Теоретичні аспекти управління кредиторською заборгованістю підприємства

 

 

 

1. Теоретичні  аспекти управління кредиторською заборгованістю підприємства

 

1. Сутність і класифікація кредиторської заборгованості підприємства

 

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги. [7,ст. 13]

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків.

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.

Безготівкові розрахунки передбачають перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді у формі платіжного доручення.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свою рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань під час придбання підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов'язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад: умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отримані активи.

Кредиторська заборгованість постачальникам може розглядатися як безкоштовна позика підприємству. Для сплати боргів постачальникам коли в обігу підприємства немає коштів, підприємству довелося б брати позику у банку або використовувати свій власний капітал. Вигідність кредиторської заборгованості підприємства полягає в тому, що заощаджуються кошти на сплату процентів банку у випадку, коли постачальники одразу вимагають гроші за товар. Проте підприємство не завжди зацікавлене в одержанні такого кредиту та оперуванні рахунками кредиторів. Оскільки постачальники, як правило, пропонують значні знижки, кали розрахунки за товар здійснюються одразу або через декілька днів після одержання рахунку-фактури. У такому випадку найважливіше вирішити: чи скористатися знижкою, оплатити рахунки одразу, чи придбати товари в кредит і обліковувати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то підприємство виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які треба сплатити банку за надану позику для розрахунків з постачальниками, а також втратить можливість мати безпроцентний кредит.[16,ст.203 ]

Для зменшення обсягів кредиторської заборгованості рекомендовано:

- при укладанні договорів  на надання послуг та реалізацію  товару з партнерами, використовувати  варіант реалізації з попередньою  оплатою в розмірі 50% від вартості  послуг. Для клієнтів, з якими  підприємство працює вперше, решта  сума оплати - одразу по виконанню  роботи, а для контрагентів, з  якими підприємство вже працювало  раніше, надавати можливість відстрочки  платежу терміном до 30 днів;

- для зменшення податкового ризику, бухгалтерів потрібно забезпечувати журналами, в яких видаються постійні зміни в податковому законодавстві, а також запрошувати людину з податкової служби для проведення лекцій з оподаткування;

- проведення постійного  моніторингу та аналізу платоспроможності  клієнтів.

Необхідно вивчати та аналізувати кредиторську заборгованість, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю. Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства. У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування. Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс"( Додаток А ). Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської. Результатом такого аналізу може бути виявлення: а) збільшення або зменшення дебіторської заборгованості; б) збільшення або зменшення кредиторської заборгованості. Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.[19,ст.78 ]

Аналіз літературних джерел стосовно контролю кредиторської заборгованості свідчить, що в цих працях по-різному розглядається методика контролю кредиторської заборгованості. Так, Філіп Л. Дефліз, Г.Р. Дженік та ін. [22,ст.62] основною метою контролю нарахованих заборгованостей та інших зобов'язань визначають одержання достатньої впевненості, що:

• всі нараховані суттєві зобов'язання перед посередниками та інші заборгованості, що існують на дату складання балансу, правильно підраховані та оцінені;
•   суми, що зареєстровані як існуючі нараховані зобов'язання, були санкціоновані;
• витрати, що зв'язані з цими зобов'язаннями, зареєстровані та підраховані правильно і послідовно.

В.Я. Савченко [13,ст.92] визначає такі завдання для перевірки кредиторської заборгованості:

• вивчення реальності кредиторської заборгованості - як довгострокової, так і поточної;
• встановлення причин і строків утворення заборгованості;
• перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;
•      вивчення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
• з'ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості;

         На наш погляд, метою контролю кредиторської заборгованості, як і інших статей балансу, є отримання достатніх доказів впевненості підтвердження автентичності зобов'язань перед підприємством, достовірності відображення та розкриття інформації відповідно до діючих принципів та тверджень (якісних аспектів) подання фінансової звітності і здатності підприємства ефективно використовувати кредитну політику для збереження подальшої безперервної діяльності підприємства.

 

2. Механізм управління кредиторською заборгованістю підприємства

 

          Механізм управління кредиторською заборгованістю являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Механізм управління кредиторською заборгованістю включає наступні основні етапи:

Аналіз залучення і використання кредиторської заборгованості у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм кредиторської заборгованості підприємством, а також оцінка ефективності її використання.

          На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення кредиторської заборгованості у розглянутому періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

          На другому етапі аналізу визначаються основні форми кредиторської заборгованості,аналізуються в динаміці питома вага сформованого фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, використаних підприємством.

          На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів використовуваної підприємством кредиторської заборгованості по періоду її залучення. У цих цілях проводиться відповідна угруповання використовуваної кредиторської заборгованості за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових коштів підприємства і їхня відповідність обсягу використовуваних оборотних і необоротних активів.

         На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й  умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів.

          На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.[29,ст.74 ]

1. Визначення можливостей фінансування діяльності за рахунок залучення

 

 кредиторської заборгованості у майбутньому періоді. Ці кошти  використовуються підприємством на цільовій основі, що є однією з умов наступного ефективного їхнього використання. Основними цілями залучення кредиторської заборгованості підприємствами є:

а) поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. В даний час більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок кредиторської заборгованості;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів. Яку би модель фінансування активів не використовувало підприємство, у всіх випадках перемінна частина оборотних активів частково чи цілком фінансується за рахунок кредиторської заборгованості;

в) забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників. У цих випадках за рахунок створення кредиторської заборгованості формуються кошти для видачі заробітної плати своїм працівникам і на інші аналогічні цілі.

2. Визначення граничного обсягу кредиторської заборгованості.

Максимальний  обсяг диктується двома основними умовами: 
а) граничним ефектом фінансового лівериджу. Тому що обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь.  
б) забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій його кредиторів.

      З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання кредиторської заборгованості у своїй господарській діяльності. 
     3. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових засобів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі  комерційні зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

4. Забезпечення своєчасних розрахунків по кредиторській заборгованості. З

метою цього забезпечення по найбільш великих боргах може заздалегіть  

резервуватися спеціальний поворотний фонд. Платежі по обслуговуванню кредиторської заборгованості включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.[9,ст.70 ]

          Кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових ресурсів, який формується за рахунок різних джерел. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно, по мірі здійснення поточних господарських операцій, а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості — у визначені (установлені) терміни в діапазоні до одного року. Тому з моменту нарахування коштів, що входять до складу кредиторської заборгованості, уже не є власністю підприємства, а лише використовуються їм до настання терміну погашення зобов'язань.

          Як форма позикового капіталу, використовуваного підприємством у процесі своєї господарської діяльності, кредиторська заборгованість характеризується наступними основними особливостями:

1.Кредиторська  заборгованість є для підприємства  безкоштовним джерелом використовуваних позикових засобів.

 Чим вище в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу

частка кредиторської заборгованості, тим відповідно нижче (за інших рівних умов) буде показник середньозваженої вартості його капіталу. 
2. Розмір кредиторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Він впливає деякою мірою на необхідний обсяг засобів для фінансування оборотних активів. Чим вище відносний розмір кредиторської заборгованості, тим менший обсяг засобів (за інших рівних умов) підприємству необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності.