Приватизаційний процес в Україні

Отже, для перспектив розвитку приватизаційного процесу в Україні необхідно вдосконалити законодавство в галузі приватизації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, досліджуючи приватизаційні процеси, важливо підкреслити, що приватизація в Україні стала, скоріше, не результатом економічної перебудови, а її предтечею, своєрідним рушієм, оскільки за своїми темпами приватизація випереджала здійснення реформ в інших напрямах (наприклад, щодо забезпечення необхідної структурної перебудови, створення інституційної інфраструктури або формування ринкового середовища). Інакше кажучи, приватизацію було розпочато за відсутності стратегії розвитку держави, програми структурної перебудови господарського комплексу, концепції економічної безпеки, достатнього законодавчого забезпечення реформ.

Як i на початку цього процесу, так i сьогодні – по суті, на завершальному етапі приватизації фахівці гостро дискутують з питань її доцільності, обґрунтованості обраних напрямів, пріоритетів i темпів перебудови. На жаль, через правову неврегульованість колишню державну власність було розпорошено серед дрібних акціонерів (у цілому понад 20 млн. осіб-власників), не здатних впливати на управління підприємством, що призвело до безкарного всевладдя управлінського корпусу – менеджерів приватизованих підприємств – з метою особистого збагачення. Держава фактично втратила контроль над розподілом власності в ході приватизації, не забезпечивши ні достатнього збереження виробничого потенціалу, ні захисту інтересів пересічного громадянина відповідно до сертифікатного способу "ваучерної" приватизації.

З одного боку, технології індивідуальної приватизації містили ряд цілком раціональних ідей з індивідуальним підходом при підготовці об′єкта до приватизації, аналізі ринку, виборі способу й часу продажу, формуванні конкурсних вимог до потенціального покупця, а з іншого – технології індивідуальної приватизації різко розширили простір для свавільних дій чиновників. Відтак у корумпованій країні, без громадського контролю, за наявності наполегливого попиту на стратегічні підприємства з боку окремих бізнес-груп і за підтримки їх владою, система практично перетворила індивідуальну приватизацію на замовну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Конституція України. – 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.

2. Цивільний кодекс України. від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. - №11.

3. Земельни й кодекс України. від 25 жовтня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - № 23

4. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14.2. Закон України «Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки»

5. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

6. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

7. Закон України "Про господарські товариства" // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1992. – № 2.

8. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

9. Закон України "Про приватизаційні папери" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

10. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29.

11. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Голос України. – 1992. – № 78.

12. Про затвердження інвестиційних програм та проектів та проведення державної експертизи інвестицій: Постанова Кабінету Міністрів України // Зібрання Постанов Уряду України. – 1992. – № 9.

13. Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства: Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур'єр. – 1992.– № 64.

14. Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна державних підприємств та організацій: Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур'єр. – 1993. – № 168.

15. Про затвердження методики оцінки вартості об'єктів приватизації // Урядовий кур'єр. – 1993. – № 145.

16. Білорус О., Рогач В. Теорія менеджменту: стратегія управління підприємством // Економіка України. – 1993. – с. 345

17. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. – Львів, 1999. – С. 212.

18.Григор'єв С. Як роздержавлювати та приватизувати суспільну власність Економіка України. – 1992. – с.387

19. Логовенко В., Лазня І. Організаційно-економічні форми приватизації Економіка України. – 1993 – с. 376

20. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Хвиля прес, 1995. – 680 с.

21. Тимчук М., Тердецький Ю. Тенденції розвитку підприємства в Україні Економіка України. – 1993. – с. 480