Приватизаційний процес в Україні

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

 

Форма № Н-6.01

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ДВНЗ «ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

(повне найменування вищого навчального закладу)

 

Циклова комісія правознавчих та соціально-економічних дисциплін

(повна назва циклової комісії)

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Цивільне та сімейне право»

(назва дисципліни)

 

 

 

на тему: «Приватизаційний процес в Україні»

 

 

 

 

Студентки 4-го курсу групи 09-ПР-11

напряму підготовки 0304 «Право»

спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

 Атанової Ганни Олександрівни

 

,,,,,,,(прізвище та ініціали)

Керівник:

викладач ІІ категорії

МК ДВНЗ «ПДТУ» Лузан А.В.

(посада, вчене  звання, науковий ступінь, прізвище  та ініціали)  

 

Національна шкала ____________

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії  _________ А.В. Лузан

                                                                                                (підпис)              (прізвище та ініціали)

                                                                                              ________  Л.І. Кащеєв

                                                                                                (підпис)              (прізвище та ініціали)

                                                                                                                               

 

 

 

м. Маріуполь – 2014 рік

1. Дописать отчество в  титулке

2. Либо везде указывать  страницы, либо нигде

 3. Предмет исправить

4. Первый и второй разделы выровнять по ширине

5. Дописать краткий вывод  к первому, второму, третьему разделам

6. В четвертом разделе  не прослеживается логическая  цепочка между приватизацией  и акционерным обществом нужно  либо пояснить эту связь, либо  больше внимания уделить именно  преимуществам и недостаткам  приватизации. С учетом исправлений  обратить внимание на вывод  к данному разделу

7. Вывод к пятому разделу

8. Исправить список литературы: 1. КУ, 2. ЦК, и дальше как по списку. Кроме того обратить внимание на правильность оформления страниц для учебников и статей в научніх журналах.

9. СУЩЕСТВЕННОЕ  ЗАМЕЧАНИЕ!!!! В работе отсутствуют ссылки на источники в виде [3] – для нормативных документов и интернет источников (если они есть), и в виде [15; с. 102] для учебников и научніх статей.

В целом работа выполенна на достаточном уровне, однако без исправления ошибок болеем чем на «добре» претендовать не может.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН:

 

ВСТУП

1. Поняття та види приватизації.
2. Етапи приватизаційного процесу.
3. Способи приватизації.
4. Позитивні та негативні риси приватизаційного процесу в Україні.
5. Перспективи приватизаційного процесу в Україні.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Під час переходу до ринкової економіки в Україні, здійснення реформ зіткнулося з рядом об’єктивних труднощів, першочерговою серед яких, безумовно, можна назвати проблему власності.

Проблема ця не нова і займає розуми людей уже не одне сторіччя. Перші згадки про власність, як одну з основних характеристик держави, з’явилися ще в глибокій давнині — у Вавилоні, Китаї й інших країнах.

Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики приватизації, пов’язаної зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах.

Актуальність теми «Приватизаційний процес в Україні» полягає в тому, що приватизація України на 90-ті роки пройшла, але не була докорінно вивчена її ідеологами та організаторами. Були зроблені низки щонайгрубіших помилок, Україна не врахувала позитивний досвід минулого і результати приватизації у інших розвинених країн. Тому необхідно проаналізувати недоліки у приватизаційному процесі України та визначити перспективи його розвитку.

Об´єктом вивчення є відносини, що виникають між державою та суб’єктами приватизації.

Предметом дослідження є відносини, що регулюються нормативно-правовими актами, які стосуються правового регулювання суспільних відносин у сфері приватизації, а саме Цивільний кодекс України, Земельний Кодекс України, Закони України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств», підзаконні нормативно-правові акти та інші джерела, які виникають в процесі приватизації.

Теоретичне значення курсової роботи полягає у вивченні основних понять приватизації та її способів.

Практичне значення теми курсової роботи полягає в тому, що воно містить аналіз:

• аналіз норм, чинного законодавства, що надають визначення поняттю приватизації;
• етапи та способи здійснення приватизації.

Коло питань, пов’язаних зі здійсненням процесу приватизації, торкається всіх сфер соціально-економічного життя. З’ясування їхньої сутності має кардинальне значення як при аналізі пережитого країною періоду, так і гаданих можливостей її майбутнього. Тому проблеми приватизації  майна відносяться до числа найбільш актуальних проблем сучасного становища України, у них зосереджені найбільш складні в теоретичному відношенні і важкі для практичного вирішення питання розвитку країни.

Методом дослідження є:

• аналітичний;
• пізнавальний;
• теоретичного аналізу;
• пояснення;
• узагальнення тощо.

Дослідники: вчені, що приділяли увагу вивченню даного питання, до них відносяться Бандурка О. М., Левченко З.В., Іващенко В. І., Чечетов М. В., Раменська С.П. та інші.

Головною метою дослідження теми курсової роботи є:

• визначити поняття приватизаційного процесу в Україні та її етапи;
• проаналізувати чинне українське законодавство, яке регулює суспільні відносини у сфері приватизації;
• визначити перспективи розвитку приватизаційного процесу.

 

 

 

Розділ І: Поняття та об’єкти приватизації

 

Поняття приватизації вживається в економічному і формально-юридичному розумінні.

В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна у недержавні, тобто у приватну чи колективну власність.

Приватизація (у формально - юридичному значенні) — це процес відчуження загальнодержавного та комунального майна на користь фізичних та недержавних юридичних осіб, що передбачає створення об’єктів недержавних, приватних форм власності(власне приватних, індивідуальних, колективних, кооперативних, акціонерних, змішаних).[4]

З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження державного майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична категорія угод вони мають власну назву: "угоди приватизації" (ст. 27 Закону "Про приватизацію майна державних підприємств").

Оплатні і частково оплатні угоди згідно з законодавством про приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються головним чином законодавчими актами про приватизацію, а також (додатково) — Цивільним кодексом.[2]

Слід розрізняти приватизацію державного та комунального майна.

Приватизація державного майна – платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Приватизація державного майна здійснюється згідно Державної програми приватизації.

Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України щорічно не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року.

Державна програма приватизації складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два наступних роки виходячи з пріоритетів приватизації.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:

• майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;
• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;
• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення (золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви; атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі та інші).

Суб'єктами приватизації державного майна:

• державні органи приватизації;
• покупці (їх представники);
• посередники.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

• громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;
• юридичні особи, зареєстровані на території України;
• юридичні особи інших держав.

Не можуть бути покупцями:

• юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;
• органи державної влади;
• працівники державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів);
• юридичні особи, майно яких перебуває в комунальній власності, органи місцевого самоврядування.[4]

Приватизація колективного майна – платне або частково оплатне відчуження майна, що перебуває у муніципальній власності на користь громадян України.

Об’єкти приватизації колективного майна:

1. житлові, нежитлові будівлі та приміщення; майно, що визнано відумерлою спадщиною та безхазяйне майно (в т.ч. гаражі) після визнання права комунальної власності на дані об’єкти; індивідуальне визначене майно;
2. об'єкти незавершеного будівництва;
3. єдині майнові комплекси комунальних підприємств.

Кожен рік обласними міськими радами кожної області розробляється Програма приватизації майна комунальної власності,на основі якої приватизується майно.

Суб'єктами приватизації (відчуження) об’єктів майна комунальної власності територіальної громади є:

- продавець;

- покупці (їх представники);

Продавцем об'єктів приватизації (відчуження) є уповноважений орган відповідної міської ради - управління майна комунальної власності.[5]

Метою приватизації – є створення ефективної ринкової економіки за рахунок:

• формування недержавних власників;

• конкуренції та обмеження монополізму;

• структурної перебудови економіки;

• залучення інвестицій у підприємства, що приватизуються.

Отже, приватизацію можна розуміти як форму роздержавлення, що передбачає перетворення державної власності в приватну. Існує два види приватизації: державного та комунального майна.