Договір страхування

 

 

                                                        Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика договору страхування

1.1. Поняття договору страхування 

1.2. Форми і види страхування. Співстрахування та перестрахування 

1.3.Порядок укладення зміни та припинення договору страхування

Розділ 2. Зміст договору страхування

2.1. Істотні умови договору страхування 

2.2.Права та обов’язки сторін. Відповідальність сторін у договорі страхування

2.3. Проблеми та спори що виникають  з договору страхування 

Розділ 3. Окремі аспекти договору страхування та їх виконання

3.1. Зобов’язання з добровільного та обов’язкового страхування

3.2. Підстави звільнення страховика  від обов’язку за страховими виплатами

3.3. Вирішення спорів і припинення  дії договору 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         Вступ

 

Термін "страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine сига", які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".

Економічно розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невід'ємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Можна із впевненістю припустити, що однією із умов формування людського суспільства була потреба в забезпеченні безпеки, заснованої на інстинкті самозбереження. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Розвиток суспільства та конкуренція на ринку страхування призвели до створення якісно нових страхових продуктів, що, в свою чергу, спричинило на практиці розробку нових договорів страхування та необхідність їх врегулювання на законодавчому рівні.

У свідомості українців страхування поступово закріплюється в якості обов’язкового компоненту організації життя, адже економічно розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невідємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя та стабільного розвитку.

Цей інститут не лише важливий у сучасних умовах життя і діяльності громадян, підприємств, установ, організацій, банківських, комерційних структур та українського суспільства в цілому, а й відпрацьований у теорії юридичної науки та в практиці.

Правовим засобом, що опосередковує надання страховиками страхових послуг, є договір страхування, що виступає основним регулятором конкретних страхових правовідносин.

Таким чином, дослідження юридичної природи договору страхування є дуже актуальним і набуває неабиякого значення у сучасних реаліях, адже його результати знайдуть як теоретичне, так і практичне застосування.

Обєктом дослідження даної роботи є закономірності правового регулювання суспільних відносин договором страхування.

Предметом дослідження виступає юридична природа договору страхування.

Метою даної  роботи є поглиблення теоретичних знань про юридичну природу договору страхування, вивчення його особливостей та формування власної позиції з проблемних питань, щодо яких точаться наукові дискусії.

 

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   Розділ 1. Загальна характеристика договору страхування

1.1. Поняття договору страхування

 

У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров'я або настає навіть смерть громадянина. Досить назвати такі трагічні події наприкінці 20 ст. як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії, загибель теплохода "Адмірал Нахімов", внаслідок яких загинули тисячі людей. На компенсацію або зменшення шкідливих наслідків цих подій спрямовані норми різних галузей права, в тому числі цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридичними особами та громадянами, створюються страхові фонди, що використовуються для компенсації шкоди особам, які постраждали внаслідок стихійних лих. нещасних випадків або інших передбачених у законі подій.[14;c.93]

Страхування – особливий вид договірних цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів фізичних або юридичних осіб у разі настання визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати цими особами страхових платежів (страхових премій) чи внесення ними страхових внесків.

 Створювані при цьому грошові  фонди (страхові фонди) спрямовані  виключно на відшкодування шкоди  чи збитків, яких завдано відповідним  особам у результаті настання  страхових випадків.

 Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом фінансової діяльності та має специфічні призначення, знати і вміти використовувати які необхідно з метою ефективного використання страхування в якості дієвого інструменту ринкової економіки.

Законодавче визначення договору страхування міститься у ст.  16 Закону України "Про страхування" та ст. 979 Цивільного кодексу України.[2]

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.[1]

За загальною характеристикою договір страхування є:

- двосторонній;

- реальний (якщо інше не передбачено договором – проблема: ч.2 ст. 997 ЦК);

- відплатний. 

Сфера застосування договору страхування визначається з урахуванням його суб’єктного складу (страхувальниками можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня цивільної дієздатності) та підстави його укладення.

За цим критерієм договір страхування поділяється на дві форми:

1. договір добровільного страхування (здійснюється з ініціативи страхувальника (застрахованої особи));
2. договір обов’язкового страхування (здійснюється у випадках, встановлених законом – ст. 7 закону «Про страхування»).

Для здійснення  обов'язкового  страхування  Кабінет Міністрів України встановлює  порядок  та  правила  його  проведення,  форми типового   договору, особливі  умови  ліцензування  обов'язкового страхування,  розміри  страхових  сум   та   максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Різновидами договору страхування є співстрахування та перестрахування.

Стаття 986. Співстрахування

     1. За згодою страхувальника  предмет договору страхування  може  
бути  застрахований  за  одним  договором   страхування   кількома  
страховиками  (співстрахування)  з  визначенням прав та обов'язків  
кожного із страховиків.

      Стаття 987. Договір перестрахування

     1. За договором перестрахування  страховик, який уклав договір  
страхування,  страхує в іншого страховика  (перестраховика)  ризик  
виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

До джерел правового регулювання договору страхування належать:

акти цивільного законодавства

• Цивільний кодекс;
• Закон України «Про страхування» в ред. від 04.10.2001 р.;
• Закон  вiд 01.07.2004  № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
• Закон України «Про захист прав споживачів» в ред. від 01.12.2005 р.
• Кабінет Міністрів України;  Постанова, Порядок  вiд 04.02.2004  № 124 
  Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента;
• Держфінпослуг;  Розпорядження, Умови, Форма типового документа, Вимоги  вiд 28.08.2003  № 40 Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності Зареєстровано: Мін'юст України  вiд 15.09.2003  № 805/8126.

локальні правові акти

• Правила страхування.

Правила страхування  розробляються  страховиком  для  кожного  
виду  страхування  окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому  
органі при видачі ліцензії на право здійснення  відповідного  виду  
страхування.

- договори страхування, звичаї ділового обороту тощо.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких цивільно-правових договорів самої лише угоди сторін недостатньо. Потрібно виконати ще певні дії, наприклад передати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними (на відміну від консенсуальних). До них належить договір страхування, який набуває сили з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо договором або законом не передбачено інше). Договори страхування укладаються за правилами страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. 
Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує в собі значення документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і.є доказом укладення страхового договору.[43;c.10]

Отже, законодавець надає страховому свідоцтву лише значення можливого доказу факту укладення договору страхування, до того ж із додаванням правил страхування.

У Законі докладно висвітлені реквізити, які мають міститися у страховому свідоцтві (полісі): а) назва документа; б) назва, юридична адреса і банківські реквізити страхувальника; в) прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника, його адреса; г) об'єкт страхування; д) розмір страхової суми; е) зазначення страхового ризику; є) розмір страхового внеску, строки і порядок його внесення; ж) строк дії договору; з) порядок зміни і призупинення договору; й) інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; і) підписи сторін. 
Вимоги законодавця до необхідних реквізитів страхового полісу, які мають виконуватися страховими організаціями, фірмами, компаніями, безперечно сприятимуть не тільки одноманітності в оформленні страхових зобов'язань, а й будуть важливим орієнтиром установлення умов договору страхування для сторін і правозахисних органів при конфліктних ситуаціях та вирішенні страхових спорів.[41;c.81]

Отже, з огляду на сказане договір - це не тільки юридичний факт, з яким пов'язане виникнення страхових правовідносин, а й регулятор поведінки сторін у цих правовідносинах, який безпосередньо визначає права та обов'язки його учасників.[41;c.82]

 

             1.2. Форми і види страхування. Співстрахування  та перестрахування 

 

Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні види страхового захисту. Все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.

 В основу такої класифікації  доцільно покласти виділення взаємопов'язаних елементів сукупності страхових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід застосувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша класифікація є загальною, а друга стосується лише майнового страхування.[26;c.113]

 Страхування здійснюється в двох формах – у формі добровільного й обов’язкового страхування. Страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об’єктів страхування таким чином:

1. Особисте страхування: