Прийняття та оформлення спадкових прав

Стаття 1266 «Спадкування за правом представлення

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення» ¹³

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден  із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем  спадщини, майно померлого переходить до держави. Перехід майна до держави  відбувається також у випадках, якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави. Зазначимо, що й у разі, якщо через  відсутність спадкоємців за законом  заповідана тільки частина майна  спадкодавця, то решта майна переходить до держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Прийняття спадщини

Для того щоб спадкоємець став власником  належного йому майна, він має  прийняти спадщину.

Стаття 1268 Прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважається такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу.
5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві в часу відкриття спадщини» ¹⁴

Для прийняття спадщини необхідно  подати заяву про прийняття спадщини: стаття 1269

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується  до трьох місяців» ¹⁵

За загальними правилами поділ  спадщини може бути здійснено після  спливу строку на прийняття спадщини, коли відоме коло спадкоємців та всі  обставини щодо спадкового майна. Проте  закон містить правила спрямоване на захист інтересів ненародженої дитини. Відповідно до ч.2 ст. 1298 ЦК України, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Це правило стосується і дитини, зачатої під час життя спадкоємця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. Якщо дитина не народиться (у результаті штучного переривання вагітності) або народиться мертвою, то належна їй частка буде передана іншим спадкоємцям.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця. Відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора  повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Оформлення права на спадщину

Право на спадщину має бути оформлене  в порядку, встановленому законом. У першу чергу це залежить від  характеру спадкового майна. Якщо майно  складають предмети звичайної домашньої  обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття.

Стаття 1296 Право спадкоємця на одержання  свідоцтва про право на спадщину:

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину». ¹⁶

Якщо до складу спадщини входить  нерухоме майно, спадкоємець який прийняв  спадщину, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва  про право на спадщину на нерухоме майно.

Стаття 1297 «Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців ¹⁷

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва  про право на спадщину.

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
2. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.
1. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.
2. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансової установи), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення» ¹⁸
1. «Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182) цього Кодексу.
2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна» Стаття 1299 ЦК ¹⁹

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або  держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво  про право на спадщину. (стаття 66 Закону України «Про нотаріат») ²⁰

Стаття 67 Закону України «Про нотаріат»: «Про порядок видачі свідоцтва про  право на спадщину:

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку  встановленому цивільним законодавством, на ім’я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Спадкоємці, які пропустили строк  для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які  прийняли спадщину, включені до свідоцтва  про право на спадщину, як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців  повинна бути викладена у письмовій  формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про  право на спадщину.

Про видачу свідоцтва про право  на спадщину на ім’я неповнолітнього  чи недієздатного спадкоємця державний  нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право  на спадщину видається відповідному фінансовому органові ». ²¹

Свідоцтво про право на спадщину за законом визначені ст. 68 Закону України «Про нотаріат».

Державний нотаріус при видачі свідоцтва  про право на спадщину за законом  перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які  подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, які позбавлені можливостей подати документи, що підтверджують  наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою  згодою всіх інших спадкоємців, які  прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва  про право на спадщину.

ст. 69 Видача свідоцтва про право  на спадщину за заповітом:

«Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час  і місце відкриття спадщини, склад  спадкового майна.

Державний нотаріус також перевіряє  коло осіб, які мають право на обов’язкову частину в спадщині» ²²

 

 

 

 

7. Видача свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину згідно ст. 560 ЦК України видається  за заявою спадкоємця державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після шести місяців з дня  відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво  може бути видане і раніше закінчення шести місяців, якщо в нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, що заявили при видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво  про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня  відкриття спадщини (ст. 561 ЦК України).

Заява про видачу свідоцтва  про право на спадщину повинна  бути подана в письмовій формі, справжність  підпису має особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві.

Видача свідоцтва про  право на спадщину спадкоємцям, які  прийняли спадщину, ніяким строкои  не обмежена.

Декільком спадкоємцям видається  одне сівдоцтво про право на спадщину, або за їх бажанням кожному з них  окремо. При цьому в кожному  свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі  спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво  про право на спадщину.

Якщо свідоцтво видається  не на всю спадщину, в тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не обов'язкова. На прхання спадкоємця свідоцтво  може бути надіслане йому поштою.

При переході спадкового майна  до держави свідоцтво про право  на спадщину видається відповідному фінансовому органу за письмовою  заявою керівника цього органу, оформленою у встановленому порядку.

Свідоцтво про право на спадщину може бути видане тільки в  разі відсутності суперечок по справі, в іншому випадку спір вирішується  в судовому порядку.

При видачі свідоцтва про  право на спадщину за законом державний  нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву; склад спадкового майна. На підтвердження  цих обставин від спадкоємців  вимагаються відповідні документи.

При видачі свідоцтва про  право на спадщину за заповітом нотаріус шляхом витребування відповідних доказів  перевіряє: факти смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність заповіту, склад спадкового майна; перевіряє коло осіб, які мають  право на обов'язкову частку в спадщині; з'ясовує чи не скасований заповіт. Оригіна  чи дублікат заповіту, поданий спадкоємцем, залишаєтьсмя у спадковій справі.

Видача свідоцтва про  право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього  майна спадкодавцю та перевірки  відсутності заборони або арешту цього майна.

В разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про  те, що спадкоємцем боржника видане свідоцтво про право на спадщину. Якщо на майно покладено арешт  судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва затримується до зняття арешта.

При відкритті спадщини після  смерті одного з учасників спільної сумісної власності, свідоцтво про  право на спадщину видається лише після виділення (визначення) частини  померлого у спільному майні.

Якщо у спільному майні  подружжя правовстановлючий документ оформлений на живого, нотаріус вимагає  цого письмову згоду на виділ на ім'я померлого йогочастини в  спільному майні.

Питання щодо видачі свідоцтва  про право на спадщину на володіння  землею, поданою громадянином для  ведення селянського (фермерського) господарства й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва  та обслуговування жилих будинків і  задоволення інших потреб, передбачених законом, належить вирішувати з врахуванням  вимог Земельного кодексу України  про порядок та умови надання  землі у довічне успадковане  володіння і розміри земельних  ділянок, а також положень постанов Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року про порядок введення в  дію цього Кодексу і про  земельну реформу та постанови Верховної  Ради України від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи  та приватизації землі» (Постанова  Пленуму Верховного Суду України  від 31 січня 1992 року №2 із змінами, внесеними  постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року).