Фінансове забезпечення господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва

видів непрямої державної фінансової кредитної підтримки сприяння розвит-

кові підприємницьких структур належать, наприклад, надання державою

пільг: комерційним банкам, страховим  компаніям, освітянським установам,

науково-дослідним центрам тощо, які надають послуги малим  підприємниць-

ким структурам

Найбільш поширеними видами фінансово-кредитної форми  державної

підтримки малого підприємництва є цільове бюджетне фінансування фінансових ресурсів слугує цільовим призначенням для досягнення певної мети, а саме для вирішення кредитної соціально-економічної проблеми. Вважаємо, що ця форма підтримки є необхідною і відображає об'єктивну необхідність у наданні такого виду підтримки.

Наступним видом підтримки  є цільове та пряме субсидування, яке має

велике значення для  розвитку МП, така підтримка спрямована на розвиток

науково-дослідних і  дослідно-конструкторських робіт, на впровадження у ви-

робництво нової техніки  та технології.

Ще одним видом фінансово-кредитної  підтримки МП є пільгове кре-

дитування. Для видачі пільгових кредитів потрібні пільгові ресурси. Якщо

суми кредитів та депозитів  видають однакові, то зменшення ставки за депо-

зитом дає змогу скоротити  ставку за кредитом на таку ж саму величину (без

врахувань резервування та операційних витрат) [1].

Наступним актуальним видом  державної фінансово-кредитної під-

тримки МП є гарантійне забезпечення першочергових вкладень для відкрит-

тя своєї справи. Тільки 100 % гарантія дає змогу видавати кредити за ставкою

НБУ (без врахувань  витрат по реалізації застави). Гарантійні обов'язки пере-

вищують вартість кредиту, переводять механізм кредитування у  пільговий

режим, коли предмет застави стає більш цінним, ніж повернення кредиту. З

українських організацій  пільгові кредити малим підприємствам  видають тіль-

ки фонди підтримки  МП без особливих вимог щодо ефективного  його вико-

ристання за умови  наявності ризику.

Одним із видів вирішення проблеми фінансування МП може бути та-

кий вид підтримки, як розвиток кредитної кооперації, до якого держава має

опосередковане відношення. Кредитні спілки (кооперативи) за своєю  приро-

дою є своєрідними  спеціалізованими кредитними установами. Акумулюван-

ня коштів кредитні спілки здійснюють з метою надання позик  членам спілки.

Відсутність вільних  державних коштів для фінансування підприємницьких

проектів вимагає пошуку інших альтернативних джерел. На нашу думку, ін-

теграторами фінансових ресурсів кредитних спілок на місцях повинні бути,

насамперед, не комерційні банки, а кооперативи кредитних  спілок, які в між-

народній практиці називають "кооперативними банками". Фонди  таких бан-

ків формуються за рахунок  внесків до кредитних спілок, кредитних  коопера-

тивів, діяльність яких чітко  врегульована законом [8].

Ще одним видом державної  фінансово-кредитної підтримки МП є іпо-

течне кредитування. Розвиток іпотечного кредитування в Україні перебуває

на етапі встановлення. Тенденція до збільшення обсягів  забезпечених іпоте-

кою кредитів виникла  не завдяки, а всупереч наявним економіко-правовим

чинникам, які безпосередньо  впливають на діяльність банків та інших фінан-

сово-кредитних установ  у сфері іпотечного кредитування. Ефективність іпо-

течного кредитування залежить від адекватного законодавства, яке б забезпе-

чувало надійні гарантії захисту прав кредиторів [2].

Ефективним видом підтримки МП є страхування захисту господарсь-

ких інтересів суб'єктів  МП від можливих збитків. Особливо гостро стоїть ця

проблема для МП, які потребують страхового захисту своїх майнових інтере-

сів. Це пов'язано, передусім, з відсутністю в суб'єктів МП будь-яких коштів

на випадок непередбачених збитків. Однак, умови страхування, які пропону-

ються підприємствам  МП, зазвичай, не адаптовані до їх потреб і фінансове

навантаження при страхуванні  стає непосильним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

3.1. Узагальнення зарубіжного досвіду фінансового забезпечення господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва

 

У більшості країн  малими вважають підприємства, які  відповідають певним ознакам, а саме якісним: підприємство є незалежним, ним керують власники або співвласники, його діяльність має переважно локальний характер і не може суттєво впливати на ціни та обсяги виторгів у своїй галузі, та кількісним: законодавчо встановленим критеріям. Загалом, у світі є понад 50 визначень малого підприємства. Кожна країна користується власним набором критеріїв, який відповідає особливостям розвитку її підприємницького сектору. 
У малому бізнесі приватна форма власності є найефективнішою, оскільки вона створює оптимальне середовище для реалізації власних інтересів, дає право на вільне використання результатів своєї праці та організацію бізнесу. Приватна власність має своє призначення в економічній системі. Вона відіграє особливу роль, яку не можуть замінити інші. Існування приватної власності випливає із об'єктивних законів людської природи: індивід сприймає навколишній світ перш за все через призму власних потреб. Приватна власність дає кожному індивідуму свободу, оскільки встановлює межі, в яких він може діяти на свій розсуд, без тиску волі інших людей. Переважно приватні підприємства демонструють кращі показники діяльності, ніж державні. В цілому світовий досвід свідчить, що колективна та державна форми власності не дуже "прижилися" на грунті малого бізнесу. 
 Сьогодні світова економіка переживає так званий "бум" малого підприємництва. Він зумовлений поглибленням спеціалізації та децентралізації виробництва; зростанням ролі послуг в економіці; проведенням приватизації та зменшенням регулюючої ролі держави у деяких галузях, забезпеченням державою свободи підприємницької діяльності, розширенням державної підтримки малого бізнесу, тощо. 
 Стрімке зростання продуктивності праці протягом останніх десятиліть призводить до поступового зменшення кількості зайнятих на підприємствах. Протягом останніх двадцяти років виробіток на одного робітника майже подвоївся. Завдяки науково-технічному прогресові з'являються нові механізми, які щоразу більше заміняють людську працю.

У ринковій економіці  мале підприємництво виконує цілу низку  життєво важливих функцій: МП відіграють особливу роль у розвитку торгівлі, сфери послуг, громадського харчування, виробництва товарів народного споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці; сприяють вирішенню проблеми зайнятості; задовольняють специфічні потреби споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та великих підприємств у майбутньому; пом'якшують економічні кризи; підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм у бізнесі, тощо.                               Наприклад, мале підприємництво відіграло винятково важливу роль в економічному житті США.

Так, в 1986-1990 р. невеликі фірми  США робили більше 40% валового національного  продукту і половину валового продукту приватного сектору. 
У окремих сферах економіки малі підприємства домінують. Так, на їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%. [13,с.10] 
На малі фірми в зазначений період припадало майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: - 12 млн. чол. у сфері обслуговування; - 10,1 у роздрібній торгівлі; -4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті - 8; у будівництві -4,3; на транспорті - 2; у видобувній промисловості - 0,5; у сільському господарстві - 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято фінансовою діяльністю.[13,c.12] 
Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами.  

Більше 100 млн. американців  прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки  малому підприємництву. Держава ж  одержує мільярдні суми прибутків  у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств. 
У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності. У умовах погіршення відтворювання великі компанії 
знаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу.

Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.  
Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися.

Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні  цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки.

Пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує. По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє,створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовищеі дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

  Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

Успіх малого бізнесу  в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися.  
 До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого підприємництва. 
 Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. 
 У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах товариства і держави. При цьому завдання держави полягає не в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь-яку ціну, а в тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання, спроможності зростати і саморозвиватися в умовах ринку. В США йде потужна хвиля підтримки розвитку МП.

Діяльність малих підприємств  у США входить у компетенцію  спеціальної державної організації - Адміністрації малого бізнесу, створеної Конгресом США в 1953 р. На неї покладений обов'язок робити дрібним підприємцям фінансову консультаційну допомогу, сприяти в одержанні урядових замовлень. 
 Президент США щорічно робить доповідь Конгресу про положення малого бізнесу. Конгрес США стверджує різноманітні програми допомоги розвитку дрібного бізнесу. Такі програми мають також різні урядові відомства (Міністерство торгівлі, сільського господарства, і т.д.).

 Бізнесменам допомагають  інформацією, навчанням, консультуванням. Наступні федеральні організації беруть участь у програмах по розвитку експорту малих підприємств і є учасниками Координаційного комітету по розвитку торгівлі: Торговельна палата США, Департамент сільського господарства, транспорту, енергетики, утворення, праці, фінансів, оборони. Торгове представництво США, Експортно-імпортний банк США, Агентство розвитку торгівлі. Приватна корпорація по закордонних інвестиціях. Агентство міжнародного розвитку. Агентство по захисті навколишнього Середовища, Інформаційне агентство. Відділ по керуванню й упорядкуванню бюджету, Національна рада безпеки, Комісія з міжнародної торгівлі. Рад економічних радників.  
 У 1983 р. при Уэйнском університеті штат Мічиган створений Центр розвитку малого бізнесу для реалізації програм по консультації, навчанню, дослідженню і правовому захисту малого бізнесу.[14,c.10] 
Мета цієї федеральної програми, що має законодавчу основу і, керівництво якої здійснюється разом з Адміністрацією малого бізнесу США, визначена в такий спосіб: 
- забезпечити послідовне консультування малих фірм у штаті Мічиган через 13 регіоналів; 
- розробити і реалізувати практичні навчальні програми з проблем малого бізнесу; 
 Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.

 

3.2. Удосконалення системи залучення малими підприємствами кредитів і їх фінансової підтримки з боку держави

 

З огляду на світовий досвід, ефективно діюча фінансова політика, спрямована на стимулювання розвитку малого підприємництва, є вирішальним  чинником у побудові ринкової економіки. Аналіз процесу ринкових перетворень в Україні свідчить, що недосконала та руйнуюча система оподаткування й відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємництва — основні перепони на шляху формування ринкового середовища держави, розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розробки та реалізації дійової політики державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, яка б ураховувала економічні проблеми України та визначила шляхи подальшого розв'язання їх. Така політика має визначити структуру державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні принципи та пріоритети державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні напрями такої підтримки³⁶.