Договір купівлі - продажу

Залежно від організаційно-правової форми торгівлі ціни на товари (продукцію) можуть бути оптовими або роздрібними. У роздрібній торговельній мережі вони фіксуються в прейскурантах, цінниках тощо. Придбання продукції на підставі державного замовлення здійснюється за закупівельними цінами. Національним банком України закупівельні ціни встановлюються також на дорогоцінні метали.

Звичайно ж у договорі купівлі-продажу, крім предмета й ціни, сторони можуть визначати й інші умови, наприклад, порядок розрахунків, доставки товару, строки виконання договору.

 

Форма договору

 

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова  угода, має певну форму.  У ЦК УРСР та у ЦК України відсутня стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усіх різновидів договору купівлі-продажу. Однак ці Кодекси та інші законодавчі акти містять норми, в яких обумовлюється особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу. Якщо спеціальними правовими нормами не визначена форма того чи іншого різновиду договору купівлі-продажу, то необхідно керуватися загальними правилами цивільного законодавства про форму угод. Тому договір купівлі – продажу може бути укладений в залежності від предмету і ціни договору, як в усній формі, письмовій простій, чи нотаріально посвідсеній, а в окремих випадках шляхом вчинення конклюдентних дій.

Тобто, договір купівлі-продажу  може укладатися в усній чи письмовій (звичайній або нотаріальній) формі, а також шляхом здійснення так званих конклюдентних дій залежно від умов, передбачених статтями 42—43 ЦК УРСР.

Разом з тим, законодавець, щодо окремих видів договору купівлі  – продажу встановлює і відповідну форму. Так, відповідно до ст.657 ЦК України  договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) іншого нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, а також цей договір підлягає державній реєстрації.

Оформлення зовнішньоекономічних договорів купівлі – продажу здійснюється відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Недодержання форм договору купівлі – продажу та інших  вимог до його оформлення тягне за собою наслідки, визначені загальними правилами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

 

 

4. Права та обов”язки сторін.

 

 

З укладенням договору купівлі-продажу, як і будь-якої іншої двосторонньої  угоди, у кожної із сторін виникають  права і обов'язки, які становлять його зміст. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Так, одним з найважливіших обов'язків продавця є передача ним майна у власність (у повне господарське відання або оперативне управління) покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно вправі вимагати прийняття покупцем проданого майна (якщо він у цьому зацікавлений) і сплати за нього належної грошової суми. Тому аналіз змісту обов'язків дає одночасно уявлення і про відповідний зміст прав сторін, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав сторін. Виконання зазначених обов'язків має здійснюватися обома сторонами одночасно, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.І71 ЦК УРСР).

 

1. Права та обов”язки продавця;

 

а) продавець має право:

• вимагати від покупця прийняти продане майно;
• вимагати оплатити за товар обумовлену грошову суму;
• вимагати від покупця відшкодування додаткових витрат які він зазнав у зв”язку з несвоєчасним отриманням купленого майна (ч.3 ст.701);
• при продажі товарів в кредит коли покупець просрочив оплату товару продавець має право вимагати поверенення неоплаченого товару, а також в праві нарахувати відповідні проценти від дня коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати. При цьому продавець має право застави на переданий  товар до його повної оплати ( ст. 697);
• якщо покупець не повідомив продавця про пред”явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець має право не відповідати перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця (ч.2 ст. 660);
• вимагати розірвання договору у випадку коли покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару, або відмовився його прийняти та оплатити товар  (ч.4 ст. 690);
• У випадках коли покупець при договорі купівлі – продажу у розстрочку прострочив оплату то вимагати повернення товару ( ч.2 ст. 697);

Продавець може мати і  інші права передбачені законодавством і договором.

 

б) обов”язки продавця:

• передати товар у власність покупця, а у разі, якщо у договорі зазначено комплектність товару, то відповідно до комплектності (ст.ст. 662,682);
• передати покупцеві разом з товаром його приналежності, та документи, що стосуються товару, та підлягають переданню разом з товаром (ч.2 ст.662);
• передати покупцеві товар у строк встановлений договором (ст.663);
• попередити покупця про всі права третіх осіб на річ, яка продається (ч.1 ст. 659);
• надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу (ч.1, ст.700);
• забезпечити виникнення права власності у покупця;
• зберігати продану річь, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі (ст. 667);
• у разі коли покупець відмовився від прийняття товару переданого продавцем то останній зобов”язанний забрати товар або розпорядитися ним в розумний строк (ч.2 ст.690);
• повідомляти покупця про особливості речі, що продається;
• якщо договір – купівлі продажу укладений з умовою про доставку товару покупцеві, то продавець зобов”язаний у встановлений у договорі строк доставити товар за місцем визначеним покупцем (ч.1,ст.704);
• продавець зобов”язаний передати покупцеві товар на який встановлено строк придатності з таким розрахунком, щоб він міг бути використаним за призначенням до спливу цього строку ( ст.660);

У продавця можуть бути і інші обов”язки які обумовленні предметом договору чи законом.

 

2. Права та обов”язки покупця.

 

а) права покупця;

• вимагати від продавця передачі купленої речі у примусовому порядку, або відмовитися від договору із відшкодуванням йому збитків;
• вимагати від продавця відшкодування збитків заподіяних йому у зв”язку з несвоєчасною передачею купленої речі;
• вимагати від продавця передачі всіх необхідних документів на товар;
• вимагати від продавця відповідного зменшення купівельної ціни , чи відшкодування затрат які він зазнав у зв”язку з тим, що продавець не попередив його про право третіх осіб на куплену річ;
• вимагати у продавця виступити в суді у разі відібрання у нього купленої речі;
• право покупця в разі придбання ним товару неналежної якості (ст.708) “покупець має право обміняти непродовольчий товар неналежної якості на протязі 14 днів, також він має право на власний розсуд вимагати від продавця вчинення однієї з таких дій:

1. заміни речі визначеної у договорі на річ належної якості;

2. відповідного зменьшення купівельної ціни;
3. безоплатного усунення недоліків речі, чи відшкодування витрат, які зазнав покупець при їх усуненні;
4. вимагати розірвання договору з відшкодуванням завданих збитків;
5. вимагати заміну товару на товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни”.

• право покупця на обмін товару належної якості: “Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” покупець який придбав товар належної якості, але він не може бути використаний ним за призначенням, має право обміняти його на інший товар, якщо він не підійшов йому за кольором, формою, габаритами, фасоном або з інших причин не може бути використаний за призначенням на протязі 14 днів не рахуючи дня покупки, при умові, що він не споживався, зберіг товарний вигляд, оригінальну упаковку, відповідні пломби та ярлики, а також при наявності документу, який засвідчує, що данний товар був придбаний у відповідного продавця. Разом з тим, відповідно до Постанови КМ України від 19.03.1994 року в додатку № 3 зазначено, які товари не підлягають поверненню чи обміну.

Викладені правила є  загальними і застосовуються до усіх різновидів договору купівлі-продажу. Аналізуючи ці правила, можна дійти  висновку, що покупцеві належить право  вибору будь-якої з наведених вимог  на свій розсуд і незалежно від вини продавця у виникненні недоліків. Головне, щоб їх існування не було результатом неправильної експлуатації покупцем придбаного майна. щоб вони об'єктивно існували в момент укладення договору або виявили свою негативну дію протягом певного строку його нормального використання.

 

б) обов”язки покупця:

• прийняти товар від продавця (ст.689);
• оплатити товар за ціною, встановленою у договорі куплі – продажу (ст.691;
• покупець зобов”язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі – продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений,  в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене (ст.688).

У разі невиконання покупцем обов”язку встановленого ст.688 ЦК України продавець має право відмовитися від задоволення вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість виконання вимог покупця або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати при своєчасному повідомленні, за винятком віпадків, коли продавець знав або міг знати про невідповідність товару умовам договору.

 

 

5.Особливості  деяких видів договорів купівлі  – продажу

 

5.1 Купівля – продаж нерухомого майна

 

Одним з найпоширеніших цивільно – правових правочинів з нерухомістю є договір купівлі – продажу нерухомого майна.

Специфічні риси нерухомості- її сталий зв”язок з землею, особлива цінність, неспоживність у процессі використаня тощо – диктують необхідність визначення спеціальних правил, що регулюють участь таких об”єктів у майновому оборобі.

Договір купівлі – продажу нерухомого майна є консенсуальним, тобто  вважається укладеним у момент досягнення згоди сторін за всіма істотними  умовами в потрібній у належних випадках формі. Договору купівлі – продажу нерухомості притаманні і інші, спільні для всіх договорів купівлі – продажу риси, а саме – оплатністність та взаємність.

Правове регулювання договору продажу  нерухомості регламентується главою 20 ЦК УРСР (глава 54 ЦК України).

До відносин з приводу купівлі – продажу нерухомості в деяких випадках застосовуються й особливі нормативні вимоги. Так, відносно договорів купівлі-продажу нерухомого майна у порядку приватизації застосовуються спеціальні правила, що містяться у Законах України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та інших приватизаційних нормативно – правових актах. До договорів купівлі – продажу земельних ділянок застосовуються відповідні положення земельного законодавства України. Продаж нерухомого майна боржника у порядку виконавчого провадження регулюється статтями 61, 62, 64, 66 Закону України “Про виконавче проваждення” від 21 квітня 1999 року, нормами Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27 жовтня 1999 року.

Відповідно до ст. 182 нового ЦК України  до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об”єкти , розташовані  на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у тому числі ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди. До нерухомих речей відносяться також повітряні та морські судна , судна внутрішнього плавання, космічні об”єкти, а також інші речі, права на які підлягають деожавній реєстрації (ч.2 ст.182).

Таким чином, основними ознаками нерухомості  є : по-перше, тісний зв”язок з землею, по-друге, неможливість переміщення  відповідного об”єкту без його знецінення та зміни його призначення. Але, ці ознаки притаманні не всім об”єктам нерухомості, адже кожний вид нерухомого майна характеризується своїми особливостями, що у свою чергу обумовлює специфічне правове регулювання.

Так, земельні ділянки, ділянки надр, відокремлені водні об”єкти є  природною нерухомістю. Вони мають особливу цінність , що визначає суспільний інтерес, який виражається у необходності збереження їх цільового призначення та встановленні спеціального правового режиму користування. В Україні вже сьогодні закладено основи для встановлення обмежень земельного обороту залежно від категорії землі. Ці категорії, тобто їх основне цільове призначення визначено в ст. 19 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року.

Самостійними об”єктами нерухомості  визнаються також ділянки надр та відокремленні водні об”єкти. Особливість такого роду об”єктів полягає в тому, що у відношені їх діє презумпція виключної власності народу України. (ст.13 Конституції України).

Будівлі та споруди також є об”єктами  нерухомого майна за ознакою нерозривного зв”язку з землею та неможливості в силу цього їх вільного переміщення у просторі без непропорційної шкоди їх призначенню. Право власності на будівлі, споруди та інше вперше створене нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.(ст. 334 нового ЦК України).

У ст. 331 нового ЦК  зазначено таку норму: “Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)”. Водночас ч.4 цієї ст. Проголошує право заінтересованої особи звернутися до суду з заявою про визнання її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.