Використання дидактичних ігор у вивченні географії

Іграм-змаганням належить особливе місце в навчальному процесі з географії різні їхні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, інтелектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів [6].

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можливості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й творчого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних географічних, економічних та інших проблем. На основі рольових ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рамках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кожний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольова гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер.

Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуацій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися [10].

Отже, дидактичній грі належить важливе місце в системі навчальних занять із географії. В поєднанні з іншими формами навчання вона дає змогу вчителю успішно розв'язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів. Проте для досягнення високої ефективності ігрової технології слід дотримуватися таких умов:

• урахування вікових особливостей учнів;
• створення позитивної мотивації учнів щодо даного виду діяльності;
• зосередження уваги на розв'язанні навчальних завдань гри; 
• забезпечення участі кожного учня в грі та його самореалізації.

 

3. Значення дидактичних ігрових форм у вивченні географії

 

Немає потреби сперечатися щодо важливості ігор у житті дітей. Ще Я. Корчак стверджував: «Гра — це можливість відшукати себе у суспільстві, себе у людстві...». Такою є психологія переважної більшості людей: вони вважатимуть за краще займатися тим видом діяльності, який їм здається легшим, а не тим, який потребує великих зусиль. А легше працювати або вчитися якраз у тому випадку, якщо робити це цікаво. Якщо справа йде легко — виникають перші успіхи, що окриляють і ще більше можуть підвищити інтерес, а підвищення інтересу до певної діяльності дає ще кращі результати.

Саме гра повинна позбавити учнів лінощів і примусити їх докласти зусилля, необхідні для набуття нових навичок і знань. Досвід роботи дозволяє стверджувати: як би добре не був підготовлений учитель, якою б сучасною і досконалою методикою він не володів, учні однаково віддадуть перевагу не його поясненням, а хорошій грі, в якій вони самі підсвідомо набуватимуть нових знань, будуть взаємонавчатися; грі, в якій при цьому їм буде легко й цікаво, і вони під час гри забудуть про всі свої навчальні і побутові проблеми. Учні із задоволенням приймуть і засвоять інформацію учителя, але при цьому він обов'язково має бути учасником гри. Тому звернення до дидактичних ігор має бути регулярним, але, звісно, не може і не повинно стати основною формою роботи, навчання не повинно перетворюватися тільки на розвагу [17].

Крім сказаного, слід зазначити ще цілу низку педагогічних переваг, які є у грі як форми навчальної роботи. По-перше, сам стан дітей під час гри — це стан позитивний з багатьох точок зору: емоційної, психологічної (можливість подолати, наприклад, комплекс скутості, неповноцінності), учні можуть розслабитися, відпочити, отримати задоволення; по-друге, гра навчає, тобто допомагає дитині дізнатися щось нове про будь-яку конкретну тему (дитина щось робить сама в процесі гри, сприймає слова або дії однолітків, що часто може підсилювати ефект сприйняття); по-третє, гра розвиває: сприяє розвитку пам'яті, гостроти розуму, змушує дитину, причому досить м'яко, без жодного тиску, читати не лише підручник, а й використовувати різні додаткові джерела інформації з предмету; по-четверте, гра стимулює самостійну діяльність учня (участь у грі, навіть якщо вона командна, передбачає певну відповідальність її учасників за свої дії, адже вони у цей момент у центрі уваги, на них дивляться їх однолітки, партнери або суперники, йдеться про честь, гідність і авторитет). І, нарешті, гра дає дитині можливість відчути власний інтелектуальний успіх, що є важливим не тільки для учнів-відмінників (підтвердити, що вони кращі), але й особливо для учнів, що мають труднощі при засвоєнні програмового матеріалу, оскільки вони мають можливість розкритися, показати, що вони не гірші за «відмінників». Неодноразово під час проведення ігор відбувається несподівані, дуже приємні перевтілення «сірих конячок» на уроках, виявити інтелектуально розвинених дітей, що не мають бажання ні в чому поступатися тим, кого учитель традиційно вважає кращим на уроках, і, врешті-решт, гра часто може «розбудити» навіть найслабкіших учнів.

Географічні ігри різноманітні, і вирізняються низкою ознак. Передусім ігри можна класифікувати за кількістю учасників. Це можуть бути ігри групові (участь бере частина класу, група дітей), загальнокласні — бере участь весь клас (на наш погляд, вони найбільш застосовні і найбільш зручні для проведення під час уроку), загальношкільні — у грі беруть участь команди з різних класів, і навіть індивідуальні (кожен гравець «сам за себе»). Крім того, для підвищення зацікавленості й активізації уваги глядачів під час проведення ігор доцільно проводити особливий конкурс для глядачів.

Виходячи із змісту запитань, турнірів і конкурсів, ігри можна поділити за переважними освітніми цілями:

• вивчення нового матеріалу, формування навичок та вмінь;
• підвищення загального інтелектуального рівня, розвиток кругозору;
• узагальнююче повторення і контроль знань та вмінь.

Дидактичні ігри є дуже різноманітними також за формою проведення. Це можуть бути КВК, вікторини, рольові ігри, комплексні турніри, брейн-ринги, ігри-аукціони, ігри на природі під час екскурсій, прес-конференції, змагання на кількість, якість або швидкість розгадування кросвордів або чайнвордів, ігри-дослідження. Підбираючи форму проведення географічної гри, слід враховувати вікову категорію учнів, кількість гравців і тривалість ігор. Ще одне переконання, набуте на практиці: гра не повинна бути надмірно розтягнутою у часі, її процес має бути динамічним, а запитання, завдання і турніри — максимально зрозумілими для учасників і глядачів.

Оцінку ефективності використання дидактичних ігор у процесі навчання географії можуть давати насамперед обидві сторони, що беруть участь у грі: учні та учитель. Якщо після гри на запитання: «Чи було вам цікаво?» — діти відповідають позитивно або просять продовжити гру після дзвінка на перерву, це свідчить про те, що використання ігор або ігрових елементів дає певний ефект. Радісні усмішки переможців, смуток в очах тих, що програв, переживання глядачів — це і є підтвердження необхідності таких видів навчальної діяльності для учнів, підтвердження того, що виграють всі учасники, отримуючи щось корисне для себе.

Використання ігор на уроках або поза ними містить позитивні моменти і для педагога. По-перше, розробляючи завдання і запитання учитель дізнається щось нове, поповнює багаж своїх знань, підвищує свій професійний рівень; по-друге, ігри, проводити легше ніж урок в «офіційній» формі, тобто ступінь напруженості учителя підчас гри знижується, отже, ігри полегшують учительську працю; по-третє, ігри підвищують ступінь довіри у стосунках педагога і дітей, зближують їх; по-четверте, учасники гри отримують задоволення від самої гри і від усвідомлення почуття виконаного обов'язку, якщо гра вдалася [18].

Отже, використання дидактичних ігор і є однією з відповідей на запитання: «Як досягти покращення результатів у навчанні географії?».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

 

 

2.1 Етапи підготовки та організації дидактичної гри на уроках географії

 

Для формування й розвитку пізнавальних інтересів школярів у процесі навчання існує безліч методичних прийомів, з-поміж яких визначальним є зацікавленість. Різноманітні цікаві запитання і завдання, вікторини й вечори, розвивальні та пізнавальні ігри допомагають учителю географії зробити предмет цікавим для учнів. В іграх діти виявляють уяву, кмітливість, спостережливість, винахідливість, вчаться логічно міркувати. у колективній грі майже завжди є елемент змагання (хто швидше правильно відповість, хто більше знає), а отже, є наполегливість, увага. «У кожній хорошій грі є насамперед творче зусилля та зусилля думки» (А. Макаренко).

У дидактичній географічній грі закріплюються вміння застосовувати набуті раніше знання, вдосконалюються навички користування довідковою, статистичною, науково-популярною літературою. А головне — під час гри школярі одержують нові знання, отримуючи при цьому задоволення. Позитивні емоції сприяють кращому засвоєнню нового матеріалу, впливають на формування особистості дитини. Гра може стати засобом всебічного розвитку школяра, його здібностей.

В організації та керівництві грою учитель має проявляти знання і вміння, терпіння і такт. Інакше її результати будуть протилежні очікуваним. Зокрема, не можна вводити відразу складні ігри, треба розпочинати з більш легких. Дітей потрібно навчати грати у пізнавальні ігри. Ось приклад послідовності більш легких і більш складних ігор. Якщо учень не вміє здійснити «подорож» картою і назвати, повз які острови і півострови він «плаває», йому ще рано грати в подорожі з описом географічних об'єктів та з опрацюванням додаткової літератури. Опис річки та її режиму по карткою з координатами треба розпочинати з «відгадування» назви річки за місцем її впадання й витоку. Нехтувати дидактичним принципом «від простого — до складного, через відоме — до невідомого» не можна.

Дуже важливо не нав'язувати дітям, а уміло ввести їх у гру, що вимагає від учителя додаткових зусиль і педагогічної майстерності. Саме під час гри будуються невимушені стосунки між учнем і учителем, якщо учитель орієнтований не лише на шкільний предмет географії та на функції учня, а й на особистість дитини в цілому. Підготовка до проведення та організація гри відбувається у кілька етапів.

Етап 1. Підготовчий: 

• визначення навчальної мети гри, тобто конкретних знань, вмінь, навичок, яких має набути школяр під час гри;
• вибір ситуації з дотриманням таких вимог: правдоподібність і реальність закладеної у ній навчальної проблеми і визначення її складності — гра має відповідати рівню підготовки і віковим особливостям учнів;
• поділ гри на фрагменти з визначенням мети, прийомів і дій кожної з частин гри;
• розробка правил ігри, в яких визначається роль кожного гравця, встановлюється момент початку гри та її кінець, кількість ходів тощо;
• опис гри: складання сюжету, на основі якого розробляють сценарій проведення гри.

Етап 2. Організація гри:

• повідомлення (заздалегідь) теми майбутньої гри;

• обрання ведучих, відповідальних за проведення гри, її підготовку, оформлення тощо. Вони вивчають правила гри, готують повідомлений, репетирують окремі фрагменти, розробляють варіанти результатів тощо.

Етап 3. Проведення гри. Методика проведення гри не є усталеною і допускає заохочення вільної мотивації та самовираження учнів.

Етап 4. Аналіз результатів гри. Головна роль належить учителю: він допомагає школярам систематизувати вивчений під час гри матеріал, ідеї, думки, висловлені учасниками ігри; визначити, чого вони навчилися, коректує загальну думку. Одночасно закріплюються теоретичні положення, раніше засвоєні учнями.

Мета дидактичних географічних ігор насамперед навчальна: закріпити навички читання карти, вміння використовувати набуті знання, різноманітну додаткову інформацію, викликати інтерес до предмета, бажання пізнати більше, їх можна організувати і на початку уроку для активізації уваги учнів, і в кінці — для закріплення вивченого матеріалу і зняття напруги після складної класної роботи. Значення ігор у формуванні інтересу до предмета дуже велике. Використовуючи їх разом з іншими формами і методами роботи, учитель досягне головної мети — його учні любитимуть і знатимуть географію [10].

Нові можливості в підготовці і проведенні дидактичних ігор дають комп'ютери і мережа інтернет: за їх допомогою можна одержати, обробити, зберегти і продемонструвати різноманітну інформацію у вигляді тексту, таблиці, графіка, картосхеми, статистичних і довідкових матеріалів, які розкривають суть розглянутого об'єкта чи процесу, показують їх динаміку в часі і просторі. Це значно полегшує роботу вчителя у підготовні до гри, робить діяльність учнів більш змістовною і наближує її до реального життя.

Підготовчий етап проходить до проведення самого ігрового заняття і включає знайомство учасників гри з її ідеєю, розподіл ролей, забезпечення реквізитом і обладнанням, обговорення задуму і стратегії гри, підготовку й ознайомлення з планом чи сценарієм гри і рекомендаціями для її учасників, вибір найбільш сприятливого часу і місця для її проведення.

Найважливіша частина підготовчого етапу — самостійна робота учнів.

Як правило, учасники дидактичної гри не повною мірою володіють знаннями, що стосуються цієї проблеми, та вміннями їх розв'язування. Тому вони працюють з рекомендованою літературою, використовують власний досвід, а також досвід інших учасників дидактичної гри. У результаті відбувається обмін інформацією про шляхи розв'язання подібних проблем, уточнюються позиції персонажів, виробляється стратегія і тактика поведінки в ігровій ситуації.