Шляхи вдосконалення податкової політики України

1) критерій фіскальної  достатності ;

2) критерій економічної  ефективності;

3) критерій соціальної справедливості;

4) критерій стабільності;

5) критерій гнучкості.

 

1.2 Проблемні аспекти податкової політики України

 

Податкова система  України є неефективною та не сприяє стабільним та адекватним надходженням до державного бюджету, а чинне податкове законодавство замість стимулюючої ролі депресивно впливає на розвиток економіки, як істотне гальмо соціально-економічного розвитку держави. Упродовж останніх років тривали спроби прийняти Податковий кодекс - економічну конституцію країни.

Податкова система  України має багато недоліків, серед  яких [79, С. 3-5]:

- високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому та на бізнес зокрема (ставка податку на прибуток в Україні становить 25%, у середньому по країнах ЄС-12 – 18,9%, у т. ч. у Польщі – 19%, Чехії – 20%, Естонії – 21%, Латвії – 15%, Болгарії – 10%);

- відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданням економічної політики держави;

- велика кількість малоефективних податків та менша, ніж у європейських системах оподаткування, тривалість базових податкових періодів (щоквартальне декларування і сплата податку на прибуток, тоді як у європейських країнах – раз на рік), що погіршує позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником «кількість платежів на рік» та збільшує витрати часу суб’єктів підприємницької діяльності на сплату податків;

- нестабільність податкового законодавства, яка обмежує можливості формування суб’єктами господарювання фінансової та економічної політики в середньо- й довгостроковому періодах;

- неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм, відсутність єдиної технології, наявність норм непрямої дії в податкових законах, що призводить до застосування підзаконних актів, податкових роз’яснень, а також збільшення навантаження на судову систему у зв’язку зі зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства;

- неузгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими й нормативними актами;

- наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення й оцінки доходів і витрат для встановлення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що призводить до невідповідності сум податкових платежів підприємств реальному результату їх господарської діяльності;

- несвоєчасне виконання зобов’язань із відшкодування податку на додану вартість суб’єктам господарювання;

- порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні не виконання податковою системою функції перерозподілу доходів від багатих до бідних;

- недостатнє виконання акцизним збором функції обмеження споживання шкідливих для здоров’я людини товарів, перед усім унаслідок низьких ставок податку, зо значно відстають від рівня в європейських країнах, Зокрема, навіть після підвищення у 2009 році ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби й нафтопродукти акциз на сигарети з фільтром у середньому становив 2,34 грн. із пачки (близько 0,25 євро порівняно з 1,28 євро у країнах ЄС); загальна частка акцизів (специфічна плюс адвалорна) в ціні сигарет виросла до 43% за мінімального для країн ЄС рівня 57%;

- недосконала й витратна система адміністрування податків і зборів;

- низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків, що призводить до податкової заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами, недостатнього фінансування виконання функцій держави;

- нераціональна система податкових пільг, що спричиняє порушення принципу справедливості в оподаткуванні та зниження фіскальної ефективності основних податків;

- нераціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком чого є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно із консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок).

Валентин Симоненко [15] виділяє наступні проблемні питання оподаткування, які або слабо прописані, або взагалі не знайшли відображення у Податковому кодексі:

1)система відповідальності за порушення податкового законодавства не сприяє підвищенню рівня податкової дисципліни в країні. З одного боку, списання податкового боргу; з другого боку, за останні роки податковою адміністрацією було щорічно порушувалося близько 3 тисяч кримінальних справ. Але до суду доходило тільки кожна п'ята. Практично кожне друге рішення податкових органів оскаржується в судовому порядку й виграється позивачами. Це свідчить про вкрай низький рівень результативності роботи податкових органів як на стадії нарахування штрафних санкцій і пені, так і під час наступного стягнення належних сум.

Однак в обговорюваному проекті Податкового кодексу  ці питання, на жаль, взагалі не враховано. Варто зауважити, що посилення «каральних» функцій податкової адміністрації не розв'яже проблем, а створить величезний вал судових розглядів, що на практиці не забезпечить підвищення рівня контролю за вчасним надходженням податків у бюджет.

Для вирішення цього питання необхідно в першу чергу в Податковому кодексі передбачити відповідальність податкових органів та інших органів стягнення за дотримання ними вимог податкового законодавства. Крім того, необхідно запровадити відповідальність за вчасне й повне виконання рішень суду стосовно забезпечення стягнення в державний бюджет податкового боргу, штрафних санкцій і пені.По-друге, у Податковому кодексі необхідно передбачити застосування таких запо-біжних заходів, як заборона відчуження активів, передачі їх у користування або в заставу тощо під час апеляційного узгодження платником податків нарахованих податкових зобов'язань. По-третє, необхідно ввести в податкових органах і органах державної виконавчої служби облік нарахованих і штрафних санкцій, що надійшли в державний бюджет у розрізі механізмів примусового погашення, а також облік виконання рішень судових органів у частині стягнення платежів. По-четверте, потрібно заборонити прийняття рішень про розстрочку й відстрочку податкових зобов'язань або податкового боргу платника, коли в нього вже є не-виконані зобов'язання за раніше розстроченими платежами. При цьому всі рішення про розстрочку поточних платежів мають прийматися фінансовими органами на підставі висновків органів державної податкової служби, оскільки саме фінансові органи забезпечують збалансованість грошових потоків за доходами і видаткамибюджету; 2) у Податковому кодексі, як і раніше, не передбачено сплати необхідних платежів до бюджету за використання природних ресурсів, залишилися без змін порядок і ставки оподаткування рентними платежами видобутку нафти, природного газу й газового конденсату. Система стягнення рентних платежів дає можливість нафтогазовим компаніям отримувати надприбутки, а держава при цьому втрачає значну частину доходу від видобутку корисних копалин, які належать всьому українському народу, а не окремим особам.

Загалом податкова  політика щодо оподатковування природних ресурсів має відповідати двом критеріям. Це дотримання правила оподаткування частини додаткового доходу, отриманого підприємствами внаслідок використання державних активів у вигляді природних ресурсів і при цьому не пов'язаного з результатами їхньої підприємницької діяльності (рентні платежі). Крім того, необхідно здійснювати збір коштів за спеціальне використання природних ресурсів, розмір яких має покривати видатки держави на їхнє відновлення й утримування відповідної інфраструктури (збір за спеціальне використання водних, лісових ресурсів та інші);

3) безсистемні  галузеві податкові пільги і  преференції стали своєрідним  консерватором недостатнього розвитку  галузей народного господарства, гальмом длярозв'язан-ня соціальних  проблем і питань у галузі, масштабним резервом недоодержання доходів до державної скарбниці;

4) протягом останнього десятиліття в податкове законодавство щорічно вносилися зміни, чим розв'язувалися окремі проблеми, але водночас зачіпалися застарілі базові принципи оподаткування й основи податкової системи. У результаті безсистемність внесення цих змін призвела до того, що українське податкове законодавство можна охарактеризувати як занадто складне, суперечливе і заплутане, що призводить до його неефективності, нестабільності й непередбачуваності.

Підбиваючи  підсумки можна сказати, що головною проблемою української податкової політики була велика кількість податкових законів і підзаконних актів, які суперечили один одному. З 2011 року набув чинності Податковий кодекс та він не усунув цих протиріч і потребує перегляду.

Таким чином, можна  сказати, що виникнення податків пов’язане  з ускладненням суспільних відносин, з розвитком ринкових відносин та появою держави.

Виділяють фіскальну та економічну цілі податкової політики, які можуть змінюватися під впливом економічної ситуації в країні. Цілі податкової політики обумовлені соціально-політичним ладом суспільства.

Залежно від механізмів реалізації податкову політику поділяють на два типи – дискреційну і не дискреційну, а залежно від величини податкового тиску на три типи – стягування максимальних податків, помірну і високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій.

Податкова політика України  має багато недоліків, основними серед яких є:високий рівень податкового навантаження, нестабільність податкового законодавства, недосконала система пільг, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм, що створюють умови для ухилення від сплати податку.

Вирішення цих проблем можливе шляхом усунення протиріч у податковому законодавстві та його суперечностей з іншими законодавчими і нормативними актами. Вдосконалення інституту відповідальності платників податків та підвищення рівня їхньої податкової культури також сприятиме поліпшенню ситуації, що склалася у сфері оподаткування, а як результат і в усій економіці.

 

 

 

2. Дослідження  податкової політики України

 

2.1 Правове забезпечення  податкової політики України

 

У першому розділі було розглянуто проблемні аспекти податкової політики України, з чого витікає висновок, що податкове законодавство має недоліки та потребує вдосконалення. У даному пункті пропоную розглянути ці недоліки та переваги податкового законодавства.

Спочатку ознайомимося зі структурою податкового законодавства. Податкове законодавство визначається статтею 3 Податкового кодексу України [2] та складається з Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Графічно структуру податкового законодавства у загальному вигляді можна представити наступним чином (рис. 2.1).

Проаналізуємо податкове законодавство. З цією метою розглянемо якими законодавчими актами регулюються податки.

Чинне податкове законодавство  налічує 135нормативних актів. Серед  них найбільш важливими є наступні[58]:

 

Рис. 2.1. Структура податкового законодавства

 

1) податок на додану вартість (Pозділ V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

2) податок на прибуток підприємств (Pозділ III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

3) податок на доходи фізичних осіб (Pозділ ІV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

4) акцизний податок (Pозділ VІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI; Постанови Кабінету Міністрів України; Накази ДПА України);

5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу (Pозділ VІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

6) екологічний податок (Розділ VIІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2756-VI);

7) фіксований сільськогосподарський податок (Глава 2 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI);

8) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (Pозділ ІХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);