Монополія та її форми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Монополія та її форми

 

Зміст 

Вступ……………………………………………………………….3                                                                  

1. Монополія, як ринкова структура…………………….……….5

2. Форми монополістичних об’єднань…………………….……..18                                        

3. Показники монопольної влади в економіці……………….…..24                               

Висновки………………………………………………………….31                 

Список використаної літератури…………………………………33                         

       
     Вступ

Для написання курсової роботи я обрав тему „Монополія, сутність, види та економічна природа”.

Актуальність  теми: Сутність монополізму, виникнення монополій, що породжує монополізм, конкретною формою вияву якого є монополія.

Монополізм – економічне явище, сутність якого полягає у нав'язуванні господарюючими суб'єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.

Монополія – це складовий компонент механізму ринкової економіки. Монополія виростає із конкуренції, тобто є економічним результатом концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Метою курсової роботи є створення на базі вітчизняного досвіду та досвіду світових учених, визначення монополії як негативного атрибуту ринкової економіки. Для досягнення мети необхідно було вирішити такі питання:

• проаналізувати існуючі в науковий літературі погляди щодо сутності монополії;

• дослідити причини виникнення і сутність монополії;

• визначити умови виникнення монополії;

• встановити позитивні і негативні сторони монополії;

• охарактеризувати форми і наслідки монополії;

• визначити суть монополії;

• дати характеристику антимонопольній діяльності держави.

Об'єктом  дослідження курсової роботи є монополія її суть, форми та наслідки монополізації економіки, та аналіз природи і перспектив виникнення монополії.

 Предметом дослідження є зміст монополії її суть, форми і наслідки монополізації економіки.

 

1. Монополія як ринкова структура.

 Причини виникнення і сутність монополій.

Наприкінці XIX сторіччя ринок чи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся  зі складними проблемами. Виникла  реальна загроза для функціонування конкуренції (цього необхідного  атрибуту ринку). На шляху конкуренції виникли істотні перешкоди у вигляді монополістичних утворень в економіці.[13, ст.341]

Монополія як економічний  феномен характеризується двоїсто:

по-перше, як інституціональне утворення (підприємство, фірма, корпорація), що володіє значними матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами та можливостями і посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

по-друге, як ринкова  ситуація, що означає існування одного виробника або продавця на відповідному товарному ринку ("чиста" ринкова  монополія).

Відповідно  до першого, інституціонального трактування  монополії, виокремлюють три етапи  її розвитку:

• зародження перших монопольних утворень (60-70-ті роки XIX ст.);
• посилення монопольних тенденцій (1873 р. — кінець XIX ст.);
• панування монополій (з початку XX ст.).

 Період панування монопольних союзів в економіці розпочався утворенням монопольних об'єднань у межах однієї галузі (горизонтальна інтеграція). Цей напрям домінував перші два десятиліття XX ст., а його результатом стало виникнення потужних галузевих монополій у формі картелів, синдикатів, трестів і концернів.

Це великі господарські об'єднання, що знаходяться в приватній власності (індивідуальній, груповій  чи акціонерній) і здійснюють контроль над галузями, ринками й економікою на основі високого ступеня концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних цін і витягу монопольних прибутків. [5, ст.325]

Монополія породжується конкуренцією, однак має свою відмінність: крім об’єктивності містить суб’єктивний зговір, неформальний союз одних проти інших. [4, ст.284]

Історія монополії  досягає глибокої старожитності. Монополістичні тенденції в різних формах і в  неоднаковому ступені виявляються  на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Ще давньогрецький філософ Аристотель згадував про монополії в умовах рабовласницького ладу, англійський філософ Томас Гоббс – про монополії у сфері зовнішньої торгівлі в умовах феодалізму. Але новітня історія монополії починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р. [14, ст.162]

Взаємозв’язок явищ  криз і монополій  указує на одну з причин монополізації, як-от: спробу багатьох фірм знайти порятунок  кризових потрясінь у монополістичній  практиці. Не випадково монополії  в тодішній економічній літературі одержали назву “дітей кризи”. Що є причиною появи і розвитку монополістичних тенденцій?

 По цьому  питанню в економічній літературі  існують дві точки зору.

 По перший  монополізм трактується як випадковий, не властивий ринковому господарству.

Що стосується іншої точки зору, то монополістичні утворення визначаються як закономірні. Одним із прихильників таких поглядів є англійський економіст А. Пигу. Він наполягає на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням стратегії підприємств. [15, ст.192]

Іншою рушійною силою дій підприємців у цьому  напрямку є закон концентрації виробництва  і капіталу.

Концентрація  виробництва – це збільшення масштабів  виробництва продукції в результаті об’єднання декількох фірм в одну із загальним управлінням. Концентрація капіталу – це збільшення розмірів капіталу  внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Як відомо, дія цього закону спостерігається на всіх етапах розвитку ринкових відносин. Його рушієм є конкурентна боротьба.

Щоб вижити в  такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушені вводити нову техніку, збільшувати масштаби виробництва. При цьому з маси середніх і  малих підприємств відокремлюється  декілька більш значних. Коли це відбувається, у найбільших підприємців виникає альтернатива: або продовжувати між собою збиткову конкурентну боротьбу, або дійти згоди  щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту і т.д. Як правило, вони вибирають другий варіант, що призводить до появи змови між ними, що є одною із основних ознак монополізації економіки.

Таким чином, напрошується висновок, що поява підприємств-монополістів обумовлена прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг значного підприємства над малим. [6, ст.105]

Ще одна з  причин появи й існування монополії полягає в такому співвідношенні між розмірами ринку та ефективною потужністю підприємства, яке вимагає існування декількох чи єдиного виробника (наприклад, автомобілебудування, енергетичне машинобудування і т.д.), на відміну від ринків продукції ефект масштабу виробництва якої явно не виражений (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів). Іншими причинами можуть бути природні (єдине джерело сировини), технологічні (експлуатація винаходу без передачі прав на його використання протягом визначеного часу). [8, ст.83]

Найважливіша  сторона розвитку монополій зв'язана  з новою роллю банків і інших  фінансових інститутів з так названою системою участі. Ріст концентрації виробництва  і капіталу постійно підсилював необхідність розширення ролі банків, змушуючи промислові компанії шукати з банками міцних зв'язків для одержання довгострокових позичок, відкриття кредиту у випадку зміні економічної кон'юнктури. Банки зі скромних посередників перетворилися у всесильних монополістів. Це означало формальне створення ,,загального розподілу засобів виробництва”. Зрощування банківського і промислового капіталу привело до утворення фінансового капіталу і фінансової олігархії.

Отже, головною ознакою монопольного утворення (монополії) є заняття  монопольного положення. Останнє  визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару. [10, ст.379]

Монопольне  положення є бажаним для кожного  підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позиції сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують своїм контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси. [11]

Види монополій

Вид монополій  залежить від ринкової структури  і форми конкуренції.

Існують різні  види монополій, які можна класифікувати на три основних: природна, адміністративна й економічна, а також мають різновиди.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.

Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар  у кращому ступені задовольняється однією або декількома фірмами.

У її основі особливості  технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива  або небажана. [13, ст.215]

Нині природними монополіями в Україні є, зокрема, транспортування газу та електроенергії (АК „Київенерго”), місцевий телефонний зв’язок (наприклад, ВАТ „Укртелеком”),  залізниця, послуги транспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів, ядерна енергетика, водопостачання й опалення. [3]

Спільною рисою  цих виробництв є спадні середні  витрати: високі початкові витрати на забезпечення послуги (наприклад, підведення ліній електропередач до споживача чи прокладання телефонних ліній) поєднуються з постійними витратами, яких потребує обслуговування кожного наступного споживача. Отже, функціонування природного монополіста в окремих секторах економіки є бажаним для суспільства, оскільки забезпечує більшу ефективність, ніж існування конкуренції.

У цих галузях  існує обмежена кількість, якщо не єдине  національне підприємство, і тому, природно, вони займають монопольне положення на ринку.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів.

З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного  роду діяльності.

З іншого боку, це організаційні структури для  державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб'єкт і між ними не існує конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільше монополізованого у світі. Домінуючої там була саме адміністративна монополія, насамперед  монополія всесильних міністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія держави на організацію і керування економікою, що ґрунтувалася на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Економічна монополія є найбільше поширеною.

Її поява  обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей  господарського розвитку.

Мова йде  про підприємців, що зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи.

Перший полягає  в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів  шляхом концентрації капіталу

Другий (більш  швидкий) ґрунтується на процесах централізації  капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим або іншим шляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. [10, ст.417]

Особливий вид  монополій – міжнародні монополії.

Економічною основою виникнення і розвитку міжнародних монополій є високий ступінь усуспільнення капіталістичного виробництва й інтернаціоналізація господарського життя.

Існують два  різновиди міжнародних монополій.

Перша – транснаціональні монополії. Вони національні по капіталу і контролю, але міжнародні по сфері своєї діяльності. Наприклад: американський нафтовий концерн «Стандард ойл оф Нью-Джерсі», що має підприємства більш ніж у 40 країнах, активи якого за рубежем складають 56% від загальної суми, обсяг продажу 68%, прибутку 52%. Гнітюча частина продуктивних потужностей і збутових організацій швейцарського харчового концерну «Нестлє» розміщена в інших країнах. Тільки 2-3% всього обороту приходиться на Швейцарію.

Другий різновид – власне міжнародні монополії. Особливість міжнародних трестів і концернів – міжнародне розосередження акціонерного капіталу і багатонаціональний склад ядра тресту чи концерну. Наприклад: англо-голландський хіміко-харчовий концерн «Юнілевер», германо-бельгійський трест фотохімічних товарів «Агфа-Геверт». Їхня кількість значно не велика, оскільки об'єднання капіталу різної національної приналежності сполучено з великими складностями: розходженням в законодавстві країн, подвійне оподатковування, протидія якого-небудь уряду і т.д.