Прибуток як основний критерій ефективності виробництва

Кіровоградський коледж Статистики НАСОА

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Фінанси»

на тему: «Прибуток як основний критерій ефективності виробництва»

 

 

 

 

Підготувала

Студентка групи Ф-101

Пронічева Анастасія

Перевірив викладач

Іваниця С.К.

 

 

м. Кіровоград 2011р.

Вступ

     Прибуток виступає безпосередньою метою господарської діяльності і всіх суб'єктів ринкової економіки, зайнятих підприємництвом. Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії і займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми. У підручниках і наукових статтях категорія "прибуток" нерозривно зв'язується з категорією доходу, капіталу, відсотка, помірності, чекання і багатьма іншими. У практичному ж плані прибуток не представляє ніякого секрету і у всіх країнах з ринковою економікою його кількісна величина визначається як різниця між загальним виторгом від реалізації товарів і послуг і сукупних витрат. У теоретичному плані ми знову змушені розглянути два підходи до оцінки економічної природи прибутку.

     К. Маркс визначив  прибуток як перетворену форму  прибавочної вартості. Остання по  Марксові являє собою неоплачену  прибавочну працю найманого робітника, зайнятого в сфері матеріального  виробництва. Робітник своєю працею створює вартість більшу, ніж коштує його робоча сила. Ця різниця залучає капіталіста і заради неї він розвиває свою бурхливу діяльність. На поверхні буржуазного суспільства присвоєння чужої праці затушовується і прибуток виступає як породження руху всього авансованого капіталу, як результат витрат виробництва. Таким чином, у марксистському трактуванні прибуток є результат експлуатації найманої праці капіталом і відношення "капіталіст - найманий робітник" складає основне відношення капіталістичного суспільства.

      З таким  трактуванням прибутку погодитися  неможливо з ряду причин. Якщо  під експлуатацією розуміти присвоєння  продукту неоплаченої праці й  атрибут капіталізму, то капіталізм  охоплює всю історію людської  цивілізації. Важливо бачити не  тільки сам факт відчуження продукту неоплаченої праці, але і те, у чиїх інтересах використовується відчужений продукт.

     Сучасна економічна  думка розглядає прибуток як  доход від використання усіх  факторів виробництва, тобто праці, землі і капіталу. Але й у такім розумінні немає єдності і чіткості. В одних випадках прибуток розглядається як плата за послуги підприємницької діяльності, в інші - як плата за новаторство і талант у керуванні фірмою, у третіх - як плата за ризик і т.д. Усі ці визначення розпливчасті і скоріше виражають винагороду підприємцю за його уміння з'єднувати фактори виробництва й ефективно їх використовувати. Однак доход у вигляді відсотка і ренти одержують і ті люди, що передають право розпорядження своїм капіталом у тій чи іншій формі іншим особам і самі в економічній діяльності не приймають участі. Мова йде про нетрудові доходи, одержувані законним шляхом.

     За кожним  фактором виробництва стоять  конкретні люди і групи людей. За працею - наймані робітники, за  капіталом - його власники, за землею - її власники. І якщо ми визнаємо, що всяке економічне благо є результат взаємодії факторів виробництва, то зобов'язані визнати і те, що всі групи населення, що стоять за цими факторами беруть участь своєю працею в створенні благ і нової вартості. Різниця лише в тім, що одні беруть участь сьогоднішньою живою працею, а інші минулим, втіленим у матеріальних елементах виробництва. Це їх накопичена упредметнена праця. Вона може бути результатом трудових зусиль цілого ряду поколінь. Всяке економічне благо є в кінцевому рахунку продукт праці всього суспільства. І ефект його зусиль приймає форму доходів (прибутку) на всіх рівнях господарської діяльності.

 

 

 

 

 

1 Економічний зміст прибутку.

     Основною метою  діяльності підприємств, фірм і  компаній є привласнення максимального прибутку.

     Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва».

     Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта.

Економічний зміст продукту Г — Т — Г’

     Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

     Прибуток (у політекономічному аспекті) — найважливіша форма механізму втілення економічної реалізації різних типів капіталістичної власності, в якій (формі) виражаються економічні відносини між капіталістами і найманими працівниками з приводу виробництва, обміну і привласнення створеної додаткової вартості і частини необхідного продукту.

     Привласнення прибутку за капіталізму є основною метою і головним мотивом виробництва, а тому — найважливішим критерієм ефективності капіталістичного виробництва, підприємницької діяльності.

          Основними формами існування  прибутку є середній прибуток (який привласнюють дрібні та  середні капіталістичні підприємства), монопольний прибуток (привласнюють  монополії, в тому числі групові, або олігополії), прибуток транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків (як різновид монопольного прибутку), прибуток державних підприємств та ін. Частину прибутку вилучає держава (в особі центральних і місцевих органів влади). Певна його частка йде на виплату дивідендів, відсотків за банківські кредити та ін. За сучасних умов деяку частку прибутку отримують власники акцій.

     Усі форми  прибутку є різновидами валового  прибутку суспільства, вилучений  державою прибуток та прибуток  підприємства є складовими валового  суспільного прибутку, який створюється додатковою працею працівників у всіх галузях народного господарства і всіх сферах суспільного виробництва, а насамперед у виробництві.

     Між валовим  прибутком суспільства і прибутком  підприємства повинно зберігатися  оптимальне співвідношення. Суб'єктом валового прибутку суспільства є держава, яка, акумулюючи значну частку створеного на підприємстві прибутку, має виконувати завдяки цьому загальнонаціональні функції: формування фонду нагромадження та його використання для проведення структурних реформ і здійснення розширеного відтворення сукупного суспільного капіталу; забезпечення оборони країни і утримання не зайнятої продуктивною працею частини державного апарату; утримання непрацездатних членів суспільства; розвиток економічної інфраструктури (будівництво доріг, мостів тощо) та ін.

     Співвідношення  між часткою вилученого державою  прибутку і часткою, що залишається  на підприємстві, неоднакове в  різних країнах. Воно залежить  від рівня розвитку економічної  системи, історичних традицій, менталітету населення та інших факторів. У розвинутих країнах з прибутків компаній (фірм, корпорацій тощо) у державний бюджет вилучається від 30 до 55 %. У колишньому СРСР з підприємств вилучалось до 60 % прибутків, що зумовлювало економічну несамостійність, недостатнє впровадження господарського розрахунку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Прибуток від реалізації продукції. Фактори, що впливають на прибуток від реалізації продукції.

     Отримання  прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

     Треба звернути  увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу в-ва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції). Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Підприємства можуть впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсягивиробництва, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність.

Собівартість та її вплив на прибуток.

     Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності.

     Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати. Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства. Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

     До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

1)прямі матеріальні витрати;

2)прямі витрати на оплату  праці;

3)інші прямі витрати;

4)загальновиробничі витрати.

     Перелік і  склад статей калькулювання виробничої  собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється п-вом. Витрати, пов'язані  з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

1)адміністративні витрати;

2)витрати на збут;

3)інші операційні витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Формування балансового  прибутку.

     Балансовий прибуток — це сума фінансових результатів від усіх видів діяльності підприємства за звітний період, що складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи продукцію підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв і господарств, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та інших позареалізаційних операцій.

          Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".

     По-перше, це  основна діяльність, її результатом  с прибуток від реалізації  продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток мас основну питому  вагу в складі балансового  прибутку. Прибуток від реалізації  продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства с деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

     По-друге, це  діяльність, що не с основною  для даного підприємства, але  яка зв'язана з реалізацією  матеріальних і нематеріальних  цінностей, деяких послуг, її можна  визначити як прибуток від іншої реалізації.