Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Декабря 2012 в 07:54, курсовая работа
Важливим елементом процесу перебудови, реформування та демократизації всіх систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити виконання конституційного принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України та забезпечувати недоторканість і захист майнових та немайнових прав кожного громадянина країни). Питання спадкового права залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожного громадянина, оскільки питання спадщини тією чи іншою мірою торкаються інтересів кожного. Інститут спадкового права в усіх правових системах, як стародавніх, так і сучасних, є одним із найважливіших, адже його значимість обумовлюється тим,що об’єктом спадкування є право власності.
Вступ
1. Основні поняття спадкового права
2. Поняття спадщини
3. Спадкування
4. Спадкування за законом
5. Прийняття спадщини
6. Оформлення права на спадщину
7. Видача свідоцтва про право на спадщину
Висновки
Список використаної літератури
Стаття 1266 «Спадкування за правом представлення
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого переходить до держави. Перехід майна до держави відбувається також у випадках, якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави. Зазначимо, що й у разі, якщо через відсутність спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави.
5. Прийняття спадщини
Для того щоб спадкоємець став власником належного йому майна, він має прийняти спадщину.
Стаття 1268 Прийняття спадщини
Для прийняття спадщини необхідно подати заяву про прийняття спадщини: стаття 1269
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців» 15
За загальними правилами поділ
спадщини може бути здійснено після
спливу строку на прийняття спадщини,
коли відоме коло спадкоємців та всі
обставини щодо спадкового майна. Проте
закон містить правила
Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця. Відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
6. Оформлення права на спадщину
Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановленому законом. У першу чергу це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття.
Стаття 1296 Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину:
Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець який прийняв спадщину, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Стаття 1297 «Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно
Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину.
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. (стаття 66 Закону України «Про нотаріат») 20
Стаття 67 Закону України «Про нотаріат»: «Про порядок видачі свідоцтва про право на спадщину:
Свідоцтво про право на спадщину
видається за письмовою заявою спадкоємців,
які прийняли спадщину в порядку
встановленому цивільним
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину, як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця державний нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові ». 21
Свідоцтво про право на спадщину за законом визначені ст. 68 Закону України «Про нотаріат».
Державний нотаріус при видачі свідоцтва
про право на спадщину за законом
перевіряє факт смерті спадкодавця,
час і місце відкриття
Спадкоємці за законом, які позбавлені
можливостей подати документи, що підтверджують
наявність підстав для
ст. 69 Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом:
«Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частину в спадщині» 22
7. Видача свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину згідно ст. 560 ЦК України видається за заявою спадкоємця державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після шести місяців з дня відкриття спадщини.
При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців, якщо в нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, що заявили при видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (ст. 561 ЦК України).
Заява про видачу свідоцтва про право на спадщину повинна бути подана в письмовій формі, справжність підпису має особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строкои не обмежена.
Декільком спадкоємцям видається одне сівдоцтво про право на спадщину, або за їх бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.
Якщо свідоцтво видається не на всю спадщину, в тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.
Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не обов'язкова. На прхання спадкоємця свідоцтво може бути надіслане йому поштою.
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органу за письмовою заявою керівника цього органу, оформленою у встановленому порядку.
Свідоцтво про право на спадщину може бути видане тільки в разі відсутності суперечок по справі, в іншому випадку спір вирішується в судовому порядку.
При видачі свідоцтва про
право на спадщину за законом державний
нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця;
час і місце відкриття
При видачі свідоцтва про
право на спадщину за заповітом нотаріус
шляхом витребування відповідних доказів
перевіряє: факти смерті спадкодавця,
час і місце відкриття
Видача свідоцтва про
право на спадщину на майно, яке підлягає
реєстрації, проводиться нотаріусом
після подання
В разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про те, що спадкоємцем боржника видане свідоцтво про право на спадщину. Якщо на майно покладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва затримується до зняття арешта.
При відкритті спадщини після смерті одного з учасників спільної сумісної власності, свідоцтво про право на спадщину видається лише після виділення (визначення) частини померлого у спільному майні.
Якщо у спільному майні подружжя правовстановлючий документ оформлений на живого, нотаріус вимагає цого письмову згоду на виділ на ім'я померлого йогочастини в спільному майні.
Питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на володіння землею, поданою громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, належить вирішувати з врахуванням вимог Земельного кодексу України про порядок та умови надання землі у довічне успадковане володіння і розміри земельних ділянок, а також положень постанов Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року про порядок введення в дію цього Кодексу і про земельну реформу та постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року №2 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року).