Прибуток як основний критерій ефективності виробництва

     Виходячи з  вищезазначеного, можна стверджувати, що головною складовою процесу забезпечення фінансовою безпекою сільськогосподарських підприємств є формування та використання прибутку.

     При цьому  під прибутком аграрного підприємства  необхідно розуміти підсумковий  показник, позитивний результат  його господарської діяльності, який є метою підприємницької діяльності та показником її ефективності.

     Процес формування  і використання прибутку є  досить складним і неоднозначним  у зв’язку зі специфікою аграрної  галузі. Можна виділити наступні  особливості формування прибутку сільськогосподарських підприємств, які випливають із особливостей їх діяльності:

     1.    вища  ймовірність неотримання прибутку  в результаті обставин, що не  залежать від підприємства (епідемії, сарана тощо);

     2.    частину  прибутку необхідно направляти на придбання та утримання дорогих основних засобів (процес виробництва здійснюється на великих площах, широко використовуються трактори, комбайни, сільськогосподарські машини);

     3.    формування  прибутку відбувається залежно  від періоду закінчення виробничого процесу, оскільки процес виробництва не співпадає з календарним роком;

     4.    за  частиною продукції не формуються  фінансові результати, оскільки  вона надходить до внутрішнього  обороту, тобто на внутрішньогосподарське  споживання;

     5.    застосовується різний порядок формування і розподілу прибутку, оскільки передбачені особливі організаційно-правові форми аграрних підприємств;

     6.    значний  вплив на процес формування  прибутку здійснюють природні  кліматичні фактори (спостерігається сезонність виробництва).

     При цьому  необхідно пам’ятати, що на величину  прибутку впливають різноманітні  фактори. Такі фактори впливу  поділяються на дві групи: фактори, що не залежать від діяльності  підприємства (зовнішні); фактори, що  знаходяться у компетенції підприємств.

     До зовнішніх  факторів відносять природні  умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок  і пільг, штрафних санкцій та  інше.

     Внутрішні  фактори поділяються на виробничі, які характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів, та позавиробничі (наприклад, постачальницько-збутова, природоохоронна діяльність підприємства, соціальні умови праці та життя).

     У свою чергу  виробничі фактори поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу, зниження матеріалоємності продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

     При здійсненні  сільськогосподарської діяльності  всі вищенаведені фактори впливу  на величину прибутку знаходяться у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності. Тому значна увага і поглиблений аналіз ступеня впливу їх на прибуток дозволить виявити та використати резерви зростання прибутку сільськогосподарських підприємств, а відтак, і підвищити рівень їх фінансової безпеки.

     Для підприємств  сільського господарства необхідно  застосовувати найбільш прийнятну  методику формування прибутку, враховуючи  також всі їх організаційні  особливості. При організації формування  та розподілу прибутку необхідно враховувати величину аграрного підприємства, форму власності, організаційно-правову форму господарювання, кількість засновників товариства.

     Так, для великих  сільськогосподарських підприємств  доцільно формувати прибуток  за методикою, складання фінансової звітності, що дозволить уникнути надлишкової завантаженості інформацією та повторних робіт з формування фінансових результатів діяльності підприємства за певний період. Для малих підприємств оптимальніше використовувати спрощену систему формування фінансових результатів через невеликі обсяги операцій, здійснюваних такими підприємствами.

     Різноманітність  організаційно-правових форм господарювання  також викликає розбіжності у  визначенні прибутку сільськогосподарських  підприємств.

     З усіх форм господарювання найбільш поширеними останнім часом є фермерські господарства. Загальна кількість сільськогосподарських підприємств у 2006 р. порівняно з 2002 р. скоротилася на 5 %, що становить 3052 підприємства. Найбільшого скорочення, яке становить 35 %, зазнала кількість виробничих кооперативів і державних підприємств. У зв’язку зі зменшенням кількості підприємств в загальному зменшилась кількість підприємств всіх організаційно-правових форм, крім фермерських, кількість яких зросла на 1 %.

     На нашу думку, найбільш доцільними методами формування прибутку аграрних підприємств різних організаційно-правових форм є наступні: господарських товариств, приватних підприємств – за загальною схемою на основі співставлення доходів і витрат за період; державних підприємств – за допомогою бюджетного методу.

     Для фермерських  господарств слід використовувати  загальну схему формування прибутку  з урахуванням особливостей оплати  праці й оподаткування, що забезпечуватиме  необхідною та достовірною інформацією  всіх її користувачів для адекватної оцінки ними ситуації і визначення рівня фінансової безпеки.

     Варто зазначити, що для підтримання фінансової  безпеки сільськогосподарських  підприємств досить важливою  є сама організація формування  та розподілу прибутку. У цьому контексті потрібно постійно здійснювати контроль за такими питаннями як: правильність та законність формування прибутку на підприємстві, в тому числі і достовірне відображення його розміру та всіх змін, що з ним відбуваються; організація аналітичного обліку на рахунках, на яких відображається прибуток, для своєчасного отримання достовірної інформації; правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з прибутком; контроль за раціональним розподілом прибутків та здійснення заходів по ліквідації збитків діяльності.

     Крім того, кожному сільськогосподарському  підприємству необхідно систематично  проводити аналіз формування  прибутку, щоб знати величину  чистого прибутку, його складові  частини та основні тенденції  їх зміни. Крім ретроспективного доцільно здійснювати і перспективний аналіз для побудови реальних виважених планів. для забезпечення фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств фінансове планування формування і використання прибутку має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій, визначати ризики і прогнозувати поведінку підприємства у разі зміни ситуації. При цьому основним завданням фінансового планування у сільськогосподарському підприємстві повинно бути виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

     Важливими  показниками прибутковості сільськогосподарських  підприємств є показники рентабельності.

     Рентабельність  – це виражений у відсотках відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

     З метою  відслідковування динаміки та  адекватного визначення рівня  фінансової безпеки для сільськогосподарських підприємств варто використовувати стандартизовані (єдині для всіх аграрних підприємств) показники рентабельності. При цьому основними повинні бути показники норми прибутку та рівня рентабельності, а саме рентабельність підприємства, рентабельність продукції та рентабельність активів (капіталу). Ці показники є визначальними для оцінки ефективності діяльності підприємства, зокрема прибутковості виробництва певних видів продукції.

     Для більш  детального аналізу поряд із  основними показниками рентабельності доцільно використовувати розширену систему показників рентабельності, за допомогою якої можна визначити прибуткові і збиткові діяльності підприємства, знайти прогалини у функціонуванні підприємства та визначити фактори, які дають змогу підвищити прибутковість, а отже і підтримати рівень фінансової безпеки. Для оцінки ефективності діяльності підприємств в аналітичній практиці показники рентабельності можна поділити на групи залежно від обраної бази зіставлення: ресурсні показники рентабельності, витратні показники рентабельності, доходні показники рентабельності.

     Загалом, у  вітчизняній практиці сільськогосподарських  підприємств найбільш поширеним  є показник рентабельності, який  розраховується як відношення  валового прибутку до повної  собівартості реалізованої продукції, тобто рентабельність продукції (товарів, робіт, послуг). Даний показник показує, скільки на кожну витрачену в господарстві гривню (чи іншу грошову одиницю) отримано прибутку.

     На нашу  думку, для підтримання фінансової  безпеки даний показник повинен бути не менше 30 %. Такий рівень є обґрунтованим. По-перше, оборотність коштів у сільському господарстві є нижчою ніж у будь-якому іншому виробництві. Так 1 гривня у сільському господарстві (крім переробки) обертається менше одного разу на рік. По-друге, аграрний сектор є більш ризиковим порівняно з іншими галузями економіки.

     Для підтримання  фінансової безпеки сільськогосподарських  підприємств головною вимогою  до системи розподілу прибутку  на сьогодні є забезпечення  фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

     При розподілі  прибутку та визначенні основних  напрямів його використання з  метою забезпечення економічної безпеки аграрного підприємства насамперед необхідно враховувати рівень розвитку конкурентного середовища, що може впливати на обсяг та відновлення виробничого потенціалу господарства. При цьому необхідно враховувати соціальний аспект, оскільки нехтування соціальними питаннями може негативно відобразитися на роботі сільськогосподарського підприємства та призвести до погіршення його фінансової безпеки через зменшення прибутковості у зв’язку зі зниження продуктивності праці робітників.

     Специфіка завдань, різні зовнішні та внутрішні умови господарської діяльності, які стоять перед сільськогосподарськими підприємствами, не дозволяють виробити єдиної моделі розподілу прибутку, спрямованої на забезпечення фінансової безпеки, яка б носила універсальний характер і була б застосована для всіх аграрних підприємств, незалежно від форми власності і сфери їх діяльності. Механізм розподілу прибутку сільськогосподарських підприємств, повинен врахувати фактори, пов’язані з поточною і майбутньою їх господарською діяльністю (рис. 1).

     Слід зауважити, що фактори, які впливають на  пропорції і ефективність розподілу  прибутку, є різнорідними. Їх можна  розподілити на дві основні  групи: зовнішні (генеруються зовнішніми  умовами діяльності підприємства  та є обмежувальними), що визначають межі формування та пропорції розподілу прибутку; внутрішні, які генеруються особливостями господарської діяльності аграрних підприємств і здійснюють вирішальний вплив на пропорції розподілу прибутку, так як дозволяють формувати їх відповідно до конкретних умов і результатів господарювання даного підприємства.

 

Рис. 1. Вплив факторів на розподіл прибутку сільськогосподарських підприємств

Висновки

     Для забезпечення фінансової безпеки в процесі формування політики розподілу прибутку необхідно вирішити наступні завдання: забезпечити отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал, визначити пріоритетні цілі стратегічного розвитку підприємства за рахунок частки прибутку, яка капіталізується, створити умови стимулювання трудової активності і додатково соціального захисту працівників; визначити необхідні розміри резервного і інших фондів підприємства.

     Однак, забезпечення  фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств неможливе без фінансової підтримки зі сторони держави, зокрема, необхідним є надання державних дотацій, особливо, закупівля державою за відповідними цінами сільськогосподарської продукції, та зниження податкового тиску.

     Лише комплексні  дії сільськогосподарських підприємств  та держави, спрямовані на підтримання  фінансової безпеки шляхом створення  умов і вжиття заходів для  отримання необхідного рівня  прибутку, зможе забезпечити бажаний  результат.

          Традиційний виклад теорії капіталу має надто спрощений характер, слід зробити ряд застережень. Відсутність досконалих засобів передбачення означає, що крива частої продуктивності капітальних благ є надзвичайно рухливою: вона змінює своє положення залежно від змін у сподіваннях, у техніці виробництва та рівнях доходу. Отже, класична теорія, яка ігнорує зміни у розмірах з національного доходу, що відбивають відхилення від повної зайнятості , насправді потребує виправлення.

     У справжньому  конкурентному суспільстві, де не здійснюється жодного державного регулювання, економічні проблеми(що, як і для кого виробляти) розв’язуються досить складно, у результаті здійснення ряду взаємозалежних процесів. Розв’язання цих проблем забезпечується дією неупередженої ринкової системи прибутків і збитків. У сфері економіки кожна змінна величина виявляється залежною від будь-якої іншої перемінної. Проте процес послідовних наближень, що здійснюється у ході пристосування економіки до все нових і нових умов, породжує тенденцію до одночасного визначення всіх цих змінних величин відповідно до умов загальної рівноваги.

      Якщо за  умов утопічного господарства  існує зацікавленість в ефективному  та економічному виробництві  або у можливості вільного  вибору товарів і окремих видів роботи, то у такому господарстві необхідно встановити систему цін. Проте деякі ціни виявилися б розрахунковими або балансовими показниками. Крім того, остаточний розподіл доходів включав би виплату суспільного дивіденду населенню у заздалегідь обумовлених розмірах. Величина цих платежів, отримуваних окремими людьми, різнилася б, визначаючись безпосереднім рішенням уряду та суспільства, яке мало би етичний, а не науковий характер.

      З погляду  економіки загального добробуту  зрозуміло, що капіталістична система може не збігатися з уявленнями про оптимальний розвиток суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1.  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2.  Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"