Фінансова стійкість підприємства

           Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості  підприємства, тісно пов‘язаний з  видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти  капіталу увиробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад  і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку,а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

1. по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;
2. по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується  на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

1. галузева належність суб‘єкта господарювання;
2. структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
3. розмір оплаченого статутного капіталу;
4. величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
5. склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.

          До зовнішніх  факторів належить: економічні, соціально-політичні,  фінансові…

До економічних факторів можуть бути віднесені: стан економіки, інвестиційний клімат, стан платіжного балансу, рівень дефіциту державного бюджету, податкова політика. До соціально-політичних факторів слід віднести такі: соціальну стабільність, стійкість уряду, політичну стабільність. Фінансові фактори – це стан грошового ринку, кредитна, процентна і валютна політика НБУ, величина його валютних резервів.

 

Фактори зовнішнього  та внутрішнього середовища, що впливають  на фінансову стійкість

 

Звичайно така класифікація факторів, що визначає фінансову стійкість не претендує на повну завершеність. Але вона дає змогу більш обгрунтовано виділити складові фінансової стійкості і запропонувати шляхи її досягнення.

Тому, виходячи з цього  можна дати таке визначення фінансової стійкості підприємства – це спроможність суб’єкта господарювання, як системи трансформування ресурсів (персоналу, матеріальних, виробничих ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

 

1.2 Оцінка та аналіз фінансової стійкості підприємства.

 

           Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. З метою деталізації аналізу фінансової стійкості та оцінки ризику зниження фінансової стійкості доцільно розглянути схему покриття виробничих запасів та витрат.

           Всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні затрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати  сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затрати не залежать від об’єму виробництва  і реалізації продукції. До них відноситься  амортизація основних засобів і  нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

Постійні затрати разом  з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника  маржинального доходу дозволяє розрахувати  поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати  підприємства. Прибутку при цьому  не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю. 

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального  доходу у виручці.

                                          постійні затрати в собівартості реалізації продукції

Поріг рентабельноті =  

                                             доля маржинального доходу у виручці

 

Якщо відомий поріг  рентабельності, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості (ЗФС):

            

 

 

 

                 виручка-поріг рентабельності *100

ЗФС = 

                                           виручка

                                                                                                                   Таблиця 7.

 

Розрахунок порогу рентабельності і запасу

фінансової стійкості  підприємства.

 

 

Показник (тис.грн.)	Минулий рік	Звітний рік
Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого.	17967	34220
Прибуток	3290	6720
Повна собівартість реалізованої прод-ї	14677	27500
Сума змінних витрат	13132	25000
Сума постійних витрат	1545	2500
Сума маржинального  доходу	4835	9220
Доля маржинального  доходу у виручці (%)	26.90	26.94
Поріг рентабельності	5743	9230
Запас фінансової стійкості: тис.грн. (%)	12224 68.0	24940 72.9

 

Як показує розрахунок на початок року необхідно було реалізувати  продукції на суму 5743 тис.грн., щоб  покрити всі затрати. При такій  вируці рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн., що вище порога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансової стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції і підвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, то підприємство стане збитковим, буде “поглинати” власний і залучений капітал і збанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близький чи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручка підприємства.

Залежність цих показників проілюстровано на малюнку 1.

Малюнок 1.

Визначення запасу фінансової стійкості.

 

Y,тис.грн.

40

35         запас фінансової 

30           стійкості                                           прибуток

25                   

20                                                                   змінні затрати

15

10                                поріг рентабельності

5

0                                                                    постійні затрати

                                  27            50                     100                      Х, %

По осі абцис відкладається  об’єм реалізації продукції, по осі  ординат - постійні затрати, змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і затрат - і є поріг рентабельності. В цій точці виручка дорівнює затратам. Вище за неї зона прибутку, внизу - зона збитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансової стійкості.

Для повного відображення різних видів джерел у формуванні запасів і витрат використовуються наступні показники.

1) наявність власних  оборотних коштів на кінець розрахункового періоду:

ВОК = ВК – НЕА, (1.1)

 

де, ВОК – власні оборотні кошти;

ВК – власний капітал,

НЕА – необоротні активи.

2)наявність власних  та довгострокових запозичених  джерел фінансування запасів  (ВДД) :

 

   (1.2)

 

де ДЗ – довгострокові  зобов’язання.

3) загальна величина  основних джерел формування запасів  (ЗДЗ)

 

ЗДЗ = ВДД + ПЗ,  (1.3)

 

де ПЗ – поточні  зобов’язання.

В результаті можна визначити  три показника забезпеченості запасів  джерелами їх фінансування:

1) надлишок (+), нестача  (-) власних оборотних засобів:

 

∆ ВОК = ВОК – З, (1.4)

 

де, ∆ ВОК - приріст (надлишок) власних оборотних коштів,

З – запаси.

2) надлишок (+), нестача  (-) власних та довгострокових  джерел фінансування запасів  (∆ ВДД)

 

∆ ВДД = ВДД – З (1.5)

 

3 надлишок (+), нестача  (-) загальної величини джерел покриття запасів (∆ ЗДЗ)

 

∆ ЗДЗ = ЗДЗ – З   (1.6)

 

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами  фінансування трансформуються у  три факторну модель (М):

 

М = (∆ ВОК; ∆ ВДД; ∆ ЗДЗ) (1.7)

 

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. Так, на практиці зустрічається чотири типи фінансової стійкості (Додаток 3, табл. 3).

Перший тип фінансової стійкості можна представити  у вигляді наступної формули:

 

М1 = (1;1;1), тобто (∆ ВОК  ≥0; ∆ ВДД≥0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.8)

 

Абсолютна фінансова  стійкість (М1) на сьогодні в Україні  зустрічається досить рідко.

Другий тип (нормальна  фінансова стійкість) можна виразити формулою:

 

М2 = (0;1;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД≥0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.9)

 

Нормальна фінансова  стійкість гарантує виконання фінансових зобов’язань підприємства.

Третій тип (нестійкий  фінансовий стан) встановлюється за формулою:

 

М3 = (0;0;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.10)

 

Четвертий тип фінансової стійкості (кризовий фінансовий стан) можна представити в наступному вигляді:

М3 = (0;0;0), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ<0) (1.11)

 

За даної ситуації підприємство є повністю неплатоспроможним  та знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних  активів  “ Запаси ” не забезпечений джерелами фінансування.

Виділяють чотири основних типи фінансової стійкості підприємства (таблиця 2.1.)

 

Таблиця 2.1 Типи фінансової стійкості підприємства

Тип фінансової стійкості	Тривимірний показник	Джерела покриття витрат	Характеристика
1	2	3	4
Абсолютна фінансова  стійкість	S(Х) = (1,1,1)	Власні оборотні кошти	Висока платоспроможність
Нормальна фінансова  стійкість	S(Х) = (0,1,1)	Власні оборотні кошти  і довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність, ефективне використання позикових  коштів, висока прибутковість виробничої діяльності
Нестійкий фінансовий стан	S(Х) = (0,0,1)	Власні оборотні кошти, довгострокові і короткострокові  кредити	Порушення платоспроможності, необхідність залучення додаткових джерел – можливість поліпшення ситуації
Кризовий фінансовий стан	S(Х) = (0,0,0)	----	Неплатоспроможність підприємства – грань банкрутства

 

1. 1.Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<33<ІФЗ, де ІФЗ – джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів – власні і залучені.
3. Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, шо є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.
4. Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.