Прийняття та оформлення спадкових прав

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ

КОЛЕДЖ ЛЬВІВСЬКОГО  ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ІМЕНІ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Цивільне та сімейне право України»

на тему: «Прийняття та оформлення спадкових прав»

 

 

 

                                                                                              Виконала:

                                                                                              студентка групи ПРМ-41

                                                                                              Липовецька Аліса

 

                                                                                             Перевірила:

                                                                                             Шевців О.В.

 

 

 

 

 

Львів 2010

Зміст

Вступ

1. Основні поняття спадкового права

2. Поняття спадщини

3. Спадкування

4. Спадкування за законом

5. Прийняття спадщини

6. Оформлення права на спадщину

7. Видача свідоцтва про право на спадщину

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Важливим елементом процесу  перебудови, реформування та демократизації всіх систем суспільства в Україні  є формування правової держави, яка  покликана забезпечити виконання  конституційного принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України  та забезпечувати недоторканість і  захист майнових та немайнових прав кожного  громадянина країни).

Питання спадкового права залишаються  в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожного громадянина, оскільки питання  спадщини тією чи іншою мірою торкаються інтересів кожного.

Інститут спадкового права в  усіх правових системах, як стародавніх, так і сучасних, є одним із найважливіших, адже його значимість обумовлюється  тим,що об’єктом спадкування є право  власності.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний  Кодекс України, шоста книга якого  «Спадкове право», і регулює питання  спадкового права в Україні. ¹

Цивільні правовідносини характеризуються тим, що вони виникають між самостійними і рівними, з точки зору закону, суб’єктами. В цьому разі рівність і самостійність включає в  себе наявність у кожної із сторін у правовідносини як прав, так і  обов’язків і це в свою чергу  означає, що кожний із учасників правовідносин  має реальну можливість впливати на поведінку протилежної сторони, якщо остання буде мати наміри вийти  за межі закону, договору, в тому числі  і шляхом звернення до суду.

Отже, цивільний процес сприяє учасникам  цивільних правовідносин у реалізації ними своїх прав і юридичних обов’язків. Але для того, щоб правильно  сформулювати вимогу до суду у спадкових  справах, треба чітко розуміти, в  чому полягає сутність спадкування, хто може бути спадкодавцем, які  права і обов’язки включаються  в спадщину.

В даній курсовій роботі вироблена  спроба розглянути питання пов’язані  зі спадкуванням, строками видачі свідоцтва  про право на спадщину.

Так в розділі першому дана кратка характеристика спадщини, видам спадкування  за законом і за заповітом, прийняття  спадщини і оформлення права на спадщину.

В розділі другому розглянуті деякі  питання пов’язані з проблемами, які виникають в правовому  регулюванні спадкового права за новим Цивільним Кодексом. В першу чергу, це стосується строку видачі свідоцтва про право на спадщину. До проблемних питань застосування спадкового права за новим Цивільним Кодексом можна віднести також питання визначення додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцям заяви про прийняття спадщини.

В роботі наведені приклади з судової  практики, коли суддями було дуже важливо  прийняти рішення, щоб воно відповідало  принципам як законності, так і  справедливості, тому, що були пропущені  строки на прийняття спадщини. В  розділі третьому, на прикладі Нідерландів, показано, як в цієї країни відбувається процес впровадження нових законів. Процес виписування тексту нового закону триває довго. Правильні і потрібні формули шукаються в ході консультацій з представниками науки і практики для того, щоб кожна проблема мала своє рішення.

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз'яснення щодо практики застосування окремих норм спадкового права.

Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно. Заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитись своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім'ї.

До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права.

 

 

 

1. Основні поняття спадкового права

Щоб зрозуміти прцес спакового права, для очатку треба визначитись  з такими поняттями як спадкоємець, спадкодавець та спадкове майно (спадкова маса).

Спадкодавець - це громадянин, майно якого після смерті переходить у спадщину доіншої особи чи інших осіб. Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Причому ця фізична особа може бути спадкодавцем незалежно від віку, статі, стану здоров’я, кольору шкіри тощо. Спадкування може відбуватися як після смерті дієздатних, так і недієздатних осіб. Однак заповідати майно може лише повністю дієздатна особа.

Спадкоємець - це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно. Спадкоємцем може бути як фізична так і юридична особа, а також держава. Фізична особа може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров’я, кольору шкіри тощо.

Таким чином спадкоємцями можуть бути не лише дієздатні, але й недієздатні  фізичні особи. В останньому випадку  відповідні дії, необхідні для прийняття  спадщини, здійснюють їх законні представники - батьки, усиновителі та опікуни.

Відповідно  до статті 527 Цивільного кодексу України  спадкоємцями можуть бути особи, які  були живими, на момент смерті спадкодавця, а також діти спадкодавця, що були зачаті при його житті і народжені  після його смерті ( постуми ).

За  статтею 528 Цивільного кодексу України  не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя  спадкодавця або кого-небудь з  спадкоємців або зробили замах  на їх життя. Не мають права стати  спадкоємцями за законом батьки після  дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені  в цих правах на момент відкриття  спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку. Правила цієї статті застосовуються також і до права на заповідальний відказ.

Спадкове майно - це сукупність прав та обов’язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього поняття також часто використовують терміни « спадщина » або « спадкова маса » які є тотожніми поняттями.

Серед майнових прав, що переходять до спадкоємців  насамперед треба назвати право  власності на різноманітне майно. Сюди входить право власності на будинок, автомашину, предмети домашнього вжитку та право на інші речі. До майнових прав, що входять до спадщини, належить не лише право власності на майно, а  й право вимоги, яке випливає з  укладених спадкодавцем договорів. Також у спадщину входить право  на одержання неодержаної спадкодавцем заробітної платні, майнові права авторів літературних, художніх творів та творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, винаходів та раціональних пропозицій.

Всі майнові права, що входять до складу спадкового майна, становлять спадковий актив.

До  складу спадкового майна також входять  і майнові обов’язки спадкодавця. Це означає, що коли за життя спадкодавець мав борги, то вони разом з майновими  правами переходять до спадкоємців.

Сукупність  обов’язків спадкодавця, що переходять до спадкоємця становлять спадковий пасив.

Не  всі майнові права і обов’язки  спадкодавця можуть переходити до інших  осіб у спадщину. Так, не можуть переходити до спадкоємців майнові права  та обов’язки, що тісно пов’язані  з особою спадкодавця. Не переходять до спадкоємців права і обов’язки, що виникають з договору доручення, не переходять до спадкоємцівправа спадкодавця  на одержання ним пенсії, аліментів, право на відшкодування завданої здоров’ю шкоди, право членства в  громадських організаціях оскільки ці права тісно пов’язані з  особою спадкодавця.

Відповідно  до статті 564 Цивільного кодексу України  Порядок розпорядження на випадок  смерті вкладами в банківських установах  за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних  установ і виданими в установленому  порядку правилами.

Якщо  вкладник не зробив розпорядження ощадній  касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах  за загальними правилами спадкування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття спадщини

Спадкування існує майже стільки, скільки існує цивілізація, оскільки переважній більшості людей властиво бажання хоч трохи полегшити  життя нащадкам після своєї смерті. Отже, спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Звідси випливає, що спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу прав та обов’язків померлого до інших осіб. Слід наголосити, що спадщина відкривається після смерті фізичних осіб і лише вони можуть бути спадкодавцями. Юридичні особи не помирають, а ліквідовуються; отже, вони можуть бути тільки спадкоємцями. Не буває спадкування і між живими.

До складу спадщини входять усі  права та обов’язки, що належали спадкодавцеві  на момент відкриття спадщини, існування  яких не припиняється його смертю. Не входять  до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові  права, право на відшкодування шкоди  у зв’язку з каліцтвом. До спадщини входять і борги спадкодавця. Однак спадкоємець, який прийняв  спадщину. Відповідає за борги спадкодавця  лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний  Кодекс України, шоста книга «Спадкове  право», і регулює питання спадкового право в Україні².

Відповідно до ст. 1221 Цивільного кодексу  України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Згідно з п. 187 Інструкції «Про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами  України, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце  проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місце знаходження  майна або його основної частини». В ст. 1221 ЦК України зазначено  «останнє місце проживання, а п. 187 Інструкції «останнє постійне місце  проживання». Кожне з цих фактів має своє юридичне значення та підтвердження  повними документами.

Тож, стаття 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування  та вільний вибір місця проживання в Україні» оперує двома терміналами  «місце проживання» та місце перебування.

Місце проживання, відповідно до цього  Закону, є адміністративно-територіальна  одиниця на території якої особа  проживає строком понад шість  місяців на рік. А місце перебування  – це адміністративно-територіальна  одиниця, на території якої особа  проживає строком менше шести  місяців на рік. В обох випадках йдеться  про адміністративно-територіальну  одиницю, на території якої проживає особа. Різниця лише у строках  проживання. У першому випадку  йдеться про строк понад шість  місяців на рік, у другому –  менше шести місяців на рік. Підтвердження місця перебування та місця проживання здійснюється за допомогою реєстрації, тобто внесення відомостей до паспортного документа та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тож, особа може бути зареєстрована в одному місці, а проживати зовсім в іншому.

Нині між спадкоємцями виникає  спір щодо, місця відкриття спадщини, який узгоджується з відповідними рішеннями  суду. Щоб уникнути непорозумінь, доречно  було б внести зміни до ч. 1 та ч.2 статті 1221 Цивільного Кодексу України, де визначити:

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце реєстрації проживання спадкодавця;
2. Якщо місце реєстрації проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження та реєстрації нерухомого майна, або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – за місцем реєстрації основної частини рухомого майна, а в разі, якщо рухоме майно не підлягає реєстрації, за місцем знаходження такого майна за постійним місцем проживання спадкодавця, а не за місцем реєстрації проживання. ³