Договір страхування

- виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

- несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.

- ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законом;

- ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

- прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

                                

 

 

 

Розділ 2. Зміст договору страхування

2.1. Істотні умови договору страхування

 

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов´язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договори страхування оформлюються відповідно до чинних правил страхування і повинні містити такі реквізити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім´я та по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім´я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об´єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування майна; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов´язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.[16;c.341]

Однією з істотних умов договору страхування є предмет договору. Предметом договору виступають майнові інтереси, які не суперечать законодавству. Другою істотною умовою є страховий випадок. Це подія, передбачена договором страхування або законодавством, в разі настання якої виникає обов´язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Суттєвими умовами договору страхування є також страхова сума і страхова виплата. Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов´язаний здійснити виплату в разі настання страхового випадку. Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. За договором страхування життя страхові виплати здійснюються в розмірі страхової суми або її частини та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю сторін під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. Страхове відшкодування — грошова сума, яка виплачується страховиком за договорами майнового страхування і страхування відповідальності. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.                                                Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов´язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.[9;c.115]

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком математично на підставі відповідної статистики настання страхових випадків з урахуванням вимог чинного законодавства.  Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. «Про граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян» були затверджені граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян — від знищення і пошкодження будівель внаслідок стихійного лиха та загибелі тварин внаслідок хвороби, нещасних випадків і стихійного лиха.

 

Строк дії договору страхування встановлюється за згодою сторін. Моментом набрання чинності договору страхування вважається момент оплати першого внеску страхувальником, якщо інший момент не передбачений договором.

Підставою припинення договору страхування є закінчення строку його дії або при його достроковому припиненні. Стаття 997 ЦК встановлює порядок та випадки припинення договору.[2]

   

2.2.Права та обов’язки сторін. Відповідальність сторін у договорі страхування

 

Договір страхування є двостороннім договором, оскільки права та обов'язки набувають обидва контрагенти — страховик і страхувальник. При призначенні в договорі вигодонабувача стороною в договорі залишається страхувальник, який виконує свої обов'язки, якщо перерозподіл обов'язків не передбачений в договорі.

   Обов'язки сторін за договором  страхування умовно можна розділити  на три групи:

   1) обов'язки, які сторони  повинні виконати в процесі укладення договору;

   2) обов'язки, які сторони  виконують протягом дії договору;

   3) обов'язки, які виникають  після настання страхового випадку.

Обов'язок страховика при укладанні договору — ознайомити страхувальника з правилами і умовами страхування. Обов'язки під час виконання договору:

   - не розголошувати інформацію, яка йому стала відомою у  зв'язку з укладенням договору, щодо страхувальника, застрахованого, вигодонабувача, яка пов'язана із  станом їх здоров'я, майновим становищем, та інші відомості, пов'язані з комерційною таємницею, особистим чи сімейним життям.

   Обов'язки у разі настання  страхового випадку:

   - протягом двох робочих  днів, як тільки стане відомо  про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення  всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхувальникові;

   - відшкодувати витрати, яких  зазнав страхувальник при настанні  страхового випадку з метою  запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами  договору;  

- здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата здійснюється на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої визначеної в договорі особи і страхового акта, який складається безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою. Строк виплати за конкретним страховим випадком передбачається укладеним сторонами договором.[7;c.36]

   Обов'язки страхувальника  при укладенні договору:

   - надати інформацію про  ступінь страхового ризику. Страхувальник  зобов'язаний сповістити страховика про всі відомі йому обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня страхового ризику. Страхова компанія, яка бере на себе ризик страхувальника, має бути впевнена, що страхувальник не приховує від неї ніяких відомостей;

   - повідомити про інші діючі договори страхування щодо об'єкта страхування. Страхування не може мати на меті збагачення страхувальника, тому законодавець передбачив, що якщо майно застраховане у кількох страховиків, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна

   Обов'язки на етапі виконання  договору страхування:

   - своєчасно сплачувати страхові  внески (страхову премію, страхові  платежі). Сплата страхових внесків  — головний обов'язок страхувальника.

   Визначаючи розмір плати, страховик може застосовувати розроблені ним тарифи. Останні становлять собою ставки страхових внесків з одиниці страхової суми або з об'єкта страхування. При визначені розміру страхових тарифів виходять із загальної умови: страхових премій, сплачених страхувальниками, має бути достатньо для того, щоб здійснити можливі виплати всім застрахованим особам за окремими видами страхування. Розмір страхових тарифів залежить від ризиків, наявних в конкретному виді страхування, та від розміру виплат;

   - вживати заходів щодо  запобігання настанню страхового  випадку. Незважаючи на те, що  страх загибелі речі (у випадку  майнового страхування) переходить  від страхувальника на іншу  особу — страховика, страхувальник  не звільняється від обов'язку  належним чином турбуватися про збереженість речі. Якщо виникає загроза настання страхової події, страхувальник зобов'язаний вживати заходів до її усунення і утримувати застраховане майно в належному стані. Застраховане майно повинно експлуатуватися згідно з правилами протипожежної безпеки, належним чином зберігатися, використовуватися;

   - інформувати страховика  про будь-які зміни страхового  ризику.

   Обов'язки в разі настання  страхового випадку:

   - вживати заходів щодо  зменшення збитків, завданих настанням  страхового випадку. При настанні страхової події страхувальник повинен не пасивно спостерігати, як настають наслідки, що зумовлять сплату йому страхового відшкодування, а зобов'язаний вживати заходів до зменшення їх розміру (наприклад, у випадку пожежі — викликати пожежників тощо);

   - повідомити страховика  про настання страхового випадку  в термін, передбачений умовами  договору. Вимога страхувальника  про виплату має бути заявлена  своєчасно. Так, зазвичай за договором  добровільного страхування домашнього  майна страхувальник протягом доби зобов'язаний письмово повідомити страховика про вчинену, наприклад, крадіжку. Такий само строк встановлений і відповідними правилами страхування тварин, автомобілів. За відсутності страхувальника з такою заявою повинен звернутися будь-який повнолітній член його сім'ї;

   - повідомити страховика  про відшкодування шкоди винною  чи відповідальною за шкоду  особу.[13;c.101]

   У випадку одержання за  договором майнового страхування  повного відшкодування від винної  особи страхувальник позбавляється  права на отримання страхової виплати.

   На страховика і страхувальника  можуть покладатися й інші  обов'язки, що випливають із специфіки  укладеного договору, які будуть  розглянуті в процесі висвітлення  окремих видів страхування.[20;c.276]

 

 2.3. Проблеми та спори що виникають з договору страхування

 

Метою договору страхування є врегулювання відносин між його сторонами, проте трапляються ситуації, коли за допомогою лише договору вирішити певні питання не видається можливим - як правило, це буває тоді, коли інтереси сторін істотно відрізняються, або є протилежними, і досягти згоди вони не можуть. Частіше за все в результаті між сторонами виникає спір про право (невизнане, оспорюване або порушене). Тоді для розв'язання ситуації, що склалася, можна обрати одну з форм захисту цивільних прав та законних інтересів: досудову (неюрисдикційну) або судову (юрисдикційну).[19;c.190]

Найбільш поширеними справами, що випливають із договорів страхування є спори про:

1. визнання договору страхування  недійсним;

2. визнання факту настання страхового  випадку, стягнення страхової виплати і штрафних санкцій;

3. стягнення безпідставно виплаченого  страхового відшкодування (страхової  виплати);

4. регресні вимоги страховиків  до третіх осіб.

1. Визнання договору страхування  недійсним.

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може  суперечити ЦК України, іншим  актам цивільного законодавства, а також моральним засадам  суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна  мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати  його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у  формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований  на реальне настання правових  наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити  правам та інтересам їхніх  малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних  дітей.[18]

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 29 ЗУ «Про страхування» зазначає, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладення у випадках, передбачених ЦК України (тобто коли недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення (ст. ст. 203, 215 ЦК України), а також визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:

1) якщо його укладено після  страхового випадку;

2) якщо предметом договору страхування  є майно, яке підлягає конфіскації  на підставі судового вироку  або рішення, що набуло законної  сили.

2. Визнання факту настання страхового  випадку, стягнення страхової виплати і штрафних санкцій.

Ця категорія справ видається мені найбільш поширеною, адже останнім часом все складніше отримати страхову виплату від страховика вчасно, в повному обсязі та без взаємних претензій.