Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

Будь-яке управлінське рішення щодо зміни напрямів формування та розміщення фінансових ресурсів страхової компанії повинно бути обґрунтовано відповідними розрахунками, базуватись на визначених пріоритетах розвитку страховика та глибокому вивченні кон`юнктури страхового ринку. При цьому необхідно оптимально поєднати такі критерії, як забезпечення мінімальної середньозваженої ціни залучених ресурсів, досягнення нормальної рентабельності розміщених фінансових ресурсів та одночасна мінімізація ризику втрати фінансової стійкості страхової організації.

 

 

РОЗДІЛ 2.

 

Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

 

 

.2.1. Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

 

Фінансові ресурси страхової компанії складаються з двох основних частин — власного й залученого капіталу, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна [3, с.117].

Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів. Цю частину капіталу складно назвати позиковим капіталом, оскільки в цьому випадку він повинен бути в подальшому відторгнутий в повному обсязі. Можливість перетворення цих засобів через деякий час в дохід страховика обґрунтовує коректність визначення «залучений капітал». Вони тимчасово можуть бути використані страховиком лише як інвестиційне джерело (рис. 2.1.).

Варто звернути увагу на сутність окремих складових частин власних фінансових ресурсів страховика. Відповідно до чинного законодавства щодо страхування при створення страхової організації статутний фонд має буди сплачений виключно у грошовій формі. Крім цього дозволяється формування статутного фонду державними цінними паперами, за їх номінальною вартістю, але не більше 25%  загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резерві, банківські кредити, позики.

 

Рис. 2.1. Склад фінансових ресурсів страховика           

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається загальним видом страхування становить 1 млн. євро, а страховика,який займається страхуванням життя – 1,5 млн. євро.         

До гарантійного фонду страховика належать:

-         додатковий капітал;

-         резервний капітал;

-         нерозподілений прибуток.

Основною складовою частиною залучених ресурсів страховика є страхові резерви, до складу яких відносять:

-         технічні резерви;

-         резерви зі страхування життя.

Страховики зобов’язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування ( крім страхування життя) : резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків;резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

Страховики, які займаються страхуванням життя створюють наступні резерви:

-         резерв довгострокових зобов’язань;

-         резерв належних виплат страхових сум.

Отже, джерелами коштів страхових компаній є власний і залучений капітал. Від ефективності дії механізму формування фінансових ресурсів страхових компаній в значній мірі залежить розвиток страхового ринку.

Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку формування його внутрішніх фінансових ресурсів за рахунок трьох основних видів доходів:

- доходи від страхової  діяльності, тобто всі надходження  на користь страховика, пов’язані  з проведенням страхування і  перестрахування;

-  доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);

- інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика  у процесі його звичайної господарської  діяльності [1, с.127].

Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів страхової компанії зумовлює необхідність використання в процесі стратегічного управління науково обґрунтованих підходів до прогнозування розміру надходжень страхових платежів.

Планування надходжень від страхової діяльності є досить важливим моментом у процесі управління фінансовими ресурсами страховиків і розробляти даний бюджет необхідно, виходячи з можливостей конкретної страхової компанії. Разом з тим, при формуванні фінансових ресурсів потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв’язок. Зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів зв'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування, тому що основний відсоток комісійної винагороди страховим агентам виплачується, як правило, у перший рік.

Так, наприклад, для страхової компанії, яка спеціалізується на страхуванні життя, комісійна винагорода складає близько 30-70%% від платежів першої частки. Здійснює виплату такої комісійної винагороди компанія за рахунок нетто-тарифів, тобто за рахунок коштів, що повинні покрити сформовані за договором страхування резерви. У страхових компаніях для страхування життя щоквартально розраховуються резерви на покриття зобов'язань перед клієнтами. Відповідно, компанія повинна в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку компанія може за рахунок статутного капіталу або віддавши значну частину платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти.

У залишковому підсумку залишається варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу.

У процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страхової компанії потрібно усвідомлювати, що їх кількісний і якісний стан впливає на таку важливу фінансову характеристику страхової компанії, як її платоспроможність. У загальному розумінні платоспроможність страховика – це можливість покриття його зобов'язань перед страхувальниками, різного роду кредиторами і податковими органами.

Найбільш оптимальною стратегією формування фінансових ресурсів страхової компанії є доповнення сформованих резервів грошовим покриттям за рахунок статутного капіталу. Однак при цьому необхідно чітко знати, скільки статутного капіталу можуть інвестувати в страхову організацію засновники, щоб зрештою не прийшлося вдаватися до перших двох стратегій або взагалі не позбутися ліцензії на страхову діяльність.

Таким чином, будь-яке управлінське рішення щодо зміни напрямів формування та розміщення фінансових ресурсів страхової компанії повинно бути обґрунтовано відповідними розрахунками, базуватись на визначених пріоритетах розвитку страховика та глибокому вивченні кон`юнктури страхового ринку. При цьому необхідно оптимально поєднати такі критерії, як забезпечення мінімальної середньозваженої ціни залучених ресурсів, досягнення нормальної рентабельності розміщених фінансових ресурсів та одночасна мінімізація ризику втрати фінансової стійкості страхової організації.

Таким чином, усе сказане вище дозволяє дійти висновку, що особливе значення корегування фінансової стратегії страховика, перспектив фінансового стану має визначення динаміки власного й залученого капіталу. Аналіз показав, що збільшення обсягів темпів росту власного й залученого капіталу є запорукою підвищення платоспроможності страховика, остання залежить від достатнього розміру сформованих страхових резервів.

Аналіз теоретичних розробок щодо сутності механізму формування фінансів страхових компаній дозволяє зробити висновок про необхідність поєднання системного і ситуаційного підходів, що в контексті сучасних завдань передбачає:

- використання системи  форм, методів і засобів формування  фінансів та їх своєчасну адаптацію  до потреб страхових компаній  і сучасних досягнень фінансової  науки;

- оцінку ефективності  альтернативних фінансових рішень  з позицій раціоналізму та  оптимальності;

- врахування об’єктивних  економічних законів і закономірностей, що діють у суспільстві, при  обґрунтуванні основних принципів  організації фінансового менеджменту  страхових компаній.

Варто зауважити, що на сучасному етапі існують значні резерви збільшення фінансових можливостей страхових компаній, використання яких сприятиме подальшому розвитку страхового ринку України.

 

 

2.2. Напрямки покращення  формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

 

 

Сутність поняття «капітал страховика» формується під впливом особливостей та специфіки страхової діяльності. Економічну природу цього поняття слід розглядати з позицій мети та завдань створення та функціонування страхової компанії як фінансового інституту. Такий підхід дає можливість визначити джерела формування капіталу та напрями їх уособлення в активах страховика.

На думку О.О. Гаманкової, капітал страховика у грошовій формі – це фінансові ресурси, які знаходяться у його розпорядженні [1, c. 328]. Капітал є основою функціонування страховика і за джерелами формування поділяється на власний і залучений, останній включає залучені та позикові кошти.

Власний капітал є фінансовою основою діяльності страхової компанії і його формування підпорядковане двом цілям: по-перше, формування необхідного обсягу необоротних активів і, по-друге, формування визначеного обсягу оборотних активів, хоча для страхового бізнесу друга мета недосить актуальна. Власні фінансові ресурси – це ті ресурси, які належать страховикові на правах власності та використовуються для формування активів і представлені статутним, додатковим і резервним капіталом, а також включають нерозподілений прибуток [2, с.199].

Статутний капітал (фонд) є відправною точкою діяльності страховика і формує основу його фінансової стійкості. Це загальна вартість активів, що зафіксована в установчих документах і є внеском власників у капітал страховика. В залежності від організаційної форми страховика він може формуватися двома способами: шляхом внесення часток засновниками або шляхом відкритої підписки на акції.

Економічна криза в Україні, яка розпочалася у кінці 2008 року і триває зараз, має серйозні негативні наслідки для усього фінансового ринку і зокрема для його страхового сегменту.

За даними Держфінпослуг [5], у 2009 році відбулися такі негативні зміни:

- за січень-грудень 2009 року зменшилася частка валових  страхових премій до ВВП країни  на 0,3 в.п. до 2,2 %. Частка чистих страхових  премій у відношенні до ВВП  після кризи стала складати 1,4 %. Це дуже низькі показники (в  розвинених країнах вони дорівнюють  у середньому 8—12 % ВВП);

- на 2,1 % зменшилася  кількість укладених договорів  страхування в цілому;

- на 14,9 % зменшилися  обсяги надходження валових страхових  премій, а обсяг чистих страхових  премій зменшився на 20,8 %;

- на 4,4 % зменшилися  валові страхові виплати, а обсяг  чистих страхових виплат зменшився  на 6,2 %;

- на 2 % зменшилися  обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку, зменшилися на 3 %, а на зовнішньому  — зросли на 6,4 %;

- на 7 % зменшився  обсяг страхових резервів.

У середньому фінансовий потенціал страхового ринку в кризовому 2009 році скоротився на 30 %.

Необхідність формування фінансових ресурсів страхової компанії, виходячи із цілої системи чинників, що впливають на їх кількісний і якісний стан і, в свою чергу, зумовлюють рівень фінансової стійкості страхової організації в конкретному періоді (величина внесеного статутного капіталу страхової компанії; розмір страхових резервів з метою гарантії страхових виплат; структура страхового портфеля страховика; існуюча система перестрахування страхових ризиків; масштаби та ризикованість інвестиційної діяльності конкретної страхової компанії; рівень конкуренції на страховому ринку тощо) [3, с.152].

Враховуючи, що надходження від страхової діяльності займають значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів страхової компанії, до їх визначення потрібно підходити особливо виважено і обґрунтовано. Так, зокрема, при плануванні надходжень від страхової діяльності потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв’язок. Так, зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів, як правило, пов’язаний з великими витратами на їхнє обслуговування у зв’язку з переважною виплатою основного відсотка комісійної винагороди страховим агентам у перший рік.

При цьому ситуація ускладнюється тому, що страхова компанія повинна на початкових етапах свого існування в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку можна або за рахунок поповнення статутного капіталу, шляхом передачі значної частини платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти.