Шляхи запобігання фінансового стану ВП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»

Клефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися засоби, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості:

 

Загальний об’єм реалізації
Кодз =	(ряд.010 ф.№2)
	[(деб.заборгованість на початок + деб.заборгованість на кінець) : 2] (ряд.160 – 210 гр.3 ф.№1 + ряд.160 – 210 гр.4 ф.№ 1)

(1.11)

 

У розумних межах, чим більше кількість оборотів, тим краще. У цьому випадку підприємство швидше одержує оплату по рахункам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність коштів, тимчасово притягнутих підприємством і повинні бути повернені. Період погашення кредиторської заборгованості розраховується за допомогою коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості:

 

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
Кокз =	(ряд.040 ф.№2)
	[(кред.заборгованість на початок + кред.заборгованість на кінець) : 2] (ряд.620 гр.3ф.№1 +  ряд.620 гр.44 ф.№1)

(1.12)

 

Розділивши тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунки кредиторів.

Зіставлення термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованості дозволить зробити висновок про платоспроможність підприємства. Перевищення терміну погашення кредиторської заборгованості на дебіторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

Наступним етапом аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є проведення оцінки рентабельності.

Оцінка рентабельності містить у собі визначення основних показників: рентабельність виробничої діяльності, рентабельність продажів, ретабельність капіталу.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) – відношення валового прибутку до суми витрат по реалізованій продукції. Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції.

У процесі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства також використовується група показників оцінки майнового положення.

Одним з показників, у якому виявляється майнове положення підприємства, виступає сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Наступний показник оцінки майнового положення – це коефіцієнт зносу. Він характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах.

При оцінці майнового положення використовуються такі показники як коефіцієнт відновлення і коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття визначає, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і за іншими причинами.

Оцінка положення на ринку цінних паперів містить у собі наступні показники: доход на акцію, цінність акції, котирування акцій.

Доход на акцію. Показник являє собою відношення чистного прибутку, зменшеного на величину дивідендів по привілейованих акціях, до загального числа звичайних акцій. Саме цей показник впливає на ринкову ціну акцій.

Цінність акцій. Розраховується як частка від розподілу ринкової ціни акції на доход на акцію. Цей показник служить індикатором попиту на акції, оскільки показує, як багато згодні платити інвестори на одну гривню прибули на акції. Ріст цього показника вказує на те, що інвестором очікують більш швидкого зростання прибутку даного підприємства в порівнянні з іншими.

Коефіцієнт котирування акції. Розраховується відношенням ринкової ціни акції до її облікової (книжкової) ціни. Книжкова ціна характеризує частку власного капіталу, що приходиться на одну акцію.

З перерахованого вище можна зробити висновок, що загальна оцінка фінансового стану підприємства грунтується на цілій системі показників, що характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівноваги між активами підприємства і джерелами їх формування; ефективність і інтенсивність використання капіталу, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, його інвестиційну привабливість. З цією метою вивчається динаміка кожного показника, проводяться зіставлення із середніми і нормативними значеннями по галузі.

 

1.3. Резерви поліпшення фінансового  стану підприємств

 

За результатами аналізу повинна бути розроблена програма фінансового оздоровлення підприємства з метою недопущення банкрутства і виводу його з «небезпечної зони» шляхом комплексного використання внутрішніх і зовнішніх резервів.

Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності.

Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом:

прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на гривню товарообігу;

обгрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Можливі такі заходи щодо відновлення платоспроможності і підпримки ефективної господарської діяльності підприємства:

оптимізація дебіторської заборгованості;

зниження витрат виробництва;

продаж часток в капіталі інших підприємств;

продаж незавершеного будівництва;

оптимізація кількості персоналу і забезпечення соціальних пільг для звільнених;

продаж зайвого устаткування, матеріалів і складових готових виробів;

конверсія боргів шляхом перетворення короткострокових заборгованостей у довгострокові позики чи довгострокові іпотеки;

прогресивні технології, механізація, атоматизація виробництва;

удосконалення організації праці;

капітальний ремонт, модернізація основних фондів, заміна застарілого устаткування, придбання додаткових основних фондів.

Науково-технічний рівень виробництва продукції містить у собі резерви підвищення прогресивності і якості продукції і застосованої техніки, ступеня механізації і автоматизації виборництва, технічної і енергетичної обзброєності праці, прискорення впровадження нової техніки заходів науково-технічного розвитку. Структура і організація виробництва і праці включають такі резерви, як підвищення рівня концентрації, спеціалізації і кооперування, скорочення тривалості виробничого циклу, забезпечення ритмічності виробництва і інших принципів наукової організації виробництва; скорочення і повна ліквідація виробничого браку; забезпечення принципів науквої організації праці; підвищення кваліфікації робочої сили і її відповідності технічному рівню виробництва. Підвищення рівня управління і методів господарювання означає удосконалювання виробничої структури органів управління їм.

Значні резерви таяться в поліпшення соціальних умов роботи і життя колективу, промилової естетики і культури виробництва, у дбайливому відношенні до природи і раціональному використанні природних ресурсів, в удосконалюванні зовнішніх зв’язків підприємства.

Класифікують резерви по тим кінцевим результатам, на які резерви діють: підвищення обсягу продукції, удосконалення структури і асортименту виробів; поліпшення якості; зниження собівартості подукції по елементам, статтям чи по центрам відповідальності; підвищення прибутковості продукції, зміцнення фінансового положення і, нарешті, підвищення рівня рентабельності.

 

 

 

 

 

 

2. АНАЛІЗ  ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ВП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ  № 1» ТА ШЛЯХИ ЩОДО ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ

2.1. Загальна техніко-економічна  характеристика підприємства

Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі – Підрозділ) створено згідно з наказом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» від 28.12.2004 року № 35.

Підрозділ входить до складу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», що створено на підставі наказу Мінпаливенерго України від 18 серпня 2004 року № 492 (ідентифікаційний код 33161769), діє на підставі Положення та Статуту підприємства.

Місцезнаходження Підрозділу: Україна, 85670, Донецька область, місто Вугледар.

Пізрозділ створено з метою виконання виробничо-господарської діяльності, пов’язаною з видобутком вугілля підземним способом, а також виконання інших видів діяльності. Вугілля в основному енергетичне, але зустрічаеється й коксівне. Виробничі потужності 1000200 тонн. Режим праці підприємства цілодобовий, режим праці для поверхневих працівників у 3 зміни, а для підземних – 4. Рівень обсягу виробництва – 95%.

Підрозділ працює з єдиною виробничо-технологічною програмою з Підприємством і звітує перед ним про результати фінансово-господарської діяльності.

Видами діяльності Підрозділу є: видобуток вугліьної продукції; перспективний розвиток Пізрозділу, нове будівництво, реконструкція, технічне переозброєння; розробка, погодження і затвердження проектів на впровадження нової техніки, передової технології, сучасних методів організації виробництва, а також застосування прогресивних матеріалів та конструкцій; виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією поверхні і об’єктами, під якими проводяться гірничі роботи, організація управління виробництвом, організація підготовки кадрів, підвищення кваліфікації робітничих кадрів; охорона земної поверхні та розташованих на ній будинків, споруд, водоймищ та насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що наносять шкоду природі; здійснення заходівз комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження; розвиток та удосконалення системи технічного контролю  та проведення єдиної технічної політики в області підвищення якості вугілля, розробка та впровадження стандартів та технічних умов; розвиток виробничо-господарського комлексу Підрозділу, підвищення продуктивності праці та ефективності видобутку вугілля, максимальне використання  внутрішніх резервів, інтенсифікація виробничих процесів; забезпечення виконання вимог законодавства про права працівників в галузі охорони праці; організація правової роботи, укладення господарських угод, здійснення централізованих функцій і взаємодія з судовими, правохоронними та іншими органами з питань, що стосуються інтересів Підприємства; забезпечення економічного аналізу виробничої та фінансово-господарської діяльності з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, поліпшення використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; ремонт та технічне обслуговування техніки та механізмів; медичне обслуговування та оздоровлення працівників; проведення будівельно-монтажних робіт; організація громадського харчування та торгового обслуговування; інші види діяльності,якщо вони не заперечують чинному законодавству і відповідають цілям і предмету діляьності, передбаченим Статуті Підприємства.

Види діяльності, що потребують спеціального дозволу або ліцензії, здійснюються Підрозділом за умови отримання спеціального дозволу, ліцензії відповідно до чинного законодавства.

При здійсненні всіх видів діяльності Підрозділ забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.

Управління Підрозділом здійснює його керівник, самостійно вирішує питання діяльності Підприємства. На підприємстві існують відділи: економіки, планування та ціноутворення; організації праці та заробтної плати; фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів.

На підприємстві існує п’ять форм звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності. Усі документи бухгалтерської звітності підписуються керівником і головним бухгалтером Підрозділу.

Для аналізу основних економічних показників треба визначити обсяги виробництва, чисельність робтіників і продуктивність за 2002, 2003 та 2004 роки.

 

Таблиця 2.1

Основні економічні показники

 

Найменування показників	2002 рік		2003 рік		2004 рік
	план	факт	план	факт	план	факт
Видобуток вугілля (т.т)	1300	1338,2	1104,6	1214,5	1130,0	1138,2
Чисельність персоналу (чол.)	4920	4527	4665	4433	4637	4386
Продуктивність (т.)	25,4	28,4	23	26,8	23,8	25,3

 

Згідно з даними таблиці 2.1 видобуток вугілля по факту перевищує план на 2,9% у 2002 році, на 9,9% у 2003 році і на на 0,7% у 2004 році. Це зумовлено покращенням організації виробництва, покращенням роботи працівників. Однак, якщо порівняти ці показники між собою, то ми бачимо тенденцію до спаду показників. Так, у 2004 році фактичний видобуток вугілля був менший ніж у 2002 році, а у 2002 році він менший ніж у 2003 році. Це було викликано тим, що не було належної підготовки вугільного забою, виділялося мало коштів на розвиток виробництва із бюджету.