Фінансове планування та прогнозування

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 5

1.1. Фінансовий  стан на підприємстві: суть і  характеристика 5

1.2. Цілі і  завдання фінансового прогнозування 8

1.3. Методи  прогнозування фінансового стану  підприємства 11

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «СВІТ МЕБЛІВ» 15

2.1. Загальна  організаційна характеристика підприємства 15

2.2. Аналіз  фінансового стану підприємства 16

2.3. Застосування  фінансового прогнозування на  підприємстві 24

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ 27

3.1. Проблеми  запровадження прогнозування на  українських підприємствах 27

3.2. Перспективні  шляхи здійснення прогнозування  на українських підприємствах 30

ВИСНОВКИ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Фінансове планування і прогнозування є невід’ємною частиною управління підприємницькою діяльністю, спрямованою на забезпечення необхідних і оптимальних умов для розвитку бізнесу. Умови, від яких залежить ефективність фінансового прогнозування і планування, витікають з самих цілей цього процесу і узгодженого з місією підприємства кінцевого результату. На етапі прогнозування щонайперше вирішуються завдання оптимізації основного капіталу підприємства: забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними довгостроковими джерелами фінансування, з дотриманням, при цьому, фінансових інтересів акціонерів та інших інвесторів.

Вибір фінансових джерел утворення  основного капіталу, обґрунтування раціональної їх структури є факторами істотного впливу на рівень фінансової стійкості підприємства у довгостроковому аспекті. Вирішення проблем оптимізаційного фінансового прогнозування на підприємстві вимагає узгодженості між кінцевою стратегічною метою досягнення максимальної прибутковості та забезпеченням достатнього рівня фінансової стійкості, які за звичай між собою протирічать. Отже, визначення на прогнозний період цільових орієнтирів розвитку основного капіталу у вигляді конкретних показників (фінансових коефіцієнтів) та їх кількісних параметрів є важливою передумовою ефективності фінансового прогнозування. Певна невизначеність щодо майбутніх змін у зовнішньому середовищі не дозволяє обмежуватись одно варіантним прогнозом, але при наявності декількох варіантів менеджери стикаються з проблемою вибору найкращого, що свідчить про актуальність формальних моделей чи процедур, які могли б врахувати складності і перешкоди, що виникають в процесі фінансового прогнозування.

Таким чином, метою курсової роботи буде аналіз теоретичних та практичних підходів та визначення сутності та аналізу запровадження методів прогнозування на підприємстві.

Відповідно до мети, нами було визначено ряд завдань, а  саме:

- визначити теоретичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві;

- проаналізувати фінансовий стан та застосування фінансового прогнозування на підприємстві;

- визначити проблеми та перспективні шляхи впровадження фінансового прогнозування на підприємстві.

Об’єкт  дослідження є приватне АТ «Світ меблів – Україна».

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГОПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Фінансовий стан на  підприємстві: суть і характеристика

Фінансовий стан підприємства – це одна з найважливіших характеристик результатів діяльності кожного підприємства, що визначається взаємодією всіх складових фінансових відносин підприємства, сукупністю усіх виробничо-господарських факторів [4, с.42].

Фінансовий стан підприємства характеризує здатність підприємства саморозвиватися на певний момент часу. Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що дозволяють оцінити  наявність, розміщення і ефективність використання фінансових ресурсів.

Основні завдання аналізу  фінансового стану підприємства [12, с.61]:

1) аналіз ефективності  використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними  оборотними коштами;

2) аналіз стану і динаміки  ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

3) аналіз рентабельності  підприємства та кількісна оцінка  його конкурентоспроможності;

4) аналіз стану підприємства  на фінансовому ринку;

5) пошук резервів підвищення  рентабельності виробництва.

Щоб фінансовий стан підприємства був на належному рівні, фінансова  діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової  і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних  і залучених коштів тощо.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва  і реалізації продукції (робіт і  послуг), нижче їхня собівартість, тим вище рентабельність і великий прибуток, і тем краще є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва і реалізації відбувається збільшення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Оцінка фінансового стану  підприємства має здійснюватись  шляхом обчислення системи економічних  показників, які характеризують господарсько-фінансове  становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

1) показники оцінки майнового  стану підприємства, показники ліквідності  та платоспроможності;

2) показники оцінки фінансової  незалежності (показники оцінки  структури джерел засобів підприємства);

3) показники ділової активності (обертання дебіторської та кредиторської  заборгованостей, обертання оборотних  коштів, ресурсовіддача);

4) показники аналізу рентабельності (прибутковості) (загальна рентабельність, аналізу оборотності капіталу  та трансформації активів, аналізу  рентабельності капіталу);

5) показники позицій підприємства  на ринку цінних паперів.

Інформаційною базою аналізу  фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Фінансова  звітність – це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 – 5 [8].

Метою фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Традиційна практика аналізу  фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми його здійснення. Виділяють такі основні прийоми  аналізу:

1) горизонтальний (часовий)  аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. У балансу – показники на кінець періоду з показниками на початок року. У Звіті про фінансові результати - показники звітного періоду з показниками попереднього періоду тощо;

2) вертикальний (структурний)  аналіз – визначення структури показників для оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. В балансі підприємства за показником структури складові рангуються і визначаються найвагоміші складові на вплив зміни валюти балансу. У звіті про фінансові результати визначаємо складову кожної статті в загальній сумі виручки, що використовується при порівняльному аналізі, а також при побудові прогнозних фінансових звітів;

3) трендовий аналіз – обов’язковим є наявність інформації за певний ретроспективний період, що дозволяє вивчити основні тенденції динаміки показників;

4) аналіз відносних показників  – розрахунок відношень між окремими даними балансу підприємства, звіту про фінансові результати та інших форм звітності. Данні відношення характеризують певний фінансовий стан: аналіз показників ліквідності; аналіз структури джерел засобів; аналіз обороту оборотних; ділової активності; аналіз рентабельності; аналіз ефективності використання майна; аналіз позицій підприємства на ринку цінних паперів;

5) порівняльний аналіз – для визначення реального фінансового стану підприємства необхідно провести порівняння із розрахунковими показниками, із середніми галузевими, із показниками конкурентів;

6) факторний аналіз –  проводиться для визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

7) спеціальний аналіз  – прогноз наявних грошей, аналіз взаємозв’язку

прибутку – обсягу реалізації – ціни, аналіз руху грошових коштів тощо.

Таким чином, фінансовий стан підприємства – це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо.

1.2. Цілі і завдання фінансового  прогнозування

Фінансове прогнозування  та планування – тісно пов’язані  між собою категорії, але відрізняються  тим, що характеризують різні рівні  підприємства і використовують відмінні форми прогнозування його майбутнього  стану. Планування спрямоване на прийняття  та практичне здійснення управлінських  рішень; мета прогнозування – створити наукові передумови для їх прийняття, що включає науковий аналіз тенденцій  і варіантне прогнозування майбутнього  розвитку підприємства з урахуванням  оцінки можливих наслідків прийнятих  рішень.

Прогнозування – це невід’ємна складова частина процесу планування, що виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на фінансову діяльність підприємства, кількісний та якісний характер яких враховується в процесі розробки плану.

Основними функціями фінансового  прогнозування є [11, c.28]: науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій; дослідження об’єктивного розвитку фінансів підприємств у конкретних умовах у певний період; оцінювання об’єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку фінансів підприємства; нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору певних фінансових рішень.

Виділяють такі основні принципи розробки фінансових планів підприємств: науковість, тобто обґрунтування  прогнозів і планів з урахуванням  об’єктивних закономірностей функціонування фінансів підприємства; орієнтація планів на реалізацію фінансової стратегії; принцип  збалансованості економічних і  фінансових показників; реальність визначення пріоритетів у планах розвитку фінансів підприємства; принцип альтернативності можливих шляхів розвитку фінансів підприємства; поєднання поточних і перспективних  фінансових планів; адаптивність до змін внутрішнього і зовнішнього середовища; принцип постійного аналізу та контролю виконання фінансових планів.

Пошуковий прогноз ґрунтується  на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку фінансів підприємства в минулому й сьогоденні і не враховує фактори, здатні змінити ці тенденції. Його завдання – з’ясувати, як це позначиться фінансовому стані підприємства за умов збереження існуючих тенденцій.

Рис.1.1. Класифікаційне дерево фінансового прогнозування

Нормативний прогноз, на відміну  від пошукового, розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання – визначити шляхи  і терміни досягнення можливих показників фінансового стану підприємства в майбутньому, прийнятих за мету.

Оперативний фінансовий прогноз  має період попередження до одного місяця, короткостроковий – від  одного місяця до року, середньостроковий  – від року до п’яти років, довгостроковий – від п’яти і більше років.

Зазначені типи фінансових прогнозів відрізняються один від  одного також за своїм змістом  і характером оцінок досліджуваних  процесів. В оперативних фінансових прогнозах переважають детальні кількісні оцінки очікуваних подій, короткострокові фінансові прогнози містять лише кількісні показники.

Середньострокові і довгострокові  фінансові прогнози виходять як з  кількісних, так і з якісних  змін у фінансах підприємств, причому  в середньострокових кількісні  зміни домінують над якісними, у довгострокових – якісні над  кількісними. Як зазначають прихильники  ідеї хаосу і невизначеності, плани, складені на тривалу перспективу, приречені  на провал. Довгострокові фінансові  плани застарівають уже в момент їх розробки.

Експертний спосіб фінансового  прогнозування ґрунтується на попередньому зборі інформації(анкетування, інтерв’ювання, опитування) та її обробці, а також  на судженнях експертів(фінансистів, аудиторів, працівників державних  фінансових органів, банків) щодо поставленого завдання. Екстраполяція – вивчення попереднього розвитку фінансів підприємств  і перенесення закономірностей  його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє. Моделювання – це дослідження  пошукових і нормативних моделей  прогнозованого об’єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його фінансовому  стані.