Податкова политика України на сучасному етапі

Загальновідомо, що кожна держава  для забезпечення виконання своїх  функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджету. Через прибутки та видатки центрального уряду і місцевої влади, тобто  через бюджетну систему, здійснюється пряме державне регулювання економіки.

Джерелом формування коштів бюджету  є:

- по-перше власні доходи держави,  тобто надходження платежів за  ресурси, що належать їй відповідно  до законодавства;

- по-друге, податки, які сплачують  юридичні і фізичні особи зі  своїх доходів.

Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності зумовлюють втрату державою значної частини  власних доходів. У результаті податки  стають основних джерелом формування коштів бюджету.

Ефективність державного регулювання  за допомогою податків вирішальною  мірою залежить від вибору системи  оподаткування, висоти податкових ставок (ставки ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян та інші повинні ретельно і обґрунтовано обраховуватись і бути оптимальними за даної економічної ситуації), видів і розмірів податкових пільг (необґрунтоване і безсистемне надання пільг веде до втрати державою значних фінансових ресурсів).

Податки безпосередньо пов`язані  з розподільною функцією в частині  перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у  бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну  функцію.

Фіскальна функція є основною у  характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава  повинна отримувати не просто достатньо  податків, але, головне, – надійних. Податкові надходження мають  бути постійними і стабільними й  рівномірно розподілятися в регіональному  розрізі.

Економічна функція податків полягає  в тому, що за їх допомогою держава  впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих  підприємств, галузей і економіки  в цілому.

Регулююча функція податків полягає  у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.

Постійність означає, що податки повинні  надходити до бюджету не у вигляді  разових платежів з невизначеними  термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені  Законом про бюджет на поточний рік  доходи будуть отримані у повному  обсязі [14, c. 85-87]

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна  для забезпечення достатні ними доходами всіх ланок бюджетної системи. Без  цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного  бюджету, ступінь регіонального  самоврядування і самофінансування.

1.3 Принципи і завдання  податкової політики держави

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основне завдання полягає  у встановленні такого рівня оподаткування  у державі, за якого розвиватиметься  підприємницька діяльність і надходження  до бюджету коштів буде достатнє для задоволення державних потреб [18]. А ефективність проведення податкової політики, в свою чергу, залежить від ступеня її відповідності потребам соціально-економічного розвитку країни та інтересам широкого загалу. Тому суть основних принципів податкової політики полягає у наступному:

1. Рівень податкової ставки повинен  установлюватися з урахуванням  можливостей платника податку,  тобто рівня його доходів. Оскільки  можливості різних фізичних і  юридичних осіб неоднакові, в  ідеалі у них мають бути  встановлені диференційовані податкові  ставки. Це насамперед повинно  стосуватися прибуткового і майнового  оподаткування. При оподаткуванні  доходів фізичних і юридичних  осіб необхідно враховувати майновий  стан податкоплатника. Хоча ідея необхідності обкладення податками доходів і майна за прогресивними ставками заслуговує на увагу.

2. Оподаткування доходів має  носити однократний характер. Багатократне  обкладення доходу або капіталу  неприпустиме. Прикладом реалізації  на практиці цього завдання  є заміна податку з обороту  податком на додану вартість. Тепер новостворений чистий продукт  обкладається податком усього  один раз аж до його реалізації. В результаті кожна надбавка  до ціни сировини, що виникає  в міру її проходження по  виробничому ланцюжку аж о  кінцевого продукту, оподатковується  лише один раз. В цьому одна  з переваг ПДВ.

3. Сплата податків має носити  обов’язковий характер. Податкова  система не повинна залишати  сумнівів у платника податків  в неминучості платежу. Система  штрафів, санкцій і громадська  думка в країні повинні бути  сформовані таким чином, щоб  несплата або невчасна сплата  податків були ще менш вигідні  платникові, ніж вчасне і чесне  виконання зобов’язань перед  бюджетом. Діюча система штрафів не є оптимальною. У законодавстві є багато “прогалин”, які дозволяються уникнути покарань. Тому необхідно проглянути існуючу систему штрафів і санкцій за несплату податків. Зробити акцент на виховному характері покарань та їх посиленні від першого випадку з кожним наступним рецидивом.

4. Система і процедура сплати  податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для  платників податків і податкової  адміністрації. Це означає, що  оподаткування повинно проводитись  з мінімальними адміністративними  витратами, а законодавчі акти  по податках і податкових платежах  повинні бути прості і зрозумілі  як для податкоплатників, так і для контролюючих органів.

5. Податкова система має бути  гнучкою і такою, що швидко  адаптується до мінливих економічних  і суспільно-політичних потреб. Один  з важливих аспектів цього  положення — практика застосування  різних пільг. Не можна “безоглядно” і “безсистемно” їх роздавати. В такій ситуації необхідно практикувати адресне податкове стимулювання різних галузей або регіонів. До речі, такий підхід збігається із світовою практикою пільгового оподаткування і стимулювання розвитку економіки. В жодній країні не має прикладів огульного надання пільг заради самого пільгування, без найдокладнішого економічного обґрунтування й розрахунків.

6. Податкова система має забезпечувати  перерозподіл створюваного валового  внутрішнього продукту і бути  ефективним інструментом державного  регулювання економічної політики [15, c. 65-67]

На даний час, у нашій країні не розроблена податкова політика, яка б усіх влаштовувала. завдання, яке ставиться сьогодні перед  Державною податковою адміністрацію  України, — створити податкову службу, яка навіть при недосконалому  законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити надходження  податків до бюджету. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового  банку і Міжнародного Валютного  Фонду.

Податкова політика повинна забезпечити  вирішення двоєдиного завдання. З  одного боку — це встановлення оптимальних  податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого —  забезпечити надходження до бюджету  коштів, достатніх для задоволення  державних потреб.

В умовах широкої демократії неминуче треба врахувати такий фактор як популярність, а податки ніде й ніколи не були популярними. В короткостроковому  вимірі державний борг підтримує  рівень оподаткування на достатньо  необтяжливому рівні, щоб стимулювати  розвиток підприємництва та прибуткового господарювання в будь-якій галузі. Зрештою дилема “податки-позики” не передбачає вибір “або-або”, вона вирішується як фіскальний тандем “і-і”. Проблема полягає у визначенні суспільно необхідної та суспільно можливої межі оподаткування в конкретній соціально-економічній ситуації, в пошуках оптимальної для неї податкової системи. Податкову політику, які діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків розглядають у широкому і вузькому планах. У вузькому плані вона охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування — встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в бюджет.

У широкому плані податкова політика охоплює питання формування державних  доходів за рахунок постійних  джерел (податків) і тимчасових (позик). Оскільки кожна держава не може встановлювати  надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. І взагалі, щодо поняття справедливості в оподаткуванні, то воно є відносним  і те що здається правильним і справедливим для одного платника, іншим сприймається як антитеза. Взагалі не існує і  не може існувати податкової системи, яка б задовольняла усіх платників  податків і державу в цілому одночасно.

Тому основне завдання держави  і її органів полягає в тому, щоб створити налаштований податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб [17].

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

 

 

2.1 Оцінка законодавчих  змін у податковій політиці

Сучасна податкова політика є один з головних важелів державного регулювання  економічних процесів. В період трансформації  економіки необхідно проаналізувати світовий досвід реформування податкових систем розвинутих країн, провести порівняльний аналіз рівня податкового навантаження в Україні та інших країнах, виявити  чинники, що призводять до зростання  податкового тиску на сумлінних  платників податків в умовах сучасної податкової політики в Україні.

Проаналізувавши чинники, які призводять до зростання та нерівномірного розподілу  податкового тиску на економічних  суб’єктів бачимо, що найсуттєвішими серед таких чинників є: податкові  пільги, списання податкової заборгованості окремим підприємствам, низька податкова  дисципліна та високий рівень ухилення від сплати податків.

З 2004 року зміни в податкове законодавство  внесло корективи в основні статті наповнення бюджету. На цей час податковим законодавством України передбачено 27 головних державних податків і  зборів та 14 - місцевих. Проте лише 4 з них - податки бюджетоутворення, які у 2010 році становили приблизно 73 % від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема:

- податок на додану  вартість, ставка якого - 20%. У 2008 році зазначений податок становив 86023,5 млн. грн., це становить 40 % від усіх податкових надходжень  до консолідованого бюджету. У  процесі реформування податкової  системи планувалось зменшення даного податку починаючи з 2011 року - щорічно на 1%. Але недосконала робота вищого законодавчого органу держави і фінансова ситуація в світі відтермінували вирішення цього питання до кращих часів;

- податок на прибуток підприємств. З 1 січня 2010 року ставка оподаткування була знижена з 30% до 25%, було підвищено норми амортизації основних фондів, звітування для підприємств стало дещо простішим. У 2008 році надходження від цього податку становили 42282 млн. грн., що становить 20% від загальних виплат податків у консолідований бюджет;

- податок з доходів  фізичних осіб. Замість колишньої  прогресивної шкали оподаткування  за п'ятьма ставкам й 10%, 15%, 21%, 30% та 40% була запроваджена єдина  ставка оподаткування - 13% на період 2010-2011 років. У 2010 році податок з доході в фізичних осіб становив 7325,2 млн. грн., що склало близько 18% від загального надходження податків у консолідований бюджет; з 2011 року діє ставка 15%, яка дала змогу наповнити бюджет у 2012 році на 12165,5 млн. грн.;

- акцизний збір. Більшість  акцизних зборів належать радше  до фізичної кількості, ніж  до ціни (розрахованої у гривнях  або в євро), проте існують також  змішані ставки, що беруть до  уваги як кількість, так і  ціну. Попри поступове підвищення  ставок, відрахування зменшились з 8% у 2010 році до 6 % - у 2011 році (від загально сплачених податків у консолідований бюджет ) [1].

Значними зрушеннями в  податковому законодавстві є  цивілізована форма врегулювання відносин між платниками податків і державними органами. Внесенням відповідних  змін вдалося налагодити процедуру  погашення податкового боргу, штрафів, пені, їх реструктуризації, що дало можливість у 2010 році зменшити прострочену кредиторську заборгованість платників податків на 12% порівняно з 2012 роком.

Перелік даних законодавчих змін і використання досвіду інших  держав

сприяло збільшенню податкового  наповнення доходної частини бюджету  держави тільки за останні 3 роки на 66249 млн. грн.

 

 

 

 

2.2 Податки в  структурі загальнодержавних доходів

Як вже зазначалось, ріст економіки держави, зміни у податковому  законодавстві та багато інших факторів призводять до збільшення доходної частини бюджету держави [5, c. 23]. Податкові надходження займають там левову частку. Розглянемо це на прикладі таблиці 1.

Таблиця 1

 

Структура доходної частини Державного бюджету України  за 2010-2012рр.

 

Доходи	2010	2011	2012
Офіційні трансферти	1422	3800	7423
Податкові надходження	91460	105971	157709
Неподаткові надходження	2143	634	961
Доходи від операцій з  капіталом	731	60	97
Закордонні офіційні трансферти	130	98	95
Цільові фонди	625	725	774
Разом	27517	7888	5359