іноземний капітал у банківському секторі україни

Разом із тим  на тенденції іноземного інвестування в банківську систему України  значною мірою впливають світові відносини нашої країни з інтеграційними об’єднаннями. Також не можна занижувати вплив світової банківської кризи. Розглянемо вплив усіх цих факторів детальніше.

Входження України  в СОТ призвело до розширення доступу  іноземного капіталу на банківський ринок України. У цьому розрізі основні принципи доступу на ринок банківських послуг визначаються Генеральною угодою про торгівлю послугами – ГАТС, головною умовою виконання якої є лібералізація доступу іноземного капіталу на внутрішній ринок послуг.

Проте досвід лібералізації  банківського ринку в умовах несприятливого інвестиційного клімату та високих  ризиків показав, що існує загроза  поступового збільшення в Україні  кількості іноземних банківських  установ країн з аналогічним  суверенним кредитним рейтингом (наприклад Росії та Казахстану), а також середніх західних банків. Перші зацікавлені в обслуговуванні своїх клієнтів, у той час як для других вигіднішим буде не стільки досить ризикове кредитування українських споживачів, скільки здійснення спекулятивних фінансових операцій чи здійснення операцій із “брудними грошима”. Тому існує необхідність установити жорсткі критерії для надання дозволу на створення філій іноземних банків в Україні, а саме:

1) визначити  на законному рівні вимоги  щодо капіталізації для філій іноземних банків (мінімальний розмір приписного капіталу філії має становити не менше 5 млн. євро, а в капітал материнського банку – не менше 50 млн. євро);

2) надати права  на відкриття філій лише банкам, які:

- мають рейтинг  надійності за оцінками провідних міжнародних рейтингових агентств не нижчий за А++ або аналогічний;

- володіють  активами, обсяг яких не менше  500 млн. дол. США; мають систему  гарантування вкладів кращу, ніж  в Україні;

3) укладати угоди,  які б передбачали зобов’язання наглядових органів країн місцезнаходження банків – юридичних осіб щодо здійснення нагляду за їх філіями на території України [4].

За умов дієвості ринкових механізмів лібералізація  руху капіталу є вигідною як для  розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються.

Розширення  співпраці України з країнами ЄС приведе до зростання частки іноземних  інвестицій у банківській системі  України за рахунок збільшення частки євро в структурі розрахунків, зміни  обсягів експортно-імпортних операцій і пов’язаних із ними фінансових потоків і підвищення темпів розвитку економіки (збільшення частки кредитів на бізнес-потреби).

Економічні  інтереси України потребують конкретного  аналізу процесу інтегрування національної комерційної системи до світового  товарного і фінансового ринків. Із цією метою важливо враховувати набутий досвід реформування української банківської системи з метою забезпечення становлення її як активного суб’єкта міжнародної банківської діяльності та можливості використання в ній світового досвіду.

Протягом останнього часу в контексті намірів України щодо вступу до СОТ тема присутності іноземного банківського капіталу в Україні набуває ще більшої актуальності. Серед політиків, науковців точиться дискусія щодо переваг та недоліків розширення такої присутності. До того ж, сторони дискусій часто категоричні у своїх позиціях – одні схвально оцінюють перспективи збільшення іноземного капіталу в українському банківському секторі, Інші відстоюють інтереси українських банків, виступаючи за жорстке обмеження присутності в Україні іноземного банківською капіталу. Водночас неможливо не звертати уваги на те, що однією з обов’язкових умов вступу України до СОТ є лібералізація доступу іноземного капіталу на внутрішній ринок банківських послуг.

Нині доступ іноземного капіталу на ринок банківських послуг дещо лібералізовано внаслідок скасування низки обмежень. Тому, за нашим переконанням, ця обставина стали стимулом активізації приходу іноземних капіталів у банківський сектор України. Загалом, слід зазначити, що присутність банків із іноземним капіталом у банківський системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Водночас є серйозні фінансові та економічні ризики швидкого зростання частки іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливими втратами суверенітету в сфері грошово-кредитної політики, і посиленням нестабільності, несподіваними коливаннями ліквідності банків, спекулятивними змінами попиту та пропозиції на грошово-кредитному ринку, можливим відпливом фінансових ресурсів. Тому вирішення питання про форми і масштаби розширення присутності іноземного банківського капіталу на ринку банківських послуг мало бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентоспроможності, економічної безпеки, зміцнення грошово-кредитної системи України.

Можна назвати  ще ряд чинників, що свідчать про  корисність розширення допуску іноземного капіталу до вітчизняної банківської системи. Насамперед це необхідність: розширення спектра банківських послуг і підвищення їх якості; зниження рівня відсоткових ставок за кредитами; зменшення впливу внутрішніх шоків на стабільність функціонування банківської системи; підвищення міжнародного фінансового рейтингу України та збільшення обсягів іноземних інвестицій в її економіку; оптимізація інституційної структури вітчизняної банківської системи й наближення її до стандартів країн із розвиненою ринковою економікою; збільшення припливу іноземного банківського капіталу в Україну з огляду на підвищений попит на ресурси з боку реального сектору вітчизняної економіки та неможливість задовольнити ці потреби за рахунок внутрішніх джерел; активізація участі в об’єктивних світових глобалізаційних процесах із можливістю врахування та попередження (недопущення) негативних їх наслідків для вітчизняного банківського сектора.

Важливо, що залучення  іноземного капіталу сприятиме зменшенню  корупції, легалізації заробітної плати  та відповідному збільшенню соціальних відрахувань, підвищенню стандартів гарантування вкладів.

Проте для розширення присутності банків із іноземним  капіталом та підвищення привабливості  національного ринку банківських  послуг існують певні умови. Це стабільність національної грошової одиниці, сучасна система державних регулятивних інститутів, збалансоване законодавче забезпечення іноземних інвестицій і банківської діяльності; розвинений ринок банківських послуг, наявність сучасної банківської інфраструктури та кваліфікованого персоналу. Водночас залучення іноземного капіталу створює і серйозні проблеми не лише для банківської системи, а й для вітчизняної економіки (передусім її галузевої структури) та економічної безпеки держави в цілому.

Аналіз післякризового стану фінансових систем у трьох латиноамериканських країнах (Арґентині, Мексиці і Бразилії) показує, що фінансові кризи не призвели до зменшення кредитування іноземними банками. Будучи добре диверсифікованими, вони менш вразливі до шоків країни, яка приймає Цікаво, що вони збільшують свою присутність після криз, поглинаючи проблемні внутрішні банки. Слід зазначити, що якщо приплив зарубіжного банківського капіталу належним чином регулюють та контролюють, структура банківської системи поліпшується, банки отримують більше стимулів для виходу на міжнародні фондові ринки, динамічніше розвиваються місцеві фондові ринки, ефективнішим стає трансмісійний механізм грошово-кредитної політики, а відсоткова ставка знижується.

Підбиваючи  підсумки світового досвіду розширення присутності банків іноземним капіталом, треба виокремити таке:

1) протягом останніх  років частка банківських активів,  які контролюють іноземні банки,  стабільно зростає (особливо у  країнах Центральної та Східної  Європи, Латинської Америки);

2) банки з  іноземним капіталом на початковому етапі діяльності на національних ринках концентрують свою діяльність, як правило, на окремій ринковій ніші: обслуговують іноземні компанії та міжнародну торгівлю, проте ця тенденція тимчасова – в міру закріплення на фінансових ринках банки з іноземним капіталом дедалі активніше здійснюють роздрібний банківський бізнес;

3) здебільшого  активне проникнення іноземного  банківського капіталу на національні  фінансові ринки динамічно вплинуло  на ефективність і конкурентоспроможність  місцевої банківської системи;

4) прихід іноземних  банків пов’язаний з привнесенням  із впровадженням новітніх банківських  технологій, західних стандартів  менеджменту, що сприяє високоякісному  й комплексному задоволенню потреб  клієнтів у банківських продуктах.

У цілому всі наведені тенденції тою чи іншою мірою простежуються і в Україні: банки з іноземним капіталом демонструють за багатьма ознаками нижчу конкурентоспроможність порівняно з вітчизняними, відбирають найвигідніших клієнтів, здійснюють географічну експансію у найпривабливіші регіони, на початкових етапах мало працюють із фізичними особами (хоча протягом останнього часу ситуація дещо змінилася).

Приєднання  України до СОТ значно посилить конкуренцію  національних банків із іноземними, яка  від початку є нерівноправною, бо неможливо порівняти потенціал банківської системи України і банків західних країн. До того ж, іноземні банки в Україні мають своєрідні «пільги»: вони можуть тримати частину активів у вільноконвертованій валюті, залучати дешеві ресурси на світових фінансових ринках, вивозити прибутки за кордон тощо. Крім того, за оцінками Світового банку, вартість банківських послуг в Україні є найдорожчою в Європі, в результаті – обмеженість конкурентоспроможності та інвестиційних можливостей вітчизняних банків.

У зв’язку з  цим необхідно виробити розумні  рішення й чіткі умови входження  України до СОТ та ЄС. З одного боку, вони не повинні бути перепоною  притоку іноземного капіталу, а з  іншого – необхідно впровадити ряд  заходів та обмежень з метою захисту  інтересів українських банків.¹¹

Зокрема:

1) сприяти концентрації  українського банківського капіталу, розглядати великі українські  банки як основу економічної  безпеки України; 

2) стимулювати  нарощування капіталів вітчизняних  банків, у т. ч. шляхом звільнення  від оподаткування прибутку, що спрямовується на капіталізацію; запровадити систему пільгового рефінансування банків за умов пільгового кредитування інвестиційних проектів;

3) звільнити  від оподаткування частину прибутків  комерційних банків, якщо вони  спрямовують свої кошти й інвестиційні проекти у пріоритетні сфери економічної діяльності;

4) забезпечити  прозорість руху грошових коштів  у країні шляхом впровадження  суворих заходів щодо запобігання  відтоку коштів у «тінь» та  до інших країн; 

5) встановити  додатковий податок на вивезення капіталів з України і спрямувати ці кошти на розвиток українських банків;

6) зменшити податковий  тиск на банки, особливо у  сфері довготермінового кредитування  економіки, змінити податкову  систему відповідно до світових  стандартів;

7) запровадити  перехідний період адаптації  українських банків до світових  стандартів.

До того ж, питання  участі іноземних банків у вітчизняній  банківській системі необхідно  вирішувати з урахуванням сучасних тенденцій міжнародної банківської  діяльності. Неадекватна і запізніла реакція органів державного регулювання може посилити деструктивний вплив міжнародних фінансових потоків на національну систему. Таким чином, проаналізовані мотиви й тенденції присутності іноземного капіталу в банківському секторі України з позиції можливих як позитивних результатів, так і негативних наслідків і необхідності розроблення адекватного інструментарію регулювання його присутності дають підставу зробити висновок: стратегічною метою банківської діяльності на сучасному етапі має стати забезпечення системної стабільності й створення необхідних умов для розвитку ринку банківських послуг на засадах добросовісної конкуренції. Для України це означає, по-перше, необхідність відмови від практики створення захисних бар’єрів для забезпечення слабких банків, по-друге, необхідність зосередження на показниках ефективної банківської діяльності з метою створення банків, здатних до стабільного розвитку в міжнародних масштабах.

Можливим шляхом вирішення цього завдання є додаткове  вливання капіталу як із боку акціонерів, так і через об’єднання з іншими фінансовими установами. Широкомасштабними завданнями в галузі реформування фінансового сектору України мають стати заходи:

1) зміцнення  та пришвидшення реструктуризації  банківського сектору; 

2) удосконалення банківського регулювання і нагляду;

3) сприяння зростанню  доходів і зменшення витрат  банків;

4) створення  сприятливих умов для банківських  клієнтів;

5) розвитку сектору  небанківських установ.

Ми вважаємо, що при формуванні нового типу комерційного банку в Україні треба враховувати тенденції розвитку банків країн Західної Європи і США. Тоді банківська система України не розвиватиметься ізольовано від світового банківського співтовариства і зможе поступово інтегруватися у світовий фінансовий простір.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

 

Ефективне функціонування економіки країни значною мірою  визначається рівнем розвитку банківської  системи. Адже розбалансованість банківської  системи,  неефективність її роботи, що виявляється в невиконанні  основних функцій, є однією з найважливіших причин уповільнення економічного росту. Наявність проблем у банківській системі також є причиною фінансових криз. Держава не має права дозволити розвиватися несприятливим тенденціям у банківському секторі як на рівні окремих банків, так і в системі в цілому. Нестабільність та криза банківського сектору загрожують загальноекономічною кризою, соціальним вибухом, втратою довіри населення до економічної політики уряду й національної валюти. Небезпека виникнення таких ситуацій може бути зменшена або усунена шляхом послідовного ведення державної політики у фінансово-банківській сфері.

Розвиток банківського сектора України та економічне зростання  всієї економіки держави залежать не тільки від внутрішньої економічної політики, а і від глобальних процесів які розгортаються в цілому світі. Український банківський сектор є невід’ємною частиною всесвітнього економічного простору, і фінансові ресурси, які надходять до економіки країни, суттєво впливають на розвиток та економічне зростання. Оцінка банків з іноземним капіталом, як найстабільніших банків на українському ринку, є закономірною і свідчить про те, що українські банки не мають можливостей для конкурування на міжнародному ринку.

Сучасний період розвитку банківської системи та економіки України присутність іноземного банківського капіталу стало невід’ємним елементом розвитку вітчизняної банківської системи, оскільки іноземні інвестори вкладають у національну економіку не лише власні капітали, але й сприяють використанню зарубіжного досвіду ведення банківського бізнесу, забезпеченню прозорості банківської діяльності, налагодженню відносин з іноземними державами, інтеграції вітчизняної банківської системи у світовий фінансовий простір. Процес припливу іноземного капіталу є об’єктивним і має низку переваг та недоліків для вітчизняної банківської системи й економіки в цілому. Належність більшості потужних великих банків іноземним інвесторам може привести до відпливу фінансових ресурсів, посилення нестабільності, несподіваних коливань ліквідності банків, втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики. Тому банки з іноземним капіталом підвищать рівень культури банківського бізнесу в України лише за умови хеджування ризиків їх функціонування в Україні.