Організація діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні

Джерело: Аналітичний звіт УАІБ за 4-й квартал 2010 року. 

 

Як бачимо, основними активами венчурних ІСІ є активи які  не відображають певну класифікаційну ознаку. Венчурні фонди є найбільш прибутковими. Проте для українських  інвесторів венчурні фонди є привабливими ще й через механізм оподаткування. Вони оподатковуються лише при закритті.  Дуже шкода, що в Україні не сильно популярні відкриті фонди, адже вони є основними індикаторами розвитку фондового рину, їх непопулярність говорить ще й про непрозорість фондового ринку.

Не зважаючи на те, що фондові  та фінансові ринки починають  відновлювати свої докризові показники  та демонструють сталий і стабільний ріст, КУА продовжують відчувати  нестабільність свого фінансового  стану та брак ресурсів для відшкодування  збитків, які були пов’язані не лише з інвестиційною діяльністю, але  і з вилученням інвесторів своїх  активів із інвестиційних фондів, чого не відбулося б, якби в Україні  існували механізми гарантування інвестицій як на державному рівні, так і на рівні КУА. Відсутність стабільності функціонування вітчизняної економіки  спонукає до припущення, що кризові  явища, які нещодавно прослідковувались  на фондовому ринку, можуть повторитися, на чому наголошують теорії циклічності  розвитку економічних процесів. Таким  чином, формування та впровадження механізмів забезпечення економічної безпеки  КУА не втрачає актуальності та потребує детального дослідження з метою  розробки схем практичного застосування.

Сьогодні для ринку  спільного інвестування в Україні  характерні наступні тенденції:

-        Переважання кількості венчурних ІСІ у порівнянні з іншими видами фондів КУА.

-        Тенденція до збільшення кількості ІСІ в управлінні КУА.

-        Тенденція до зменшення частки витрат у структурі вартості чистих активів  ІСІ.

-        Тенденція до збільшення активів в управлінні КУА.

-        Тенденція до посилення залежності ринку спільного інвестування від фондового ринку.

-        Тенденція до збільшення частки «неякісних» фінансових інструментів в активах ІСІ.

-        Тенденція до росту конкуренції на ринку спільного інвестування. 

Брак досвіду управлінського персоналу компаній  по управлінню активами у регулюванні діяльності ІСІ та КУА в умовах ринку, що знаходиться у стадії становлення, відсутність теоретичних основ у сфері розробки механізмів гарантування економічної безпеки компаній та інвестиційних фондів для практичного їх втілення, недостатній рівень вивчення проблеми забезпечення економічної безпеки КУА, підвищують їх вразливість до впливу зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів. Впровадження систем економічної безпеки у компаніях по управлінню активами є необхідним в умовах впливу на їх діяльність наслідків тенденцій розвитку ринку спільного інвестування, що спостерігаються нині в Україні.

Сьогодні, фондовий ринок України недостатньою мірою забезпечує виконання свого основного завдання, яке полягає в широкому залученні фінансових ресурсів для інвестування в інноваційні та довгострокові економічні проекти. 
Існує значна кількість несприятливих факторів на шляху розвитку нашої держави (таких як показники інфляції, політична нестабільність, тощо) але це не зупиняє ріст фондового ринку України, про що говорять показники обсягу випуску і обороту цінних паперів. Експерти оцінюють фондовий ринок як перспективний, хоча він, порівняно із фондовими ринками розвинутих країн світу, знаходиться на початковому етапі розвитку та оцінюється як недостатньо активний.  
Проте останніми роками спостерігається тенденція доволі швидкого розвитку фондового ринку. Так, наприклад, впродовж першого півріччя 2012 року на фондовому ринку України спостерігався стабільний інтерес до вкладів у інвестиційні фонди, а також вплив зовнішньоекономічних факторів на діяльність фондового ринку. 
Серед фінансових інструментів, з якими були здійснені операції впродовж січня-липня 2012 року – найбільший інтерес викликали державні облігації, обсяг торгів якими становив 75,21 мільярдів гривень (що складає 62,5% від загального обсягу біржових контрактів). В той же час, обсяг торгів з акціями становив 17 мільярдів гривень . 
На шляху повноцінного функціонування фондового ринку існують певні проблеми, які потребують вирішення. Сьогодні для фондового ринку України такими проблемами є: 
1) невеликий обсяг і невисока ліквідність; 
2) рівень капіталізації є доволі низьким; 
3) високий ступінь ризиків; 
4) недостатня кількість кваліфікованого персоналу; 
5) відсутність відкритого доступу до інформації; 
6) порушення прав інвесторів; 
7) недосконалість нормативно-правової бази функціонування фондового ринку .  
На початку поточного місяця, а саме 3 жовтня 2012 року індекс Української біржі за підсумками торгів впав на 1,9% - до 969,08 пункту. Загальний обсяг торгів на біржі становив 68,653 млн. гривень . 
Подальші перспективи розвитку фондового ринку багато в чому будуть залежати від ситуації на світових ринках, на що вплив з боку нашої держави практично не можливий. Однак, є можливою внутрішня підтримка фондового ринку України, з метою досягнення привабливості як для іноземних, так і для вітчизняних інвесторів. 
Для подальшого розвитку фондового ринку України, з метою зростання його конкурентоспроможності повинні бути реалізовані такі заходи: 
1) Розробка нових, ефективніших механізмів захисту прав інвесторів. 
2) Розвиток інструментів ринку коштовних паперів. 
3) Покращення механізму укладення договорів купівлі (продажу) цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами. 
4) Удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів. 
5) Розвиток інвестиційної інфраструктури.  
Варто зазначити, що нещодавно в сфері удосконалення національної депозитарної системи відбулися дещо суперечливі зрушення: 5 жовтня 2012р. Президент України Янукович В.Ф. підписав закон № 9428, “Про систему депозитарного обліку цінних паперів”. Цей закон має на меті виконання таких завдань, як:  
• створення централізованої депозитарної системи; 
• уніфікація принципів і порядку здійснення діяльності учасниками депозитарної системи та взаємодії між ними; 
• усунення існуючих недоліків в системі обліку прав власності на цінні папери; 
• введення чітких та прозорих механізмів здійснення операцій з цінними паперами; 
• вирішення корпоративних конфліктів, пов’язаних з веденням реєстру власників іменних цінних паперів. 
В непростий час політичних, соціальних та економічних реформ, які тривають в нашій державі понад 20 років, цей закон став скандальним, одним з багатьох, прийнятих діючою владою. Варто зазначити, що ще до підписання цього закону Українська біржа заявляла про можливе закриття. Адже закон передбачає ще одне важливе нововведення – створення такого нового елементу як Центральний розрахунковий центр. Саме цей елемент, на думку фахівців, може призвести до державної монополізації послуг розрахунку й клірингу на фондовому ринку . 
Отже, до переліку заходів для розвитку фондової біржі України варто додати пункт № 6: вдосконалення Національної депозитарної системи, навпроти якого чинна влада начебто «поставила галочку», на шляху до досягнення обіцяної «стабільності». 
Ефективність функціонування фондового ринку є важливим аспектом в процесі підвищення рівня конкурентоспроможності національної фінансової системи. Але цей процес неможливий на етапі політичної нестабільності в країні, що призводить до лобіювання інтересів певних бізнес-груп та олігархів, і як наслідок, впливає на фінансову привабливість нашої держави в світі.

2.3. Оцінка діяльності КУА

 

На сьогоднішній день банківський  та страховий сегменти фінансового  ринку суттєво випереджають небанківський сектор фінансових послуг. У 2007 р. їх обороти становили відповідно 39,92 і 7 % від ВВП, а небанківського сектору – тільки 5,82 %. Зростання активів в інститутах спільного інвестування за цей же часовий інтервал досягло 137,9 % у порівнянні з банківськими активами на рівні 51,8 %, що зміщує напрями вкладення інвестицій в небанківський вид інвестиційних заощаджень.

 

 

 

Таблиця 6. Розподіл активів фондів ІСІ за станом на 30.09.2007 р.

На кінець 2007 р. відповідно до Закону України «Про інститути  спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» створено 334 фонди; 326 компаній з управління активами мали ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів – діяльність з управління активами.

За станом на 31.12.2007 р. інститути  спільного інвестування проводили  свою діяльність у 9 областях України, найбільша кількість ІСІ зосереджена в Київській області – 97. Загальна сума активів ІСІ (крім венчурних фондів) становить 7,7 млрд грн, а суму чистих активів ІСІ (крім венчурних фондів) – 3,33 млрд грн.

 

 

Рис. 4. Динаміка кількості КУА та ІСІ на одну КУА у 2006–2007 рр.

 

Держава, в якій створено належні умови для діяльності інвестиційних фондів, в їх особі має ефективний механізм для розвитку ринку цінних паперів, які відіграють значну роль у міжгалузевому перерозподілі капіталу, підвищують стабільність фондового ринку, стимулюють як внутрішній інвестиційний процес, так і зовнішнє інвестування, сприяють розширенню можливостей держави щодо внутрішніх запозичень. Позитивну роль ІСІ в макроекономічному відношенні підтверджує пільговий характер оподаткування інвестиційних фондів (або його відсутність), що характерне для національного законодавства переважної більшості країн.

Інститути спільного інвестування в Україні умовно поділяються  на пайові інвестиційні фонди (ПІФ) та корпоративні інвестиційні фонди (КІФ).

Згідно чинного законодавства, пайові інвестиційні фонди – це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, створюється  компанією з управління активами шляхом випуску інвестиційних сертифікатів (паїв). Компанія з управління активами виступає від свого імені при купівлі-продажу активів фонду.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) – це такі ІСІ, які створюються  у вигляді відкритих акціонерних товариств і проводять виключно діяльність зі спільного інвестування. Статутний капітал (СК) КІФ може бути сформований за рахунок грошових коштів, цінних паперів, що котуються на фондовому ринку, та нерухомості. Подальше збільшення СК відбувається виключно грошовими ресурсами. Управління фондом здійснює компанія з управління активами на підставі договору, що укладається з ВАТ. До органів управління фонду входять загальні збори та Спостережна рада.

Венчурний інвестиційний  фонд (ВІФ) – це корпоративний або  пайовий інвестиційний фонд, активи якого більш ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не котуються на фондових біржах. До складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складуактивів цього фонду. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики. Надання позик третім особам за рахунок грошових коштів венчурного фонду не дозволяється. Доскладу учасників такого фонду залучаються виключно юридичні особи, оскільки ризик отримання прибутків у такій компанії найвищий, хоча за даними 2007 р. кількість венчурних фондів серед ІСІ найбільша – 603.

 

Таблиця 7. Динаміка кількості ІСІ у 2007 р. в розрізі видів та типів ІСІ

 

2

2,5

3

До особливостей ВІФ відноситься  також і те, що компанія з управління активами, яка виступає від імені ВІФ, бере безпосередню участь в прийнятті управлінських рішень емітентів, цінними паперами або корпоративними правами яких фонд володіє, з метою нівелювання негативних ризиків з можливого недоотримання доходів.

Специфічним фінансовим інститутом є хеджфонди. Хеджфонд за сучасною термінологією можна визначити як взаємний фонд, що активно використовує прийоми левериджа і техніку хеджування при проведенні спекулятивних операцій на фінансових ринках. При цьому під левериджем розуміється активне використання позикового капіталу для зменшення розміру власного капіталу і підвищення прибутковості останнього. Хеджфонди не обмежені необхідністю інвестувати в конкретні і специфічні активи, вони мають вільний вибір активів для інвестицій; вони мають можливість орієнтуватися на будь-які доступні ринки більшості країн, і в тому числі на ринки, що розвиваються; хеджфонди мають вільний вибір торговельних стилів і стратегій, аж до максимально агресивних фінансових інструментів, можуть використовувати похідні інструменти; багато фондів функціонують у вигляді офшорних компаній, і тому їх прозорість для інвесторів і контролюючих органів обмежена; для участі в більшості хеджфондів від вкладника потрібні значні кошти,найчастіше не менше 0,5–1,0 млн дол.; багато фондів домагаються високої прибутковості і мають низький рівень кореляції з ринком, можуть отримати достатню прибутковість навіть у разі падінні ринку.

Управління активами інститутів спільного інвестування здійснюється переважно компаніями з управління активами (КУА), які є юридичними особами і здійснюють цю професійну діяльність на підставі ліцензії, що видає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. До функцій КУА відноситься створення ІСІ, розміщення цінних паперів фондів, управління активами ІСІ відповідно до інвестиційної декларації, придбання нових об’єктів інвестування з метою збільшення капіталізації активів фондів.

Таким чином, інститути спільного  інвестування – це ефективний інструмент нагромадження значних капіталів, обіг яких забезпечує гармонійний розвиток національної економіки. Кошти спільного інвестування не беруть безпосередньої участі у виробництві. Але, як відомо, виробництво і фінансовий ринок – елементи однієї системи. Розвиток виробничої сфери зумовлює пожвавлення на фондовому ринку, і навпаки, ефективно діючий ринок капіталів стимулює розвиток економіки в цілому. Інститути спільного інвестування – саме той інструмент, який може примусити працювати заощадження населення на користь країни та її громадян.

Згідно з чинним законодавством, інститут спільного інвестування –  корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість .

Інвестиційні фонди досить часто мають податкові пільги, адже фонди забезпечують зручний для недосвідчених людей шлях до інвестування невеликої суми грошей у портфель цінних паперів, що формується й управляється професіоналами.

Мобілізація фондами нагромаджень, які знаходилися б на небанківських  рахунках або перебували «на руках», сприяє активному економічному розвитку держави.

В Україні хоча ІСІ і  не є класичною юридичною особою, що має відокремлене майно й активи, які належать йому (а не його акціонерам), а є так званою транзитною структурою, що зобов’язана лише розподіляти прибуток між своїми вкладниками, але оподаткування прибутку ІСІ регулюється законом «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з цим законом, до складу валових доходів підприємства не включаються кошти спільного інвестування, тобто кошти, що залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Таким чином, відповідно до закону залучення коштів від інвесторів не спричинить появу валового доходу в ІСІ, не призведуть до його збільшення й самі операції купівлі-продажу інструментів, в які вкладаються кошти інвесторів.

Нарахований за активами ІСІ  доход – процентний доход, дивідендний  доход – також не збільшують розмір валового доходу.

Отже, пайові та корпоративні фонди звільняються від сплати податку  на прибуток.

Цим же законом встановлюється звільнення від податку на дивіденди  у випадку їхньої виплати на користь ІСІ, але він має сплачуватися при виплаті дивідендів самими ІСІ. Не сплачують інститути спільного інвестування і податок на додану вартість.

Слід зазначити, що пільгове оподаткування виступає лише стимулом до розвитку інститутів спільного інвестування проте не може стовідсотково забезпечити залучення інвестора до діяльності на фінансовому ринку, якщо на ньому недостатньо якісних активів. Тому для створення сприятливого інвестиційного клімату в економіці країни використання лише податкових пільг не є достатнім.