Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Сентября 2014 в 11:58, реферат
Крим являється регіоном України, який має недостатню кількість водних ресурсів. Місцевий річковий стік у середній за водністю рік становить 0,91 км3, а в маловодний - всього 0,43 км , що явно недостатньо для задоволення потреб регіону.
За різними оцінками , в середній за водністю рік запаси місцевих водних ресурсів можуть забезпечити потреби господарського комплексу і населення регіону лише на 15-20%). Проблема забезпечення населення і господарського комплексу Криму якісною питною водою характеризується великою складністю. В силу сформованих природних і соціальних умов питне водопостачання тут має сезонний характер і нерівномірно розвинено по території Кримського півострова.
Регіон забезпечений водою тільки на 15 %, інші 85 % води подаються по Північно - Кримському каналу до водосховищ. Вони є основними водорегулюючими ємностями цього регіону.
Метою роботи є оцінка гідроекологічних особливостей формування водоресурсного ротенціалу водосховищ Криму.
Для цього були поставлені наступні завдання:
дати оцінку якості води водосховищ Криму з урахуванням основних джерел водокористування;
оцінити вплив зрошувальних систем на формування якості води;
проаналізувати гідро екологічний стан водосховищ Криму;
визначити оцінку якості води водосховищ Криму;
проаналізувати використання водних ресурсів галузями економіки;
оцінити водоресурсний потенціал Криму.
Об′єкт досліджень – водосховища Криму.
Предмет досліджень – оцінка водоресурсного потенціалу.
Актуальність теми – знання кількісного та якісного складу природних вод та їх змін необхідно в багатьох галузях економіки. Хімічний склад потрібно враховувати при водоспоживанні (побутовому, технічному, сільськогосподарському), при будівництві гідротехнічних і меліоративних споруд, при зрошенні, при виробництві промислової продукції і в багатьох інших випадках.
На сьогоднішній день водні ресурси Криму є дещо недостатніми для використання галузями економіки і потреб населення. Але останнім часом іде тенденція до зменшення використання води в порівнянні з 90-ми роками. Головним водокористувачем АР Крим є сільське господарство, воно використобує понад 90% всього річного забору. Тоді, як житлово-комунальне господарство забирає понад 5%, а промисловість - 3% водних ресурсів. Проблема водозабезпечення потреб регіону в наш час є досить актуальною, тому, що наявність, кількість і якість води є дуже важливим етапом у розвитку економіки регіону. Зараз іде певна стабілізація використання водних ресурсів Криму, і тому є потенціал до збільшення їх використання галузями економіки регіону.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОДИ ВОДОСХОВИЩ КРИМУ
1.1 Пункти спостережень. Відбір проб
1.2. Вплив зрошувальних систем на формування якості води
1.3. Аналіз стану водних об′єктів
1.4. Визначення оцінки якості води водосховищ Криму
РОЗДІЛ 2 ВОДОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВОДОСХОВИЩ КРИМУ
2.1. Використання водних ресурсів галузями економіки Криму
2.2. Аналіз використання води основними галузями економіки Криму
2.3. Оцінка водоресурсного потенціалу Криму
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вода Азовського
рисового каналу сульфатно-хлоридно-
Мінералізація води каналу РМ-10 (НС-106 с. Барсове) 0,5 г/дм3, рН – 8,03. Вода сульфатно-гідрокарбонатна магнієво-натрієво-кальцієва й ставиться до першого класу якості "придатна".
Мінералізація води каналу РМ-13 пк-133 (с. Хлібне) 0,4 г/дм3, а рН – 8,42. Вода сульфатно-гідрокарбонатна натрієво-магнієво-кальцієва й ставиться до першого класу якості "придатна".
Вода каналу РМ-35 пк-8 (НС-17 с. Трудолюбівка) гідрокарбонатна натрієво-магнієво-кальцієва з мінералізацією 0,3 г/дм3, рН – 8,50; ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" через присутність карбонатів (2,40 мг-экв/дм3), підвищеного змісту гідрокарбонатів (3,00 мг-экв/дм3) і високе значення водневі показники.
Мінералізація води в Сакському каналі (пк-410, с. Кримське) – 0,4 г/дм3, рН-8,64; вода сульфатно-гідрокарбонатна магнієво-кальцієва, ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці підлуговування ґрунтів у зв'язку з підвищеним значенням рН і наявністю карбонатів (0,16 мг-экв/дм3). Вода Червоногвардійського каналу (пк-420, с. Бурштинове) гідрокарбонатна магнієво-кальцієва з мінералізацією 0,3 г/дм3, рН – 8,30. Вода ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці підлуговування ґрунтів через високе значення водневого показника й підвищеного змісту гідрокарбонатів (3,2 мг-экв/дм3).
Якість води Північно-Кримського каналу, у порівнянні з початком поливного періоду цього року, змінилося незначно: знизилося значення водневого показника, зміст карбонатів і гідрокарбонатів. За результатами хімічного аналізу вода зі ПКК (пк-1140, м.Армянськ і пк-3485, смт Леніно), каналів РМ-10 (пк-154, НС-106, с.Барсове) і РМ-13 (пк-113, НС, с.Хлібне) ставиться до першого класу якості "придатна".
Салгирська зрошувальна система. Джерелами зрошення Салгирської ЗС є Сімферопольське водоймище й р.Салгир.
Вода р. Салгир на головному водозабірному спорудженні Салгирської ЗС, розташованому на північній окраїні м. Сімферополя в 7 км нижче Сімферопольського водоймища, гідрокарбонатна натрієво-кальцієва з мінералізацією 0,5 г/дм3 і рН 7,91 од.; ставиться до першого класу якості " придатна".
На початку поливного періоду 2006 р. вода, відібрана на головному спорудженні Салгирської ЗС, відповідала другому класу якості.
Безпосередньо із Сімферопольського водоймища вода для цілей зрошення в останні роки не використається.
Бахчисарайська
зрошувальна система. Джерелами зрошення
Бахчисарайської ЗС є ріки Альма, Кача,
Бельбек, Чорна, а також Альминське й Бахчисарайське
водоймища. Мінералізація Альминського
(наливного з р. Альма) водоймища становить
0,4 г/дм3, рН 8,86; вода гідрокарбонатно-сульфатна
магнієво-кальцієва-натрієва, ставиться
до другого класу якості "обмежено придатна"
по небезпеці підлуговування ґрунтів
через підвищене значення рН (8,86) і наявності
карбонатів (0,22 мг-экв/дм3). Вода р. Альма
характеризується мінералізацією 0,7 г/дм3
і рН 8,24. Вода в ріці хлоридно-сульфатно-
Бахчисарайське (наливне з р. Кача) водоймище характеризується мінералізацією 0,2 г/дм3 і рН 9,07 од.; вода сульфатно-гідрокарбонатна натрієво-кальцієво-магнієва, ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці біля ґрунтів у зв'язку з підвищеним вмістом карбонатів (0,22 мг-екв/дм3) і лужною реакцією середовища (рН – 9,07). Мінералізація води в ріці Кача становить 0,8 г/дм3, рН 8,52 од.; вода сульфатно-гідрокарбонатна кальцієва, ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці підлуговування ґрунтів і токсичного впливу на рослини через наявність карбонатів (0,22 мг-экв/дм3) і підвищений вмісти гідрокарбонатів (3,48 мг-экв/дм3).
Вода ріки Бельбек гідрокарбонатна кальцієва з мінералізацією 0,5 г/дм3 і рН 8,23 од.; ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці підлуговування ґрунтів через підвищений зміст гідрокарбонатів (4,60 мг-екв/дм3) і значення рН.
Мінералізація води р. Чорна 0,3 г/дм3, рН – 8,18. Вода в ріці сульфатно-гідрокарбонатна магнієво-кальцієва, першого класу якості "придатна".
Для зрошення земель сільгоспзони м.Севастополя в 2006 р. використалися води рік Бельбек і Чорна. Якість зрошувальної води Бахчисарайської зрошувальної системи наприкінці поливного періоду 2006 р. за агрономічними показниками в порівнянні з початком поливного періоду цього року змінилося незначно: знизилося значення рн і зміст гідрокарбонатів у р.Чорна, у зв'язку із чим якість її води підвищилася до першого класу якості.
Тайганська зрошувальна система. Джерелами зрошення Тайганської ЗС є: Баланівське й Білогірське водоймища, а також р.Біюк-Карасу.
Вода Білогірського водоймища гідрокарбонатна кальцієво-натрієва, з мінералізацією 0,2 г/дм3 і лужною реакцією середовища (рН – 8,31). Вода Баланівського водоймища гідрокарбонатна магнієво-натрієво-кальцієва, з мінералізацією 0,2 г/дм3, рН – 8,28 од. Вода цих водоймищ (джерел зрошення Тайганскої ЗС) ставиться до першого класу якості "придатна".
Вода р. Біюк-Карасу, у районі ГВС №8 Тайганскої ЗС (с. Зибіно) сульфатно-гідрокарбонатна кальцієва, мінералізація становить 0,6 г/дм3, рН 8,56 од.; ставиться до другого класу якості "обмежено придатна" по небезпеці підлуговування ґрунтів у зв'язку з високим значенням рН і підвищеним змістом гідрокарбонатів (4,00 мг-экв/дм3).
У порівнянні з початком поливного періоду 2006р. якість води Баланівського й Білогірського водоймищ покращилося, на початку поливного періоду вода ці водоймища ставилася до другого класу якості «обмежено придатна» по небезпеці підлуговування ґрунтів. Вода в ріці Біюк-Карасу як на початку, так і наприкінці поливного періоду ставилася до другого класу якості по небезпеці підлуговування ґрунтів.
Оцінка якості зрошувальної води за екологічними критеріями вироблялася згідно ВНД 33-5.5.-0.2-97 "Якість води для зрошення. Екологічні критерії". У зрошувальній воді, згідно вищевказаного нормативного документа, визначався зміст наступних показників якості зрошувальної води: розчиненого кисню, БСК-5, біогенів (аміак і солі амонію (сумарно), нітрати, нітрити), мінерального азоту, мікроелементів (бор, залізо, марганець, мідь, молібден, кобальт, цинк), фтору, важких металів (трьох- і шестивалентний хром, хром загальний, нікель, свинець, ртуть, алюміній, кадмій), миш'як, нафтопродуктів, СПАР.
У воді зі ПКК (пк-2686, НС-2 і пк-3485, смт. Леніно), каналів РМ-10 (пк-154, НС-106, с.Барсово) і РМ-13 (пк-113, НС, с.Хлібне) і р.Салгир (ГВС СЗС) відзначене незначне перевищення ГДК для зрошувальної води концентрацією СПАР, що дозволяє відносити воду із цих джерел до другого класу. За результатами оцінки, вода всіх інших випробуваних джерел зрошення ставиться до першого класу якості "придатна", тому що перевищення ГДК для зрошувальної води першого класу по жодному з контрольованих показників не встановлено.
По всіх джерелах зрошення відзначені підвищені значення концентрації молібдену, що перевищують ГДК для зрошувальної води другого класу в 1,1-9,8 разів. У попередні роки оцінка якості зрошувальної води по цьому показнику не проводилася.
Усього у звітному році відібрано 173 проби води з 48 водотоків (з 34 головних колекторів й 18 рисових скидань) і виконаний їхній хімічний аналіз із визначенням по кожній пробі від 25 до 31 показників якості, у тому числі: сухий залишок, загальна твердість, водневий показник, зважені речовини, розчинений кисень, БСК-5, ХСК, карбонати, гідрокарбонати, хлориди, сульфати, кальцій, магній, натрій, нітрити, нітрати, амоній, поліфосфати, загальне залізо, мідь, цинк, алюміній, кобальт, фториди, нафтопродукти, СПАР, свинець, миш'як, молібден, (усього 4636 вимірів або 4642 умовних аналізів). Проби відбиралися щокварталу, аналіз проб здійснювався в лабораторії моніторингу вод і ґрунтів Кримської ГГМЕ. Оцінка якості води визначалася відповідно до вимог ДСанПін №4630-88 для водних об'єктів у пунктах культурно-побутового водокористування; ступінь забруднення водних об'єктів - відповідно до критеріїв, наведеними у ВСН 33-5.5-01-97 «Організація й ведення еколого-меліоративного моніторингу».
За результатами аналізів, зроблених лабораторією експедиції протягом 2006 р., у воді всіх контрольованих експедицією головних колекторів і рисових скидань зміст амонію, заліза загального, поліфосфатів, синтетичних поверхнево-активних речовин, міді, цинку й більшості інших обумовлених компонентів не перевищувало гранично припустимих концентрацій (ГДК). Перевищення встановлених вимог відзначалося по хімічному споживанню кисню, біохімічному споживанню кисню, змісту нітритів, нітратів, аміаку й іонів амонію (сумарно), алюмінію, а також - по мінералізації, концентрації хлоридів, сульфатів і натрію.
Найвищий зміст солей у дренажно-скидних водах меліоративних систем Криму спостерігалося в Ленінському районі. Дренажно-скидні води ГК-29 і ГК-30 (водоприймач – східний Сиваш) по загальній мінералізації (від 11,2 г/дм3 до 21,9 г/дм3), концентрації хлоридів (від 3,9 до 10,3 г/дм3), сульфатів, натрію, класифікуються як солоні, що обумовлено високою природною мінералізацією ґрунтових вод дренованих площ Керченського півострова, складених третинними засоленими глинами й перевідкладеними продуктами їхнього вивітрювання.
Дренажно-скидні води з території Кіровского району – ГК-23-1, ГК-26, (водоприймач – східний Сиваш) в основному слабомінералізовані (1-3 г/дм3), що в цілому погодиться з невисокою мінералізацією ґрунтових вод широко розповсюджених тут гравійно-галечникових відкладень. Мінералізація поворотних вод рисових систем у поливний період становить 0,4 – 2,7 г/дм3. У міжполивний період, коли приділяються переважно дреновані ґрунтові води, мінералізація підвищується до 6,5 г/дм3.
Зважаючи на те, що висока загальна мінералізація дренажно-скидних вод контрольованих об'єктів, а також - високі концентрації сульфатів, хлоридів, натрію, обумовлені підвищеною фоновою мінералізацією ґрунтових вод дренованих площ і значних запасів солей зони аерації водозбірних територій, до забрудненого (за зазначеними показниками) їх можна віднести умовно.
Розподіл значень мінералізації в пробах дренажно-скидних вод демонструє гістограма, наведена нижче:
Рис. 3.1. Мінералізація дренажно-скидних вод Криму 2006 р.
По більшості проб води (144 з 174), відібраних із ГК і рисових скидань, значення біхроматної окисленості (показника хімічного споживання кисню - ХСК) перевищило встановлені вимоги, у т.ч. по 102 пробі води до 2 разів, по 42 пробам води в 2-3 рази. Постійно протягом року перевищення вимог по ХСК відзначалося в річці Самарчик.
За екологічними критеріями оцінка якості зрошувальної води основних джерел зрошення АР Крим проводилась згідно з ВНД 33-5.5.-0.2-97 "Якість води для зрошення. Екологічні критерії". У зрошувальній воді, згідно вищезгаданого нормативного документа, визначався вміст наступних показників якості зрошувальної води: розчиненого кисню, БСК-5, біогенів (фосфор загальний, ортофосфати, поліфосфати, солі амонія, нітрати, нітрити, залізо), мінерального азоту, мікроелементів та важких металів (марганець, мідь, кобальт, цинк, трьох - і шестивалентний хром, хром загальний, нікель, фтору), алюмінію, нафтопродуктів, детергентів і хлорорганічних пестицидів (гамма-гексахлорциклогексану, гептахлору, ДДТ і його метаболітів ДДЕ і ДДД). За наслідками оцінки, вода всіх випробуваних джерел зрошення відноситься до першого класу якості "придатна", оскільки перевищення ГДК для зрошувальної води першого класу ні по одному з контрольованих показників не встановлено.
Для здійснення аналізу стану водних об′єктів було взято дані за 2002, 2003, 2004, 2005 та 2006 роки. Аналіз проводився у вигляді порівняння попереднього року з минулим.
Протягом року в процесі контролю якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками вимірялося від 40 до 46 показників фізико-хімічних властивостей і компонентів хімічного складу поверхневих вод водогосподарчих об'єктів Криму. У польових умовах у пунктах контролю якості води вимірялися температура води, водневий показник, лужність (карбонати й бікарбонати), вміст диоксида вуглецю, виконувався відбір і консервація проб для подальших досліджень. Потім у стаціонарних умовах визначалися прозорість, кольоровість, загальна твердість, сухий залишок, перманганатна окисленість, біхроматна окисленість (хімічне споживання кисню - ХСК), біохімічне споживання кисню (БСК-5); зміст: зважених речовин, розчиненого кисню, хлоридів, сульфатів, кальцію, магнію, натрію, калію, нітратів, нітритів, амонію, ортофосфатів, поліфосфатів, фосфору загального, заліза загального, хрому (загального трьох- і шестивалентного), міді, цинку, нікелю, літію, фторидів, аніонних поверхнево-активних речовин (аніонних СПАР), неполярних вуглеводів (нафтопродуктів).
Як в 2002, так й в 2003 роках у воді всіх контрольованих водних об'єктів по більшості відібраних проб фіксувалося підвищене значення показника ХСК від 1,1 до 5,3 ГДК. Графік зміни ХСК у ПКК (2002 й 2003 р.) по створі пк-1140 (м.Армянськ) приводиться нижче:
Рис. 1.2. Зміни показника ХСК в пробах відібраних у створі ПКК ПК – 1140, м. Армянськ 2002 і 2003 рр.
У плині 2002 року в ПКК, Міжгірному, Сімферопольському, Феодосійському, Старому-Кримському, Станційному, Альминському і Кутузівському водоймищах відзначалося перевищення нормативних вимог по показнику БСК-5 в 1,1 -2,1 рази; в 2003 році у всіх перерахованих вище водних об'єктах (за винятком Кутузівського водоймища), а також у каналі ЗЧВ, Бахчисарайському й Льговському водоймищах, також відзначалося перевищення ГДК в 1,1 - 5,7 рази.
Починаючи з IV кварталу 2002 року й протягом 2003 року у воді всіх контрольованих водних об'єктів практично по всіх відібраних пробах спостерігається перевищення ГДК літію переважно в 2-3 рази. Гістограма зміни концентрації літію в Північно-Кримському каналі і його Західно-Чорноморській гілці за 2002-2003 р. приводиться нижче:
Рис. 1.3. Зміни концентрації літія в ППК і ЗЧГ (2002 і 2003 рр.) по створам: м. Армянськ, с. Победне, смт. Леніно, с. Воронки
В 2002 році в ПКК (пк-1140, м. Армянськ), Міжгірному, Сімферопольському, Партизанському, Старому-Кримському, Станційному, Бахчисарайському, Баланівському, Білогірському, Тайганському й Альминському водоймищах фіксувалося перевищення ГДК алюмінію в 1,1 - 2,1 рази. У звітному році в ПКК (пк-1140, м.Армянськ; пк-3486 смт. Леніно), ЗЧВ пк-20 с.Лійки, Міжгірному, Сімферопольському, Феодосійському, Старому-Кримському, Станційному й Бахчисарайському водоймищах були зафіксовані перевищення ГДК алюмінію в 1,1 - 4,9 рази, по інших контрольованих водних об'єктах перевищень не виявлено.