Особливості договору перевезення на всіх видах транспорту

 

1.2.Законодавчі засади перевезень транспортом

 

На сучасному етапі розвитку економічної і правової системи України роль транспорту займає все більше значення, оскільки без стабільного функціонування елементів єдиної транспортної системи країни неможливий сам процес виробництва. На сьогоднішній день не існує жодної сфери суспільного життя, яка б так чи інакше не була пов’язана з процесом перевезення.

У забезпеченні високої якості та культури обслуговування одержувачів транспортних послуг значна роль належить правовому регулюванню діяльності транспортного комплексу.

Правове регулювання діяльності транспорту має максимально сприяти перетворенню його в передову галузь суспільного виробництва, розвитку народного господарства, посиленню відповідальності за виконання договірних зобов’язань, забезпеченню схоронності вантажів, які перевозяться, безпеки руху і ліквідації аварійності, додержанню строків доставки вантажів, вдосконаленню договірних відносин щодо перевезень, суворому дотриманню договірної дисципліни, поліпшенню експлуатаційної роботи на підприємствах транспорту.

Слід, однак, зазначити, що правова база, котра регулює перевезення вантажів залізничним, водним, авіаційним та автомобільним транспортом була прийнята в 60-70 роках. Щоправда, за останній час можна спостерігати значну активність в ліквідації відставання правової організації перевезень, розвитку нормотворчої діяльності стосовно транспорту [25,c.120].

В даний час правове регулювання перевезень дещо змінилось, що пов’язано, передусім, з прийняттям нових нормативно-правових актів, в першу чергу Цивільного та Господарських кодексів України. Разом із тим, правові нормі, які регулюють взаємовідносини між сторонами у транспортній сфері, є досить стабільними і незмінними протягом багатьох років, але наряду з цим існують спірні висловлювання відомих науковців щодо деяких аспектів транспортного законодавства. Необхідно зазначити, що транспортно-правові норми являють собою сукупність законодавчих і підзаконних (відомчих) нормативно-правових актів і складають достатньо великий обсяг [19,c.113].

Законодавство про автомобільний транспорт складається з Кодексу автомобільного транспорту України , законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", "Про функціонування єдиної транспортної системи України в " та інших нормативно-правових актів України 9.

Закони, що видаються в порядку поточного законодавства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відносин. Базовим виступає Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р.Він визначає правові, економічні, організаційні й соціальні основи діяльності транспорту. Разом з тим видається і на цей час є чинними ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях. Це Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 p , який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху й охорони навколишнього природного середовища [6,7].

 

1.3.Правове регулювання договору перевезення різними видами транспорту

 

Договори перевезення на загальному рівні регулюються гл. 64 ЦК. Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст. 306 цього Кодексу вказує, що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК та іншими нормативно-правовими актами [2,3].

Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке перевезення. Так, згідно зі ст. 2 Закону "Про транспорт" відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються вказаним Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Стаття 21 Закону "Про транспорт", визначаючи складові єдиної транспортної системи, виокремлює такі вили транспорту:

• транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);
• промисловий залізничний транспорт;
• відомчий транспорт;
• трубопровідний транспорт [6].

Частина 3 ст. 306 ГК доповнює цей перелік космічним транспортом та іншими видами транспорту.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти також може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення) [2].

Враховуючи специфіку інституту договору перевезення та наявність різних видів транспорту, правові особливості його функціонування закріплено у спеціальному транспортному законодавстві. Порядок перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом регулюється Законом України від 4 липня 1996 р. "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196, а також спеціальними правилами перевезення вантажів. Річкові (внутрішні) перевезення врегульовано Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу PCP, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801, а морські - Кодексом торговельного мореплавства України та іншими нормативними актами [4].

Діяльність користувачів повітряного простору України, в тому числі в галузі повітряних перевезень, регулюється Повітряним кодексом України; застосовуються також Правила повітряних перевезень вантажів, затв. наказом Державіаслужби від 14 березня 2006 р. № 186. Основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти автомобільним транспортом визначаються Законом "Про автомобільний транспорт", Статутом автомобільного транспорту Української PCP, затв. постановою Ради Міністрів Української PCP від 27 червня 1969 р. № 401, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, та іншими нормативними актами. Транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин регулюється, зокрема, Законом України від 15 травня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт" [5,8].

Діяльність міського електричного транспорту загального користування врегульовано Законом України від 29 червня 2004 р. "Про міський електричний транспорт".

 

1.4.Договір про перевезення

 

Зміст договору перевезення складають його умови (Додаток А).

Істотними умовами договору перевезення є:

1) предмет договору;

2) транспортний засіб;

3) провізна плата;

4) строки доставки за договором.

Предмет договору. 

За предметом договір перевезення поділяється на три види:

- перевезення вантажу;

- перевезення пасажира;

- перевезення багажу (вантажобагажу).

Вантаж - всі предмети з моменту прийняття для  перевезень  до

здачі одержувачу вантажу.

Пасажир -   фізична   особа,   яка  перевозиться  відповідним видом транспорту  на  підставі  проїзного  документа,  або   є   членом організованої  групи  осіб,  яка  проїздить  на підставі групового проїзного документа. 

Ці особи  вважаються  пасажирами  з  моменту

прибуття  на  вокзал (автостанцію, порт, аеропорт) для здійснення поїздки (чи пересадки на інший транспортний засіб)  до   моменту   завершення поїздки.  

Термін   пасажир(и) застосовується  також  до  осіб,  що перебувають у пунктах продажу проїзних документів,  пунктах обслуговування з метою  скористатися послугами   цих  пунктів  щодо  проїзду  транспортом, перевезення   ручної  поклажі,  багажу,  вантажобагажу,  отримання довідки тощо.

Багаж - речі та інші матеріальні цінності,  що відправляються пасажиром за окрему  плату  за  наявності  проїзних  документів  у багажному вагоні, який прямує в тому ж напрямку, що і пасажир;

     Вантажобагаж -  вантаж,  що  перевозиться  в  пасажирських  і поштово-багажних поїздах;

Ручна поклажа - особисті предмети  або  речі  пасажирів,  які перевозяться разом з ними.

Транспортний засіб.

Залежно від виду транспортного засобу перевезення поділяються на:

- перевезення залізничним транспортом;

- перевезення автомобільним транспортом;

- перевезення повітряним транспортом;

- перевезення морським транспортом;

- перевезення річковим транспортом

Залізничні транспортні засоби - залізничний рухомий склад  (вагони 

всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.

Автомобільний транспортний  засіб  -  колісний   транспортний засіб   (автобус,   вантажний   та  легковий  автомобіль,  причіп, напівпричіп),  який використовується  для  перевезення  пасажирів, вантажів   або  виконання  спеціальних  робочих  функцій. 

Повітряне  судно - це  літальний  апарат,  що  тримається   в атмосфері за рахунок його  взаємодії  з  повітрям,  відмінної  від взаємодії з повітрям, відбитим  від  земної  поверхні,  і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Торговельне  морське судно (річкове судно) означає  самохідну  чи несамохідну плавучу споруду, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і  пошти.

- Транспортні засоби або їх окремі частини можуть бути передані відправникові на умовах договору чартеру (фрахтування).

Стаття 912 ЦК. Договір чартеру (фрахтування)

За   договором   чартеру   (фрахтування)   одна    сторона (фрахтівник)      зобов'язується     надати     другій     стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному  чи кількох  транспортних  засобах  на  один  або  кілька  рейсів  для перевезення вантажу,  пасажирів,  багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Провізна плата.

Стаття 916. Провізна плата

     1. За   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу,   пошти стягується   провізна   плата   у   розмірі,  що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами.  Якщо  розмір  провізної  плати  не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 7 (Закону України «Про транспорт»). Тарифи і платежі на транспорті [6].

     Тарифи на  транспортні послуги  встановлюються  відповідно  до законодавства  України.

     Рівень тарифів  на  транспорті  визначається  відповідно   до нормативних   витрат   на   одиницю   транспортної  роботи,  рівня рентабельності  та  оплати  податків.

Строки доставки за договором.

Стаття 919. Строк доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти

     1. Перевізник  зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк,  встановлений договором, якщо інший  строк  не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими  актами та  правилами,  що  видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк [3].     

 

РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ  ТРАНСПОРТОМ : ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1.Права і обов`язки перевізника та відправника за договором перевезення

 

Зобов’язання за договором перевезення вантажу. Від імені залізниць і пароплавств договір перевезення вантажу укладають керівники станцій, портів і пристаней, від інших підприємств транспорту - органи цих юридичних осіб, призначені або обрані у відповідності до їх статутів чи положень (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України) [2].

За своїм змістом договір перевезення вантажу є двостороннім: кожен з його учасників наділений правами і обов’язками. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття вантажу перевізником. З цього моменту перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження, псування, прострочку доставки вантажу, а відправник - за несвоєчасну оплату перевезення і зазначення неправильного найменування зданого до перевезення вантажу.

Договір перевезення вантажу укладається між перевізником і відправником, як правило, на користь відсутнього одержувача (третьої особи). За таким договором одержувач набуває право вимагати видачі вантажу, а у разі втрати або пошкодження - відшкодування його вартості.

Одержувач зобов’язаний прийняти і здійснити перевізні платежі, що не внесені відправником при здаванні вантажу для перевезення.

Договір перевезення оплатний, оскільки кожна із його сторін має за мету задоволення майнового інтересу.

Внутрішні перевезення здійснюються за плату, яка визначається у відповідності з затвердженими у встановленому порядку тарифами (ст. 916 Цивільного кодексу України, ст. 311 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України “Про транспорт”) і не може бути предметом угоди сторін. Розмір плати за перевезення вантажів залежить від ваги, відстані і способу перевезення [2].

Як правило, перевізні платежі й додатковий збір нараховуються при укладенні договору перевезення і відправник здійснює попередню оплату транспортної послуги. У випадках, передбачених договором чи транспортними правилами, допускається переведення платежів на одержувача.

Правові наслідки несплати перевізних платежів у встановлені договором чи правилами терміни полягають у сплаті штрафу на залізничному і річковому транспорті; окрім цього залізниця і річкове пароплавство можуть затримати відправлення вантажів до сплати транспортної послуги, а підприємства повітряного транспорту приймають вантаж для перевезення тільки після здійснення оплати відправником.

У разі, якщо за договором перевезення на морському транспорті сплата за перевезення чи інші послуги була покладена на одержувача, перевізник може не видавати вантаж до виплати відповідних сум (оплата фрахту, оплата за простій, відшкодування витрат перевізника, пов’язаних з вантажем, та ін.).