Фінансове планування та прогнозування

Науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій здійснюється трьома стадіями: ретроспекція; діагноз; проспекція.

Ретроспекцією називається  етап фінансового прогнозування, на якому досліджується історія  розвитку фінансових показників для  одержання його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбувається збір, збереження й обробка фінансової інформації, визначення джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація як складу джерел, так і методів виміру і подання ретроспективної інформації, уточнення й остаточне формування структури і складу характеристик фінансів підприємств.

Діагноз являє собою такий  етап фінансового прогнозування, на якому досліджується систематизований опис фінансів підприємств з метою  виявлення тенденцій їх розвитку та вибору моделей і методів прогнозування.

Проспекція являє собою  етап фінансового прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються  прогнози фінансового стану підприємства, виробляється оцінка вірогідності чи точності обґрунтованості прогнозу(верифікація), а також реалізація мети прогнозу шляхом об’єднання конкретних фінансових прогнозів на основі принципів прогнозування(синтез).

Важливе значення має чітке  визначення цілей і завдань фінансового  прогнозу, що має бути відображене  в конкретній цільовій функції прогнозу. Ця умова є особливо актуальною при  використанні математичних методів.

Важливе значення мають фінансові  прогнози при розробці бюджету –  поточного плану діяльності підприємства, складеного на основі кількісних показників. Метою складання бюджетів є досягнення низки цілей, серед яких головними  є: планування доходів і витрат підприємства; розробка нормативів і кількісних критеріїв  для здійснення оперативного контролю витрат; координація діяльності різних підрозділів підприємства; мотивація  керівників, які несуть відповідальність за здійснення витрат і отримання  прибутків; контроль і оцінка фінансових результатів за центрами відповідальності; виявлення поточних потреб і оптимізація  грошових та фінансових потоків на підприємстві.

1.3. Методи прогнозування фінансового стану підприємства

На сьогодні основними  методами прогнозування фінансового  стану є:

1. Метод експертних оцінок. Це най простіший і достатньо популярний метод. Історія його використання нараховує тисячоліття. Найпростішим прикладом застосування подібних методів служить визначення певних прогнозів і планів на інтуїтивному рівні. У сучасній інтерпретації методи експертного прогнозування можуть передбачати багато ступеневе опитування експертів за спеціальними схемами та опрацювання отриманих результатів за допомогою наукового інструментарію економічної статистики. Ці методи застосовуються не тільки для прогнозування значень фінансових та загальноекономічних показників, а й в аналітичній роботі, наприклад для розроблення вагомих коефіцієнтів, порогових значень показників, що контролюються. Наприклад, експертний метод встановлення величини аудиторського ризику широко застосовується в практиці вітчизняних і закордонних аудиторів.

Сутність методу полягає в розробленні спеціальних тестових таблиць за якими робиться опитування працівників, менеджерів, постачальників, покупців, інших осіб зацікавлених в діяльності підприємства. За результатами оцінок аудитор встановлює ширинку вибірки (кількість документів для перевірки і необхідних процедур), з тим, щоб забезпечити прийнятний рівень (до5%) ризику не виявлення помилок. Значною перевагою методів експертних оцінок є простота і зрозумілість процесів оцінювання. Недоліком методу є значна суб’єктивність (фактично усе залежатиме від фахового рівня експертів, які проводять оцінку).

2. Методи обробки часових, просторових і просторово–часових сукупностей. Ці методи з погляду формалізованого прогнозування посідають провідне місце і суттєво варіюють за складністю алгоритмів, що використовуються. Вибір того або іншого методу залежить від багатьох чинників, у тому числі і від вихідних даних.

Можна виділи три типові ситуації. Перша – наявність часового ряду. На практиці вона спостерігається найбільш часто: підприємство має у своєму розпорядженні дані про динаміку показників, на основі яких йому потрібно побудувати найбільш реальний прогноз. Отже, мова йде про виділення тренду. Це можна зробити різними способами. Найчастіше використовують два з них: простий динамічний аналіз і аналіз за допомогою авторегресійних залежностей.

Перший спосіб ґрунтується  на передумові,що прогнозний показник (У) змінюється прямо (обернено) пропорційно зі зміною (плинністю) часу. Тому для визначення прогнозних значень показника У будується така залежність:

Yі= а+d t,

де t - порядковий номер періоду; а, d - параметри рівняння регресії.

Параметри рівняння регресії знаходять, як правило, методом найменших квадратів. Підставивши у формулу потрібне значення «t», розраховують необхідний прогноз.

В основі другого способу – достатньо очевидна передумова, що економічні процеси мають певну специфіку. Вони відрізняються, по-перше, взаємозалежністю і, по-друге, значною інерційністю. Останнє свідчить, що значення практично будь-якого економічного показника в момент «t» залежить від стану цього показника у попередніх періодах,тобто значення прогнозного показника в минулих періодах повинні розглядатися як факторні ознаки. У цьому випадку використовують рівняння авторегресійної залежності, що в найбільш загальній формі має вигляд:

І₁ = А₀* Y_t + А₁ * Y_t–1 + А₂*Y_{t – 2},

де Y_t прогнозоване значення показника У в момент t, Y_t–1 - значення показника І в момент(t- 1);А- і-й коефіцієнт регресії.

Друга ситуація – наявність просторової сукупності. Вона має місце в тому разі, коли з деяких причин статистичні дані про показник від сутні або є підстави вважати, що його значення визначається впливом деяких факторів. У цій ситуації може застосовуватися багатофакторний регресійний аналіз, що являє собою поширення простого динамічного аналізу на багато вимірний випадок. При цьому в результаті якісного аналізу виділяють К факторів (Х₁, Х₂ .... Х_n), що впливають на зміну прогнозованого показника(Y).

Третя ситуація – наявність просторово-часової сукупності. Вона має місце тоді, коли: а) ряди динаміки за своєю довжиною – недостатні для побудови статистичне значимих прогнозів; або б) підприємство має наміру рахувати в прогнозі вплив факторів, що розрізняються за економічною природою, і їх динаміку. Вихідними даними для розрахунків служать матриці показників, кожна з яких є значенням тих самих показників за різні періоди або на різні послідовні дати. Методи обробки таких сукупностей досить повно розкриті у літературі.

3. Методи факторного аналізу. В основі методів факторного аналізу і прогнозування лежать моделі, призначені для дослідження функціональних або жорстко детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає повністю визначене невипадково значення результативної ознаки. Як приклад можна навести залежності, реалізовані в рамках моделі факторного аналізу фірми Дюпон. При використанні цієї моделі підставляють в неї прогнозні значення різних факторів, наприклад виручки від реалізації продукції , оборотності активів, ступеня фінансової залежності, і розраховують прогнозне значення одного з основних показників ефективності – коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Розглянуті методи фінансового прогнозування використовуються не тільки для розрахунків окремих фінансових показників, а й для складання прогнозної фінансової звітності. Ця робота надзвичайно важлива в діяльності фінансового менеджера. Основними її етапами є прогнозування показників, що стосуються: а) Звіту про фінансові результати (бюджет прибутку та збитків) та б) Балансу. У першому випадку потрібно розрахувати прогнозні значення обсягу реалізації, собівартості реалізованої продукції, витрат на збут і адміністративних витрат, витрат фінансового характеру.

Отже, жорстко визначених і однозначних рішень у фінансовому прогнозуванні в принципі не може бути. Разом з тим у нинішніх умовах все більш необхідним стає перспективне (стратегічне) фінансове планування.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «СВІТ МЕБЛІВ»

2.1. Загальна організаційна  характеристика підприємства

 

Приватне акціонерне товариство «Світ меблів – Україна» – один із провідних виробників та реалізаторів меблів України вишуканого дизайну  і надзвичайної якості, який не тільки пропонує м’які меблі на Україні, а також успішно експортує  свою продукцію в країни СНД. Також  підприємство виконує індивідуальні  замовлення на будь-які види меблів.

Слід відмітити, що підприємство було засновано в 2001 році, і вже 11 років стабільно працю по всій території України. Юридична адреса підприємства: Черкаська обл., Уманський  р-н, с. Паланка, вул. Леніна, 10.

Варто також відмітити, що діяльність підприємства за галузями по КВЕД є наступна: виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів.

Сьогодні меблева фабрика  ТМ «Світ Меблів» один з найбільш відомих українських виробників. Вся продукція проходить контроль якості матеріалів і контроль складання. Матеріали, що використовуються у виготовленні меблів, є екологічно чистими, та відповідають всім нормам, що підтверджується відповідними сертифікатами. У широкому модельному ряду, кожен знайде собі меблі до душі – від виробів у класичному виконанні до незвичайних інтер’єрних рішень, від чітких ліній і строгих квітів до нестандартної яскравої колірної гами. Різноманітність колекцій дозволяє кожному покупцеві вибрати меблі, яка розкриє його індивідуальність і дозволить створити свій ідеальний інтер'єр.

Організаційна структура  підприємства наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура  приватного АТ «Світ меблів – Україна»

Один з основних принципів компанії – індивідуальний підхід до кожного клієнта. Завдяки високому рівню обслуговування, ви зможете отримати вичерпні консультації з питань оформлення інтер'єру, які допоможуть вам стильно і функціонально обставити будь-який простір сучасними меблями.

2.2. Аналіз фінансового  стану підприємства

Рентабельність основної діяльності визначається як відношення прибутку, одержаного від продажу об'єктів  підприємницької діяльності до виробничої собівартості, а також адміністративних витрат і витрат на збут. Цей показник розкриває взаємозв'язок чистого  доходу, прибутку та собівартості проданої продукції і показує розмір прибутку, одержаного підприємством в розрахунку на 1 грн. витрат вкладених у формування собівартості.  Показник по підприємству зменшився у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 1,798% і склав 4,58%(рис.2.1). Зниження рентабельності основної діяльності пов'язана з тим, що у 2009 р. значно зросли адміністративні витрати. В 2010 році даний показник збільшився і становив 12%, а в 2011 році, збільшившись на 7%, він склав 19%.

Рис.2.1. Динаміка коефіцієнтів рентабельності ПАТ «Світ меблів» протягом 2007-2011 рр.

Рентабельність активів характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на 1 грн. активів підприємства, які  постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна  розглядати як показник ефективності управління підприємством. Цей показник визначається як відношення чистого  прибутку до середньозваженого підсумку балансу. У 2008 р. цей показник зменшився  порівняно з 2007 р. на 17% і склав 22%. У 2009 р. цей показник збільшився порівняно  з 2008 р. на 4,6% і склав 26,6%. В 2011 р. цей  показник збільшився порівняно з 2010 р. на 20,4% і склав 76%. Тобто активи підприємства залишаються рентабельними.

Зниження цього показника пов'язано  з тим, що за аналізований період підприємство спрацювало з різними результатами господарської діяльності, воно мало різні прибутки і витрати на протязі  різних років.

Рентабельність власного капіталу показує величину одержано прибутку в розрахунку на 1 грн. капіталу власників. Даний показник 2009 році становив 44,43%, а в 2010 році, збільшившись на 41,8%, становив 86,2%. В 2011 році даний показник знову  зменшився – на -8,36%, і становив, таким чином, 77,87%.

Таким чином можна зробити наступний  висновок. Незважаючи на те, що по більшості показників спостерігається негативна тенденція до зниження вони й надалі носять позитивний характер. Тобто рівень ефективності господарської діяльності за аналізований період залишається на досить високому рівні.

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання  фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності передбачає аналіз ряду показників, що є відображеними  на графіку (рис. 2.2.)

Рис.2.2. Динаміка коефіцієнтів ділової активності ПАТ «Світ меблів» в 2009-2011 рр.

Коефіцієнт оборотності активів  обчислюється як відношення чистої виручки  від реалізації продукції до середній величині підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції  до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість  обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.