Фінансове планування та прогнозування

Таким чином, максимально  можлива сума зобов’язань виходячи з очікуваного значення власного капіталу складає 2685714,0  грн., а сума власного капіталу становитиме 17481,286 тис.грн.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

3.1. Проблеми запровадження  прогнозування на українських  підприємствах

 

На сьогодні для українських  підприємств найбільш актуальною є  система провадження бюджетування. Основна мета побудови будь-якої системи  бюджетування – рішення завдань планування фінансів за різними центрами фінансової відповідальності. Цим завданням відповідають бюджети, які складаються практично на будь-якому підприємстві. Але сьогодні при постановці системи бюджетування, крім планування фінансових потоків, на передній план виходить і завдання моделювання.

Гнучке моделювання відповідних  бюджетних показників забезпечить  отримання потрібних цифр у пов'язаних бюджетних показниках, що дозволить  прийняти перевірене збалансоване рішення про можливість або неможливість змін.

В даний час впровадження системи бюджетування на підприємстві дозволяє:

1. забезпечити прозорість  і передбачуваність потоку коштів, посилити контроль керівництва  за рухом грошових коштів;

2. збільшити ефективність  використання та одночасно знизити  ризик управління вільними коштами;

3. консолідувати діяльність  усіх структурних підрозділів  та направити її на досягнення  цілей компанії;

4. забезпечити мотивацію  і посилити відповідальність  менеджерів середньої ланки, передавши  їм низку управлінських завдань  (участь у плануванні, аналізі  причин відхилень від плану  і т.п.).

Тому багато підприємств  починають вибудовувати систему  бюджетування. При цьому все більша кількість організацій доручає  цей процес експертам в даній  області.

Більшість організацій не досить добре справляються зі складанням планів і прогнозів. Основними проблемами, що найбільш часто зустрічаються  є:

• бюджети складаються  з дуже низьким рівнем деталізації;

• в бюджетах неправильно  розставлені акценти: основна увага  приділяється витратам, а оперативні параметри ефективності залишаються  в тіні;

• недолік інтеграції між  фінансовим плануванням і традиційним  плануванням продажів і операцій;

• прогнози робляться тільки для фінансового року;

• планування і прогнозування  забирають надто багато часу і  в цілому складаються за 6-8 місяців  ручної роботи та повторюваних операцій щорічно;

• визначення даних непослідовні та / або їх рівень детальності відрізняється  від реальних показників, що як мінімум  ускладнює порівняння реальних і  планованих показників або взагалі  робить його неможливим;

• процеси, ускладнені не агрегованими електронними таблицями і постійними переробками;

Наслідки незадовільного планування і прогнозування вельми істотні і негативні. Крім неефективною ручної роботи та збільшення витрат, ризики, пов'язані з неточними прогнозами, включають і зменшення довіри до бізнесу з боку зовнішніх зацікавлених сторін, що веде до паралельного зниження ринкової капіталізації. У цьому  контексті дані ризики являють собою  справжню небезпеку, з якою необхідно  щось робити.

Також існують загальні проблеми, що ускладнюють впровадження бюджетування для багатьох підприємств:

1) Погано структурована  нормативна база: відсутність єдності  у визначенні понять «бюджет»  і «бюджетування»; брак на підприємствах  інформації про витрати на виробництво продукції, відсутність багатьох необхідних для планування нормативів (або застосування застарілих).

2) Проблема інформаційної  бази бюджетування перетинається  з організаційними питаннями.  Для складання бюджету необхідно  велика кількість первинної інформації, яка існує в розрізнених вигляді  в різних підрозділах.

3) "Бухгалтерський", "податково-орієнтований" підхід до витрат, їх аналізу,  постатейного поділу, угрупуванню,  плануванню. Відсутня система обліку та контролю витрат за місцями їх виникнення. Окрема суттєва проблема – облік і розподіл непрямих ("накладних") затрат. Багато форм планових і звітних документів орієнтовані на потреби зовнішніх "контролюючих інстанцій", а не менеджменту підприємства.

4) Завищені очікування  ефекту від впровадження інформаційних  технологій, корпоративних інформаційних  систем.

5) Пасивність керівництва  і персоналу підприємства при  впровадженні змін і завищені  очікування ефекту від залучення  зовнішніх консультантів. Впровадження  може бути успішним тільки  при загальній зацікавленості  вищого менеджменту підприємства  і наявності "центрів компетенції" - кваліфікованих фахівців з достатніми  повноваженнями.

6) Відсутність систематичного  підходу до управлінського обліку (навіть там, де він у дійсності  є).

Для запобігання даних  проблем потрібно слідувати «трьома  складовими успіху» при впровадженні системи бюджетування. 
В першу чергу необхідно виробити і затвердити єдині правила, на основі яких і буде будуватися система бюджетування: методологію, оформлення табличних форм, фінансову структуру, тощо. Слід домогтися, щоб ці правила запрацювали. І тут важливу роль відіграє «людський фактор».

Друга складова бюджетування – це організаційні процедури. Регламент бюджетування, сам бюджет, система мотивації – все це потрібно затверджувати внутрішньофірмовими наказами, за невиконання яких співробітників слід карати.

Третій ключ до успіху – автоматизація всього процесу. На великих підприємствах обсяг інформації величезний, але яким би значним він не був, обробити його треба вчасно. Необхідний аналіз сьогоднішніх показників і прогноз на місяць вперед.

В даний час існує досить багато програмних засобів, що дозволяють вирішувати завдання бюджетування та прогнозування на підприємстві. Наприклад, ORACLE E-Business Suite, my SAP, система "Галактика", система HyperionPillar, ComshareMPC і багато інших. Не можна забувати і про найбільш поширеному сьогодні серед українських підприємств засобів вирішення цих завдань - Microsoft Excel.

Кожне підприємство вибирає  систему з урахуванням внутрішньо фірмових характеристик. Критерії, які враховуються при виборі програмного продукту, підрозділяють на наступні групи: а) функціональні вимоги; б) технічні вимоги; в) вимоги до розробника; г) вимоги до постачальника рішення; д) тимчасові вимоги; е) вартісні вимоги.

3.2. Перспективні шляхи  здійснення прогнозування на  українських підприємствах

 

Роль прогнозування в управлінні підприємством очевидна. Первинно необхідно прогнозувати:

- Поведінку держави;

- Поведінку споживачів;

- Поведінку постачальників;

- Поведінку конкурентів;

- Науково-технічний прогрес.

Вторинними прогнозованими показниками, що визначають успішне існування промислового підприємства в довгостроковій перспективі є:

-Величина прибутку;

-Обсяг реалізації;

-Рентабельність активів;

-Фондовіддачу;

-Продуктивність праці, тощо.

Наявність невизначеностей у цих факторів значно ускладнюють процес управління промисловим підприємством. Це пов'язано з тим, що виникають нові цілі та завдання,налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми управління. Забезпечення методичної та інструментальної бази для підтримки основних функцій менеджменту - контролінгу. Цінова концепція управління, породжена практикою сучасного менеджменту.

Побудова або оптимізація  системи фінансового прогнозування  і бюджетування - це досить трудомісткий процес, який можна розбити на кілька етапів.

1 етап. Складання стратегічного  плану.

2 етап. Опис системи "як  є". Тут необхідно описати ту  систему бюджетування, яка вже  існує на підприємстві з усіма  її перевагами і недоліками.

3 етап. Виявлення недоліків.  Розглядаються документообіг, алгоритми  розрахунків і обліку й те, що в них не задовольняє.

4 етап. Визначення необхідних  змін та їх обґрунтування.

5 етап. Побудова системи  "як треба". Складається єдиний для всієї компанії «Регламент». Підсумком зусиль по організації бюджетування є розробка графіка документообігу.

6 етап. Впровадження системи бюджетування та прогнозування. Включає в себе комплекс робіт по реалізації задуманої системи в життя.

Таким чином, завдання постановки системи бюджетування та прогнозування на підприємстві є складною і багатогранною. Мало цю систему вибудувати, необхідно, щоб вона запрацювала на підприємстві. А ще складніше забезпечити безперебійність цієї роботи.

Важливо включити фінансове планування в процес стратегічного планування підприємства. Якщо підприємство хоче завоювати нові ринки і розширити виробництво продукту, воно повинно подбати про потребу в капіталі в процесі формування довгострокових планів з маркетингу та основних досліджень по виробничих методів.

Успіх прогнозування корпорації і фінансового плану прямо  залежить від структури капіталу компанії. Структура капіталу може сприяти або перешкоджати зусиллям компанії по збільшенню її активів. Вона також прямо впливає на норму  прибутку, оскільки компоненти прибутку з фіксованим відсотком, що виплачуються за борговими зобов'язаннями, не залежать від прогнозованого рівня активності компанії. Якщо фірма має високу частку боргових виплат, можливі труднощі з пошуком додаткових капіталів.

Структура капіталу повинна  відповідати виду діяльності і вимогам  компанії. Співвідношення позикових  коштів і ризикового капіталу має  бути таким, щоб забезпечити акціонерам задовільну віддачу від інвестицій. Гнучкість у зміні структури  капіталу може бути необхідним елементом  успіху.

Підготовлений належним чином  фінансовий план може бути використаний для оцінки результатів бізнесу  після його фактичного початку. У  деяких випадках план може послужити  також базою для розробки детального робочого бюджету компанії. Фінансовий план фактично стає керівним документом, в якому детально розписано, як і  коли буде витрачатися капітал, а  також вказуються цілі, досягнення яких необхідно для забезпечення успіху бізнесу.

Таким чином, від правильності визначення руху фінансових потоків, збалансованості  доходів і витрат, відповідності  руху фінансових потоків планам виробництва  і реалізації продукції в значній  мірі залежить отримання прибутку.

 

ВИСНОВКИ

 

Фінансове  планування  і  прогнозування виступають основним інструментарієм і гарантією  стійкого функціонування підприємства. У посткризових умовах їх значення зростає,  що  привертає  до  дослідження  цієї проблеми увагу  багатьох учених.

Стійкий фінансовий стан, правильне  регулювання фінансів у процесі  господарської діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання  виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами.

Таким чином, отримання  інформації  про  майбутнє,  особливий  вид  передбачення можливих або бажаних  змін фінансового стану сучасних підприємств є необхідним елементом  формування  їх  ринкової  стратегії.  Прогнозування  виступає  основою  розробки довго - та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому  та  його  окремих структурних підрозділів.  У системі управління підприємствами прогнозування посідає особливе місце, оскільки надає можливість отримання науково-обґрунтованого  висновку  про їх  можливий  фінансовий  стан,  термін  досягнення  бажаного  стану,  альтернативні шляхи розвитку  фінансово-економічної діяльності.

Визначення  змін  та  тенденції  розвитку  фінансового  стану  підприємства неможливо  без  проведення  детального  аналізу  структури  активів  та  пасивів,  капіталу,  ліквідності  та  платоспроможності,  дебіторської  та  кредиторської  заборгованості,  фінансової  стійкості.  Тому  прогнозування  фінансового  стану підприємства  має  передбачати  дослідження  та  моделювання  динаміки  його фінансових  показників,  оцінку  майбутніх  умов  його  діяльності.  Процес прогнозування  традиційно складається з декількох  етапів, основними з яких є етап збору та обробки інформації про  фінансовий стан підприємства, етап проведення аналізу фінансового стану підприємства та безпосередньо прогностичний етап, який передбачає використання спеціальних методів фінансового прогнозування.

З метою вдосконалення прогнозування необхідно використовувати програми для автоматизації бухгалтерського обліку, наприклад, 1С: Бухгалтерію, а також різні програми для аналізу та прогнозування, серед таких програми виділяють, наприклад Пакет аналізу MS Excel який забезпечує не тільки простий введення даних для аналізу і прогнозування, але й самим процес аналізу та прогнозування, таким чином, забезпечуючи формування прогнозованих показників в найбільш прийнятній формі, що забезпечує швидкість і правильність розрахунків.