Методика розвитку провідних рухових здібностей у бігунів на середні дистанції високої кваліфікації

З педагогічної точки зору методика розвитку спеціальної витривалості бігунів на середні дистанції повинна забезпечувати:

1) неухильне підвищення рівня найважливіших компонентів спеціальної витривалості (швидкісних і силових можливостей, енергетичного потенціалу тощо);

2) розвиток здібностей утримувати необхідну швидкість у фазі компенсованого стомлення, а також збільшення її тривалості;

3) вдосконалення здатності до переключення швидкості в процесі змагальної діяльності;

4) підвищення економічності роботи і ефективності використання функціонального потенціалу.

Всі перераховані завдання з розвитку спеціальної витривалості бігунів більшою чи меншою мірою вирішують шляхом використання засобів і методів підвищення рівня функціональної підготовленості, зокрема аеробних і анаеробних можливостей організму. Ті й інші, як відомо, є найважливішими чинниками, які зумовлюють рівень спеціальної витривалості, а аеробні джерела становлять основу загальної витривалості.

Силова підготовка створює істотну основу для підвищення спортивних досягнень у будь-якому виді легкої атлетики. Однак, практика показує, що бігуни на середні дистанції недооцінюють ролі силової підготовки, розглядаючи її як деяке доповнення до бігового тренування.

Силова підготовка здійснює значний тренувальний вплив на нервово-м'язовий апарат, інтенсифікує процес його пристосування до роботи і активізує функціональні резерви систем організму, що забезпечують внутрішньом'язовий енергетичний потенціал, швидкість утилізації кисню, потужність окисних процесів, кровопостачання працюючих м'язів. У результаті збільшується потужність і ємність джерел анаеробного енергозабезпечення, що сприяє, по-перше, високому рівню розвитку спеціальної витривалості (відомо, що силова витривалість є основним компонентом спеціальної витривалості), по-друге, підвищенню швидкісних здібностей і, по-третє, можливості зменшення обсягу виснажливого бігу в анаеробній і гліколітичній зонах. Однак усі ці переваги спеціалізованої силової роботи можуть бути реалізовані тільки при її раціональній організації в підготовці бігунів на середні дистанції.

Роль силової підготовки полягає не тільки в зростанні сили м'язів (що вже саме по собі дає значну перевагу), але й у специфічному тренувальному ефекті силових вправ. Суть в тому, що для адаптації нервово-м'язового апарата до напруженої тривалої роботи необхідні більш інтенсивні подразники, ніж для серцево-судинної і дихальної систем. Якщо для розвитку загальної і особливо спеціальної витривалості застосовувати переважно бігові засоби і нераціонально використовувати силові вправи, то виникає певна невідповідність між функціональним рівнем серцево-судинної і дихальної систем та можливостями нервово-м'язового апарата.

Сила, як фізична якість спортсмена, проявляється в його здатності подолати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових напружень. Кажучи про силу, слід виділити чотири якісно специфічні види її прояву: абсолютну, вибухову, швидку силу, а також силову витривалість. Слід, однак, врахувати, що такий розподіл надто відносний внаслідок взаємозв'язку цих видів як у своєму прояві, так і розвитку.

Як показали результати дослідження, рівень розвитку абсолютної сили м'язів у бігунів на середні дистанції не грає істотної ролі в досягненні високих спортивних результатів. Для них більш важливе значення має відносна сила, яка виражається у відношенні абсолютної сили до власної ваги спортсмена.

Більше значення, ніж абсолютна, має для бігунів вибухова сила. Вона характеризується здатністю м'язів досягати максимального прояву сили під час руху за можливо менший проміжок часу. Особливості виявлення вибухової сили пов'язані з високою швидкістю мобілізації хімічної енергії м'язів і перетворення її у механічну енергію.

Для бігунів, особливо на 800 м, істотне значення має рівень розвитку швидкої сили, яка значною мірою обумовлює їх швидкісні можливості. Швидка сила проявляється при подоланні опору, не досягаючи граничних величин (у бігунів ваги тіла), з прискоренням нижче максимального. Швидка сила виступає в якості передумови для підвищення другої силової якості - силової витривалості, яка являється головною стороною силової підготовленості для бігунів на середні та довгі дистанції.

Силову витривалість слід розглядати як складну комплексну рухову здібність, яка проявляється в її формах: динамічній і статичній. Для бігу на середні дистанції типова динамічна силова витривалість, коли силові напруження повторюються безперервно в кожному циклі рухів. В значно меншій мірі бігун розвиває статичну силову витривалість, зумовлену необхідністю утримання робочого напруження тієї чи іншої величини і тривалості, а також зберігання певної пози. Крім перерахованих форм виявлення силової витривалості в залежності від кількості м'язів, які беруть участь у роботі, виділяють ще загальну і локальну силову витривалість. Перша характерна, наприклад, для бігу, коли до роботи залучають значну кількість м'язових груп, і друга - для діяльності, здійсненої окремим м'язовими групами.

Такий розподіл форм прояву силової витривалості має істотне значення в тренуванні бігунів, оскільки засоби силової підготовки повинні насамперед спрямовуватися на ті м'язові групи, які переважно забезпечують виконання спортивного руху.

Таким чином, з матеріалу, який характеризує силу як фізичну якість, слід визначити, що різні види її виявлення нерівноцінні по своїй значущості для бігунів на середні дистанції. В свою чергу це повинно обумовлювати питому вагу роботи, необхідної для вдосконалення різних сторін силової підготовки з урахуванням взаємозв'язку видів виявлення сили між собою і іншими фізичними якостями - швидкістю, гнучкістю і особливо витривалістю.

Основними завданнями силової підготовки бігунів на середні дистанції є:

1) розвиток силових здібностей, які розглядаються як загальна передумова удосконалення в обраній спеціалізації, а при необхідності забезпечення підтримання їх на необхідному рівні стосовно до особливостей періоду або етапу річного тренувального циклу;

2) підвищення рівня силових здібностей, які відповідають специфічним вимогам бігу на середні дистанції, такою мірою, як це необхідно для досягнення того чи іншого спортивного результату.

Перше із цих завдань вирішується в процесі загальної, друге - спеціальної підготовки. Загальній силовій підготовці відводиться роль в забезпеченні різнобічного розвитку м'язових груп як єдиної системи, що створює передумови для прояву сили та інших фізичних якостей спортсмена в бігу на середні дистанції. Спеціальна силова підготовка грає провідну роль в формуванні структури силових можливостей з урахуванням особливостей вибраної спеціалізації.

В цілому силову підготовку бігунів на середні дистанції в межах одно і двоциклового планування річного тренувального циклу можна поділити на три етапи:

1. Етап загальної силової підготовки ставить завдання розвитку всієї м'язової системи відносно до бігу на середні дистанції із застосуванням різних силових вправ, в яких проявляються всі види динамічної і статичної сили, та виконується в першій частині підготовчого періоду.

2. Етап різнобічної цілеспрямованої силової підготовки, спрямований на розвиток сили м'язів, які несуть основне і допоміжне навантаження під час бігу, з допомогою різноманітних засобів, не схожих за специфічною структурою бігу, але наближених до неї за характером нервово-м'язових напружень. Виконується в другій частині підготовчого періоду.

3. Етап спеціальної силової підготовки, упродовж якого здійснюється розвиток сили м'язів, що несуть навантаження під час бігу, одночасно з іншою провідною якістю за допомогою засобів, за структурою і характером нервово-м'язових напружень, близьких до бігу. Виконується в другій частині підготовчого періоду та перед змагальному і частково-змагальному етапах змагального періоду.

В процесі силової підготовки бігун повинен використовувати різноманітні засоби розвитку силових здібностей, але в різних співвідношеннях, обумовлених завданнями періодів і етапів в річному тренувальному циклі (вправи з набивними м'ячами, ядрами, штангою, гирею, на тренажерах, стрибкові вправи, короткі, довгі, біг, стрибки вгору, силовий біг). Необхідно відзначити, що в річному тренувальному циклі силові можливості повинні розвиватись одночасно з витривалістю.

 Висновки

1. Раціонально побудована силова підготовка забезпечує істотне підвищення ефективності всієї системи тренування бігунів.

2. Основними завданнями силової підготовки бігунів на середні дистанції є:

* розвиток силових здібностей, які розглядаються як загальна передумова удосконалення в обраній спеціалізації, а при необхідності забезпечення підтримання їх на потрібному рівні відповідно до особливостей періоду або етапу річного тренувального циклу;

* підвищення рівня силових здібностей, які відповідають специфічним вимогам бігу на середні дистанції, такою мірою, як це необхідно для досягнення того чи іншого спортивного результату.

3. Вдосконалення силової підготовки здійснюється з урахуванням розвитку інших фізичних якостей - витривалості, швидкості, гнучкості.

Рівень розвитку абсолютної сили м'язів для бігунів на середні дистанції не має істотного значення в досягненні високих спортивних результатів. Більш значущими є вибухова і швидка сила і особливо динамічна силова витривалість, що обумовлюють рівень розвитку спеціальної витривалості бігунів.

 

 

 

Розділ 3. Результати власних досліджень

Результати педагогічного спостереження.

 Тренувальний процес бігунів, що спеціалізуються з середніх дистанціях, треба враховувати функціональні можливості організму спортсмена.

  >Тренувальну програму слід складати по 5 основними параметрами визначальним навантаження:

1. Довжина тренувальних відрізків.

2. Швидкість їх пробігання.

3. Кількість відрізків, в занятті.

4. Тривалість інтервалів відпочинку.

5. Характер відпочинку між відрізками.

Керуючись даними параметрами, легко створити модель тренувального заняття, спрямованих отримання заздалегідь відомого тренувального ефекту.

За результатами педагогічного спостереження можна зробити висновок що об'єм, який атлет набігав в підготовчому етапі дає фундамент на весь змагальній період , саме  силова база дуже важлива адже вона дає можливість виконувати довгий фінішний спурт. Силова витривалість була однією із головних  запорук швидкого фінішного набігання.

Ми стежили за побудовою тренувальних занять, а так само організацією, і розминкою займаються, навантаженнями, інтенсивності та обсягом занять, так само працездатністю досліджуваних і їхнім самопочуттям, психологічним станом, технікою виконання спеціальних вправ. Досліджували засоби і методи, які застосовуються в тренувальному процесі, індивідуалізацією тренування і спілкуванням випробовуваних з тренером. Уточнювали їх кількість навантажень правильністю виконання і кількостей повторень, а так само інтервал відпочинку між навантаженнями. Спілкувалися з тренером про його цілі на змаганнях і цілі і можливості випробовуваних, а так само і з ними.

Дослідження показали що основним методом тренування в бігу на середні дистанції є рівномірний метод, що сприяє розвитку загальної витривалості. В якості тренувального засобу в цьому випадку використовується безперервний біг в рівномірному темпі тривалістю 30-60 хв. 2 рази на тиждень і 90 - 120мін 1 раз на тиждень інтенсивність 65 - 75% МНЮ. Інтенсивність бігу залежить від його швидкості. Діапазон швидкостей в тренуванні коливається від 7 до 12 км/год.

 У ході дослідження було зафіксовано зменшення кількості кроків при подоланні 100 м у більшості досліджуваних груп. Для бігунів, особливо на 800 м, істотне значення має рівень розвитку швидкої сили, яка значною мірою обумовлює їх швидкісні можливості. Швидка сила виступає як передумова для підвищення  іншої силової якості - силової витривалості, яка є головною стороною силової підготовленості для бігунів на середні та довгі дистанції.        Досягнення високого рівня швидкісно-силової підготовленості є одним із важливих завдань для бігуна на середні дистанції, оскільки тільки такий рівень дозволить бігти в режимі, що характеризується високою концентрацією зусиль в основних фазах, що у свою чергу визначає ефективність та економічність, високу стабільність техніки бігу; озброїть бігуна засобами тактичної боротьби, оскільки бігуну  світового класу потрібні уміння розвивати кілька разів під час бігу і на фініші таку швидкість, яка властива для бігунів на 400 м.

Спостереження показали що функціональний стан серцево-судинної системи у бігунів на середні дистанції характеризується зниженням середніх значень ЧСС. У бігунів реєструються підвищені значення кількості еритроцитів. Середні значення рівнів ПАНО в бігунів на середні дистанції і в не тренованих осіб достовірно не відрізнялися що свідчило про однаковий ступінь економності енергозабезпечення м'язів. Найбільш практичним для контролю за рівнем бігової підготовленості є показники анаеробного порога, отримані в процесі тесту Ф.Конконі

 

3.2 Результати тестування.

 Педагогічне тестування: для визначення рівня фізичного розвитку, у нашому дослідженні ми використовували такі тести: перший день - біг 30м., стрибок з місця вперед, стрибок з місця назад, стрибок з місця в верх(вистрибуючи дістаючи рукою максимальної позначки), підтягування. Другий день - 150м., штовхання ядра з під себе і спиною, жим штанги лежачи, біг на 4-ьох опорах, стрибок з поворот в колі. Тест проходив бігун на середні дистанції юніорського віку.

Результати:

30м.	3.9 с.	Стрибок з місця в верх	2.80 м.
150м.	18.6 с.	Штовхання ядра з під себе	11.20 м.
підтягування	16 раз	Штовхання ядра спиною	11.80
Стрибок з місця вперед	2.54	Біг на 4-ох опорах 15м.	5.2 с.
Стрибок з місця назад	1.62	Жим штанги лежачи	70 кг.

 

За даними дослідженнями можна сказати що досліджуваним має середню фізичну підготовку і не є висококваліфікованим бігуном але має велику перспективу в розвитку.