Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

Для здійснення ефективного страхового захисту своїх клієнтів страхові компанії повинні мати достатній обсяг фінансових ресурсів і забезпечувати їх ефективне розміщення. При цьому встановлення оптимальних співвідношень між окремими джерелами формування та використання фінансових ресурсів страховиків є важливою передумовою забезпечення безперервності процесу страхування, постійної платоспроможності страхових компаній та стабільних фінансових результатів їх діяльності.

Виходячи із змісту основних завдань фінансового менеджменту, можна констатувати, що фінансові ресурси виступають основним об'єктом фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання.

Рис 1.1.Фінансові ресурси страховика

Ефективна діяльність страховика в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем фінансового потенціалу, що забезпечується високою якістю управління фінансами страхової організації.

Джерелом формування фінансового забезпечення є фінансовий потенціал. Фінансовий потенціал - це сукупність фінансових ресурсів страховика як результат перевищення доходів страховика над витратами, з одного боку, та результатом певного рівня капіталізації, з іншого [16].

Структуру капіталу страховика визначає принцип акумулювання та подальшого розподілення ресурсів. Фінансові ресурси страхової організації значною мірою представлені залученим у страхувальника капіталом, який деякий час складає сукупність тимчасово вільних коштів.

Як витрати, так і доходи страхової компанії пов'язані із двоїстим характером її діяльності - страховим та фінансовим. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій). Разом з тим, кругообіг коштів страховика не обмежується страховими операціями; він ускладнюється постійною залученістю коштів в інвестиційний процес. Це дозволяє позначити кошти, які знаходяться в обігу страховика, для проведення страхових операцій та інвестиційної діяльності як його інвестиційний потенціал [9, с. 24] та складова фінансового потенціалу. З точки зору капіталізації, фінансовий потенціал страховика визначається розміром статутного капіталу, який в процесі діяльності поповнюється за рахунок різноманітних джерел (прибутку, емісії, інвестиційного доходу). Цільове використання фінансового потенціалу і є фінансовим забезпеченням його розвитку. При цьому дуже важливим питанням є оцінка розміру цього фінансового потенціалу для окремої страхової компанії.

Отже, сукупність фінансових ресурсів страховика формує його фінансовий потенціал. Фінансове забезпечення пов'язане саме з використанням цього потенціалу (ресурсів) для подальшого розвитку. Обсяг фінансового забезпечення повинен вимірюватися за критерієм достатності для реалізації фінансової та страхової діяльності страховика з обов'язковим підвищенням показників його фінансової стійкості та прибутковості. Достатнє фінансове забезпечення страховика стає гарантією його спроможності виконувати свої функції в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Джерелами коштів страхових компаній є власний і залучений капітал, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна. Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів (рис.1.2.)

Рис 1.2.Доходи страхової компанії 
Фінансові ресурси страхової компанії виступають основним об'єктом її фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Перш ніж розглянути концептуальні засади управління фінансовими ресурсами страхової компанії, потрібно зазначити особливості їх формування, зумовлені метою і завданнями страхової діяльності. Як економічна категорія страхування становить систему економічних відносин, яка вміщує сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів і їх використання на відшкодування збитків при різних непередбачених явищах, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті.

Слід відмітити, що подібно до підприємств галузей нематеріального виробництва у страхових компаній у процесі кругообігу фінансових ресурсів відсутня стадія виробництва, а фінансові ресурси протягом всього кругообігу виступають лише у грошовій формі. При цьому головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує її за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Тобто, якщо фінансові ресурси промислових підприємств послідовно приймають грошову і товарну форму, то фінансові ресурси страхової організації завжди мають лише грошову форму. У самому загальному вигляді фінансовий механізм страхування має наступний вигляд:

Страхові внески > Страховий фонд > Страхові виплати

Страховик формує і використовує кошти страхового фонду, покриваючи збиток страхувальника і фінансуючи власні витрати по веденню страхової справи.

Рис1.3.Джерела формування страхового ринку

Формування фінансових ресурсів у страхових організаціях відбувається під час створення статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансових коштів в основні та оборотні кошти, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. При цьому основними джерелами формування фінансових ресурсів страхових компаній є власні та залучені кошти.

Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку формування його внутрішніх фінансових ресурсів за рахунок трьох основних видів доходів:

- доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь  страховика, пов'язані з проведенням  страхування і перестрахування;

- доходи від інвестування і  розміщення тимчасово вільних  коштів (як власних, так і коштів  страхових резервів):

- інші доходи, тобто ті, які не  належать ні до страхових, ні  до інвестиційних доходів, але  часом з'являються у страховика  у процесі його звичайної господарської  діяльності.

Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів страхової компанії зумовлює необхідність використання в процесі стратегічного управління науково обґрунтованих підходів до прогнозування розміру надходжень страхових платежів. Даний бюджет можна скласти за умови детального попереднього дослідження ринку страхових послуг, вивчення попиту на той або інший вид страхових продуктів та виявлення усіх факторів, що впливають на їхнє просування. На основі зібраної інформації за ряд звітних періодів можна спланувати майбутній «портфель страхових платежів» як за видами страхових продуктів, так і за джерелами їх формування.

Планування надходжень від страхової діяльності є досить важливим моментом у процесі управління фінансовими ресурсами страховиків і розробляти даний бюджет необхідно, виходячи з можливостей конкретної страхової компанії. Разом з тим, при формуванні фінансових ресурсів потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів зв'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування, тому що основний відсоток комісійної винагороди страховим агентам виплачується, як правило, у перший рік.

У залишковому підсумку залишається варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. А якщо статутного капіталу недостатньо для грошового покриття резервів, то компанія може позбутися ліцензії. Тому для страхової компанії у процесі розробки стратегії формування своїх фінансових ресурсів важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами. При чому відслідковувати даний показник необхідно в часі з урахуванням страхових виплат і інших факторів.

При визначенні стратегії формування внутрішніх фінансових ресурсів страхової компанії потрібно також враховувати можливість повернення коштів від перестрахувальників від переданих у перестрахування ризиків. Дане джерело формування фінансових ресурсів страхової компанії включає відшкодування перестрахувальником частки страхових виплат по ризиках, переданих йому в перестрахування. У договорі, підписаному з перестрахувальником, обумовлюються процентні співвідношення зобов'язань кожної зі сторін за договором перестрахування і, відповідно, розмір відшкодувань у випадку настання ризику. Величина даного показника є «похідною» від величини страхових виплат за період. Разом з тим, потрібно враховувати витрати, які пов'язані з передачею ризиків у перестрахування. Ці витрати включають страхові премії, що приходяться на частку ризику, переданого в перестрахування перестрахувальникові, і прямо залежать від страхового портфеля страхової компанії і розмірів укладених договорів з перестрахувальниками.

У процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страхової компанії потрібно усвідомлювати, що їх кількісний і якісний стан впливає на таку важливу фінансову характеристику страхової компанії, як її платоспроможність. У загальному розумінні платоспроможність страховика - це можливість покриття його зобов'язань перед страхувальниками, різного роду кредиторами і податковими органами.

Тому при формуванні фінансових ресурсів страхової компанії потрібно виходити з основних чинників, які впливають на їх кількісний і якісний стан і в свою чергу зумовлюють рівень фінансової стійкості страхової організації в конкретному періоді. До таких чинників більшість економістів відносять величину внесеного статутного капіталу страхової компанії, розрахований у встановленому порядку розмір страхових резервів з метою гарантії страхових виплат, існуючу у відповідності із стратегією і тактикою страхової компанії структуру її страхового портфеля, існуючу систему перестрахування страхових ризиків, а також масштаби та ризикованість інвестиційної діяльності конкретної страхової компанії.

При формуванні початкових фінансових ресурсів страхової компанії за рахунок внесків засновників у статутний фонд необхідно враховувати законодавчо встановлені мінімальні кількісні вимоги до власних коштів, з якими страхова компанія може отримати ліцензію на діяльність. В подальшому при нарощенні власного капіталу потрібно дотримуватися раціонального співвідношення власних коштів страхової організації і прийнятих нею на себе страхових зобов'язань як у цілому, так і по одному договору або ризику. При цьому на початковій стадії життєвого циклу страхова компанія може дотримуватися різних стратегій формування своїх фінансових ресурсів.

Найбільш оптимальною стратегією формування фінансових ресурсів страхової компанії є доповнення сформованих резервів грошовим покриттям за рахунок статутного капіталу.

Враховуючи, що надходження від страхової діяльності займають значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів страхової компанії, до їх визначення потрібно підходити особливо виважено і обґрунтовано. Так, зокрема, при плануванні надходжень від страхової діяльності потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Так, зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів, як правило, пов'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування у зв'язку з переважною виплатою основного відсотка комісійної винагороди страховим агентам у перший рік. При цьому ситуація ускладнюється тому, що страхова компанія повинна на початкових етапах свого існування в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку можна або за рахунок поповнення статутного капіталу, шляхом передачі значної частини платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти. У залишковому підсумку знову ж таки найбільш реальним є варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. При збільшенні свого статутного фонду страхові компанії вирішують наступні завдання:

- мобілізація фінансових ресурсів  для реалізації інвестиційних  проектів;

- поліпшення ліквідності та  платоспроможності страхової компанії;

- акумуляція фінансового капіталу  для придбання корпоративних  прав інших страхових компаній, підприємств, у т. ч. з метою посилення  впливу на дані підприємства  чи їх поглинання.

Враховуючи, що при недостатності статутного капіталу для грошового покриття резервів страхова компанія може позбутися ліцензії, в процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страховика важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами.