Методика навчення рухливих игор в початкових класах

Передбачені дні насичені різними формами фізичного виховання. У ці дні проводяться не лише заняття, ранкова гімнастика, а й рухливі ігри під час прогулянок, змагань; різні вправи спортивного характеру, екскурсії з використанням рухливих ігор на свіжому повітрі. З урахуванням пори року взимку можна організовувати з дітьми ходьбу на лижах, катання на санках з гірки; влітку – ігри у бадмінтон, баскетбол, їзда на велосипеді та ін. Дібрані для фізкультурного дозвілля ігри та вправи мають бути знайомі дітям, щоб не витрачати багато часу на їх підготовку, яка здійснюється поступово як на заняттях, так і в процесі індивідуальної роботи з дітьми.

Крім організаційних форм фізичного  виховання, чільне місце посідає  самостійна рухова діяльність учнів початкових класів. Рухова активність значною мірою залежить від створення необхідних умов для реалізації біологічної потреби дітей у рухах. Для цього пропонують різноманітний дрібний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки та ін.). Необхідно вчити дітей використовувати фізкультурне та ігрове обладнання майданчиків для самостійних вправ: колоду, балансир, смугу перешкод, тощо.

Не менш важливе місце займає рухлива гра у самостійній діяльності дітей 6-9 р. Проте практика показує, що в таких іграх рухи здебільшого одноманітні (ходьба, біг, стрибки, присідання) і рухова активність їх незначна.

З метою активізації дітей у  грі, її доцільно так продумати, щоб  рухова активність передбачалася самим  змістом. Зокрема, можна навести  ігри, в яких учні 1 -3 кл. творчо підходять  до них. Напр.: “Оса”, “Горішки”, “Журавель”. (Олійник І. О., Єрусалимець К. Г.)

З метою урізноманітнення місць  проведення ігор, варто проводити  спеціальні ігри – вправи на розучування  рухів, як на спортивному майданчику, так і за його межами, а саме: на галявині біля річки, в лісі, парку.

Вважаємо за доцільне окрім ігор-вправ  організувати й спеціальні сюжетні заняття з фізкультури: “Смуга перешкод”, “Стій”, “А, ну, спіймай”, “Хто швидше до прапорця”, “Естафета з м’ячем” та ін., проводити комплекси загально розвиваючих вправ з використанням різних снарядів тощо. Рухові навички вдосконалюються не лише в іграх-вправах та іграх-змаганнях, а й у таких творчих іграх, як “Моряки”, “Водій і пішоходи”, “Жаба і їжак” та ін., де за сюжетом гри підвищується не лише рухова активність дітей, а й формується цілеспрямованість, відповідальність, настирливість, розвивається фантазія, ініціатива, вміння здійснювати задумане [38].

Неодноразові вправляння, спрямовані на закріплення вміння долати перешкоди, повзати по-пластунськи, бігати, лазити, метати сприяють загальному фізичному розвитку дітей, а також формуванню наполегливості, прагнення досягти бажаного результату. Рольова гра спортивного характеру є не лише формою організації закріплення основних рухів, які розучувались у вправах, а й методом навчання, що дають змогу вдосконалювати їх.

З урізноманітненням рухів в  іграх підвищується і їхня якість: діти стрибають у довжину на більшу відстань, метають далі, частіше влучають у ціль. Поліпшується і техніка виконання: дошкільнята добре відштовхуються ногою стрибком з розбігу, енергійно виконують замах перед метанням та ін.

Особливої уваги потребують рухливі  ігри на свіжому повітрі: добираючи  їх, варто враховувати індивідуальні  особливості дітей, залучати малоактивних і млявих, стежити за позою дітей, частіше змінювати її, чергувати інтенсивні рухи зі спокійними тощо, не допускати, щоб діти тривалий час спиралися на одну ногу, наприклад, при катанні на самокаті.

Діти люблять гратися з піском. Викладаючи свої пісочні вироби, вони присідають навпочіпки і низько схиляються, що порушує поставу. З метою уникнення цього пісочники треба споруджувати з лавами й столиками.

Отже, використання рухливих ігор у  навчально-виховному процесі молодших школярів сприяє прагненню дитини вдосконалювати свої фізичні якості, рухові вміння, а також впливає на підвищення їх рухової активності, стан здоров’я та гармонійний розвиток особистості. Тому ми рекомендуємо ввести в режим дня дітей цього віку якомога більше рухливих ігор, ігор-вправ, творчих ігор.

Вивчення досліджуваної проблеми переконує, що виховання підростаючого покоління було і лишається актуальним напрямком наукових досліджень, пошуків, узагальнень, а основними та універсальними засобами його ефективності є рухливі ігри.

Таким чином, слід зазначити, що система навчання та виховання школярів включає використання різноманітних засобів фізичної культури, а саме – рухливих ігор, самостійних ігор і вправ, ігор з правилами та без них, що забезпечують оптимальну рухову активність, сприяють прагненню дитини вдосконалювати свої фізичні якості та рухові вміння, сприяють всебічному розвитку особистості; а основні та другорядні форми роботи з учнями з використанням цих ігор безпосередньо впливають на реалізацію соціально-педагогічних вимог та завдань сьогодення.

 

Розділ 2. Організація і методи дослідження

2.1 Методи дослідження

 

Вибір пріоритетних методів  нашого дослідження зумовлений його специфікою і віковою категорією дітей, умовами суспільно-сімейного виховання, комплексним характером дослідження, що передбачив поєднання педагогічних. Нижче ми подаємо коротку характеристику використовуваних методів і спрямування нашого дослідження.

1) Методи одержання  ретроспективної інформації.

Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури дали можливість з’ясувати суть проблеми, а саме: особливості організації та проведення рухливих ігор. Зокрема, значна увага приділялась улюбленим іграм дітей, що дозволило показати сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор молодшого шкільного віку. Це стало основою нашого експериментального дослідження.

Були проаналізовані нормативно-правові  документи стосовно фізичного виховання. Прийняті законодавчі документи відповідають конкретним соціально-економічним умовам сучасної України, ґрунтуються на їх особливостях. Складна економічна ситуація України зумовила прийняття кардинальних заходів щодо формування здорового способу життя, зміцнення і збереження здоров’я засобами фізичного виховання. Це, насамперед, Укази Президента України “Про державну підтримку фізичної культури і спорту в Україні” (1994), Закон України “Про фізичну культуру і спорт”, Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації” (1998) та ін.

Вищезазначені та інші нормативні документи (подані у списку літератури) визначили напрями здорового способу життя та фізичного виховання різних вікових категорій, в тому числі і дітей молодшого шкільного віку.

Нами проаналізовані науково-методична література, досвід роботи вчителів фізичної культури та вчителів початкових класів визначити основні методи та прийоми в контексті нашого дослідження.

2) Соціологічні методи

У своєму дослідженні ми використали метод анкетування та опитування. Для цього були обрані групи батьків, учні початкових класів та вчителі фізичної культури у початкових класах ЗОШ (Додатки № 1, 2, 3, 3(А)).

Проведення анкетування  базувалось на сучасних вимогах теорії і практики фізичного виховання. В анкеті використовувались різноманітні типи запитань з урахуванням психологічних особливостей респондентів. Це дало можливість знизити ймовірність механічних, стереотипних відповідей.

Анкетування вчителів та батьків дозволило виявити ставлення дітей до занять рухливими іграми, бажання займатися іграми, їх вплив на рівень рухової активності та загальної фізичної підготовленості.

На основі відповідей вчителів фізичної культури у початкових класах, зіставлення їх з відповідями батьків, ми зробили відповідні висновки. Це дало змогу виявити діагностичний рівень дослідження.

В організацію нашого дослідження  ми включили запропоновані методики навчання рухливим іграм Олійник І.О., Єрусалимець К.Г., які доступні та цікаві у практиці.

3) Психолого-педагогічні спостереження проводились протягом усього експерименту. Об’єктом спостереження були учні І - ІІІ класів. Під час спостереження враховувалась рухова активність дітей на уроці, занятті, прогулянці, а також під час безпосереднього проведення рухливих ігор.

4) Педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) полягав у вивченні стану рухової активності молодших школярів, вибору ними улюблених занять та рухливих ігор. Водночас ми передбачили в ході експерименту апробацію і перевірку експериментальної методики навчання рухливих ігор в початкових класах.

Основою нашого експерименту є вибір найдоступнішої методики навчання рухливим іграм дітей молодшого шкільного віку та безпосередня робота вчителів та батьків, спрямована на покращання рухової активності, зміцнення здоров’я та всебічного розвитку організму дітей за допомогою рухливих ігор.

2.2 Організація  та етапи дослідження

 

Поставлена мета і завдання дослідження визначили послідовність проведення усіх робіт за такими етапами.

Перший етап проаналізовані і узагальнені  літературні джерела та нормативні документи (теоретичний розділ роботи); розроблена програма дослідження анкети, визначено об’єкт, предмет дослідження, уточнені завдання та мета дослідження, вибрані методи та прийоми.

Другий етап проведено констатуючий педагогічний експеримент. Вивчались: стан рухової активності учнів початкових класів, їх улюблені заняття (в сім’ї та школі), рейтинг найбільш улюблених рухливих ігор дітей молодшого шкільного віку.

У дослідженні брали участь учні І-ІІІ класів ЗОШ (120 ч.) с. Снігурівка, Лановецького району, вчителі початкових класів (6ч.), вчителі фізичної культури (3ч.).

 

Загальна кількість дітей складала 120 чол.:

Всього в  експерименті взяло участь	Серед них
	Хлопчики	Дівчатка
І клас – 42	22	20
ІІ клас – 46	24	22
ІІІ клас –32	19	13

 

На початку експерименту проводилось опитування дітей, вчителів та батьків за допомогою спеціально підготовлених анкет. Кількість опитуваних дітей становила 120 осіб, Кількість батьків, яким були запропоновані анкети, становила 60 чол., вчителів – 9. На основі отриманих результатів визначались найбільш цікаві дітям заняття. Серед яких рухливі ігри займають одне із перших місць.

Третій етап (формуючий експеримент) включав ІІ етап педагогічного експерименту. Він полягав у застосуванні пропонованої нами методики навчання рухливим іграм на онові вивчених методик, досвіду вчителів початкових класів та творчого підходу.

Експеримент проводився у ЗОШ № 1. с. Снігурівка. Усього в експерименті було задіяно 120 дітей молодшого шкільного віку, 9 вчителів.

Напрямки експериментальної  роботи були спрямовані на засвоєння методики навчання рухливим іграм.

Крім цього програма передбачала:

1. відвідування усіх режимних моментів: ранкової гімнастики, уроків у школі та позаурочний час, розваг, змагань, самостійної роботи дітей;
2. бесіди з дітьми, вчителями та батьками;
3. здійснення контролю за виконанням самостійної діяльності;
4. залучення батьків до організації та проведення рухливих ігор, спрямованих на підвищення рухової активності та всебічного розвитку дитини.

Організація експерименту більш детальніше викладена в 3 розділі. Теоретичною основою нашого дослідження були наукові напрацювання в обраному аспекті, нормативно-правові документи стосовно розвитку фізичної культури та спорту в Україні, досвід роботи, що й було одним із методів одержання ретроспективної інформації.

Наша науково-дослідна робота проводилася  в 3 етапи і була спрямована на досягнення найефективніших форм роботи та застосування найдоступніших методів навчання рухливим іграм в початкових класах.

 

 

Розділ 3. Методика навчання рухливим іграм учнів початкових класів

 

3.1 Особливості організації та проведення рухливих ігор школярів

 

Наша науково-дослідна робота на етапі  констатуючого експерименту носила діагностичний характер. Ми вирішували такі завдання:

• виявити особливості організації та проведення рухливих ігор (у молодшому шкільному віці);
• окреслити педагогічні вимоги до підбору ігор, інвентарю, фізичного навантаження, згідно вікових особливостей дітей;
• визначити найефективніші шляхи, методи та прийоми навчання рухливим іграм учнів початкових класів.

Відомий науковець П.Ф. Лесгафт визнавав, що рухлива гра - один з важливих засобів фізичного виховання, за допомогою якого дитина вчиться справлятися з труднощами. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час, яка передбачає такі вимоги:

- гра повинна вирішувати певні завдання;

- у цьому процесі варто дотримуватися  систематичності та послідовності;

- організаційна діяльність педагогів  чи батьків повинна бути спрямована на підвищення активності і самостійності учасників гри.