Отчет по практике на базі ТОВ «Медтехінвест»

Будучи частиною оборотних активів підприємства, без якої неможлива операційна та інвестиційна діяльність, грошові кошти є єдиним абсолютно ліквідним активом, який не приносить доходу, коли ці кошти не працюють.

При наявності на підприємстві великої кількості грошових коштів, у нього виникають витрати невикористаних можливостей, або втрачена вигода. Такі витрати називають вимушеними. Коли на підприємстві дуже малий запас грошових коштів, виникають витрати для поповнення цього запасу, які називаються витратами утримання.

Якщо підприємство веде гнучку політику оборотного капіталу, воно підтримує портфель легкореалізованих цінних паперів. У випадку, коли підприємство веде сувору політику оборотного капіталу, воно залучає короткострокові позики для забезпечення нестачі коштів.

В цьому випадку витратами будуть проценти та інші витрати, пов'язані із залученням позик.

 

 

6. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Таблиця 6.1

Аналіз руху грошових надходжень ТОВ «Медтехінвест» 2012-2013р.

Вид діяльності	Надходження грошових коштів		Питома вага, %		Відхилення в структурі  (+/-)
	на   31.12.12	на   31.12.13	на   31.12.12	на   31.12.13
Рух коштів у результаті операційної діяльності	588,39	999,92	95,58	96,97	1,40
Рух коштів у результаті інвестаційної діяльності	4,1	0	0,00	0,00	0,00
Рух коштів у результаті фінансової діяльності	27,22	31,19	4,42	3,03	-1,40
Разом	615,62	1031,11	100	100	-

 

З аналізу руху грошових коштів ТОВ «Медтехінвест» можна зробити висновок, що вхідні грошові потоки мають сталу структуру надходження по відношенню до видів діяльності. Грошові надходження від операційної діяльності становлять в 2012 – 95,58%, 2013 – 96,97 %, отже вага надходжень від операційної діяльності в 2013 році зросла на 1,4%, в той час коли грошові надходження в 2012 році від інвестиційної діяльності в структурі взагалі відсутні.

Отже, на ТОВ «Медтехінвест»  головна частка грошових надходжень це надходження від операційної діяльності, що робить підприємство залежним від кон’юнктури на ринку продукції, яку воно виготовляє, тому на перспективу потрібно активно діяти також і в інших видах діяльності.

 

 

7. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

 

В процесі управління прибутком підприємства головна роль відводиться формуванню прибутку від операційної діяльності. Управління операційним прибутком охоплює велику кількість трансакцій, які виконуються на різних етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт, і забезпечують отримання чистого прибутку. У зв'язку з цим ос повною метою управління прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності розраховується у декілька етапів.

На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

На четвертому етапі визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут. [3]

Основними чинниками, що впливають на кінцевий результат операційної діяльності підприємства, є ціна товару, обсяги та структура виробництва, витрати. Аналіз взаємозв'язку цих даних дають змогу знайти резерви підвищення прибутку і спланувати виробничу програму згідно з результатами аналізу.  
Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Головними напрямками політики зростання прибутку в процесі фінансової діяльності є забезпечення підприємства необхідними обсягами капіталу на найбільш вигідних умовах із зовнішніх джерел і обґрунтування оптимального співвідношення власних і залучених коштів.

Фінансова діяльність підприємства має наступні головні особливості:  
1. Вона є головною формою здійснення розвитку операційної та інвестиційною діяльності підприємства.

2. Фінансова діяльність  підприємства має стабільний  характер, тобто виконується постійно.

3. Форми та об’єми фінансової діяльності в значній мірі залежать від галузевої специфіки та організаційно-правових форм діяльності підприємства. 

4. Фінансова діяльність  підприємства генерує специфічні  види ризиків, які об’єднуються  терміном “фінансовий ризик”. 

5. Фінансова діяльність визначає специфічність характеру сформованих грошових потоків в процесі її проведення.

6. Фінансова діяльність  пов’язана з фінансовим ринком  — ринком грошей та капіталу.

7. Фінансова діяльність  впливає безпосередньо на формування  прибутку підприємства. 

Головними завданнями фінансової діяльності підприємства є: 

• мінімізація вартості додатково залученого капіталу;
• оптимізація структури джерел додатково залученого капіталу.

Залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку.

Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Формування прибутку в процесі інвестиційної діяльності також, як і в процесі фінансової діяльності, носить підпорядковуючий характер до операційної діяльності. Інвестиційна діяльність характеризує процес обмовлення і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Інвестиційна діяльність має наступні особливості:

1. Вона є  головною формою забезпечення  росту операційної діяльності  підприємства та по відношенню  к її цілям та завданням  займає підпорядкований характер.

2. Форми та методи інвестиційної діяльності в меншій мірі залежать від галузевих особливостей ніж операційна діяльність.

3. Об’єми  інвестиційної діяльності підприємства  характеризується нерівнозначністю  за окремими періодами.

4. Інвестиційний  прибуток підприємства в процесі його інвестування формується з деяким терміном запізнення.

5. Інвестиційна  діяльність формує особливий  самостійний вид грошових потоків  підприємства, які відрізняються  в окремі періоди за своїм  напрямком.

6. Процес  інвестування характеризується специфічними видами ризику, які об’єднує термін “інвестиційний ризик”. 

7. Важливим  вимірником об’єму інвестиційної  діяльності, який характеризує темпи  економічного розвитку підприємства  є показник чистих інвестицій, який дорівнює різниці між  сумарними валовими інвестиціями підприємства та сумою амортизаційних відрахувань за той же період. В комплексі проблем, пов’язаних із визнанням ролі інвестицій підприємства, в сучасних умовах більшого значення набуває процес управління інвестиційною діяльністю підприємства. 

В сучасних умовах розвитку економіки підприємства можуть обирати політику розподіл) чистого прибутку самостійно. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права вмішуватися в процес використання чистого прибутку. Ринкові умови господарювання визначають приоритетні напрямки розподілу власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його удосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів. Вагомість політики розподілення прибутку визначається наступними положеннями:

1. Розподіл  прибутку безпосередньо реалізує  головну ціль політики управління  прибутком — підвищення рівня  добробуту власників підприємства. Використання прибутку формує  пропорції між поточними виплатами. При цьому власники підприємства самостійно обирають напрямки задоволення своїх потреб у часі.

2. Розподіл  прибутку є основним інструментом  дії на ріст ринкової вартості  суб’єкту господарювання. Це проявляється  в забезпеченні приросту капіталу  в процесі капіталізації частки  прибутку.

3. Пропорції  використання прибутку визначають  темпи реалізації стратегії розвитку  підприємства. Ця стратегія реалізується  в процесі інвестиційної діяльності  підприємства, об’єми якої визначаються  можливостями формування фінансових  ресурсів, в першу чергу за рахунок власних коштів.

4. Характер  розподілу прибутку є важливим  індикатором інвестиційної привабливості  підприємства. Ріст рівня дивідендних  виплат визначає ріст вартості  акцій на фондовому ринку та  формує додатковий дохід інвесторів.

5. Розподіл прибутку є однією з форм дії на активність персоналу. Об’єми та форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації робітників, забезпечує стабільність персоналу та ріст продуктивності праці. 

6. Пропорції  розподілу прибутку формують забезпечення додаткової соціальної захищеності робітників. В умовах низького рівня розвитку державних форм соціальної захищеності, роль цього механізму дозволяє отримувати додатковий прибуток. 

Основною метою політики розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізуємою та споживчою його частками з урахуванням забезпеченості реалізації стратегії розвитку підприємства та росту його ринкової вартості. Виходячи з формулювання головної мети можна виділити наступні завдання політики розподілу прибутку:

• забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на вкладений капітал;
• забезпечення приоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізуємої частки;
• забезпечення стимулювання трудової активності персоналу та додаткового соціального захисту;
• забезпечення формування резервного капіталу в необхідній кількості.

Для ефективного ведення політики розподілу прибутку необхідно дотримуватись наступних принципів:

1. першочергове виконання зобов’язань перед державою;
2. встановлення зацікавленості у кращих результатах господарювання;
3. створення пільгових умов для окремих суб’єктів господарювання, діяльність яких має велике економічне значення для інвесторів.

Відповідно до принципів та напрямків розподілу прибутку, можна виділити наступні питання, розв’язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

- забезпечення  погашення податкових зобов’язань  суб’єкта господарювання (сплата  податку на прибуток підприємств);

- обслуговування  залученого у попередніх періодах  власного капіталу суб’єкта господарювання;

- формування  фондів-коштів та резервів для  використання наступних періодах. 

У рамках розподілу прибутку підприємства податкове планування передбачає контроль за формуванням та виконанням податкових зобов’язань з податку на прибуток, що може здійснюватися за такими ключовими напрямами:

• визначення доходів підприємства та їх віднесення до складу валових доходів; 
• визначення витрат підприємства та їх віднесення до складу валових витрат;
• формування амортизаційних відрахувань відповідно до податкового законодавства;
• моніторинг податкових пільг з податку на прибуток;
• своєчасність подання податкових декларацій та сплата податку на прибуток. 

Після розрахунків з державою, у підприємства залишається та його частина, що називається чистим доходом. Як відмічалось вище, кожне підприємство використовує прибуток на свій розсуд, формуючи ті чи інші грошові фонди цільового призначення: фонди нагромадження і фонди споживання. Фонди нагромадження: фонди розвитку виробництва, резервний (страховий фонд). Зокрема — це фінансування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; робіт по створенню, засвоєнню та впровадженню нової техніки; удосконалення технології і організації виробництва; модернізація обладнання, покращання якості продукції, технічне переозброєння, реконструкція діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення власних оборотних коштів. Крім того, він спрямовується на сплату по кредитах, одержаних на поповнення нестачі власних оборотних коштів і та ін. Поряд з фінансування виробничого розвитку, чистий прибуток спрямовується на створення фонду споживання: фонду соціального споживання, фонду матеріального заохочення та інші цілі. Так, з чистого прибутку виплачуються одноразові допомоги для тих, хто виходить на пенсію, дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства. Здійснюються видатки на оплату додаткових відпусток поверх встановленої законом тривалості, надається матеріальна допомога, здійснюються витрати на безкоштовне харчування, або на харчування за пільговими цінами. Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно намагатися встановити оптимальне співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання, враховуючи умови ринкової кон’юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці робітників підприємства. Отже, чистий прибуток створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства в умовах переходу до ринку, є важливим фактором подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності. Однією з форм використання прибутку є капіталізація прибутку чи формування нерозподіленого прибутку. Формування нерозподіленого прибутку підприємства являє собою фінансовий механізм формування капітального резерву, що не має цільового призначення. Типовими напрямами фінансування витрат фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок прибутку можуть вважатися: