорації, концерни) та за іншими ознаками; для ПГФ  такого розмаїття форм і видів закон не передбачає.

 

1.3 Функції і компетенція господарського об'єднання

 

Функції та компетенція господарського об’єднання, за загальним правилом, визначаються в індивідуальному порядку тими нормативними актами, якими створюється об’єднання.

 Господарському об’єднанню, як правило, притаманні такі функції:

o виконання завдань, визначених  договором, статутом, актом про створення  об’єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність  та ін.);

o вирішення спільних  для групи підприємств питань, зокрема питань соціально-економічного  розвитку;

o проведення спільної  для галузі науково-технічної  політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня  виробництва, ефективне використання  потужностей, зовнішньоекономічна  діяльність тощо);

o виконання за необхідності  планових функцій, якщо це передбачено  статутом або установчим договором;

o координаційні;

o захист прав та інтересів  підприємств об’єднання тощо. Існує  також практика делегування Кабінетом  Міністрів України окремим господарським  об’єднанням функцій і повноважень  центральних органів виконавчої  влади. Зокрема, це передбачено Законом України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 зі змінами, внесеними згідно із Законами від 16.10.2012.. Цим законом державним корпораціям, створеним у будівництві та промисловості будівельних матеріалів, надано статус центральних органів виконавчої влади, тобто вони є вищестоящими органами щодо підприємств, які входять до об’єднання.

  Делегування функцій і відповідних повноважень означає, що господарські об’єднання діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищестоящий орган. Це означає, що вони виконують такі функції і реалізують такі повноваження:

o приймають рішення про  створення, реорганізацію і ліквідацію  підприємств та організацій;

o затверджують статути  цих суб’єктів або положення  про них;

o контролюють додержання  підприємствами статутів (положень);

o вживають заходів до  керівників підприємств у разі  порушення статутів (положень);

o здійснюють контроль  за ефективним використанням  і збереженням майна, закріпленого  за підприємствами;

o укладають і розривають  контракти з керівниками підприємств;

o дають згоду Фонду  державного майна України на  створення спільних підприємств, у статутні фонди яких передається  майно, що є державною власністю, тощо.

 Корпораціям як центральним  органам державного управління  заборонено безпосередньо втручатися  в господарську діяльність підприємств, вищестоящими органами щодо яких  вони є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2: Правові аспекти створення,функціонування і ліквідації господарських об'єднань 

 

Спостерігаючи за темпами розвитку підприємницької діяльності в Україні можна зробити висновок, що розвиток законодавства значно відстає від вимог сучасного економічного життя країни. Саме тому при державній реєстрації господарських об'єднань дуже часто виникають спірні питання між підприємцями і чиновниками. Також чимало непорозумінь виникає вже після державної реєстрації об'єднань підприємств між самими їх членами.

Така ситуація перш за все викликана тим, що закон недостатньо регламентує порядок створення і функціонування господарських об'єднань, а тривале панування у нашій країні адміністративно-командної системи регулювання економічних відносин призвело до відсутності практичного досвіду в створенні і діяльності недержавних суб'єктів підприємницької діяльності.

Щодо створення і функціонування господарських товариств, то, на відміну від господарських об'єднань, тут ситуація значно краща. Ми маємо, Закон “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р, який детально регламентує порядок створення і діяльності цих товариств. Що стосується господарських об'єднань, то законодавець лише в загальних рисах в ст.124 Господарського кодексу України визначає поняття господарського об'єднання та його основні ознаки.

В Україні функціонує багато господарських об’єднань. Крім того, почався процес створення холдінгових компаній. Збільшення кількості господарських об’єднань в різних галузях економіки обумовлено законодавчим закріпленням права на їх створення. Так, главою 12 Господарського кодексу України обумовлена можливість об’єднання підприємств в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об’єднання.

Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі  останніх років законодавство,  яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги приділяється регламентації діяльності об’єднань підприємств.. В зв’язку з цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі питання:

1. Умови створення об’єднань  підприємств.

2. Правовий статус і  порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування  і використання майна, його правовий  режим.

4. Загальні принципи управління  об’єднанням.

5. Принципи розподілення  фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні  аспекти  здійснення господарської  діяльності.

7. Права і обов’язки  учасників об’єднання.

8. Порядок обліку і  надання звітності групи підприємств, які входять до складу об’єднання  та інше.

Відповідно, створення відокремлених підрозділів на практиці веде до виникнення проблем із-за відсутності їх чіткої регламентації в законодавчих актах України. Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах, в Німеччині - в Акціонерному законі, у Франції - в Законі про торгові товариства, в Великобританії - в Законі про компанії, в Росії - в Цивільному кодексі і Законі “Про акціонерні товариства”. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.

Процеси акціонування державних підприємств і розвиток фондового ринку сформували економічну базу для створення в нашій країні холдінгових компаній. Основною метою їх створення в Україні є прагнення зберегти великі підприємства в умовах економічної кризи. Вони сприяють зміцненню коопераційних зв’язків, залученню нових інвестицій, збільшенню конкурентноспроможності багатьох видів вітчизняної продукції.

Сутність холдінга і його цілі створення пов’язані з формуванням відносин майнової підлеглості між самостійними економічними одиницями способом дроблення їх власності. Це дозволяє холдінговій компанії здійснювати контроль за ефективністю функціонування акціонерного капіталу дочірнього підприємства.

Розвиток такої форми об’єднання в Україні стримується недосконалістю нормативно-правової бази, кризовими явищами в економіці, недостатністю досвіду холдінгових компаній в процесі приватизації, тим що не розроблені принципи функціонування господарських суб’єктів, які входять до складу об’єднання.

На сьогоднішній день єдиним документом, безпосередньо регулюючим холдінгові відношення, є Положення про холдінгові компанії, які створюються в процесі корпоратизації і приватизації. Ним визначено, що холдінгова компанія - це господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного чи більше) господарюючих суб’єктів. Суб’єкт, контрольним пакетом якого володіє холдінгова компанія, є  дочірнім підприємством. Засновниками холдінгової компанії можуть виступати підприємство чи орган, якому доручено здійснювати управління державним майном.

Холдінгові компанії створюються шляхом поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим в процесі приватизації. З метою запобігання монополізму Антимонопольним комітетом України був прийнятий ряд нормативних актів, які  зазначають основні вимоги до створення холдінгових компаній і об’єднань взагалі.

Чинне законодавство України, зокрема,  Господарський кодекс України” та частина 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачають необхідність погодження у ряді випадків рішення про створення, реорганізацію суб’єктів підприємницької діяльності з Антимонопольним  комітетом України. А щодо господарських товариств - Положенням про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94 р. За  № 224.

Рішення про створення об’єднання потребує згоди Антимонопольного комітету України в усіх випадках.

Порядок розгляду заяв на одержання згоди визначається нормативними актами Антимонопольного комітету України.

У разі відмови Антимонопольного комітету України у наданні згоди на створення, реорганізацію суб’єкта підприємницької діяльності засновники останнього, які є юридичною особою, вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України.   

В Положенні про холдінгові компанії, які створюються в процесі приватизації і корпоратизації, розглядаються питання, які пов’язані з обмеженнями на створення і діяльність холдінгової компанії. Створення холдінгової компанії не допускається, якщо це призводить до монополізації тих чи інших видів продукції (робіт, послуг) чи її частина на відповідному загальнодержавному чи регіональному ринку перевищує 35 %.