Податкова политика України на сучасному етапі

Як бачимо з таблиці, за останні 3 роки більше 70% у структурі  загальнодержавних доходів займають саме податкові надходження. Хоча у  грошовому еквіваленті їх сума кардинально  збільшилась, у процентному відношенні спостерігаємо незначні зміни [8, c.7].

Для детального аналізу дослідимо  динаміку вищезгаданих показників за допомогою таблиці 2.

Таблиця 2

 

Динаміка показників доходної частини бюджету за 2010 -2012 рр.

 

Доходи	2010р	2011р	2012р
Офіційні трансферти	1422	3800	7423
Податкові надходження	91460	105971	157709
Неподаткові надходження	32143	35634	43961
Доходи від операцій з  капіталом	1731	1660	5397
Закордонні офіційні трансферти	130	98	95
Цільові фонди	625	725	774
Разом	127517	147888	215359

 

Отже, робимо висновок, що у 2011 році, порівняно з попереднім, податкові надходження збільшились на 14551 млн. грн. (16%), а у 2012 році порівняно з попереднім – на 215359 млн. грн. (49%). Оскільки у структурному відношенні зміни були невеликі (ріст у 2011 році на 1,7%) , то можна говорити про недолугу податкову політику. Хоча і цей показник є прогресивним, проте потрібно ще вдосконалювати механізм поповнення бюджету або шукати методи збільшення інших показників доходної частини, що можливе лише за умов економічного зростання держави або збільшення податкового тиску[5, c. 20].

 

 

2.3 Аналіз динаміки  податкових надходжень

Податкові надходження складаються  з багатьох статей, але ми розглянемо тільки основні. Відомо, що їх частка в  загальній кількості державних  доходів складає близько 72% і є  майже незмінною за останні 3 роки [6, c. 448]. Наразі дослідимо загальну структуру податків в розрізі п'яти основних статей за допомогою таблиці 3.

Таблиця 3

 

Структурний розподіл податкових надходжень до Державного

бюджету України  за 2010 – 2012 рр

 

Податкові надходження	2010р.	2011р.	2012р.
Податок на прибуток підприємств	26045	26891	42282
Збори за використання природних  ресурсів	2109	1909	2815
Внутрішні податки на товари і послуги	55538	68431	99604
Податок на міжнародну торгівлю	7532	8455	12590
Інші податки	236	275	418
Разом	91460	105971	157709

 

 

З таблиці бачимо, що питома вага всіх податкових надходжень у  загальній кількості за останні 3 роки істотно не змінилась. Спостерігається  збільшення платежів по внутрішнім податкам на товари і послуги у 2010 році у загальній структурі на 3,9%, але і зменшення їх на 1,5% у 2010 році. Питома вага податку на прибуток підприємств у 2011 році зменшилась на 3,1%, але продемонструвала незначний підйом на 1,4% у 2011 році. Також відбулося зменшення у загальній структурі зборів за використання природних ресурсів у 2010 і 2011 роках на 0,5% порівняно з 2012 роком [9, c. 675]. Податок на міжнародну торгівлю і зовнішні операції та інші податки не зазнали значущих структурних змін. Дослідимо, наразі, динаміку зміни даних показників у абсолютному і відносному значенні. Зробимо це за допомогою таблиці 4

 

Таблиця 4

Динаміка показників податкових надходжень до Державного

бюджету України  за 2010 – 2012 рр.

 

Податкові надходження	2010р.	2011р.	2012р.
Податок на прибуток підприємств	26045	26891	42282
Збори за використання природних ресурсів	2109	1909	2815
Внутрішні податки	55538	68431	99604
Податок на міжнародну торгівлю	7532	8455	12590
Інші податки	236	275	418
Разом	91460	105971	157709

 

З таблиці бачимо, що найбільший ріст податкових надходжень спостерігається в періоді 2010 – 2012 років. На 57% (15391 млн. грн.) зріс податок на прибуток підприємств. Незважаючи на фінансову ситуацію на світових ринках, за рахунок економічного росту у перші дев'ять місяців 2011 року підприємства змогли відрахувати до бюджету за рік більше 42 млрд. гривень. У 2010 році цей показник становив менше 27 млрд. гривень.

Значного поповнення отримав державний бюджет в 2011 році за рахунок зборів за використання природних ресурсів. Після від'ємних темпів приросту у 2010 році по даній статті, у 2011 році цей показник був 47% (у абсолютному відхиленні це становить відповідно -200 млн. грн. і +906 млн. грн. ).

Найбільшою статтею у загальному обсязі податкових надходжень є внутрішні  податки на товари і послуги. Вони включають в себе податок на додану вартість, акцизні збори та ін. На протязі всіх трьох років всі  показники надходжень по цім статтям прогресують. У період 2010 – 2012 років збільшення відбулось на 12893 млн. грн., а в наступний період – на 31173 млн. грн. відповідно. Позитивну тенденцію мають і надходження від податку на міжнародну торгівлю і зовнішні операції. За перший період поступило на 923 млн. грн. більше, а за другий – на 4,14 млрд. гривень.

Дана тенденція пов'язана з  вдалою митною політикою уряду, що сприяло  збільшенню надходжень до бюджету, а  також завдяки неодноразовому підняттю ставок акцизного збору. Звичайно, нажаль, підвищення цих податків, ставок і  митних зборів сприяє підвищенню цін  на товари і послуги, що напряму впливає  на пересічного споживача. А тому, ці поповнення в казну держави  відбуваютьсь опосередковано за наш  рахунок.

По статті "Інші податки" також  спостерігаємо позитивний результат. У 2011 році, порівняно з попереднім, бюджет доотримав на 39 млн. грн. більше, а у 2012 році порівняно з попереднім – відповідно на 143 млн. гривень. На цей показник істотно вплинули надходження по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що має левову частку у цій статті доходів [13, c.182-185].

Отже, можна зробити загальний  висновок, що податкові надходження  до Державного бюджету України зростають  пропорційно збільшенню доходної частини державного кошторису. І тільки зміна податкового законодавства, стимулювання росту економічних процесів, цивілізована співпраця державних фіскальних органів з платниками податків може сприяти поступовому збільшенню цих показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

Майбутнє України як держави  з визначним вектором інтеграції в європейську спільноту потребує вироблення відповідних підходів до вдосконалення податкової системи  країни. На сьогодні в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних  високорозвиненим ринковим суспільно-економічним  відносинам.

Проблеми фіскальної політики, напрями  її розв'язання постійно знаходяться  у центрі уваги українських науковців  та фахівців, але при цьому кожне  нове дослідження, кожний новий аналіз та погляд є суттєвим внеском в  розуміння такого надзвичайного  складного та важливого явища  як податкова система України.

Питання реформування системи оподаткування  України досліджували українські науковці В. Андрущенко, Т. Василькова, Г. Василевська, С. Гасанов, В. Геєць, Т. Єфименко, І. Луніна, В. Попович, А. Соколовська, В. Федосов та інші . Проте це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшого дослідження.

Формування головних принципів  становлення, функціонування й розвитку податкової системи ринкового типу є важливим завданням фіскальної теорії та практики, від успішного  вирішення якого значною мірою  залежить економічний потенціал  країни, соціальна стабільність у  суспільстві, підвищення рівня добробуту  малозабезпечених верств населення [16, c. 43-44].

Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного  процесу. Вона багато в чому копіювала  системи оподаткування країн  з розвиненою економікою, належно  не враховувала особливості перехідного  етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання.

Постійні зміни та доповнення податкового  законодавства України призводять до недоодержання прогнозованих  показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та ін

Зміни у податково-бюджетній сфері  відіграють ключову роль у макроекономічній політиці, тому що безпосередньо впливають  на перерозподіл доходу в усіх сферах економіки, сукупного використання ресурсів та сукупного попиту, і  саме тому потребують чіткої розробки і послідовної реалізації.

Бюджет держави завжди є компромісом  між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс  між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування  доходів і власності, між центром  і регіонами - з приводу розподілу  податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень .

Зміна податкових ставок та ведення  нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів  бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- нові податки ніде на підприємствах,  у районах або містах не  апробуються;

- не відпрацьовуються ставки  оподаткування, а тому Верховна  Рада України змушена знову  й знову змінювати їх;

- нерівномірне податкове навантаження, коли тягар податкового тиску  перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі  прибутково. Таким чином порушуються  деякі з основних принципів  функціонування систем оподаткування,  які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність  та визначеність;

- існує велика кількість малоефективних  податків, які потребують істотних  адміністративних витрат, які, на  мою думку, доцільніше було  б скасувати;

- методи обчислення податків  встановлено у законодавчих актах  та обумовлено в інструкціях  Державної податкової адміністрації  України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців;

- в нашу економічну систему  „кавалерійськими" методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

- ще однією гострою проблемою  є широкомасштабне ухилення від  оподаткування. Цьому є декілька  пояснень, по-перше, нелегкий податковий  тягар погіршує економічний стан  підприємців; по-друге, законодавство  настільки громіздке та контраверсійне, що не порушити його майже неможливо. Його нерідко не знають комплексно не лише підприємці, а й самі чиновники, котрі здійснюють перевірки. Підприємці не тільки не здатні розібратись у плетиві законодавчих хитромудрощів, але дуже часто не мають усієї повноти інформації про те, якими законодавчими документами регулюється те чи інше питання, не мають у своїй бібліотеці зазначених документів, особливо в умовах, коли їхня сутність часто змінюється. Результатом чого є значна податкова заборгованість до державного бюджету, розмір якої, за даними оперативного обліку Державної податкової адміністрації України, станом на 1 червня 2010 року становив майже 7,2 млрд. грн., це майже 3,3 % від усіх податкових надходжень за рік.