Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

РОЗДІЛ 2

СВІТОВИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

 

2.1. Європейський ринок  електронних грошей

 

В цілому електронні гроші в світі є відносно молодим та нішевим платіжним інструментом, застосування якого сильно відрізняється від країни до країни, але який в цілому ще не набув широкого розповсюдження. За статистикою Банку Міжнародних Розрахунків (далі ‐ БМР) транзакції із використанням електронних грошей становили лише 1,2% від загальної кількості платежів у 10 країнах, що подали відповідну статистику до БМР в 2012 році.

Традиційно найбільший розвиток електронні гроші (як й інші інноваційні платіжні інструменти) отримали в економічно розвинених країнах, де спостерігається розвиток сучасних платіжних інструментів та технологій як таких, а саме ‐ у Сполучених Штатах, Європейському Союзі, Японії та розвинених країнах Азії (Південна Корея, Сінгапур, Гонконг).

За даними БМР електронні гроші найбільш інтенсивно використовуються саме в Азії, значно випереджаючи інші країни. Зокрема, кількість транзакцій, що припадає на електронні гроші, становила близько 2 млрд. у Сінгапурі та 1,5 млрд. в Японії у 2012 році. Це можна пояснити швидким розвитком національних платіжних систем передплачених електронних грошей.

Іншою країною в Азіатському регіоні, де активно зростає кількість транзакцій із використанням електронних грошей, є Малайзія. Значного поштовху для розвитку електронних грошей в країні стала лібералізація регуляторного режиму шляхом внесення змін до Закону про платіжні системи: дозвіл на емісію електронних грошей отримали небанківські фінансові установи за умови дотримання мінімальних стандартів. За даними БМР, станом на 2012 рік у Малайзії налічувалося 26 компаній‐емітентів електронних грошей, що використовували смарт‐карткові та онлайн‐схеми; кількість та обсяг платежів із використанням електронних грошей у вартісному виразі зростали щорічно середньому з 2005 по 2010 рік на 21,5% та 24,9%, відповідно. Впродовж 2012 року кількість та обсяг таких транзакцій зросла ще на 15,4% та 40,8% відповідно, переважно завдяки швидкому зростанню кількості транзакцій із використанням електронних грошей у транспортному секторі.

За винятком Сінгапуру та Японії, рівень проникнення електронних грошей в інших країнах, що входять до Комітету з платіжних та розрахункових систем (КПРС), складає від 1% до 3% (рис 2.1). Лідерами тут є Нідерланди, Італія, Бельгія та Росія, де активно розвиваються системи електронних грошей. Таким чином, електронні гроші мають значний потенціал зростання.

 

 

Рис.2.1. Рівень проникнення електронних грошей як % від загальної кількості платежів (окрім міжбанківських).

 

Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, як очікувалося. Загальна емісія електронних грошей в ЄС досягла лише 2,7 млрд. євро (станом на травень 2012 року), що складає лише близько 1% від загальної кількості готівкових коштів у обігу. Разом з цим, певні продукти, зокрема, он‐лайнові схеми електронних грошей, мають успіх у вільних нішах ринку. Крім того, постійно з’являються нові продукти та проекти.

Кількість операцій із використанням електронних грошей, за даними Європейського Центрального Банку (далі – ЄЦБ), у 2012 році склала лише близько 1 млрд. транзакцій, а у вартісному виразі сягнула 28 млрд євро. Це становило 1,3% від загальної кількості платіжних транзакцій (крім міжбанківських) в ЄС та, відповідно, лише 0,02% їх вартісного обсягу (рис.2.2). Отже, загальна емісія електронних грошей в Європі та транзакції з ними поки що займають дуже незначну частку серед інших платіжних інструментів, значно поступаючись іншим видам безготівкових платежів (зокрема, із використанням платіжних карт).

 

 

Рис.2.2. Тенденції розвитку електронних грошей в країнах Єврозони

Незважаючи на відносно невеликий розмір ринку електронних грошей, він зростає достатньо швидкими темпами. Кількість транзакцій із використанням електронних грошей у країнах Єврозони найбільш стрімко зростала (майже у 3 рази) з 2006 по 2010 рік, а у вартісному виразі такі транзакції зросли майже у 8 разів за цей саме період (рис 2.3). Таким чином, в Європі цей ринок зростав приблизно на 50% у середньорічному виразі.

 

 

Рис.2.3. Обсяг електронних грошей, деномінованих у євро (Єврозона), за типами електронних грошей (травень 2009 – травень 2012 рр.)

 

Якщо оцінювати кількість емітованих електронних грошей в Єврозоні за їх типами, то їх переважну більшість ‐ біля 65% ‐ реалізовано на основі електронних запам’ятовуючих пристроїв (головним чином, смарт‐карт), що не є випадковим, оскільки історично європейські країни мають добре розвинену інфраструктуру для прийому платіжних карт.

Найбільш динамічно електронні гроші розвиваються в Люксембурзі, Нідерландах та Італії, де було зафіксовано найбільшу кількість транзакцій (рис. 2.4) станом на 2012 рік, проте ці дані необхідно інтерпретувати досить обережно. Справа в тому, що розподіл за країнами відбувається відповідно до звітності, яка формується для національних регуляторів емітентами електронних грошей. При цьому емітенти можуть працювати і в інших країнах ЄС через процедуру "паспортизації". Наприклад, надзвичайно велика кількість транзакцій, що здійснюється у Люксембурзі (порівняно із іншими країнами) пояснюється реєстрацією у цій країні банку компанії PayPal Europe у 2007 році. У результаті, у 2012 році в Люксембурзі із населенням у 500 тис. осіб було здійснено транзакцій із використанням електронних грошей на суму 19,5 млрд. євро, тоді як загальна вартість таких транзакцій у країнах Єврозони становила 28,3 млрд. євро. Крім того, значна кількість операцій з електронними грошима у Єврозоні проводиться емітентами, зареєстрованими у Великобританії і "паспортизованими" в країнах Єврозони. Загалом, у Великобританії зареєстровано 26 установ по випуску електронних грошей, що досить багато у порівнянні із загальною кількістю таких емітентів у Єврозоні.

 

Рис.2.4. Транзакції із використанням електронних грошей у країнах Єврозони, за країнами, у 2012 р.

 

Сьогодні на ринку електронних грошей в ЄС функціонують системи електронних грошей, що були створені як банками, так і небанківськими фінансовими установами. Серед систем електронних грошей, що були створені банківськими установами і використовують смарт‐карти за схемою електронного гаманця, а також відповідну інфраструктуру з прийому платіжних карт, слід назвати національні платіжні системи Proton в Бельгії та Chipknip/OV‐ Chipkaart в Нідерландах.

Серед систем електронних грошей, що використовують онлайн‐схеми, найбільшими є система Moneybookers у Великобританії та вже згадана вище система PayPal. Система здійснює платежі на користь Інтернет‐торговців і перекази електронних грошей між фізичними особами за допомогою електронної пошти. Також в ЄС розвиваються системи, що для переказу електронних грошей використовують телекомунікаційні мережі. Ці системи, як правило, дозволяють користувачам переказувати й отримувати гроші, платити торговцям і торговим автоматам, а також завантажувати цифровий контент за допомогою мобільних телефонів. Платежі здійснюються без використання наперед оплачених коштів оператора мобільного зв’язку, але за допомогою спеціального рахунку емітента електронних грошей. Прикладом такої системи є Luup (Норвегія), в якій електронні гроші використовуються для розрахунків з торговими автоматами, лічильниками на автостоянках, для покупки цифрового контенту та платежів за телекомунікаційні послуги тощо.

 

2.2. Ринок електронних грошей у США

 

Термін «електронні гроші» не часто вживається в Сполучених Штатах Америки. Разом з цим різноманітні електронні платіжні продукти, які в країнах Європейського Союзу підпадають до відповідного поняття, отримали в США розвиток, що заслуговує на увагу.

Історично так склалося, що в США у сфері платежів завжди домінували чекові розрахунки. Сьогодні розрахунки чеками досі займають значну частку ринку платежів, проте їх частка поступово знижувалась упродовж останніх 10‐15 років, і сьогодні розрахунки чеками в США на одну особу приблизно дорівнюють аналогічному показнику в ЄС.

У сегменті електронних платежів достатньо високу вагу займають операції із використанням наперед оплачених карток. За оцінками Boston Consulting Group (BCG) у 2012 році загальний розмір коштів, що були заведені на передплачені карти, склав 120,2 млрд. дол. США.

Серед нових платіжних передплачених інструментів слід окремо виділити так звані «платіжні карти, що зберігають вартість» (stored value cards), використання яких стрімко зростало впродовж останніх років. Дані платіжні карти зберігають інформацію, записану на сервері, про наявність коштів на банківському рахунку, а також надають право доступу до цих коштів користувачеві (отже, кошти не зберігаються безпосередньо на картці). Головною відмінністю таких карт від дебетових передплачених карт є те, що вони є анонімними, тоді як дебетові карти випускаються на ім’я конкретного користувача та є прив’язаними до його платіжного рахунку. Такі властивості цих карт дозволяють широко їх використовувати у якості подарункових сертифікатів у роздрібній мережі, для виплати заробітних плат, у формі дорожніх грошових карток тощо.

Сполучені Штати вважаються батьківщиною такого явища, як «електронні гроші». Саму ідею на початку 1990‐х років започаткував вчений‐криптограф Давід Чаум, після чого ціла низка ентузіастів та інституцій у розвинених країнах почала реалізовувати ідеї щодо створення систем електронних грошей.

В сегменті онлайн‐розрахунків найбільшим небанківським провайдером у США є система PayPal. Сьогодні система PayPal є глобальною електронною платіжною системою, що дозволяє фізичним та юридичним особам, які мають e‐mail адресу, здійснювати миттєві розрахунки та перекази у 190 країнах світу. Ця система має близько 110 млн відкритих рахунків користувачів та дозволяє використовувати електронні гроші для розрахунків. Впродовж 2011 року компанія обробила платежів на суму близько 118 млрд. дол. США.30 Широкого вжитку система PayPal набула, починаючи з кінця 90‐х років, коли вона стала провідною платіжною системою для обслуговування транзакцій на он‐лайн аукціоні eBay. Пізніше, у 2002 році, корпорація eBay поглинула компанію PayPal, і сьогодні більше 50% угод на аукціоні eBay здійснюється саме за допомогою цієї платіжної системи.

Відправляти електронні гроші PayPal можуть власники карткових рахунків міжнародних карткових систем Visa International, Master Card, American Express тощо, які відкрили рахунок у системі PayPal. Отримувати електронні гроші PayPal можуть лише власники рахунків PayPal. Рахунок у системі PayPal може бути відкритий користувачем вже після отримання e‐mail‐

повідомлення про надходження грошей від іншого користувача PayPal. Поповнення рахунку системи PayPal здійснюється за допомогою банківського переказу та з банківської карти, виведення грошей із системи відбувається шляхом зняття клієнтом грошей з банківського рахунку.

На американському ринку існує ще кілька гравців, але ці он‐лайнові платіжні системи не є такими великими та успішними. Проте нещодавно в США з’явились конкуренти PayPal, створені відомими технологічними компаніями - зокрема, Google Inc. та Facebook. Інші форми електронних грошей, у тому числі платежі за допомогою мобільних телефонів, на сьогодні тільки почали розвиватись у США. Зокрема, компанія Google Inc. нещодавно оголосила про запуск мобільного електронного гаманця Google Wallet, а провідні оператори мобільного зв’язку AT&T, Verizon та їхні партнери планують створення конкурентного продукту ‐ Isis Mobile Wallet.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

 

 

3.1. Оцінка ринку  електронних грошей в Україні  та його головні гравці

 

Перші системи електронних розрахунків, якими почали користуватися українці, були WebMoney Transfer та PayPal наприкінці 90‐х років минулого сторіччя. За короткий проміжок часу ці системи здобули визнання Інтернет‐спільноти і почали використовуватися в Україні, як базові системи для швидкого і простого способу здійснення розрахунків.

На початку 2000‐х років безпосередньо в Україні почали з’являтись інші системи електронних грошей; на український ринок почали виходити іноземні системи електронних грошей, а регулятор - Національний банк - спробував встановити перші правила гри на цьому сегменті ринку. В результаті, сьогодні українські користувачі мають можливість обирати послуги широкого спектру систем електронних розрахунків, які використовують досить різні моделі роботи та розрахункові технології.

Електронні розрахунки отримують все більше розповсюдження в Україні впродовж останніх років і впевнено займають свою нішу в сегменті платежів, який зростає зі збільшенням обсягів електронної комерції. Однак, як споживачі, так і системи електронних розрахунків на українському ринку досі працюють в умовах невизначеного законодавчого поля. В результаті, сьогодні офіційна статистика ринку не ведеться, особливо в плані розміру емісії електронних зобов’язань, кількості користувачів систем, кількості та розміру транзакцій, тощо, а оцінки, що існують на ринку, є вельми приблизними.

Серед учасників ринку та в пресі фігурують досить різні оцінки  обсягу таких транзакцій ‐ від 2 млрд. грн до кількох мільярдів дол. США. Окрім відсутності повноцінного регуляторного поля та відповідної звітності це також пов’язано із тим фактом, що електронні зобов’язання функціонують в Інтернет‐просторі, а отже, український споживач може вільно обирати їх як засіб розрахунку, який емітовано будь-якою компанією в світі, виходячи лише із критеріїв зручності, ціни транзакції та безпеки здійснення платежів. Це призводить до ситуації, коли певна кількість платежів здійснюється за допомогою електронних зобов’язань, емітованих компаніями, які зареєстровані за межами України, що унеможливлює їх ідентифікацію, оскільки їх обіг здійснюється за межами національної платіжної системи. Таким чином, слід розуміти, що будь-які оцінки щодо обсягу цього ринку в Україні є дуже приблизними і об’єктивно не можуть відображати реальну картину.

Однак цей аналіз дозволяє виділити інший важливий момент щодо методології оцінки ринку ‐ оскільки компанії‐емітенти сьогодні не є обмеженими географічно чи рамками платіжної системи (тобто можуть надавати платіжні послуги через мережу Інтернет клієнтам з будь-якої країни світу), оцінки обсягу ринку мають проводитися на основі транзакцій із використанням електронних зобов’язань, які були здійснені споживачами походженням із України (а не, наприклад, по критерію реєстрації емітента в країні). Сьогодні отримання таких оцінок, виходячи із відносної нерозвиненості українського ринку та того факту, що системи, які не є офіційно зареєстрованими в Україні, не розкривають такої інформації, є проблематичним.