Инновационные методы обучения на уроках физкультуры

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2014 в 20:44, курсовая работа

Краткое описание

Одним з основних об’єктів, на якому сконцентрована увага багатьох спеціалістів різних наукових галузей, є взаємозв’язок рухових можливостей людини та стану її здоров’я. При цьому здоров’я розглядається як психофізичний стан людини, який характеризується відсутністю патологічних змін, функціональним резервом, достатнім для повноцінної біосоціальної адаптації та збереження фізичної й психічної працездатності в умовах природного середовища існування.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………………………..6
Зміст інноваційних технологій на уроках фізичної культури……………………………………………………….6
Можливості використання інноваційних технологій на уроках фізичної культури в сучасній школі……………9
Сутність інтерактивної форми діяльності учнів на уроці фізичної культури…………………………………………….11
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА………………..20
2.1. Методичні рекомендації………………………………………20
2.2. Алгоритм впровадження інтерактивних форм у процес навчання дітей і учнів з предмету “Фізична культура ”
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...25
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………

Прикрепленные файлы: 1 файл

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ТА ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ.doc

— 240.50 Кб (Скачать документ)

Головною ознакою інновації  в аспекті фізичного виховання: позитивні зміни, які виникають  в роботі освітніх установ в результаті спеціально організованої інноваційної діяльності.

Впровадження такої  технології змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові: освітні, дидактичні, виховні системи; зміст освіти; методи,

форми, засоби розвитку  особистості, організацію навчання і виховання; технології управління навчальними закладами, системою [4, с.70].

Тому логічним є висновок, що і для педагогіки як науки про  виховання, освіту і навчання, якій протягом довгого періоду часу було притаманним педагогічне новаторство  як оновлення освітньої системи, провідним і визначальним критерієм її життєздатності, відповідності соціальним запитам і потребам, конкурентноспроможності є інноваційність.

Відповідно до статті І Закону України „Про фізичну  культуру і спорт" фізична культура – це „складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості" [5, с. 14].

Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості  є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку.

Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках  діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Це можливо за умови різноманітності змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у процесі її культурного розвитку.

У процесі культурного  розвитку людина послідовно діє у  трьох напрямках. Перш за все, вона засвоює культуру, виступаючи об'єктом її впливу. Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість, розвиваються її здібності.

По-друге, у процесі  творчої діяльності особа створює  нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості (пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання тощо).

Отже, саме нові шляхи, засоби і раціональні методи фізичного  виховання, що створені в процесі творчої діяльності людства виокремлюємо як інноваційні (новітні) технології фізичного виховання. Вважаємо важливим наголосити, що до таких технологій ми відносимо також запозичені з метою творчого використання оздоровчі системи різних народів світу (хатха-йога, карате, бусідо, сумо, східні танці тощо).

Визначимо та проаналізуємо  деякі із сучасних інноваційних технологій, що вдало впроваджені педагогами і вчителями фізичної культури. Скейтбординг – масове захоплення молоді 80-х років XX століття, що у 90-х перетворилось у вид спорту. Катання і виконання трюків на скейті – це не просто активне часопроведення, це долучання до так званої екстремальної культури – зі своєю модою, музикою, сленгом, манерою поведінки.

 

    1. Сутність інтерактивної форми діяльності учнів на уроці фізичної культури

 

У соціально-педагогічному  словнику дефініції визначені таким  чином:

  • “Інтеракція (франц. – взаємодія) – характеристика діяльності, в якій беруть участь два або більше суб’єктів”. [5, с. 96].
  • “Форма (лат. – вид, образ, пристрій) – 1) зовнішній вигляд…; 2) пристрій, структура будь-чого. Система організації будь-чого…; 5) спосіб існування змісту (єдність форми і змісту)… [5, с. 286].
  • “Діяльність – спосіб буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни. Основні компоненти діяльності: суб’єкт з його проблемами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет в об’єкт, на який спрямовано діяльність; засіб реалізації мети; результат діяльності… Універсальним предметом діяльності є природа й суспільство, а її загальним наслідком – олюднена природа”. [5, с. 63].
  • ”Діяльність культурна – соціальна діяльність людей, спрямована на створення, засвоєння, збереження, поширення культурних цінностей суспільства” [5, с. 63 – 64].

Таким чином, інтерактивна форма діяльності учнів на уроці  фізичної культури – це специфічна соціально-педагогічна структура (система  організації) процесу формування фізичної культури особистості (дитини, учня, дорослої людини), яка здійснюється шляхом взаємодії з метою збагачення індивідуального і суспільного досвіду в контексті фізичного і духовного вдосконалення.

Мета інтерактивного начання полягає  в тому, що початковий процес виходить з постійної та активної взаємодії всіх учнів. Це співавторство, взаємонавчання, де учень і вчитель с рівноправними суб'єктами навчання, знають, що вони роблять, обмінюються поглядами ч приводу того, що вони знають.

Ці підходи до освітнього процесу не є новими для української школи. Вони застосовувалися ще н перші десятиріччя минулого століття та були поширені у педагогіці на шкільній практиці в 20-ті роки – роки масштабного реформування шкільної науки (бригадно-лабораторний та проектний метод, робота в парах системного типу учні навчали один одного).

Із усього наведеною можна зробити  аналіз структури педагогічних інновацій, які включають:

• мотиви, що спонукають до діяльності;

• мету-результати, на досягнення яких спрямована діяльність;

• засоби, за допомогою яких діяльність здійснюється.

В основі ідеї, народженій учителем, виникає  досвід вирішення будь-якого педагогічного  завдання. Ідея стає засобом зміни  навчального процесу, а методи пошуку ідеї та засоби її втілення з урахуванням специфіки конкретної школи, класу послужать перетворенню навчального процесу.

Найчастіше дидактичні інновації  в загальноосвітній школі виникають  під впливом змін, що відбуваються в змісті, організації та технології навчання. Такі зміни можливі у двох варіантах: традиційному та інноваційному. Перший означає активне нарощування позитивних змін, рівномірне накопичення їх кількості, а другий – інновації, що періодично впроваджуються, якісно змінюючи стан та рівень.

Інновація (відновлення, новинка, зміна) – система або елемент педагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставлені завдання, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства.

Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів  виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей.

Класифікація уроків раціональна  і дає змогу чіткіше визначити  цілі та завдання, структуру кожного  уроку, мобілізацію учнів для  успішного вирішення поставлених завдань.

Інноваційний педагогічний процес – цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв'язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю його суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня.

Загальні вимоги до сучасного уроку:

• озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;

• формувати в учнів міцні  навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

• підвищувати  виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

• здійснювати  всебічний розвиток учнів, розвивати  їхні загальні та індивідуальні особливості;

• формувати  в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

• вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх на практиці;

• формувати  в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

Майстерність  учителя на уроці проявляється головним чином у вдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком.

  «Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

  Заключна частина уроку–метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне–сприяє досягненню його основної мети–зниженню навантаження, відновлення організму.

  Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на таких уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом–вищою є віддача і результати уроку.

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчання вчителі  віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім – другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

коли хтось висловлюється, решта  не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати  для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

обговорити текст, завдання;

узяти інтерв'ю і визначити ставлення  партнера до будь-якої навчальної діяльності;

зробити аналіз чи редагування письмової  роботи одне в одного;

проаналізувати разом проблему, вправу;

протестувати її оцінити одне одного;

дати відповіді на запитання  вчителя;

порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам  можливість діяти, практикувати навички  співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані  на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

кожний учасник за бажанням має  можливість висловитися;

усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили;

усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам

Наприклад, на уроці  фізичної культури «Україна – футбольна країна» групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об'єднані у З групи:

1 група – історики;

2 група – теоретики;

3 група -болівальники.

Завдання:

1 група – підготувати доповідь  «Історія формування футбольних  традицій в Україні;

2група – розповісти про основні  правила гри в футбол;

З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.

Групування учнів класу.

Групування – це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності

Информация о работе Инновационные методы обучения на уроках физкультуры