Шляхи удосконалення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

Всю різноманітність функцій, які виконує ДСЗУ можна об'єднати у три типи і сім груп.

Перший тип функцій - надання  соціальних послуг клієнтам. Він включає наступні групи функцій.

Перша - функції трудового  посередництва, які полягають в  наданні допомоги особам, що шукають роботу, в пошуку і підборі підходящого робочого місця, роботодавцям - в швидкому заповненні вакансії працівниками, що володіють необхідними професійними навичками.

До другої групи функцій - мотиваційно-активізуючої відносяться  різноманітні заходи, спрямовані на підвищення активності безробітних у пошуку роботи, посилення їхньої мотивації до трудової діяльності, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці. Звичайно ці заходи включають організацію професійного навчання; проведення семінарів з безробітними по техніці пошуку роботи; сприяння започаткуванню ними власного бізнесу; залучення незайнятих громадян до участі в громадських оплачуваних роботах.

Третя група об'єднує соціально-захисні функції - визначення, нарахування та надання допомоги по безробіттю, інших видів матеріальних виплат; працевлаштування осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (інвалідів, молоді, жінок із малолітніми дітьми та ін.).

Другий тип функцій  включає свого роду допоміжні  функції, що носять підпорядкований характер до функцій першого типу або забезпечують внутрішню життєдіяльність служби, але безпосередньо не пов'язані з обслуговуванням клієнтів - незайнятих громадян і роботодавців.

Четверта група складається  з розпорядчо-фінансових функцій, що спрямовані на формування фонду сприяння зайнятості, ощадливе використання коштів, фінансове забезпечення виплати допомоги по безробіттю й інших видів матеріальної допомоги, організацію внутрішньої господарської діяльності (зарплата персоналу, оренда помешкань і майна, закупівля техніки й інвентарю), фінансування профнавчання незайнятих громадян і організації оплачуваних громадських робіт, видачу одноразової допомоги безробітним на організацію підприємницької діяльності і т.д.

П'яту групу функцій можна назвати контрольною, вона характеризується тим, що має загальну контролюючу спрямованість: за дотриманням законодавства про зайнятість; дотриманням фінансової дисципліни (прийом на роботу осіб в межах 5-відсоткової квоти; своєчасне інформування підприємствами центрів зайнятості про майбутнє вивільнення працівників, про вільні робочі місця й осіб, прийнятих на роботу; за повним і своєчасним відрахуванням коштів у фонд сприяння зайнятості; за правильною витратою коштів підрозділами служби.

Шоста група включає ліцензійно-дозвільні  функції: видачу дозволів на працевлаштування іноземних громадян, а суб'єктам  підприємницької діяльності - на використання їхньої праці, комерційним організаціям - на надання платних послуг, пов'язаних профорієнтацією і працевлаштуванням населення.

Третій тип функцій  пов'язано з управлінням, або регулюванням ринку праці. Законодавство України  про зайнятість населення визначає для служби зайнятості ряд таких  найважливіших завдань, як планування і прогнозування зайнятості, координацію  зусиль державних і громадських  органів, підприємств щодо здійснення заходів регулювання ринку праці. Дані завдання в своїй сукупності складають процес управління. Тому стосовно ДСЗУ ми цілком обґрунтовано можемо говорити про виконання сьомої групи функцій - інформаційно-аналітичної і прогностичної, яка пов'язана з забезпеченням процесу управління - зі збором й аналізом різноманітної статистичної і соціологічної інформації про праці; інформуванням громадян, органів влади, громадськості про процеси, явища і тенденції, що відбуваються на ньому; розробкою прогнозів щодо попиту і пропозиції робочої сили (у тому числі по галузях і регіонам); участю в підготовці програм зайнятості населення і заходів соціального захисту населення від безробіття.

При переході у третє тисячоліття, ДСЗ у багатьох країнах, що розвиваються, розширюють свої повноваження за межі традиційних функцій посередництва у працевлаштуванні та управління на випадок безробіття, включаючи надання повної інформації про стан ринку праці, управління програмами регулювання ринку праці і надання спеціалізованих послуг певним визначеним групам.

Вплив інформаційного суспільства  на діяльність ДСЗУ надзвичайно сильний, і він забезпечує нові шляхи для виконання функцій ДСЗУ. Змінюються не лише можливості ДСЗУ у наданні послуг, а й очікування клієнтів ДСЗУ і громадян щодо доступу до інформації, і це призводить до корінних змін у державних службах в цілому. В результаті, уже згадані компроміси значною мірою набувають нового визначення. Наприклад, результати аналізу функції посередництва у працевлаштуванні свідчать про те, що не існує внутрішнього протиріччя між універсальною послугою самодопомоги і персоналізованою послугою, оскільки нова технологія дає ДСЗ можливість застосовувати відносно дешеві системи самообслуговування поруч з удосконаленими персоналізованими послугами. Відкриті системи самообслуговування можуть радикально поліпшити прозорість ринку, тоді як одночасне вивільнення часу дає можливість персоналу займатися інтенсивною роботою з уразливими особами, що шукають роботу, або роботодавцями зі специфічними проблемами найму.

Чернігівський обласний центр  зайнятості (далі – центр) є органом  державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Чернігівській області. Центр підпорядковується та підзвітний Державному центру зайнятості - виконавчій дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Діяльність центру спрямована на реалізацію заходів соціального  захисту населення від безробіття, сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної  орієнтації, надання послуг роботодавцям щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг, а також, реалізації інших завдань, визначених законодавством у сфері зайнятості населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на території Чернігівської області.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної  Ради України, указами та розпорядженнями  Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства праці та соціальної політики України, Статутом Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, рішеннями наглядової ради та правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, іншими нормативно-правовими актами, наказами, розпорядженнями та інструкціями Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради, прийнятими у межах їх компетенції та в частині, що не суперечить законам України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також цим Положенням.

Положення про центр затверджується директором Державного центру зайнятості.

Центр у процесі виконання  покладених на нього завдань взаємодіє з обласною державною адміністрацією та обласною радою, місцевими органами державної виконавчої влади, об’єднаннями організацій роботодавців та організаціями профспілок і їх об’єднаннями на регіональному рівні, міжнародними організаціями, громадськими організаціями, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та окремими громадянами.

 Центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством соціальної політики України за погодженням з обласною державною адміністрацією. Призначення заступників директора, заступників директора – начальників відділів та начальника відділу бухгалтерського обліку – головного бухгалтера здійснюється Державним центром зайнятості.

Директор центру здійснює керівництво діяльністю центру та несе персональну відповідальність за діяльність підпорядкованих центрів зайнятості за виконання покладених на центр завдань та функцій, ефективну роботу центру, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділеного у розпорядження центру майна і матеріальних цінностей тощо.

Директор у межах своїх  повноважень на основі та на виконання  актів законодавства приймає накази, організовує і контролює їх виконання, відповідно до законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» вживає заходів заохочення і накладає стягнення на працівників центру та підпорядкованих центрів зайнятості на території Чернігівської області.

Прийом і звільнення працівників  центру здійснюється наказом директора центру; начальників фінансово-аналітичного відділу, інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, контрольно-ревізійного відділу, директорів підпорядкованих центрів зайнятості на території Чернігівської області, а також директорів центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості – наказом директора центру за погодженням з Державним центром зайнятості.

Директор без доручення  діє від імені центру, представляє  його інтереси у взаємовідносинах з  органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян тощо, укладає договори, видає довіреності.

Регулювання правового становища  державних службовців, які працюють у центрі та підпорядкованих йому центрах зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу».  

Структура, штатний розпис, кошторис видатків центру затверджуються Державним центром зайнятості. 

 Діяльність центру  фінансується за рахунок коштів  Фонду. 

  Центр є юридичною  особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, штамп і печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи (за потреби).

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Сучасний стан державного соціального страхування на випадок  безробіття в Україні не задовольняє ні роботодавців, ні працездатне населення, адже в 2009 році, під час загострення фінансової кризи, було підвищено розміри відрахувань, що сплачують роботодавці та найняті особи.

У системі ринкових відносин зайнятість є одним із факторів соціально-економічного розвитку держави, але тенденції, що спостерігаються на ринок праці, дають підстави зробити висновок про недосконалість регулювання  зайнятості в Україні та недостатній рівень розвитку трудового потенціалу( у 2005 році рівень безробіття становив 7.2% тоді як за методологією МОП оптимальним визначено рівень безробіття до 4%).

Указом Президента України  від 11 липня 2005 року « Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні» визначено, що одним із пріоритетних напрямів сприяння виконанню державної та регіональних програм підвищення рівня зайнятості є вдосконалення освітньої та професійної підготовки населення.

У контексті зазначеного, професійне навчання безробітних –  це не тільки соціальна послуга, ефективний інструмент реагування на поточні та перспективні потреби ринку праці, а й активний захід, спрямований на працевлаштування цієї категорії громадян на основі підвищення їх конкурентоспроможності, соціальної та професійної мобільності.

   Сьогодні питання  підвищення ефективності державного  регулювання професійного навчання  безробітних стоїть особливо  гостро. І це обумовлено цілою  низкою причин.

По-перше, професійне навчання безробітних є одним з найважливіших  напрямів діяльності служби зайнятості у сфері сприяння зайнятості населення. На думку експертів Міжнародної організації праці, працевлаштування більш ніж 55% громадян після проходження професійного навчання, є результатом, що виправдовує його пріоритетне фінансування.

По-друге, професійне навчання безробітних виконує широкі функції: соціальні – підвищення конкуренто-спроможності громадянина на ринку праці, його статусу в суспільстві; економічні – розвиток трудових ресурсів суспільства, відтворення робочої сили та ін.; політичні – проблему професійного навчання не можна розглядати відірвано від політики зайнятості, особливо активної.

 По-третє, удосконалення  професійного навчання безробітних  громадян є важливою передумовою  покращення якості національної  робочої сили та її конкурентоспроможності  на ринку праці. 

 По-четверте, професійне  навчання безробітних є засобом  наближення професійно-кваліфікаційної  структури робочої сили та  потреб ринку праці.