Монополія та її форми

Немонополістична конкуренція – це  боротьба між декількома фірмами, які випускають  неоднорідну продукцію. Вона  характеризується  вільним виходом фірм  на ринок.  У сферу цієї  конкуренції входить велика кількість реально існуючих  ринків, зокрема галузей сфери обслуговування.

 Досить  велика  кількість  фірм  обмежує  контроль монополій   над  ціною.  Відсутня  взаємна   залежність  фірм, тому  таємний  зговір  між  ними  фактично  неможливий. Продукти характеризуються  реальними (функціональні  особливості, матеріали, якість роботи, дизайн)  та  уявними ( реклама, торгові знаки, марки, упаковка)  відмінностями і різними  умовами  їх  продажу (послуги, розміщення  та  інше). Протягом незначного  часу  в  умовах  немонополістичної  конкуренції   фірми можуть  мати  як  прибутки , так  і збитки. [2]   

Залежно  від форми  і  видів  конкуренції   формуються  відповідні  види цін.  В умовах  панування  монополій   вони  називаються  монопольними  цінами.

Монопольна  ціна – це різновид   ринкової  ціни товару   або  послуги, яка  встановлюється    монополіями  вище  або  нижче  вартості  товару  чи  послуги  і забезпечує  їм  прибуток. Монопольна  ціна  встановлюється внаслідок  виробництва  монополіями  переважної  кількості  товарів  чи послуг певного  виду, обмеження  ними  конкуренції, досягнення  панівного становища  на  ринку. Монопольно  високі   ціни  встановлюються  товаровиробником, який є монополістом  у  виробництві  й  на  ринку або крупнимии компаніями  на товари  та  послуги  воєнного  призначення, виконані  на  замовлення  держави. В цьому  випадку  монополісти обмежують конкуренцію, порушують права споживачів  і отримують внаслідок цього  високі  прибутки. Монопольно низькі  ціни   встановлює товаровиробник  під  тиском монополістів. Такого тиску зазнають  дрібні  та  середні  фірми  при укладанні  контрактів  з монополіями. Монопольно низькі  ціни  встановлюються  на  товари  та послуги, які  закуповує крупна  компанія на комплектуючі  деталі  дрібних та  середніх  фірм  через  контрактну  систему;  на  сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на  товари, виготовлені у державному секторі економіки і т.д.

Практика  встановлення  монопольних  цін  призводить  до зменшення  платоспроможного попиту  населення, зменшення  їх  реальних  доходів, ціни  “притягують” конкурентів, тим  самим  вони  сприяють  розвиткові інфляційних  процесів  тощо.  Ціни   на товари, які виробляють  державні  підприємства, регулює  держава. Такими  типовими  товарами  і  послугами  є електроенергія, послуги зв’язку  й  пошти  тощо. [18]

Уряд  України  в  1993 році  запровадив пряме  державне  встановлення  цін  на продукцію природних  монополістів.  Для  інших  монополій  передбачено  встановлення жорсткого  державного контролю за  цінами через систему  декларування.

Процес  монополізації має позитивні  і негативні  наслідки. Позитивним є те, що у  гігантських підприємств  та  їх об’єднань  більше можливостей :

а) розвивати сучасне виробництво,

б) фінансувати  крупні  науково  –дослідні лабораторії,

в) отримувати  нові наукові результати,

г) впроваджувати  новітню техніку  і технологію,

д) здійснювати перекваліфікацію працівників,

а отже, пристосовуватися  до  рівня  розвитку  продуктивних  сил, до  структурних  зрушень  в економіці. Тому не дивно, що нині розвиваються  такі  форми  співробітництва  гігантських корпорацій, як  організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Гігантські підприємства завдяки  масовому  виробництву  мають змогу  економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів  дешевими якісними товарами.

Позитивними  сторонами  монополій  є  те, що завдяки привласненню  монопольно  високих прибутків  вони стимулюють  конкуренцію, інноваційну діяльність (з кожним зниженням цін після  впровадження  нової  техніки  у крупних  компаній  не  було  б  стимулів до нововведень, що виправдовує встановлення  монопольно високих цін), а тривалий період  їх існування й складність проникнення інших фірм  у монополізовані  галузі  переконує монополії у  доцільності довготермінових інвестицій.

Негативною рисою  монополізації  економіки  є  передусім практика встановлення  монопольних  цін, створення  штучного  дефіциту. Покупці  змушені  купувати товари за  вищими цінами, оскільки крупні компанії  виробляють  переважну  масу  продукції.

Монополія  гальмує  науково-технічний прогрес. Це відбувається  тому, що монополія виробництва  і  збуту дає  змогу крупним  компаніям  отримувати певний  час  високі прибутки, навіть  не впроваджуючи  нові досягнення науки і  техніки  у  виробничий  процес, стримуючи повне використання ресурсів, максимально можливе  зниження  витрат виробництва й відповідне  зростання  ефективності  виробництва.  У  гонитві  за  прибутками  крупні  компанії  вкладають кошти  у  проекти, які дають віддачу, вилучаючи  або  істотно  зменшуючи  при  цьому інвестиції  у  важливіші галузі виробництва. [11] 

Антимонопольне  законодавство інколи називають  малою конституцією ринкової економіки. В ст.42 сучасної Конституції України  записано: „Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.” Саме антимонопольне законодавство встановлює правила поведінки на ринку, захищає підприємця від анти конкурентних дій суб'єктів ринку, сприяє і творенню ринкового середовища і його головної рушійної сили – конкуренції. [1]

Використовуючи  свою монопольну владу, фірми перешкоджають конкуренції, завищують ціни на свою продукцію, диктують умови тощо. Для запобігання монопольних зловживань і сприяння ефективному функціонуванню ринку в світі сформувалось антимонопольне законодавство.

 В європейських країнах найбільш поширеними видами зловживань, пов'язаних із монопольним становищем фірм, є такі:

• практика призначення великих скидок із ціни на великі партії продукції. Малі фірми не в змозі поставляти на ринок такі партії і тому не витримують конкуренції.
• практика призначення скидки з ціни покупцям, які закуповують велику частину потрібної їм продукції у монополіста. Ці скидки "за лояльність" по суті ліквідовують конкуренцію.
• практика підписання контрактів, в яких на партнера накладаються додаткові зобов'язання, що не мають прямого стосунку до предмета контракту Наприклад, рішення люксембурзької телекомпанії "Телемаркетинг" припинити прийом коротких рекламних оголошень із вказівкою на номери телефонів, якщо ці номери в Бельгії не обслуговуються дочірньою компанією.
• практика відмови монополіста поставляти свою продукцію фірмам, які потребують, є давніми клієнтами і дотримуються правил торгівлі.

Антимонопольне законодавство  України, відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введення їх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.

Таким чином, у процесі удосконалювання  українського антимонопольного законодавства  можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвинутих країн і практика його застосування, але з урахуванням особливостей нашого перехідного періоду. [2]

 

ВисновкИ

Після написання курсової роботи на тему „ Монополія та її форми” можна зробити такі висновки. 

Об'єктивною основою монополізму  є домінуюче положення суб'єкта, який господарює на ринку, що дозволяє йому впливати на конкуренцію, завищувати ціну і знижувати обсяг виробництва в порівнянні з теоретично можливим рівнем, утрудняти доступ на ринок іншим суб'єктам. В остаточному підсумку це дає можливість монополісту перерозподіляти у свою користь платоспроможний попит, одержувати монопольно високий прибуток. Конкурентні ринки в цілому працюють добре, чого не можна сказати про ринки, на яких чи покупці, чи продавці можуть маніпулювати цінами. На ринку, де один продавець контролює пропозицію випуск продукції буде малим, а ціни – високими. Монополія являє собою крайню форму недосконалої конкуренції. Продавець має монопольну владу, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження свого власного обсягу випуску. На монопольних ринках існує бар'єр входження, що унеможливлює проникнення на ринок будь-якого нового продавця. Фірма володіючи монопольною владою проводить політику цінової дискримінації, тобто продає той самий товар різним групам споживачів за різними цінами. Але для цього фірма-монополіст повинна вміти надійно розділяти свій ринок, орієнтуючись на різну еластичність попиту в різних споживачів, уміло відокремлювати «дешевий» ринок від «дорогого».

 Якщо виробництво  будь-якого обсягу продукції однією  фірмою обходиться дешевше, ніж  його виробництво двома чи більш фірмами, то говорять, що галузь є природною монополією. І причина тут – економія від масштабу – чим більше зроблено продукції, тим менше її вартість. Друга причина: одна-єдина фірма має контроль над деякими рідкими і надзвичайно важливими ресурсами чи у виді сировини, чи у виді знань, захищених патентом чи таких, що містяться в секреті.

 

На даному етапі  в Україні проблема монополізації  і несумлінної конкуренції перестає бути чисто економічною вона усе більше стає політичною і суспільною. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення та уряд України усвідомило всю згубність і всі негативні наслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках існування монополії є виправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням.

Вирішальну  роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

Антимонопольна  служба України ще дуже молода, але  вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих  дій, та ці дії повинні здійснюватися  одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.

 

Список  використаної літератури.

1.  Конституція України. Закон України „Про внесення змін до Конституції України” Х.: ПП „Ігвіні”,2005.- 72с.

2.   Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції у підприємницькій діяльності” //“Правда України”, 1992 р., 15 травня

3. Андрощук Г. “Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність”,  // “Українські ділові новини”, 1998 р., №41

4.   Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч.посібник- Вид-ня 2-ге,перероб. та доп.- К.: „Центр навчальної літератури”,2005.- 352с.

5. Будаговська О., Кілієвич О., Луніна І. Та ін., Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон.спец.закл.освіти: у 2 ч.- к.: вид-во Соломії Павличко „Основи”,2003. – 517с.

6.  Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємства: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 719с.

7.   Дахно И. “Антимонопольне законодавство України” //“Украина-бизнес”, 1995 р., №24

8.  Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича.-К.:Знання – Прес,2001. – 581с.

9. Економічна теорія: Навч.посіб./ За ред.В.О.Білика, П.Т.Саблука; 4-е вид.,перероб. Та доп. –К.: ННЦ ІАЕ,2004. - 560с.

         10. Мочерний  С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видав.центр „Академія”,2003. – 656с.

         11. Никифоров А. “Виявлення монопольно високих цін” //“Економіка і життя”, 1996 р., №30

         12. Олійник О. “Заборони, межі, санкції в антимонопольному законодавстві”, //“Закон”, 1995 р., №4, с. 13-15

        13.  Основи економічної теорії / За ред. С.В.Мочерного. – К.: Видав.центр „Академія”,1998. – 464с.

        14.  Основи економічної теорії: Навч.-метод. посібник / За ред.Р.Нуріїва. – м.: Питання економіки. - №6. – 1994(Тема 6. Типи ринкових структур: Конкуренція і монополія).

        15.  Пигу А. “Економічна теорія добробуту”, Т.1, М., 1985 р., с.326

        16. Стародубровская И. “Основи антимонопольної політики” //“Питання економіки”, 1990 р., №6, с. 31-37

        17. Тотьев К. “Державна і природна монополії” // “Закон”, 1995 р., №4, с. 60-63

        18. Сальников Е. “Монополія: учора, сьогодні, завтра” // “Економіка і життя”, 2000 р., №28