Теоретичні аспекти управління кредиторською заборгованістю підприємства

3. Сума формованої підприємством кредиторської заборгованості знаходиться в прямої залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу — від обсягу виробництва і реалізації продукції. З ростом обсягу виробництва і реалізації продукції зростають витрати підприємства, що нараховуються в складі його кредиторської заборгованості, а відповідно збільшується загальна її сума, і навпаки. Тому при незмінному коефіцієнті фінансового ліверіджу розвиток операційної діяльності підприємства не збільшує його відносну потребу в кредиті за рахунок росту позикового капіталу, сформованого за рахунок кредиторської заборгованості.

 4. Прогнозований розмір кредиторської заборгованості по більшості видів носить лише оцінний характер. Це зв'язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, що входять до складу кредиторської заборгованості, не піддаються точному кількісному розрахунку в зв'язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності підприємства.

5. Розмір  кредиторської заборгованості по  окремих її видах і по підприємству  в цілому залежить від періодичності  виплат (погашення зобов'язань). Періодичність  цих виплат регулюється державними  нормативно-правовими актами, умовами  контрактів з господарськими  партнерами і лише незначна  їхня частина — внутрішніми  нормативами підприємства. Цей високий  ступінь залежності періодичності  виплат (а відповідно і розмірів  нарахувань) по окремих рахунках, що входить до складу кредиторської  заборгованості, від зовнішніх факторів визначає низький рівень регулювання цього джерела позикових засобів у процесі фінансового менеджменту.[23,ст.173 ]

          Перераховані особливості кредиторської заборгованості необхідно враховувати в процесі управління нею.

Основною метою управління кредиторською заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування і виплати коштів, що входять у її склад.

          На перший погляд, забезпечення своєчасності виплат нарахованих коштів суперечить фінансовим інтересам підприємства: затримка у виплаті цих коштів приводить до росту розміру кредиторської заборгованості підприємства, а отже знижує потребу в кредиті і зменшує середньозважену вартость капіталу. Однак з позицій загальноекономічних інтересів розвитку підприємства така затримка виплат несе набагато більший обсяг негативних наслідків.

           Так, затримка виплати заробітної плати персоналу знижує рівень матеріальної зацікавленості і продуктивності праці працівників, приводить до росту плинності кадрів (причому в першу чергу звільняються, як правило, найбільш кваліфіковані працівники). Тому з позицій стратегічного розвитку своєчасна виплата коштів, нарахованих у складі кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, чим свідома затримка цих виплат.[12,ст.59 ]

         З урахуванням розглянутої мети управління кредиторська заборгованість підприємства будується по наступним основних етапах:

1.Аналіз кредиторської заборгованості підприємства в попередньому   періоді. Основною метою аналізу є виявлення потенціалу формування позикових фінансових засобів підприємства за рахунок цього джерела.

        На першому етапі аналізу досліджується динаміка загальної суми кредиторської заборгованості підприємства в попередньому періоді, зміна її питомої ваги в загальному обсязі залученого позикового капіталу. 
          На другому етапі аналізу розглядається оборотність кредиторської заборгованості підприємства, виявляється її роль у формуванні його фінансового циклу.

          На третьому етапі аналізу вивчається склад кредиторської заборгованості по окремих її видах (рахункам нарахувань засобів); виявляється динаміка питомої ваги окремих її видів у загальній сумі кредиторської заборгованості; перевіряється своєчасність нарахування і виплат коштів по окремих рахунках.

          На четвертому етапі аналізу вивчається залежність зміни окремих видів кредиторської заборгованості від зміни обсягу реалізації продукції; по кожнім виді цієї заборгованості розраховується коефіцієнт її еластичності від обсягу реалізації продукції.

2. Визначення складу кредиторської заборгованості підприємства в

майбутньому періоді. У процесі цього етапу встановлюється перелік конкретних видів кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням нових видів господарських операцій ( наприклад, особистого страхування персоналу), нових видів діяльності, нових внутрішніх структур підприємства, нових видів обов'язкових платежів і т.п.

    3. Установлення періодичності виплат по окремих видах кредиторської заборгованості. На цьому етапі по кожному виду кредиторської заборгованості встановлюється середній період нарахування засобів від моменту початку цих нарахувань до здійснення їхніх виплат. У цих цілях розглядаються конкретні терміни сплати окремих податків, зборів і відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди, періодичність виплат страхових внесків відповідно до укладених договорів страхування, терміни виплати заробітної плати відповідно до укладеного колективним трудовим договором і індивідуальним трудовим контрактами і т.п.

    4. Прогнозування середньой суми платежів, що нараховуються, по окремих видах кредиторської заборгованості. Таке прогнозування здійснюється двома  основними методами:

а) методом прямого розрахунку.

Цей метод використовується в тих випадках, коли по окремих видах кредиторської заборгованості заздалегідь відомі рядки і суми виплат.

б) статистичним методом на основі коефіцієнтів еластичності. Цей метод використовується в тих випадках, коли сума виплат по конкретному виді внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь чітко не визначена.

    5. Прогнозування середньої суми і розміру приросту кредиторської заборгованості по підприємству в цілому.

Середня сума кредиторської заборгованості по підприємству в цілому визначається шляхом підсумовування прогнозованого середнього його розміру по окремих видах цієї заборгованості.

    6. Оцінка ефекту приросту кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді. Цей ефект полягає в скороченні потреби підприємства в залученні кредиту і витрат, зв'язаних з його обслуговуванням.

    7. Забезпечення контролю за своєчасністю нарахування та виплати коштів в розрізі окремих видів кредиторської заборгованості. Нарахування цих коштів контролює бухгалтерія за результатами окремих господарських операцій підприємства. Виплата цих коштів включається в розробляємий платіжний календар і контролюється в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.[ 26,ст.142]

          Отже, можемо зробити такі висновки, що кредиторська заборгованість - це нездійснені платежі, які виникли: постачальникам і підрядчикам - за придбані товари, роботи, послуги (торгові кредитори); податкові органи - за сумами нарахованих податків; своїм працівникам - за сумами нарахованої зарплати; засновникам - із виплати нарахованих доходів населення і т.д. Заборгованість має відбиватися в обліку до погашення (стягнення) перед контрагентом або списання.

Кредиторська заборгованість показує кількість грошей, які потрібно виплатити у майбутньому. Отже, підприємство має забезпечити приплив коштів, щоб зробити ці виплати.

1.3  Методика аналізу кредиторської  заборгованості підприємства 

Інформаційною базою аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості є фінансова та статистична звітність підприємства, а саме:

-    Форма №1 “Баланс”;

-    Форма №2 “Фінансові результати”; ( Додаток Б )

- Форма №1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”;

- інші.

Виконання певних загальних рекомендацій дозволить підприємству управляти дебіторською заборгованістю. Вони полягають у тому, щоб:

• контролювати стан розрахунків з покупцями при відстроченій (простроченій) заборгованості;

• по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

• слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

• використовувати метод надання знижок при достроковій оплаті та інше.

Якість дебіторської заборгованості визначається її оборотністю.

Оборотність характеризується такими показниками:

- тривалість періоду погашення  дебіторської заборгованості, або  період інкасування (кількість днів  перебування коштів у дебіторській  заборгованості);

- коефіцієнт оборотності (швидкість обороту дебіторської  заборгованості).

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості відображає середню кількість днів, необхідних для її повернення, і обчислюється за формулою (1.1):

                                                                                                    (1.1) 

 

де Т.об.дт. - тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості;

С з.дт.зб. - середній залишок дебіторської заборгованості;

Д- кількість днів у періоді, за який проводиться аналіз;

В - виручка від реалізації.

Коефіцієнт оборотності (Коб.дт.) показує, скільки разів заборгованість утворюється і надходить підприємству за період, що аналізується, або скільки разів протягом аналізованого періоду обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів). Цей показник визначає ефективність кредитного контролю з боку підприємства.

Коефіцієнт оборотності обчислюється за формулою (1.2):[ 15,ст.107] 

 

                                                      (1.2)

 

Можна визначити і такий показник, як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації продукції.

При визначенні показників оборотності до уваги беруть лише суми по дебіторах - покупцях (замовниках) як такі, що мають пряме відношення до обсягів реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). У виручку від реалізації не включаються купівлі, оплачені на місці.

Фактичну тривалість обороту дебіторської заборгованості, або термін інкасування, можна порівнювати також із середньогалузевими показниками та з періодом оборотності, передбаченим умовами договорів.

Таке порівняння дає можливість оцінити ступінь своєчасності платежів покупцями. Відхилення фактичної оборотності від договірної може бути результатом:

- неефективної роботи  відповідальних осіб зі стягнення  заборгованості;

- ускладнень у стягненні  з покупців суми дебіторської  заборгованості в установлений термін, незважаючи на зусилля підприємства повернути в оборот свої кошти;

- фінансових ускладнень  у покупців.

Якщо перша причина може бути усунена керівництвом підприємства, то дві інших пов’язані з якістю та ліквідністю дебіторської заборгованості.

Можна підрахувати збитки, отримані підприємством унаслідок несвоєчасності оплати рахунків дебіторами. Для цього необхідно від простроченої заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей період (мінус отримана пеня), або суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського процента за цей період і з одержаного результату відняти суму одержаної пені.[17,ст.214 ]

Оцінюючи надійність дебіторської заборгованості, необхідно пам'ятати, що перетворення значної частини її в грошові кошти, як правило, неможливе без скорочення обсягу реалізації. Тривалість інкасування дебіторської заборгованості залежить і від стратегії ринку. Підприємство може бути зацікавлене в тому, щоб мати покупців, які затримують платежі, але сприяють тому, що підприємство є прибутковим. Тобто прибуток від реалізації компенсує то, що покупець використовує дедалі більше обсяг грошових коштів даного підприємства.

Таким чином, при аналізі дебіторської заборгованості необхідно брати до уваги зв’язок рівня дебіторської заборгованості з рівнем реалізації і прибутку.

Пропонується наступна методика аналізу дебіторської заборгованості підприємства. Основною задачею цього аналізу є оцінка рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства, а також ефективності інвестованих в неї засобів. Аналіз дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями проводиться в розрізі товарного (комерційного) і споживчого кредиту.[9,ст.75 ]

На першому етапі аналізу оцінюється рівень дебіторської заборгованості підприємства і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнта відволікання оборотного капіталу в дебіторську заборгованість, що розраховується по наступній

 формулі (1.3):

                                                         (1.3)

 

де КОКдз – коефіцієнт відволікання оборотною капіталу в дебіторську заборгованість;

ДЗ – загальна сума дебіторської заборгованості підприємства (чи сума заборгованості окремо по товарному і споживчому кредиті);