Припинення договору найму (оренди) транспортного засобу та їх правові наслідки

План

Вступ

Розділ 1. Загально-теоретична характеристика договору

найму (оренди) транспортного  засобу

Глава 1. Поняття та види договору найму (оренди) транспортного засобу

Глава 2. Джерела правового  регулювання відносин

найму (оренди) транспортного  засобу

Розділ 2. Динаміка договірних відносин найму (оренди)

транспортного засобу

Глава 1. Укладення договору найму транспортного засобу

Глава 2. Права та обов’язки  сторін за договором найму (оренди)

транспортного засобу

Глава 3. Припинення договору найму (оренди) транспортного

засобу та їх правові наслідки

Висновки

Використані джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Досить поширеними в Україні є відносини  щодо передання транспортних засобів  в користування. Наявність відповідного параграфа в ЦК України, який визначає особливості найму транспортних засобів, є свідченням того, що ці відносини  потребують відповідного правового  регулювання.

Становлення інституту найму  транспортного засобу є неможливим без належної правової бази. На даний  час відсутня системність у правовому  регулюванні цих відносин, крім того, наявні численні законодавчі колізії. Відносини найму окремих видів  транспортних засобів врегульовані багатьма нормативно-правовими актами. Зазвичай, положення про найм транспортних засобів містяться у транспортних кодексах та статутах, основним призначенням яких є регулювання відносин перевезення, а не відносин найму. Крім того, велика кількість нормативно-правових актів  не свідчить про належне регулювання  цих відносин. У зв’язку з цим  залишаються невирішеними багато теоретичних  положень, що, у свою чергу, зумовлює виникнення певних проблем у правозастосуванні.

На актуальність теми дослідження  вказує і неоднозначна судова практика щодо вирішення спорів, пов’язаних з наймом транспортних засобів.

Найм окремих видів  транспортних засобів (повітряні судна, морські судна тощо) потребує спеціального правового регулювання, враховуючи специфіку самого транспортного  засобу, характер та спосіб його використання.

Крім того, існують певні  теоретичні проблеми щодо договору найму  загалом, вирішення яких теж впливає  на належне регулювання відносин найму транспортного засобу.

Варто зазначити, що на даний  час відносини найму транспортного  засобу не достатньо досліджені в  українській юридичній науці. Лише в підручниках та навчальних посібниках з цивільного, господарського та транспортного  права міститься загальна характеристика договору найму транспортного засобу. В періодичних виданнях також  не приділяється достатньо уваги  проблемам найму транспортних засобів. Впродовж багатьох років комплексні наукові дослідження по даній тематиці не проводилися. Винятком є лише робота Вакулович Е.В. «Договір оренди транспортних засобів», але вона була виконана ще до прийняття ЦК України, та не відображає всіх особливостей правового регулювання відносин найму транспортних засобів, які існують на даний час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загально-теоретична характеристика договору найму (оренди) транспортного засобу

Глава 1. Поняття  договору найму (оренди) транспортного  засобу.

Інтереси сторін, що беруть участь у цивільних правовідносинах, не завжди вимагають передачі майна  у власність, яка може бути невигідною як для власника майна, так і для  особи, яка має намір ним користуватися. Тому досить поширеним є застосування договорів найму (оренди) майна.

Починаючи з 2004р., коли вступив  в силу ЦК України від 16.01.2003р., відносини  найму (оренди) транспортних засобів  були врегульовані не лише загальними положеннями про найм (оренду), а  й спеціальними положеннями, які  містилися у § 5 глави 58 ЦК України  «Найм (оренда) транспортного засобу».

Параграф 5 глави 58 ЦК України  «Найм (оренда) транспортного засобу»  містить небагато норм, які визначають особливості правового регулювання  відносин найму (оренди) транспортних засобів. Тому актуальність цього дослідження  полягає в тому, щоб виробити рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання  цих відносин.

Таким чином, договір найму  транспортного засобу має специфічний  предмет, який зумовлює особливості  правового регулювання.

Визначення договору найму (оренди) транспортного засобу в  ЦК України не наводиться. В цьому  власне і немає особливої законодавчої необхідності, оскільки ЦК України  містить загальне визначення договору найму, і передбачати в законодавстві  визначення договору найму залежно  від виду майна немає жодної потреби.

Загалом, класифікувати договори найму транспортних засобів можна  за різними критеріями. Окремі автори пропонують обрати для класифікації такий критерій як вид транспортного  засобу, оскільки у ст.798 ЦК України  зазначено, що предметом договору найму  транспортного засобу може бути наземний самохідний транспортний засіб, повітряне, морське або річкове судно, інші транспортні засоби [19].

Класифікувати договори найму  транспортного засобу можна і  за іншими критеріями, проте, на нашу думку, вищезазначені критерії є основними, що знайшло своє відображення у багатьох нормативно-правових актах.

У ЦК України для регулювання  відносин щодо надання транспортних засобів у користування застосовуються два терміни – найм та оренда, які використовуються як синоніми.

Предметом договору найму  можуть бути транспортні засоби, які  перебувають у державній чи комунальній  власності. В цьому разі до відносин найму слід також застосовувати  законодавство, яке регулює відносини  оренди державного чи комунального майна. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не містить  заборони надання в оренду транспортних засобів, які перебувають у державній  чи комунальній власності. Зокрема, може бути предметом договору оренди державного чи комунального майна окреме індивідуально-визначене майно (аб.4 ч.1 ст.4 цього закону).

Таким чином, до відносин найму  транспортного засобу, який перебуває  в державній чи комунальній власності, слід застосовувати положення § 5 глави 58 ЦК України (положення про  найм транспортного засобу загалом), що зумовлено переданням у найм складного  технічного пристрою – наземного  транспортного засобу, повітряного  чи морського судна тощо, а також  слід застосовувати законодавство  про оренду державного та комунального майна (щодо порядку укладення договору, істотних умов договору, підстав та порядку припинення договору тощо).

Договір найму (оренди) транспортного  засобу слід відмежувати від інших  договорів, предметом (об’єктом) яких є транспортний засіб. Наприклад, договір  перевезення та договір найму  транспортного засобу, як правило, служать  для задоволення потреб учасників  цивільних відносин у переміщенні  людей, речей тощо. Найкраще їхня схожість простежується у застосуванні договорів  щодо надання у користування транспортних засобів із погодинним та кілометражним  розрахунком. Автори зазначають, що перевезення  із погодинним та кілометражним розрахунком є договорами найму транспортного засобу із екіпажем [26, С.84]. Інші вважають, що договір про надання у користування автомобіля на умовах погодинної оплати слід розглядати як договір перевезення чи підряду [27, С.155].

У цій ситуації слід перш за все виходити із того, що основний обов'язок володільця транспортного  засобу у договорі перевезення полягає  у доставленні вантажу або  пасажира у відповідний пункт  призначення, а у договорі оренди транспортного засобу - наданні самого транспортного засобу, який є приданий для перевезення. Варто погодитися з Левенсоном Д.С., який слушно пропонує враховувати зобов'язання перевізника  щодо збереження вантажу, яке є відсутнім  у оренді транспортного засобу та можливість орендаря здійснювати господарське використання предмету договору [11, С.10-11].

Також немає однозначної  позиції серед науковців щодо правової природи договору чартеру (фрахтування) – чи це різновид договору найму транспортних засобів, чи різновид договору перевезення. На це, зокрема, вказує Діковська І.А., яка водночас дотримується позиції, що договір чартеру  є різновидом договору перевезення, оскільки юридична природа договору визначається його кінцевою метою, а  не супутніми їй моментами. Кінцева  мета договору чартеру полягає у  перевезенні пасажирів чи вантажу  у пункт призначення [28, С.35-39]

Для визначення того, чи відноситься  договір чартеру (фрахтування) до договорів  про передання речей у користування, слід визначити співвідношення понять «чартер», «фрахтування» та «найм». КТМ України ототожнює поняття  «чартер» і «фрахтування». ПК України  містить лише поняття «чартер» в  контексті «чартерного перевезення». Тобто ПК України дає однозначну відповідь на питання про правову  природу договору чартеру – це договір перевезення. До такої ж  думки схиляється і Діковська  І.А., яка досліджувала цю тематику. Зокрема, на її думку, договір повітряного  чартеру не є договором орендного  типу оскільки предметом договору майнового  найму є будь-яка тілесна, неспоживна річ, в той час, як предметом договору повітряного чартеру є місткість літака, а місткість не є матеріальною. Крім того, за договором повітряного чартеру право володіння та користування літаком не переходить до фрахтувальника [8, С.5].

Варто зазначити, що законодавча  невизначеність у розмежуванні таких  понять як «чартер» та «фрахтування»  негативно відображається і на судовій  практиці. Зокрема, навіть суд не завжди правильно розуміє різницю між  цими поняттями. Наприклад, в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі за апеляційною  скаргою державної податкової інспекції  в Надвірнянському районі на постанову  господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2006р. у справі №А-13/149 за позовом Дочірнього підприємства «Серін» товариства з обмеженою  відповідальністю «Серін Юкей Лімітед» до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання недійсним податкового  повідомлення-рішення зазначено, що з огляду на викладене, судова колегія  погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не укладав  договору фрахтування, перевезення  або найму транспортного засобу з метою перевезення з нерезидентами, тому немає правових підстав сплачувати шість відсотків податку на фрахт [29].

Таким чином, суд розмежовує поняття фрахтування, перевезення  та найм транспортного засобу. Натомість  відповідно до чинного законодавства  фрахтування відноситься або  ж до перевезення (ст. 61 ПК України, ст.912 ЦК України), або до найму (ст.ст. 203-214 КТМ України).

В іншій справі суд приходить  до висновку, що договір найму автомобіля – це договір тимчасового фрахтування, і тому до цих відносин слід застосовувати  відповідні положення про найм транспортного  засобу, які містяться у ЦК України [30]. Знову ж таки, можна зробити  висновок, що суди неправильно оперують поняттєвим апаратом, оскільки поняття  «фрахтування» вживається лише в  контексті відносин найму морського  або повітряного судна.

Застосування терміну  “фрахтування” в законодавстві  України та міжнародній практиці свідчить про те, що воно використовується як у правовому позначенні договорів  перевезення, так і найму (оренди) транспортних засобів. Отже, воно близьке  до понять “найм судна”, “оренда  судна”, “найм частини судна”. Звичним  для підприємницької практики є  застосовування понять “найм судна” навіть коли мається на увазі договір  перевезення.

Отож, для внесення чіткості у правове регулювання і для  правильного застосування норм про  найм (оренду) транспортних засобів, які  містяться у ЦК України та КТМ  України, слід главу 1 розділу 6 КТМ України  назвати «Договір найму (фрахтування) судна». В інших статтях цієї глави  слід також замінити словосполучення  «договір чартеру (фрахтування)» на словосполучення «договір найму (фрахтування)».

Транспортний засіб може також передаватися в користування за договором управління майном. Прямої згадки в ЦК України про те, що транспортний засіб може бути предметом  цього договору, немає, проте такий  висновок можна зробити, проаналізувавши  ч.1 ст.1030 ЦК України, де зазначено, що окрім  підприємства як єдиного майнового  комплексу, іншого нерухомого майна, цінних паперів, майнових прав, предметом договору управління майном може бути інше майно, до якого відносяться і транспортні  засоби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 2. Джерела  правового регулювання відносин найму (оренди) транспортного засобу

Правовому регулюванню відносин найму (оренди) транспортного засобу в чинному законодавстві України  присвячено небагато правових норм. Зокрема, у ЦК України міститься § 5 глави 58, який називається „Найм (оренда) транспортного засобу”, який визначає особливості орендних відносин, коли предметом договору найму виступає транспортний засіб. Проте зважаючи на невелику кількість статей, які  містяться у цьому параграфі, можна стверджувати, що це лише загальні положення саме про найм (оренду) транспортного засобу.

Оскільки предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні  транспортні засоби тощо, особливості  найму окремих транспортних засобів  визначаються саме у спеціальних  нормативно-правових актах, які регулюють  відносини, пов’язані з використанням  транспортного засобу певного виду.

Крім того, до відносин найму  транспортного засобу застосовуються загальні положення про найм (оренду), які містяться у § 1 глави 58 ЦК України.

Також на відносини найму  транспортних засобів, які належать державним чи комунальним підприємствам, поширюються положення Закону України  «Про оренду державного та комунального майна», який визначає особливості  найму державного чи комунального майна, встановлюючи додаткові вимоги до таких  договорів. Варто зазначити, що договори найму транспортних засобів, які  перебувають у державній чи комунальній  власності, повинні містити всі  істотні умови, які передбачені  вищезазначеним законом, слід також  дотримуватися порядку укладенню  такого договору, методики визначення орендної плати, підстав та порядку  припинення договору тощо.

Крім того, серед транспортних засобів, які належать до державного майна, може бути і військова техніка. Тому на ці відносини також поширюватимуться положення Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України», який визначає особливості укладення  договору найму нерухомого та рухомого майна (в тому числі і транспортних засобів), яке належить військовим частинам як суб’єктам господарської діяльності.

Також у відносинах найму  транспортних засобів може бути присутній  іноземний елемент. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент  – це ознака, яка характеризує приватно-правові  відносини, та виявляється в одній  або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин  є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об’єкт правовідносин знаходиться  на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце  на території іноземної держави.