Шляхи запобігання фінансового стану ВП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»

Однак ці моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв’язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає за результати розрахунків і правильність висносків про фінансовий стан підприємства.

Окрім того, будь-яка екстраполяційна модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об’єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства.

Ряд вітчизняних авторів пропонує формувати рейтингові узагальнювальні показники шляхом згортання окремих показників. З таким підходом можна погодитись, але треба врахувати, що він буде виправданим лише за обгрунтованого формування переліку відібраних окремих показників, що нині залишається не розв’язаним завданням. Крім того, при формуванні інтегрального показника шляхом згортання сукупності окремих показників важливим є недопущення їх дублювання і використання функціонально залежних показників, оскільки це не лише ускладнює економічну інтерпретацію отриманого результату, а й спотворює його.

Розроблені вітчизняними вченими узагальнювальні показники не позбавлені недоліків методичного плану. З огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого інтегральна оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності екстраполяційних і експертних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Отже, розроблена критична оцінка трактувань сутності фінансового стану підприємства та методичних підходів до його аналізу й оцінки свідчить про потребу уніфікації трактування поняття «фінансовий стан підприємства» та удосконалення методик проведення різних видів аналізу (експрес, поглибленого та інтегральної оцінки).

 

1.2. Система показників оцінки  фінансово-господарської 

діяльності підприємства

 

В умовах ринкової економіки особливо важливо визначити фінансову стійкість підприємства, тобто стан фінансових ресурсів, при якому підприємство може вільно маневрувати коштами, щоб шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також виконати витрати по розширенню і відновленню виробничої бази.

Обгрунтувати параметри такої стійкості дозволяє фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформаційну основу даного аналізу складає система показників.

Систему показників аналізу фінансово-господарської діяльності можна розділити на наступні основні групи:

показники оцінки платоспроможності і ліквідності;

показники оцінки фінансової сійкості;

показники оцінки рентабельності;

показники оцінки майнового положення;

показники оцінки положення на ринку цінних паперів.

Платоспроможність, під якою мають на увазі здатність підприємства вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів, відповідно до господарських договорів, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний впевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з одним.

Показники платоспроможності відбивають здатність підприємства виконувати свої зовнішні зобов’язання, використовуючи свої активи. Ці показники вимірюють фінансовий ризик, тобто ймовірність банкрутства. У загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо величина його загальних активів перевищує величину зовнішніх зобов’язань.

Для виміру рівня платоспроможності використовують два основні показники: коефіцієнт платоспроможності і рівень повернення довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт платоспроможності розраховується по формулі:

 

Коефіцієнт платоспроможності =	Власний капітал
	Позиковий капітал (поточні зобов’язання)

(1.1)

Високий коефіцієнт платоспроможності свідчить про мінімальний фінансовий ризик і про гарні можливості для залучення  додаткових коштів. Якщо показник більше 1, це говорить про низьку ділову активність підприємства. Уся справа в тому, що власний капітал займає найчастіше невелику частку в загальному капіталі фірми, у силу чого стає можливим розширення виробництваю Зміна рівня коефіцієнта платоспроможності може свідчити про розширення чи скорочення ділової активності.

 

Рівень повернення довгострокових зобов’язань =	Операційний прибуток
	Проценти, що виплачуються

(1.2)

Високий коефіцієнт свідчить про гарні можливості повернення кредитів і про низьку імовірність нелптоспроможності, банкрутства.

Ліквідність означає здатність перетворити актив у гроші швидко і без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність вчасно й у повному обсязі погасити поточні зобов’язання – короткострокову кредиторську заборгованість.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується по формулі:

 

Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів
Кпл =	(ряд.260)	(ряд.270)
	Поточні зобов’язання            +           Прибутки майбутніх періодів (ряд.620)                                                             (ряд.630)

(1.3)

 

Коефіцієнт, рівний 2 чи 2:1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів, тобто, якщо вартість знизиться наполовину, то виторгу, що залишився, буде досить для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо коефіцієнт буде дорівнювати 2:1.

Але, при нормальних обставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому Кпл не є абсолютним показником здатності повернути борги, тому що він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. На відміну від попереднього коефіцієнта, він враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). «Швидкий» коефіцієнт розраховується по наступній формулі:

 

 

Оборотні активи – Запаси         + Витрати майбутніх періодів
Кшл =	(ряд.260)   (ряд.10 – 140)	(ряд.270)
	Поточні зобов’язання        +           Доходи майбутніх періодів (ряд.620)                                                    (ряд.630)

 

(1.4)

 

У літературі приводиться орієнтоване нижнє значення цього коефіцієнта, рівне 1. Однак ця оцінка носить умовний характер.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 

Грошові кошти та їх еквіваленти
Кал =	(ряд.230) + ряд.240)
	Поточні зобов’язання        +           Доходи майбутніх періодів (ряд.620)                                                    (ряд.630)

 

(1.5)

 

Отже, ми розглянули три коефіцієнти: поточної, швидкої, абсолютної ліквідності, що характеризують достатність поточних активів для погашення поточних активів для погашення поточних зобов’язань підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Тому так важливий для підприємства аналіз фінансової стійкості. Аналіз містить у собі розрахунок коефіцієнтів: фінансової незалежності, концентрації позикового капіталу, фінансування і фінансової стійкості.

Для розрахунку використовують Баланс підприємства (форма № 1).

Коефіцієнт фінансової незалежності визначає частку засобів власників підприємства в загальній сумі засобів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних засобів, незалежність його функціонування від позикових засобів. Розраховується по формулі:

 

Власний капітал
Кфн =	(ряд.380 + ряд.430 + ряд.630 ф.№1)
	пасиви (ряд.640 ф.№ 1)

(1.6)

 

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його знаяення дорівнює 1 (або 100%), це значить, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнту – їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Розраховується по формулі:

Позиковий капітал
Кфн =	(ряд.380 + ряд.620 ф.№1)
	Пасиви  (ряд.640 ф.№ 1)

(1.7)

Чим нижче цей показник, тим менше заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт фінансування розраховується по формулі:

 

власні   кошти
Кфн =	(ряд.380 + ряд.430 + ряд.630  ф.№1)
	позикові кошти (ряд.480 + ряд.620 ф.№ 1)

(1.8)

 

Він характеризує, наскільки стабільне підприємство у фінансовому відношенні. У літературних джерелах зазначена оптимальна величина дорівнює 0,2 – 1. Одиниця відповідає умовам банку, а для вугільної промисловості цей показник може бути і нижче.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує стійкість підприємства. Оптимальний варіант, коли Кфс перевищує 0,7 – 0,8. Розраховують Кфс по наступній формулі:

 

Власний капітал + довгострокові зобов’язання
Кфн =	(ряд.380 + ряд.430 + ряд.480 + ряд.630)
	пасиви (ряд.640 ф.№ 1)

(1.9)

 

Для того, щоб проаналізувати фінансовий стан, необхідно розрахувати наступні коефіцієнти: оборотності запасів, оборотності дебіторської заборгованості й оборотності кредиторської заборгованості. Дані показники характеризують результати й ефективність поточної основної виробничої діяльності.

Для розрахунку названих коефіцієнтів використовують дані Балансу (форма № 1) і Звіту про фінансові результати (форма № 2).

Коефіцієнт оборотності запасів показує, як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажів. Він розраховується по формулі:

 

Грошові кошти та їх еквіваленти
Коз =	(ряд.230 + ряд.240)
	[(запаси на початок + запаси на кінець) : 2] (ряд.100 – 140 гр.3 ф.№1 + ряд.100 – 140 гр.4 ф.№ 1)

(1.10)

 

Чим вище цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду в порівнянні з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто зниження ефективності їх використання.