Особливості договору перевезення на всіх видах транспорту

 

 

Особливості договору перевезення на різних видах транспорту

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ…………………………………………………………………...5

1.1.Поняття,види та суб’єкти транспортних перевезень……………...5

1.2.Законодавчі засади перевезень транспортом……………………..10

1.3.Правове регулювання договору перевезення різними видами транспорту……………………………………………………………………...11

1.4.Договір про перевезення…………………………………………...13

РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ  ТРАНСПОРТОМ : ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ……………………………..17

2.1.Права і обов`язки перевізника та відправника за договором перевезення……………………………………………………………….…....17

2.2.Проблеми та тенденції правового регулювання договору перевезення……………………………………………………………………..26

РОЗДІЛ 3.Шляхи вдосконалення організації транспортних перевезень……………………………………………………………………....29

3.1.Шляхи та способи  вдосконалення організації транспортних перевезень……………………………………………………………………....29

3.2.Зарубіжний досвід міжнародних транспортних перевезень……..30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………......37

ДОДАТКИ………………………………………………………………………40

 

ВСТУП

 

Актуальність теми моєї курсової роботи зумовлена тим, що на даному етапі розвитку економіки України роль вантажного транспорту має велике значення. Але поряд з технічними й економічними змінами, які відбуваються у транспортній сфері, вдосконалюються і правові відносини щодо перевезення вантажів транспортом. Вказане зумовлює необхідність постійного наукового дослідження як правового регулювання транспортування вантажів, так і питань договорів перевезення вантажів.

Слід зазначити, що договір перевезення відноситься до договорів про надання послуг. Головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Зміст спеціальної правоздатності деяких підприємств становить виробнича діяльність з надання послуг. Одні послуги являють собою результат певних видів діяльності або праці (споживні вартості) і втілюються у товарах, інші, навпаки, не залишають реальних результатів, які б існували окремо від виконавців цих послуг.

Корисний ефект такої  діяльності не виступає у вигляді  певного осяжного матеріалізованого результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги. Зобов'язання з надання послуг виникають, зокрема, з транспортних договорів.

Метою теми про договори перевезення є висвітлення таких питань як поняття та правова характеристика договору перевезення, сторони договору перевезення, відповідальність сторін за невиконання договору перевезення.

При написанні курсової роботи ставилися такі завдання:

• визначити правову характеристику транспортних перевезень;
• дати характеристику правового регулювання на різних видах транспорту;
• розглянути процедуру укладання, припинення та відмови від договору перевезення;
• розкрити зміст договору перевезення;
• визначити основні права та обов’язки перевізника за договором;
• дослідити проблеми правового регулювання транспортних перевезень та шляхи їх подолання;
• дослідити зарубіжний досвід міжнародних транспортних перевезень.

Об‘єктом дослідження  даної роботи є суспільні відносини, які виникають у сфері наукового  пізнання та практичного застосування цивільних правовідносин з договору перевезення.

Предметом дослідження  особливості договору перевезення на всіх видах транспорту.

При розгляді вищезазначених питань доцільним буде звернутися до наукових праць таких вчених як В.С. Щебини, Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери, Ч.Н. Азімова, М.М. Сібільова, В.А. Кройтора, С.А. Сліпченка, Є.О.Харитонова, Я.М. Шевченко.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

1.1.Поняття,види та суб’єкти транспортних перевезень

 

Договори перевезення - договори, які опосередковують важливу функцію перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти та мають важливе значення в умовах ринкової економіки та вільної конкуренції на ринку транспорту, але у той же час викликають багато спорів та дискусій з приводу їх юридичної природи та законодавчого визначення.

Ч.Н. Азімова який зазначає, що договором перевезення є угода, у відповідності до якої одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити    довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату [24,c.19].

Цивільним та Господарським  кодексами України регулюються такі види договорів перевезення, як :

1) договори перевезення  вантажу;

2) договори перевезення  пасажирів;

3) договори фрахтування;

4) угоди транспортних  організацій про порядок організації  перевезень у прямому змішаному повідомленні;

5) договори про організацію перевезень;

6) договори між транспортними  організаціями різних видів транспорту  про організацію роботи із  забезпечення перевезень вантажів [2,3].

Слід підкреслити, що всі ці договори відрізняються за своїми ознаками, правовим значенням, суб'єктним складом, предметом зобов'язань тощо. Але об'єднуючою ознакою для них є те, що вони регулюють правовідносини, які виникають у процесі перевезення. Слушною з цього приводу є думка В. Вітрянського, який вважає, що в сучасних умовах вже не можна говорити тільки про один договір, який сконструйований за моделлю реального договору, відповідно до якого перевізник зобов'язаний доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його одержувачу або іншій уповноваженій на те особі, а вантажовідправник - сплатити провізну плату, а про систему договорів перевезення, до якої відносить всі вище перераховані договори стосовно усіх видів транспорту .

 Підприємства транспорту  здійснюють перевезення та надають  послуги на основі державних  контрактів і договорів про  перевезення пасажирів і вантажів  з урахуванням економічної ефективності  перевізних та переробних можливостей транспорту.

Транспортні договори поділяються  на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і забирання вагонів тощо) [17,c.172].

Найбільш поширеною, є класифікація у  якій перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділяються на:

а) залізничні;

б) внутрішніми водними  шляхами (річкові);

в) морські;

г) повітряні;

д) автомобільні.

Крім того, перевезення  у межах територіальної сфери  дії однієї транспортної організації  вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту - перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають:

 а) каботажні - між портами України;

б) міжнародні - між іноземними портами [12,c.89].

На думку Ю.І. Заїки, «…кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. Крім перелічених, існує ще один вид транспорту - трубопровідний, який перекачує нафту, газ, воду тощо. Проте відносини, що складаються при транспортуванні цих продуктів трубопроводами, регулюються або законодавством про поставки, або законодавством про постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу. Організація, що експлуатує трубопровід, водночас є й володільцем продукції, яка перебуває у трубопроводі.

У Цивільному кодексі  України визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. Детальніше умови перевезення пасажирів, вантажів і багажу та відповідальність сторін за цими перевезеннями регулюють статути (кодекси) окремих видів транспорту та правила, прийняті у встановленому порядку [3].

На залізничному транспорті діє Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., на річковому - Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському - Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Верховною Радою України 9 грудня 1994 р., на повітряному - Повітряний кодекс України, затверджений Верховною Радою України 4 травня 1993 р. Умови перевезення пасажирів, вантажів та багажу автомобільним транспортом і відповідальність сторін за ці перевезення визначаються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р., Статутом автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР 27 червня 1969 р., та іншими нормативними актами» [4,5].

Слушною є думка Л. Свистун, що зазначає зокрема: «…серед транспортних договорів особливе місце займає договір перевезення вантажу. Так, договір перевезення вантажу - це договір, за яким перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж і видати особі, яка має право на його одержання, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 909 ЦК). Укладення такого договору підтверджується складанням і видачею відправнику вантажу транспортної накладної, коносамента або іншого документа на вантаж, передбаченого відповідним транспортним статутом або кодексом [3].

 Цей договір є  реальним, оскільки зобов'язання перевізника  виникають лише до того вантажу, який був зданий вантажовідправником  і прийнятий перевізником для  його доставки у пункт призначення, та двостороннім договірним зобов'язанням, бо права і обов'язки має  і перевізник, і відправник вантажу. Крім цього, угоди між транспортними  організаціями про організацію  перевезень вантажу являють собою  договори, у яких передбачено  порядок передачі, прийому вантажу  з одного виду транспорту на  інший, коли перевезення провадиться  різними його видами за єдиним  перевізним документом, а також  умови здійснення перевезень» [13,c.82].

В.Вітрянський вважає, що договірне регулювання перевезень вантажу сьогодні не вичерпується реальним договором його перевезення і починається із подачі транспортних засобів під завантаження і пред'явлення вантажу до перевезення. Уже на цій стадії виникають зобов'язальні правовідносини між відправником останнього і перевізником. Підставою виникнення цих зобов'язань при систематичних перевезеннях і довгострокових відносинах сторін є договори про організацію перевезень, в інших випадках - консенсуальні договори перевезення (договір фрахтування на повітряному транспорті). За їх відсутності джерелом зобов'язань стосовно подачі транспортних засобів і їх використання слугують договори, що укладаються шляхом прийняття перевізником заявки відправника вантажу. Наступна стадія перевізного процесу - транспортування вантажу - охоплюється реальним договором його перевезення, виконання якого (при видачі вантажу одержувачеві у місцях загального користування) є підставою для припинення відносин з перевезення вантажу.

Разом з тим зазначена  послідовність зобов'язань і підстав, що їх породжують, характерна лише для елементарної організації перевізного процесу. У реальному майновому обороті використовуються більш складні схеми правовідносин, які опосередковують перевезення вантажу. Зокрема, нерідко його відправники укладають з автотранспортними організаціями або з товарними (експедиційними) конторами інших видів транспорту договори централізованого перевезення вантажу на станції, у порти, аеропорти. У таких випадках між транспортними організаціями укладаються договори про організацію роботи із забезпечення перевезень вантажу (наприклад, договір на централізоване завезення (вивезення) вантажу на станції залізниць, у порти, аеропорти). При його перевезеннях за єдиним транспортним документом між транспортними організаціями різних видів транспорту укладаються угоди про порядок організації перевезень вантажу в прямому змішаному повідомленні [11,c.127].

Відносини перевезення  вантажів регулюються системою договорів, які слугують підставою виникнення відповідних цивільно-правових зобов'язань перевезення вантажів.

Усі названі договори можуть розглядатися як окремі види договору перевезення, які виділяються ся за різними класифікаційними ознаками. У цій системі договорів, котрі опосередковують перевезення вантажів, договір перевезення останнього розуміється як традиційно реальний договір, змістом якого є доставка перевізником довіреного йому відправником вантажу в пункт призначення і видача його особі, яка має право на одержання останнього (одержувачеві) [14,c.94].