Цінні папери як об΄єкт цивільного права України.

здійснюються  відповідно  до  умов  розміщення державних облігацій України за рахунок коштів,  передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.

     12. Державні  облігації  України  можуть бути іменними або на пред'явника.

     Державні   облігації   України  можуть  існувати  виключно  в бездокументарній  формі

     13.  Продаж  облігацій  внутрішніх  державних  позик  України здійснюється  в  національній  або  іноземній  валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення.

     14. Виплата  доходів  і погашення державних облігацій України здійснюються грошима  або  державними  облігаціями  України  інших видів за згодою сторін.

     Облігації міжнародних фінансових організацій

     1. Міжнародна фінансова  організація - міжнародна організація, яка   на   умовах,   визначених  своїм  установчим  актом,  та/або відповідно   до  міжнародного  договору  України  здійснює  емісію облігацій на території України.

     Міжнародні   фінансові   організації   можуть  здійснювати  в порядку,  встановленому  Національною комісією з цінних паперів та фондового  ринку,  емісію  відсоткових  або  дисконтних  облігацій виключно  шляхом  публічного  розміщення  на  українських фондових біржах,  які  за  результатами  конкурсного  відбору були включені Національною  комісією  з  цінних  паперів  та  фондового ринку до затвердженого нею переліку.

     Емісії    облігацій    міжнародних   фінансових   організацій обслуговуються у депозитарній системі України.

     2.   Центральний   орган   виконавчої  влади,  що  забезпечує формування   державної   фінансової політики,  за  погодженням  з Національним банком України надає дозвіл на здійснення міжнародною фінансовою  організацією  емісії  облігацій.  Рішення щодо надання зазначеного  погодження  або  щодо  обґрунтованої відмови у такому наданні приймається в установленому порядку протягом п'яти робочих днів  з  дня  отримання  відповідного  звернення  від  міжнародної фінансової організації.

     3.  Кошти,  отримані  міжнародними фінансовими організаціями, членом  яких є Україна, від  розміщення облігацій, використовуються для   здійснення   такими  організаціями  операцій  відповідно  до установчих  актів  таких  організацій та/або міжнародних договорів України  згідно  з  Конституцією України та Законом України "Про міжнародні договори України».

     У  разі  якщо  Україна  не  є  членом  міжнародної фінансової організації  та/або  з  такою організацією не укладено міжнародний договір  України, кошти, отримані цією організацією від розміщення облігацій,  використовуються  за погодженням з Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку.

     Особливості  емісії  та обігу облігацій міжнародних  фінансових організацій,  у  тому  числі  перелік документів, що подаються для реєстрації  випуску таких облігацій, та вимоги до їх оформлення, а також строки реєстрації випуску та звіту про результати розміщення цінних паперів визначаються Національною комісією з ціннихпаперів та фондового ринку.

     4.   Облігація   міжнародної   фінансової   організації   має номінальну вартість, визначену в національній валюті.

   Розміщення,   продаж   та   погашення   зазначених  облігацій здійснюються в національній валюті.

     5.  Вимоги  до  розкриття  інформації міжнародними фінансовими організаціями  як  емітентами облігацій, зокрема порядок, зміст та строки   подання   ними   регулярної   та   особливої  інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

 Казначейські зобов'язання України

     1. Казначейське   зобов'язання  України  -  державний  цінний папір,  що розміщується виключно  на  добровільних  засадах  серед фізичних  осіб,  посвідчує  факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання  України,  дає власнику  право  на  отримання  грошового  доходу  та  погашається відповідно  до  умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна  вартість  казначейських зобов'язань України може бути визначена  у  національній  або  іноземній  валюті

     Обсяг емісії казначейських  зобов'язань України у сукупності  з емісією  державних облігацій  внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного  боргу та  обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний  бюджет  України  на  відповідний рік.

     Емісія   казначейських   зобов'язань   України   є   частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

     Погашення та  сплата  доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

     2. Казначейські зобов'язання України можуть бути:

     довгострокові - понад п'ять років;

     середньострокові - від одного до п'яти років;

     короткострокові - до одного року.

     3. Емітентом  казначейських  зобов'язань   України   виступає держава  в  особі  Міністерства  фінансів  України  за  дорученням Кабінету Міністрів України.

     4. Казначейські зобов'язання  України можуть бути іменними або на пред'явника.

    Казначейські зобов'язання      України     розміщуються     у документарній або бездокументарній формі.

     У разі  розміщення  казначейських   зобов'язань   України   у 

документарній формі видається сертифікат.

     У сертифікаті     казначейського     зобов'язання     України зазначаються вид цінного паперу,  найменування і  місцезнаходження емітента,  сума  платежу,  дата  виплати  грошового  доходу,  дата погашення,  зазначення  місця,  в  якому  повинно  бути  здійснено погашення,   дата   і  місце  видачі  казначейського  зобов'язання України,  серія та номер сертифіката  казначейського  зобов'язання України,  підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений   печаткою   емітента.    У    сертифікаті    іменного казначейського   зобов'язання   України  також  зазначається  ім'я власника.

     Особливості  погашення  та  реалізації прав за казначейськими  зобов'язаннями  України  визначаються  умовами  їх розміщення, які затверджуються   Міністерством   фінансів  України  відповідно  до законодавства.

     Продаж,  виплата  грошового доходу та погашення казначейських зобов'язань  України  здійснюються  в  національній  або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.

     5.  Рішення  про  розміщення казначейських зобов'язань України приймається  згідно  з  Бюджетним  кодексом України .У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

     6. Умови розміщення  казначейських зобов'язань України  можуть передбачати   їх  погашення  шляхом зменшення  зобов'язань  перед Державним бюджетом України  власника  казначейського  зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

     7. Порядок    визначення   вартості   продажу   казначейських зобов'язань  України  ,під  час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

     8. Особливості    провадження  депозитарної   діяльності   з казначейськими  зобов'язаннями  України  визначаються Національною комісією  з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Інвестиційні сертифікати

  1. Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним   фондом,   інвестиційною   компанією,  компанією  з управління активами пайового  інвестиційного  фонду  та  посвідчує право  власності  інвестора  на  частку  в  інвестиційному  фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому  інвестиційному фонді.

     2. Емітентом      інвестиційних     сертифікатів     виступає інвестиційний  фонд,  інвестиційна  компанія   або   компанія   з управління активами пайового інвестиційного фонду.

     3. Кількість проголошених  інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

    Строк,  протягом  якого  здійснюється  укладення  договорів з першими  власниками  щодо  відчуження  інвестиційних  сертифікатів відкритого  та  інтервального  пайових  інвестиційних  фондів,  не обмежується. 

     4. Інвестиційні  сертифікати  можуть  надавати  його власнику право на отримання  доходу  у  вигляді  дивідендів.  Дивіденди  за інвестиційними  сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.

     5.  Розміщення похідних (деривативів), базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.

     6.   Особливості   емісії,   обігу,   обліку   та   погашення інвестиційних      сертифікатів     визначаються      відповідним законодавством.

      Ощадні (депозитні) сертифікати

     1. Ощадний  (депозитний)  сертифікат  -  цінний  папір,  який підтверджує  суму  вкладу,  внесеного  у  банк,  і права вкладника (власника  сертифіката)  на  одержання  зі  спливом  встановленого строку  суми  вкладу  та процентів,  встановлених сертифікатом,  у банку, який його видав.

     2.  Ощадний  (депозитний)  сертифікат  є  неемісійним  цінним папером,  що  видається на певний строк (під відсотки, передбачені умовами його видачі).

     Ощадні  (депозитні)  сертифікати  можуть бути іменними або на пред'явника та існують виключно у документарній формі.

     3.  В  ощадному  (депозитному) сертифікаті  зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат,   серія   і  номер  сертифіката,  дата  випуску,  сума депозиту,   процентна   ставка,  строк  отримання  вкладу,  підпис керівника   банку   або  іншої  уповноваженої  особи,  засвідчений печаткою банку.

     4.   Права   за  іменним  ощадним  (депозитним)  сертифікатом передаються   в  порядку,  встановленому  для  відступлення  права вимоги.  Передача  прав  за  ощадним  (депозитним) сертифікатом на пред'явника  здійснюється  шляхом  передачі ощадного (депозитного) сертифіката.

     5. Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення  їх  для  оплати  в  банк,  що  розмістив  ці сертифікати.

     У разі   дострокового   пред'явлення  ощадного  (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу  та  відсотки  (за вкладами   на   вимогу),   якщо  умовами  випуску  сертифіката  не передбачено інший розмір відсотків.

     Вексель

     1. Вексель - цінний папір,  який посвідчує безумовне  грошове зобов'язання  векселедавця  або  його  наказ третій особі сплатити після настання строку  платежу  визначену  суму  власнику  векселя (векселедержателю).

     2.  Векселі  можуть  бути  прості  або  переказні  та існують виключно у документарній формі.

     3. Особливості видачі  та обігу векселів,  здійснення операцій з  векселями,  погашення  вексельних  зобов'язань  та стягнення за векселями визначаються законом. Іпотечні, приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі цінні папери

     1. Особливості  емісії  (видачі),  обігу та обліку заставних, іпотечних сертифікатів,  іпотечних  облігацій,  сертифікатів  ФОН, приватизаційних,   похідних,   товаророзпорядчих   цінних  паперів та порядок   розкриття     інформації     щодо   них  визначаються законодавством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Передача  прав на цінні папери

Перехід цінного паперу з „документарної” форми у „бездокументарну” невідворотно супроводжується тим, що цінний папір, з одного боку, може втрачати певні свої властивості, а з іншого – набувати нових якостей, які виникають в силу електронної форми цінного паперу. У цьому розумінні можна сказати, що ці дві форми є не просто різним способом фіксації, а, по суті, стадіями розвитку цінних паперів.

„Бездокументарні” цінні папери є не тим самим, що „документарні” у вигляді паперових бланків. Це – уже електронна форма обліку власників капіталу, яким належить певний обсяг прав, закріплений словесною оболонкою „емісійні цінні папери”. Однак, поява цієї форми цінних паперів викликається потребами підвищення мобільності використання цінних паперів у цивільному обігу.

Розвиток сучасних технологій призвів до виникнення такого поняття як „рахунок у цінних паперах” у якості не лише облікової, але й юридичної категорії, котра має самостійне значення і самостійне правове регулювання. Запис на такому рахунку стає еквівалентом паперового „цінного паперу”.

Виходячи зі змісту ст. 13 (“Записи на рахунках у цінних паперах на електронних носіях”) Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року (надалі – Закон про Національну депозитарну систему) для укладання на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку договорів щодо цінних паперів, які було випущено у “документарній” формі, цінні папери мають бути знерухомлені.