Правові позиції Конституційного Суду України з питань реалізації та захисту прав людини

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий Інститут права та психології

 

Кафедра кримінального  права і процесу

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Конституційна юрисдикція в Україні»

 

на тему: « Правові  позиції Конституційного Суду України  з питань реалізації та захисту прав людини »

 

 

 

 

 

 

                                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2013

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ І Правовий статус та функції Конституційного Суду України..........5

1.1 Правосуддя як функція Конституційного Суду України……………….5

1.2 Офіційне тлумачення як функція Конституційного Суду України…….9

1.3 Правозахисна функція Конституційного  Суду України………………12

РОЗДІЛ II Основні правові  позиції Конституційного Суду України….........16

2.1     Сутність правових позицій Конституційного Суду України……..………………………………………………………………........16

2.2     Правові позиції Конституційного Суду України з питань реалізації  та захисту громадянських прав людини і громадянина………….…………………………………………….…………….19

2.3    Правові позиції Конституційного Суду України запитань реалізації та захисту політичних та соціально-економічних прав людини і громадянина……………………………………………………………………..22

ВИСНОВОК…………..………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..……………………...………....32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

    Актуальність і рівень дослідженості теми курсової роботи. Після прийняття 28 червня 1996 року нової Конституції України і запровадження спеціалізованого інституту судового конституційного контролю –  Конституційного Суду України – у представників різних галузей юридичної науки виник особливий інтерес до вивчення цього політико-правового явища.      Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який на відміну від інших органів державної влади наділений спеціальною компетенцією по забезпеченню конституційної законності в Україні. У зв'язку з цим виникла необхідність дослідження даного інституту в контексті співвідношення здійснення контрольних функцій органу конституційної юрисдикції і органів державної влади, розмежування їх компетенції.

     Теоретичне і практичне значення роботи. В цій роботі досліджуються правові позиції Конституційного Суду України з питань реалізації та захисту прав людини, що оцінюється крізь призму принципу поділу влади та інших конституційних основ суверенної української державності, його конституційного статусу, повноважень, функцій і основних напрямів діяльності.

     Об'єктом  дослідження є комплекс конституційних правовідносин, що здійснюється Конституційним Судом України, а також система конституційно-правових норм.

     Предметом дослідження є юрисдикція  Конституційного Суду України як державного інституту судової влади, що здійснює свою діяльність у формі конституційного контролю.

     Метою дослідження є аналіз основних напрямів становлення і функціонування  Конституційного Суду України, та  сутність правових позицій.  

    Основними завданнями дослідження є – з`ясування політико-правової природи єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні – Конституційного  Суду України, його місця в системі державної влади і ролі в утвердженні верховенства права, у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, меж компетенції Суду та юридичної природи його правових актів, їх юридичної сили і місця у вітчизняній правовій системі.

    Методологічна  основа дослідження. У процесі дослідження використовувалася система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, в тому числі формально-логічний, систематичний, аналітичний, порівняльно-правовий, історичний.

     Нормативну базу курсової роботи склали: Конституція України, Закон України ”Про Конституційний Суд України”, судова практика, перш за все рішення та висновки Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, рішення конституційних судів зарубіжних країн та інші джерела – у межах завдань та предмета дослідження.

   Структура роботи  складається зі вступу, двох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків, списку джерел. Повний обсяг роботи – 31 сторінка. Список використаної літератури та нормативних актів займає 3  сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І Правовий статус та функції Конституційного  Суду України

1.1 Правосуддя як функція Конституційного Суду України

     Конституційний  Суд України є порівняно новим інститутом правової системи нашої держави. Як уже зазначалося, до 1996 року, незважаючи на наявність правової бази, він так і не був створений. Ситуація змінилася з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України, яка по-новому визначила механізм формування органу конституційної юрисдикції. Відповідно до нього і був сформований Конституційний Суд України [1, c.3].

   16 жовтня 1996 року Верховною  Радою України був прийнятий  Закон ”Конституційний Суд України”, через два дні – 18 жовтня, Конституційний  Суд розпочав свою діяльність.

   Сьогодні організація,  повноваження та порядок діяльності  Конституційного Суду України  визначаються Конституцією України  та Законом ”Про Конституційний  Суд України” від 16 жовтня 1996 року [2, c. 4]. Крім цього, внутрішня робота Конституційного Суду України регулюється також актами, які він приймає сам. Сьогодні таким актом є Регламент Конституційного Суду України, затверджений рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1998 р. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Відповідно до ст. 2 Закону “Про Конституційний Суд України”, завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції як Основного Закону на всій території України. Виконання цього завдання здійснюється шляхом реалізації Конституційним Судом наступних повноважень:

   1) вирішення питань  про відповідність Конституції  України законів та інших правових  актів Верховної Ради України,  актів Президента України, актів  Кабінету Міністрів України, а  також правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 статті 150 Конституції України).

   2) надання висновку  про відповідність Конституції  України чинних міжнародних договорів  України або тих міжнародних  договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди та їх обов’язковість (ч. 1 статті 151 Конституції України);

   3) надання висновку  щодо додержання процедури розслідування  і розгляду справи про усунення  Президента України з поста  в порядку імпічменту (ч. 2 статті 151 Конституції України);

   4) офіційне  тлумачення  Конституції України та законів  України (п. 2 статті 150 Конституції  України);

   5) надання висновку  щодо відповідності законопроекту  про внесення змін до Конституції  України вимогам статей 157, 158 Конституції  України (стаття 159 Конституції України).

   Цікаво зауважити,  що дещо іншими були повноваження  Конституційного Суду України  за Законом ”Про Конституційний  Суд України” від 3 червня 1992 р.  Відповідно до нього, акти Верховної  Ради України, Президента України,  Кабінету Міністрів України, а  також акти Верховної Ради  і Ради Міністрів Республіки  Крим перевірялися Конституційним Судом не тільки на предмет їх відповідності Конституції України, але й законам України. Більше того, закони та інші нормативні акти, що порушують права і свободи людини, могли перевірятися Конституційним Судом ще й на предмет їх відповідності визнаним Україною міжнародним актам [3, c. 15].

    Правова природа  Конституційного Суду України  розкривається через з’ясування  особливостей його статусу. Ці особливості полягають у наступному.

   1. Конституційний  Суд здійснює спеціалізований  конституційний контроль як самостійний  вид державної діяльності. Цим  зумовлено місце Конституційного  Суду в системі правової охорони Конституції України взагалі і конституційного контролю зокрема. Як відомо, Конституційний Суд є не єдиним органом в цій системі, адже відповідні контрольні повноваження здійснюють Президент України, Верховна Рада. Проте лише Конституційний Суд є спеціалізованим органом конституційного контролю.

   2. Конституційний  Суд України є судовим органом  держави, адже віднесені до  його компетенції питання він  вирішує в порядку судової процедури.

   3. Відповідно до Конституції України (ст. 147) Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. В теорії права юрисдикцію розглядають як сукупність повноважень відповідних органів щодо розгляду і вирішення правових спорів , правової оцінки діянь суб’єктів права і застосування відповідних санкцій. Отже, визначення Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції означає, що це єдиний в державі орган, який уповноважений вирішувати питання конституційності відповідних правових актів та інші справи, віднесені до його виключної компетенції.

   4. Особлива роль  належить Конституційному Суду  України в системі стримувань і противаг. Необхідність здійснення в Україні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову закріплено в ст. 6 Конституції України. Це – один із найбільш важливих принципів організації державної влади. Отже всі три гілки влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією та законами України. Важливим фактором узгодження їх діяльності є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають урівноважувати усі три гілки державної влади. Одним із таких засобів є діяльність Конституційного Суду України. Вирішуючи суперечки між органами державної влади Конституційний Суд виступає як орган примирення і компромісу, як гарант політичного миру і стабільності у суспільстві і державі, як охоронець конституційного ладу держави.

   5. Рішення Конституційного Суду України виносяться від імені України, діють на всій її території, мають загальнообов’язкову юридичну силу і можуть бути подолані лише шляхом прийняття нової Конституції чи внесення змін до існуючої. Тим самим юридична сила рішень органу конституційної юстиції прирівняна до юридичної сили конституції.

   6. В підсумку, Конституційний Суд відіграє головну роль у забезпеченні верховенства і прямої дії Конституції України на всій території держави і стосовно до всіх суб’єктів права [4, c. 31].

   За чинним законодавством (ст. 4 Закону), діяльність Конституційного  Суду України ґрунтується на  принципах: верховенства права,  незалежності, а також колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

   Суд, здійснюючи  правосуддя на засадах верховенства  права, забезпечує захист гарантованих  Конституцією та законами України  прав і свобод людини і громадянина,  прав і законних інтересів  юридичних осіб, інтересів суспільства і держави .

   Таким чином, принцип  верховенства права в діяльності  Конституційного Суду України  означає його підпорядкованість праву, визнання пріоритету права.

   Таким чином, говорячи  про місце Конституційного Суду  України у механізмі держави  необхідно відзначити, що він  посідає особливе місце у системі поділу влади, що закріплена в Конституції України. Будучи органом судової влади, Конституційний Суд України за своїм статусом належить до системи вищих органів державної влади, знаходиться на рівні таких інститутів державної влади, як глава держави, парламент, уряд. За певними ж ознаками Конституційний Суд України стоїть вище цих органів, адже через здійснення конституційного правосуддя він може впливати на їх діяльність шляхом вирішення справ про конституційність виданих ними актів, офіційного і загальнообов’язкового тлумачення Конституції і законів України .

 

 

 

 

 

1.2 Офіційне тлумачення як функція Конституційного Суду України

 

     Конституція  держави регулює різні аспекти суспільного і державного життя. Проте таке регулювання носить, як правило, загальний характер, що не виключає неодноманітного застосування її положень, а також виникнення з цього приводу спірних ситуацій. Тому виникає потреба у конкретизації конституційних норм. Це здійснюється шляхом тлумачення Конституції, а також законів держави. Як відомо, за юридичними наслідками тлумачення буває офіційним і неофіційним. Юридично обов’язковим є лише офіційне тлумачення законодавства.

     Відповідно  до п. 2 ст. 150 Конституції України,  а також п. 4 ст. 13 Закону ”Про  Конституційний Суд України”, офіційне  тлумачення Конституції і законів  України є одним із повноважень  Конституційного Суду України.

      Єдиним  органом, що уповноважений здійснювати  офіційне тлумачення Конституції  і законів України, є Конституційний  Суд України. Це не виключає можливості здійснення Верховною Радою України неофіційного тлумачення законодавства України, але таке тлумачення не матиме юридично обов’язкової сили. Разом з цим, Верховна Рада свою позицію щодо розуміння положень Конституції і законів України може висловити при прийнятті відповідних законів, хоча формально така діяльність не є тлумаченням [5, с. 63].