Прибуток як основний критерій ефективності виробництва

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Марта 2014 в 12:54, курсовая работа

Краткое описание

Прибуток виступає безпосередньою метою господарської діяльності і всіх суб'єктів ринкової економіки, зайнятих підприємництвом. Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії і займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми. У підручниках і наукових статтях категорія "прибуток" нерозривно зв'язується з категорією доходу, капіталу, відсотка, помірності, чекання і багатьма іншими. У практичному ж плані прибуток не представляє ніякого секрету і у всіх країнах з ринковою економікою його кількісна величина визначається як різниця між загальним виторгом від реалізації товарів і послуг і сукупних витрат. У теоретичному плані ми знову змушені розглянути два підходи до оцінки економічної природи прибутку.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Курсова робота з предмету Фінанси.doc

— 379.00 Кб (Скачать документ)

     Прибуток від  іншої реалізації може бути  отриманий за реалізації на  сторону продукції підсобних, допоміжних  і обслуговуючих виробництв. У  цьому разі прибуток розраховується  так само, як і від реалізації  продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни реалізації ПДВ і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

     Склад і  обсяг прибутку від іншої реалізації  можуть значно коливатись на  окремих підприємствах і в  окремі періоди.

     По-третє, це  діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

     На обсяг  названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані суб'єктами господарської діяльності, обкладаються податком.

     По-четверте, це  діяльність, зв'язана з отриманням  позареалізаційних прибутків і  виникненням позареалізаційних  витрат підприємств.

     До них належать:

  • прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
  • невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
  • надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
  • штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;
  • штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
  • кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної - форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
  • дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
  • прибуток від завищення цін і тарифів;
  • курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
  • прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
  • вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
  • прибуток (збиток) від спільної діяльності.

     Слід звернути  увагу, що отримання прибутку  суб'єктами господарювання пов'язане  з діяльністю не тільки па  території України, а й за її  межами.

     Засоби або  майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.

     З прийняттям  Закону "Про внесення змін і  доповнень в Закон України "Про  оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації  здійснюють контроль за правильністю  визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

     Однак зняття  контролю за формуванням балансового  прибутку з боку податкових  органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 Методи розрахунку та планування прибутку.

     Управління  формуванням прибутку від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає  розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми  прибутку суб'єктів господарювання  необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг. На підставах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1) Перелік і кількість  продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2) Собівартість одиниці продукції.

3) Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

    Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

     Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від інших методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності: а)визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

б)порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

в)виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

г)розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

     Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

 

 

 

 

 

 

5 Розподіл і  використання прибутку.

     Прибуток є  важливим показником ефективності  виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

     Отже, отриманий  підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

     Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

     Другий етап - це розподіл і використання  прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. На рис. 4.5 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

       Об'єктом  розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють  направлення прибутку в бюджет  і використання на підприємстві  та за його межами. Законодавчо  розподіл прибутку регулюється  в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

     Принципи розподілу  прибутку можна сформулювати  так:

 • прибуток, отриманий  підприємством у результаті здійснення  виробничо-господарської та фінансової  діяльності, розподіляється між  державою і підприємством як  господарюючим суб'єктом;

 • прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;

 • величина прибутку  підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

 • прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.

     На підприємстві  розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився  в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

     Розподіл чистого  прибутку — один із напрямів  внутрішньо-фірмового планування, значення  якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання  чистого прибутку на підприємстві  фіксується в статуті підприємства.

     В умовах  ринкового господарства держава  не втручається у процес розподілу  прибутку. Підприємство повинне  самостійно знайти оптимальне  співвідношення у спрямуванні  додаткових фінансових ресурсів  на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального заохочення працівників та інші цілі (рис. 4.4).

 

     Кошти на  розвиток і вдосконалення виробництва  витрачаються на задоволення  потреб, пов'язаних зі зростанням  обсягів виробництва, технічним  переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства. 

     Конкретно ці витрати становлять собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні і такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.

     Однією з  потреб виробництва, пов'язаною з  його розширеним відтворенням, є  збільшення власних фінансових  ресурсів, які вкладаються в запаси  сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів.

     Кошти, що спрямовуються  на соціальні потреби, використовуються  переважно на такі витрати, які  сприяють соціальному розвитку  колективу підприємства:

• будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери;

• утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);

• проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;

• інші подібні витрати (наприклад, здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле- і радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання подарунків для ветеранів тощо).

     Кошти матеріального  заохочення використовуються для  стимулювання зацікавленості працівників  підприємства в досягненні високих  результатів праці. У цьому напрямку прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам.

     Акціонерні  товариства виплачують за рахунок  чистого прибутку дивіденди держателям  акцій — засновникам і акціонерам.

     Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за  рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку визначається не тільки установчими документами, а й є обов'язковим у порядку і розмірах, що встановлюються чинним законодавством.

Информация о работе Прибуток як основний критерій ефективності виробництва