Гражданская оборона в современных условиях

Населення проводить підготовку по групах:

• учні початкової та основної школи – по спеціальній програмі під керівництвом вчителів;
• учні старшої школи та навчально-виховних закладів – за програмою допризовної підготовки;
• студенти вищих навчальних закладів – за спеціальними програмами;
• робітники підприємств, установ і організацій, а також особовий склад невоєнізованих формувань – під час об’єктових тренувань і комплексних навчань один раз на три роки.

 

Організація управління системою ЦО

 

Керівництво Цивільною обороною України  покладається на Кабінет Міністрів, Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій не залежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони  України є Прем’єр-Міністр, а  його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Начальником Цивільної оборони, згідно з адміністративно-територіальним устроєм, є голова Місцевої державної  адміністрації.

Начальниками цивільної оборони  в Міністе5рствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань  цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління ЦО, у тому числі створеними у  складі підприємств, установ і організацій та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах  цивільної оборони, які входять  до складу місцевих державних адміністрацій, с підрозділами подвійного підпорядкування.

Постійними органами управління системи захисту населення території є:

 

- на загальнодержавному рівні  – Кабінет Міністрів України,  Міністерство України з питань  НС та у справах захисту  населення від наслідків Чорнобильської  катастрофи, управління (відділи)  з  питань ЦО та НС міністерств,  інших центральних органів виконавчої влади:;

- на регіональному рівні –  Рада Міністрів АР Крим, області,  Київська і Севастопольська міські  державні адміністрації, управління  з питань НС та цивільного  захисту населення;

- на місцевому рівні районні  державні адміністрації, відділи  з питань НС та у справах захисту  населення, виконавчі органи місцевих рад;

- на об’єктовому рівні –  управління підприємств та організацій,  відділи (сектори або спеціально  призначені особи) з питань  ЦО і надзвичайних ситуацій  об’єктів.

 

Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

 

Створено за засаді Указу Президента України від 28 жовтня 1996 року за №1005/96 – є головним провідним органом  у системі центральних органів  виконавчої влади, щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері ЦО, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту населення і територій від НС, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученої йому сфери управління та несе відповідальність за її стан і розвиток.

Сили Міністерства  складаються  з:

• сил Цивільної оборони України;
• авіаційних пошуково-рятувальних сил;
• сил реагування на водних об’єктах;
• державної воєнізованої гірнично-рятувальної служби.

 

Основними завданнями МНС України  є:

1. Розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи.
2. Керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивільної оборони, підпорядкованих спеціалізованих формувань.
3. Координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і адміністрацій усіх форм власності з розв’язанням проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
4. Визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, соціального захисту населення, реабілітації забруднених  у наслідок Чорнобильської катастрофи територій.
5. Державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки, готовністю дій у НС та проведення заходів щодо їх запобігання.
6. Управління у сфері поводження з радіоактивними відходами, керівництво рятувальною справою, формування страхового фонду документації. Організація та координація здійснення всіх заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров’я персоналу, який працює на цій території.
7. Координація робіт, пов’язаних за формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи.
8. Підготовка та перепідготовка кадрів цивільної борони та з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

МНС України в процесі виконання  покладених на нього завдань взаємодіє  з іншими центральними і місцевими  органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами інших держав.

МНС України в межах своїх  повноважень на основі та на виконанні  законодавства України видає  накази, організовує і контролює  їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення МНС України є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. МНС України очолює Міністр, якого призначає Президент України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сумська територіальна  підсистема ЄДС створена розпорядженням голови ОДА від 30.04.1999 р. за № 165

ЄДС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні.

Рівні ЄДС	Органи управління		Система повсякденного  управління (інформація, забезпечення)	Сили і засоби реагування на НС	Забезпечення  фінансів. Створення матеріального  резерву
	Координаційні	Постійні
Загально-державний	Державна комісія з  питань ТЕБ та НС, Національна Рада з питань життєзабезпечення	КМ України, МНС, інші міністерства	Центр управління з НС МНС; Урядові інформ.-аналіт. система  з питань НС; інформ. центри управл. міністерств	Військова ЦО; спеціалізовані цивільні аварійно (пошукові) рятувальні формування. В окремих випадках підрозділи МО, СБУ, МВС, Держкомкордон.	Державний (стратегічний) резерв. Операт. резерв МНС. Відомчий резерв інших міністерств.
Регіональний	Комісія з питань ТЕБ  та НС	Облдерж. адм. Управління з НС	Кризовий центр; управління з НС; Опер. черг. упр. З НС	Позаштатні спеціалізовані формування; територіальні НВФ; громадські об’єднання	Регіональний резерв фінансових ресурсів 1% річного бюджету
Місцевий	Комісія з питань ТЕБ  та НС	РДА, вик. органи рад. Уповн. Органи з питань НС, ЦЗН	Диспетч. (інформ.) служби РДА, міськвиконкомів	Позаштатні спеціалізовані формування; територіальні НВФ; громадські об’єднання	Місцевий резерв фінансових ресурсів 1% річного бюджету
Об’єктовий	Комісія з питань НС	Структурні підрозділи, фахівці з питань НС	Диспетч. (інформ.) служби СГД	Об’єктові НВФ	Об’єктовий резерв матер. та фінанс. ресурсів

Режим функціонування ЄДС

Запроваджується залежно  від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникло  рішенням ОДА, РДА, виконавчими органами місцевих рад.

Режим повсякденної діяльності – при нормальній промисловій, радіац., хім.. та біол. (бактер.), сейсм., гідрометеорол. становищі (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії).

Режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні становища (з одержанням прогнозованої інформації щодо можливості виникнення НС).

Режим діяльності у надзвичайні ситуації – при реальній загрозі виникнення НС.

Режим діяльності у надзвичайному  стані – запроваджується в  Україні або на окремій її території  в прядку, визначеному Конституцією та Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану»

 

 

 

 

     В наше  время  роль  и  место   гражданской

обороны (ГО) объективно обуславливается  двумя

факторами: последствиями  возможных  чрезвычай-

ных ситуаций в мирное  время,  которые  возни-

кают вследствие аварий, катастроф и  стихийных

бедствий,  а  также  опасностью  возникновения

военных конфликтов в  ядерный век.

     По данным  Стокгольмского института  проб-

лем войны и мира первая  мировая  война  обош-

лась человечеству в 10 млн. погибших и 20 млн.

покалеченных, во время  второй  мировой  войны

погибло более 50 млн. человек, а с  1945  года

до нашего  времени  вследствие  315  локальных

войн и конфликтов погибло более 25 млн.  чело-

век. Наблюдается и  другая неутешительная  тен-

денция - рост числа жертв  среди мирного  насе-

ления (если во время первой мировой  войны  от

общей численности погибших военные  составляли

95%, а мирное население  - 5%, то во время вто-

рой - соответственно 50% и 50%. В Корее погиб-

ло 9 млн. человек, из  которых  84%  составили

мирные жители и только 16% военные, а во  вре-

мя войны во Вьетнаме число погибших мирных жи-

телей превысило 90%.

     Исходя  из этих условий,  среди   важнейших

факторов,  которые  определяют  обороноспособ-

ность государства,  особое  место    занимают

своевременная подготовка к защите населения  и

народного хозяйства,  максимальное  ослабление

действия поражающих факторов современного ору-

жия.

     По выводам  иностранных специалистов,  по-

тери населения в  больших  городах  могут  быть

снижены с 90%  до 5-8%, если своевременно про-

вести эвакуацию и  спрятать  людей.  Достовер-

ность таких расчетов подтверждается и эксперт-

ными оценками ООН,  трагедией Хиросимы и Нага-

саки.

                     -6-

     В городе Хиросима число погибших  в  пер-

вый день превысило 200 тыс. человек, а в горо-

де Нагасаки, где в  течение трех суток проводи-

лись  защитные  мероприятия  и  население было

предупреждено  сигналом  "Воздушная  тревога",

потери  были  значительно  меньше  и составили

около 75 тыс. человек.

     Кроме   этого,  в  течение  последних   лет

соотношение  "общество-человек-техника-природ-

ная среда" приобретает  все больший драматичес-

кий характер. Это связано  с  усилением  интен-

сивности и увеличением  масштабов  техногенного

влияния  на  ход  природных  процессов.  Инду-

стриальная цивилизация, нарушая процессы само-

регуляции природных  явлений, наряду с  природ-

ными катаклизмами, создает  угрозу  безопаснос-

ти самого человека и  окружающей среды.

     В наше  время безопасность человека и  ок-

ружающей среды становится  важнейшей  характе-

ристикой качества жизни  и состояния экономики.

     Первоочередное  значение приобретает необ-

ходимость изучения риска  для человека и общес-

тва  со  стороны  экономических  и  социальных

структур и пути его  предупреждения,  а  также

соблюдение прав человека на  безопасные  усло-

вия жизни, что декларировано  Женевской конвен-

цией. Многочисленные  данные  свидетельствуют,

что разрушительная сила природных и  техноген-

ных катастроф возрастает, а причиненные  убыт-

ки исчисляются "космическими" суммами.

     В мире  за период с 1948  по  1990  гг.  в

природных и  техногенных  катастрофах  погибло

более 3 млн. человек и  больше чем 1 млн. чело-

век осталось без жилья.

     В этих  условиях решение проблемы  прогно-

зирования , предупреждения  и  уменьшения  по-

терь от чрезвычайных ситуаций приобретает  все

большее значение.

. 

                     -7-

     Статистические  данные  также свидетельст-

вуют,  что в течение  этого периода  в мире  в

среднем за год происходило 8 случаев стихийных

бедствий,  от 9 до 23 аварий  и  катастроф,  в

каждой из которых  гибло не менее 100 человек.

     Высокоразвитое  индустриальное   общество

требует  все  более  усложненной    технологии

производства, что неминуемо ведет  к  увеличе-

нию возможностей возникновения  аварий и катас-

троф.

     В связи  с этим важное социальное и  эконо-

мическое значение приобретает  практика прогно-

зирования и ликвидации последствий  чрезвычай-

ных ситуаций (ЧС),  которые  возникают  в  ре-

зультате катастроф, стихийных  бедствий,  нару-

шения нормального состояния  социальных и  эко-